Постанова від 19.05.2025 по справі 420/17630/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року

м. Київ

справа №420/17630/24

адміністративне провадження № К/990/42705/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 420/17630/24

за позовом Акціонерного товариства (далі - АТ) «Херсонгаз» до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою АТ «Херсонгаз» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Домусчі С.Д., суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

05.06.2024 АТ «Херсонгаз» (далі також - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області (далі також - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати припис ГУ Держпродспоживслужби від 02.05.2024 № 05-03-4/2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликався на те, що вимоги абзацу 4 пункту 1 Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 передбачають заборону нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій. Водночас, така заборона щодо нарахування плати за житлово-комунальні послуги була впроваджена Постановою КМУ № 1405 від 29.12.2023, яка набрала чинності 30.12.2023. Таким чином, до 30.12.2023 у АТ «Херсонгаз» були відсутні правові підстави для ненарахування плати за фактично надані послуги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 позов АТ «Херсонгаз» задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень частини першої статті 58 Конституції України, в якій вказано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, та положень частин другої - третьої статті 5 Цивільного кодексу України, яким встановлено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.10.2024 скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову АТ «Херсонгаз».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заборона нарахування плати за житлово-комунальні послуги та стягнення заборгованості за ці послуги, відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 (в редакції постанови КМУ №1405 від 29.12.2023) є чинною з 30.12.2023, але така заборона стосується тимчасово окупованих територій; періоду окупації - з дати початку по дату завершення тимчасової окупації. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що посилання позивача, як на підставу для задоволення позову, на відсутність в постанові КМУ №1405 від 29.12.2023, якою були внесені зміни до постанови КМУ №206 від 05.03.2022, можливості (порядку, механізму) для підприємств - надавачів житлово-комунальних послуг, зокрема Операторів ГРМ, здійснювати коригування (перерахунку), як обсягів спожитого природного газу так і вартості наданих послуг розподілу природного газу за заявами споживачів, є неприпустимим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

07.11.24 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга АТ «Херсонгаз», в якій заявник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 - залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, позивач покликається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказуючи на те, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано положення абзацу 4 пункту 1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 (в редакції постанови КМУ №1405 від 29.12.2023) щодо питання періоду застосування заборони нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій. При цьому, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 4 пункту 1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 (в редакції постанови КМУ №1405 від 29.12.2023) у подібних правовідносинах.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти задоволення касаційної скарги позивача.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Херсонгаз».

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до ГУ Держпродспоживслужби каналами Урядової «гарячої лінії» ДУ «Херсонський обласний контактний центр» 02.04.2024 звернувся громадянин ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зі зверненням про порушення його прав.

У своєму зверненні заявник посилався на відмову посадових осіб АТ «Херсонгаз» здійснити перерахунок оплати за послугу постачання газу за період перебування в окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022 за особовим рахунком, за адресою: АДРЕСА_1 .

ГУ Держпродспоживслужби 05.04.2024 спрямувало до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів заяву про надання згоди на проведення позапланової перевірки додержання АТ «Херсонгаз» законодавства про захист прав споживачів за вказаним вище випадком.

19.04.2024 до ГУ Держпродспоживслужби надійшло погодження від Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за №15.1.2-6/8113.

Для реалізації повноважень зі здійснення державного нагляду (контролю) відповідно до статей 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», Наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 01.04.2024 № 191 «Про рішення щодо здійснення протягом воєнного стану позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері надання житлово-комунальних послуг», ГУ Держпродспоживслужби виданий наказ про проведення позапланової перевірки від 22.04.2024 № Н/157-24 та направлення на здійснення позапланової перевірки від 22.04.2024 № 21.

В період з 23.04.2024 до 02.05.2024 (відповідно до зазначених вище наказу та направлення) проведена позапланова перевірка АТ «Херсонгаз» на предмет додержання вимог законодавства України сфері надання житлово-комунальних послуг за фактом, викладеним у зверненні громадянина ОСОБА_1 , за результатами якої 02.05.2024 складений відповідний Акт № 05-3-3/5.

У ході проведення перевірки, 25.04.2024 до АТ «Херсонгаз» направлена вимога на отримання інформації, необхідної для з`ясування обставин справи. Відповідь на вимогу ГУ Держпродспоживслужби отримало від АТ «Херсонгаз» 29.04.2024.

В акті позапланової перевірки АТ «Херсонгаз» від 02.05.2024 № 05-3-3/5, ГУ Держпродспоживслужби викладені висновки про порушення позивачем вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (далі Постанова № 206), а саме: всупереч положенням вказаного абзацу проведено нарахування плати за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою: м. Херсон, вул. І. Куліка, буд. 135А, кв. 87, з дати початку (01.03.2022) по дату завершення (11.11.2022) тимчасової окупації території (у загальній сумі - 59,68 грн).

02.05.2024 ГУ Держпродспоживслужби складено та вручено представнику АТ «Херсонгаз» Припис №05-3-4/6 щодо усунення порушень виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог чинного законодавства в сфері захисту прав споживачів, яким позивача зобов`язано усунути порушення вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, а саме: привести у відповідність до вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування за комунальну послугу (розподіл природного газу ) за адресою: АДРЕСА_1 ; та письмово (з відповідним документальним підтвердженням) повідомити Управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами ГУ Держпродспоживслужби про виконання Припису до 16.05.2024.

Не погоджуючись з приписом, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності.

Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" захист прав споживачів житлово-комунальних послуг здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.

Правовий статус Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, визначається Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 (із змінами; далі - Положення №667).

Реалізація державної політики, зокрема, у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і реклами в цій сфері, здійснення відповідно до закону державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, визначено серед основних завдань Держпродспоживслужби (підпункти 1, 2 пункту 3 Положення №667).

За змістом абзаців першого, другого підпункту 6 пункту 4 Положення №667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння): зокрема, перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг.

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (пункт 7 Положення).

За наведеним у пунктах 2, 5 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначенням житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (пункт 2 частини першої статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Норми частини першої статті 6 цього ж Закону визначають суб`єктів правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг. Встановлю, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

А за визначенням понять, наведених у статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Аналіз вищевикладених положень законодавства дає змогу дійти висновку, що Держпродспоживслужба, та її територіальні органи уповноважені на захист прав споживачів та здійснення відповідно до закону державного нагляду (контроль) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, зокрема, житлово-комунальних послуг. Саме така перевірка і була проведена відповідачем в межах спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що за наведеним у законі визначенням виконавець комунальної послуги належить до суб`єктів господарювання, що надають комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що на спірні правовідносини поширює свою дію Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", у тому числі, в частині способу здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів у вигляді позапланового заходу контролю (перевірок), порядку та підстав їх призначення, проведення й оформлення результатів.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10.10.2023 у справі №160/8898/22.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ Держпродспоживслужби проведено позапланову перевірку перевірки АТ «Херсонгаз» та зафіксовано порушення позивачем положення абзацу 4 пункту 1 Постанови №206.

Надалі на підставі вказаного акту перевірки відповідачем складений та вручений позивачу припис від 02.05.2024 №05-3-4/6 щодо усунення порушень, відповідно до якого зобов`язано привести у відповідність до вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови №206 нарахування за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою: м. Херсон, вул. І.Кулика, 135а, кв. 87.

За нормами статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу електричної енергії.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг.

Згідно з пунктом 2 частини другої цієї статті виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу електричної енергії є енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом.

За змістом пункту 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

За правилами пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) - договір розподілу природного газу це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу;-доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи; - оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ доступ суб`єктів ринку природного газу до ГРМ, що на законних підставах знаходиться у власності чи користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, здійснюється на принципах: забезпечення рівних прав доступу, у тому числі приєднання, до ГРМ відповідно до вимог цього Кодексу; забезпечення Оператором ГРМ належної якості послуг доступу (приєднання) на договірних засадах; забезпечення суб`єктами ринку природного газу критеріїв доступу, визначених розділами V та VI цього Кодексу, та належних розрахунків за надані послуги.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:

1) присвоює споживачу (у тому числі побутовому споживачу) персональний EIC-код як суб`єкту ринку природного газу та в установленому законодавством порядку передає його Оператору ГТС для можливості ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни постачальника;

2) надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу;

3) забезпечує формування та передачу прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно з пунктами 3,4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633,634,641,642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Пунктами 1, 2, 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: включення споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Порядок включення споживача до Реєстру споживачів постачальника визначається відповідно до вимог Кодексу ГТМ.

Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.

За відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

За нормами статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг.

Згідно пункту 1 частини другої цієї статті виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.

За змістом пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.

Згідно частин першої-другої статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За нормами статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу - фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У цій справі спірним є питання нарахування плати за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою: м. Херсон, вул. І. Кулика, 135а, кв.87 з дати початку (01.03.2022) по дату завершення (11.11.2022) тимчасової окупації території (Херсонська міська територіальна громада).

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22.12.2022 за №309, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, включено до переліку тимчасово окупованої території у період з 01.03.2022 до 11.11.2022 Херсонську міську територіальну громаду.

Своєю чергою, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач застосував до спірних правовідносин положення Постанови №206 у редакції станом на 05.03.2022 (набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022).

Водночас, відповідач встановив, що незастосування положень Постанови № 206 у редакції із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023, порушує права споживачів комунальних послуг, у зв`язку з чим склав припис про усунення порушень.

Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції щодо правомірності оскаржуваного припису ГУ Держпродспоживслужби, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, введений в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого неодноразово продовжувалась, та який діє на час виникнення спірних правовідносин та судового розгляду справи.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 встановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Пунктом 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, встановлено Кабінету Міністрів України, невідкладно, окрім іншого, вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824, 06.11.2015, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Разом з тим, нормативно-правові акти, яким врегульовані взаємовідносини постачальника послуг та споживача, не містять приписів, які б регулювали питання нарахування плати та стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, під час дії воєнного стану, зокрема з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

05.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №206, яка набрала чинності 06.03.2022.

В первинній редакції Постанови №206, пунктом 1 було установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;

припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

При цьому пункт 2 Постанови №206 передбачав, що постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Надалі постановою КМУ №390 від 21.04.2023 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206" (далі - Постанова №390) пункт 1 Постанови №206 був доповнений новим абзацом такого змісту:

«нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.».

Також постанова КМУ №206 була доповнена пунктом 1-1 такого змісту:

"1-1. Дія абзаців першого та третього пункту 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.".

Постанова №390 набрала чинності 27.04.2023.

При цьому, пункт 2 Постанови №206 в частині застосування цієї постанови з 24.02.2022 змін не зазнав.

Верховний Суд вважає помилковими доводи позивача про те, що оскільки Постанова № 1405 набрала чинності 30.12.2023, то й зміни, що вносяться до Постанови № 206 підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли саме з моменту набрання її чинності (з опублікуванням в газеті Урядовий кур`єр 30.12.2023).

Тобто Кабінет Міністрів України, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", з 30.12.2023 встановив тимчасову, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборону, нараховувати плату за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій та тимчасову, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборону на стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24.02.2022 за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.

Отже, встановлена 30.12.2022 тимчасова, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборона нараховувати плату за житлово-комунальні послуги стосується виключно тимчасово окупованих територій з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій.

При цьому, вказана тимчасова заборона передбачена Постановою №206, а не Постановою №1405.

Постанова №1405 є лише нормативним актом, яким вносяться зміни до нормативного акту (Постанови №206), яким тимчасово врегульовані правовідносини, які стосуються нарахування та стягнення плати за житлово-комунальні послуги на виключно тимчасово окупованих територіях з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій.

Верховний Суд наголошує, що пунктом 2 Постанови №206 чітко встановлено, що така підлягає застосуванню з 24.02.2022.

Отже, Постанова №206 стосується суспільних відносин, які виникли після набрання нею чинності та тривають на дату набрання нею чинності, зокрема і змін, які внесені Постановою №1405.

За наведених обставин, Верховний Суд зазначає, що Постанова №206, в редакції Постанови №1405, має пряму дію у часі, оскільки її норми поширюються на суспільні відносини, які виникли після набрання нею чинності, а також суспільні відносини, які виникли до набрання нею чинності, але які не були врегульовані враховуючи особливості правового статусу воєнного стану, та продовжують існувати на момент набрання нею чинності.

Такими суспільними відносинами є споживання житлово-комунальних послуг на тимчасово окупованих територіях, зокрема з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій.

При цьому, застосування тимчасової заборони на нарахування оплати та її стягнення на тимчасово окупованих територіях, зокрема з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, починаючи не з 24.02.2022, а з 30.12.2023, має дискримінаційний підхід, оскільки території, які були окуповані з 24.02.2022 та з 30.12.2023, мають однаковий статус, воєнний стан введений на всій території України з 24.02.2022 та продовжений, як станом на 30.12.2023, так і на час прийняття оскарженого припису та розгляду справи судом.

Наведене узгоджується із тим, що пунктом 2 Постанови №206 встановлено, що Постанова застосовується саме з 24.02.2024.

Верховний Суд зауважує, що як Постанова №206, так і Постанова №1405 обумовлені необхідністю вжиття заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України, та містять норми, якими, на час дії воєнного стану, врегулюванні, зокрема, питання нарахування плати та стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (житлово-комунальні послуги), зокрема з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих територій.

При цьому, абзац 4 пункту 1 Постанови №206 в редакції Постанови №1405, яка діє з 30.12.2023, є чітким, зрозумілим та не підлягає множинному тлумаченню: "Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.".

Тобто, заборона нарахування плати за житлово-комунальні послуги та стягнення заборгованості за ці послуги, відповідно до абзац 4 пункту 1 Постанови №206 (в редакції Постанови №1405) є чинною з 30.12.2023. Але така заборона стосується тимчасово окупованих територій; періоду окупації - з дати початку по дату завершення тимчасової окупації; включення таких територій до переліку тимчасово окупованих територій України; стосується заборгованості утвореної після 24.02.2022 за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.

Верховний Суд вважає безпідставними доводи заявника про відсутність механізму практичної реалізації виконання положень Постанови № 206, з огляду на те, що як Типовий договір розподілу природного газу, так і Кодекс газорозподільних систем містять норми якими врегулюванні питання розрахунків за договором розподілу природного газу, в тому числі і перерахунку, але вказані акти не містять положень, які б були приведені у відповідність, зокрема і до Постанови №206 (із змінами, внесеними Постановою №1405), не зважаючи на те, що з початку введення на всій території України воєнного стану, до Кодексу газорозподільних систем неодноразово вносились зміни.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Отже, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонгаз» залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується..

Головуючий Л.В. Тацій

Судді С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець