Рішення

від 20.05.2025 по справі 499/798/24

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/798/24

Провадження № 2/499/24/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 травня 2025 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Іванівська селищна рада Одеської області, ТОВ «ЗЕМАГРОСЕРВІС», ГУ Держгеокадастру в Одеській області про скасування запису державного реєстратора, визнання недійсною технічної документації та визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою про скасування запису державного реєстратора, визнання недійсною технічної документації та визнання права власності на земельну ділянку, відповідно до подальших уточнень якої, просив суд:

скасувати запис державного кадастрового реєстратора Мамонтової С.І. від 09.06.2021 року, вчинений на підставі заяви від 07.06.2021 року №ЗВ-9200799482021 про внесення змін виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 5121880700:07:001:0014 до Державного земельного кадастру;

визнати недійсною технічну документацію від 2021 року на земельну ділянку кадастровий номер 5121880700:07:001:0014, виготовлену ТОВ «ЗЕМАГРОСЕРВІС» для громадянина ОСОБА_2 згідно договору №05-01/04-2021 від 05.04.2021 року;

визнати право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, передану Білчанською сільською радою Іванівського району Одеської області у 2007 році згідно рішенням VII-ої сесії Білчанської сільської ради V скликання від 26.09.2007 року безкоштовно у приватну власність земельну ділянку розміром 0,10 га (10 соток) із земель житлової та громадської забудови для індивідуального дачного будівництва, розташованого в АДРЕСА_1 .

Також позивач просив стягнути на його користь з відповідача сплачений ним судовий збір, витрати на правову допомогу та витрати понесені ним у зв`язку з необхідністю проведення оцінки земельної ділянки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тими обставинами, що Рішенням VIІ-ої сесії Білчанської сільської ради V скликання від 26.09.2007 року ОСОБА_1 було передано безкоштовно в приватну власність земельну ділянку розміром 0.10 га (10 соток) із земель житлової громадської забудови для індивідуального дачного будівництва, розташованого в АДРЕСА_1 в межах населеного пункту.

З 2007 року по теперішній час позивач постійно користувався і досі користується земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , здійснював і здійснює досі оплату земельного податку за земельну ділянку відповідно до квитанцій виданих Іванівською сільською радою.

В період з 2007 року по 2021 рік, ОСОБА_1 займався збиранням документів на оформлення акту на земельну ділянку, яку йому було передано безкоштовно в приватну власність розміром 0.10 га (10 соток) із земель житлової та громадської забудови для індивідуального дачного будівництва, розташованого в АДРЕСА_1 в межах населеного пункту.

Поряд з ділянкою ОСОБА_1 межує земельна ділянка 0.25 га, користувачем якої є ОСОБА_2 , який придбав дану ділянку у 2019 році у попередньої власниці ОСОБА_3 .

17.07.2021 року позивачу стало відомо, що на земельній ділянці відповідача ОСОБА_2 почали проводитись будівельні роботи, з захопленням усієї земельної ділянки ОСОБА_1 . У ході з`ясування ситуації ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 з метою захоплення земельної ділянки ОСОБА_1 , яка знаходиться по сусідству з його земельною ділянкою, шляхом підробки документів, без відома власника ОСОБА_1 , разом з посадовими особами органів місцевого самоврядування Іванівської ОТГ Березівського району, присвоїв земельній ділянці ОСОБА_2 та земельній ділянці ОСОБА_1 єдиний кадастровий номер 5121880700:07:001:0014, про внесено запис про зміни, виправлення відомостей про координата поворотних точок меж земельної ділянки за заявою від 07.06.2021 року до Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Таким чином земельній ділянці ОСОБА_1 було присвоєно іншу адресу, а саме: АДРЕСА_2 .

Позивач зазначає, що відповідач використав сфальсифіковані документи та оформив право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 та зареєстрував її під кадастровим номером 5121880700:07:001:0014.

Станом на момент незаконного захоплення земельної ділянки рішення сесії про передачу позивачу земельної ділянки не скасовано.

На підставі вказаних фактів, позивачем були направлені звернення до органів, в повноваження яких входить розроблення проектів землеустрою та оформлення права власності на земельні ділянки, однак у зв`язку з захопленням частини його земельної ділянки відповідачем у позасудовому порядку оформити право власності на належну йому на підставі рішення сесії сільської ради земельної ділянки він змоги не має.

Також з даного приводу позивач звертався до органів поліції з заявою про вчинене кримінальне правопорушення, слідство триває.

Своє право власності на земельну ділянку позивач підтверджує: рішенням VІІ-ої сесії Білчанської сільської ради V скликання від 26.09.2007 року, викопіровкою з плану встановлення меж населених пунктів Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області під виділення земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва громадянину України ОСОБА_1 у власність із земель житлової та громадської забудови с Щорсове, Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області від 30.07.2007 року №334; довідкою виданою ОСОБА_1 про те, що в 2007 році йому була надана в користування земельна ділянка 0,10 га про що свідчить запис у господарській книзі №7 від 01.07.2007 року; копіями сторінок з господарської книги щодо наявності в користуванні земельної ділянки ОСОБА_1 ; копіями квитанцій про сплату земельного податку за земельну ділянку; фото меж ділянки ОСОБА_1 до незаконного захвату земельної ділянки; фото меж земельної ділянки ОСОБА_4 після внесення змін у 2021 році; фото меж земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до незаконного захвату земельної ділянки.

Підсумовуючи викладені вище обставини, позивач вказав, що йому у 2007 році було передано безкоштовно в приватну власність земельну ділянку розміром 0.10 га (10 соток) за адресою АДРЕСА_1 в межах населеного пункту. В період з вересня 2007 року по 17 липня 2021 року позивач володів та користувався цією земельною ділянкою, поточно сплачував земельний податок за цю земельну ділянку, збирав документи для оформлення документів на земельну ділянку та присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці. Ані в рішенні сесії, ані в законодавстві не вказано певний строк в який власник, користувач земельної ділянки має оформити документи на його право власності на земельну ділянку. Право на земельну ділянку та оформлення документів на неї у позивача виникло з вересня 2007 року і по теперішній час він має це право. Станом на 17.07.2021 року своє право на оформлення документів на приватну власність у вигляді вищевказаної земельної ділянки, позивач не використав у зв`язку зі збором відповідних документів. Тим часом, відповідач ОСОБА_2 , який є власником земельної ділянки 5121880700:07:001:0014 з 2019 року, яка межує по сусідству з земельною ділянкою позивача вступивши у зговір з керівниками сільської громади, скориставшись тим, що позивач не оформив ще своє право власності, захопив не законно земельну ділянку ОСОБА_1 шляхом незаконного перенесення меж своєї земельної ділянки повністю на земельну ділянку позивача.

Відповідач замовив у ТОВ «ЗЕМАГРОСЕРВІС» розробку технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель, що перебувають у власності ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 . Так, ТОВ "ЗЕМАГРОСЕРВІС" при виготовлені технічної документації, було складено Акт погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та /або землекористувачами від 29.04.2021 року на території Іванівської селищної ради. Цей Акт погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та /або землекористувачами від 29.04.2021 року, було складено з грубим порушенням, так як передбачено що такий Акт обов`язково повинен підписати власник (користувач) суміжних земельних ділянок. В Акті погодження меж земельної ділянки з суміжними її землевласниками та/або землекористувачами від 29.04.2021 року відсутній підпис власника суміжної ділянки - сусіда ОСОБА_1 , з ним не погоджено було перенесення меж сусідньої земельної ділянки. Також, в Акті приймання-передачі межових знаків на зберігання від 29.04.2021 року, також відсутній підпис власника (користувач) суміжних земельних ділянок сусіда ОСОБА_1 .

Тобто, на думку позивача, відповідач ОСОБА_2 в ході перенесення меж своєї ділянки 5121880700:07:001:0014 не погодив з ОСОБА_1 , як суміжним землекористувачем, межі земельних ділянок, внаслідок чого відбулося їх повне накладення, а державний кадастровий реєстратор Відділу Держгеокадастру в Іванівському районі Одеської області Мамонтова Світлана Іванівна 09.06.2021 року, не перевіривши відповідність поданої ТОВ "ЗЕМАГРОСЕРВІС", в інтересах ОСОБА_2 , технічної документації вимогам закону, безпідставно провела зміни про виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки на виділену відповідачу земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, позбавивши можливості ОСОБА_1 зареєструвати земельну ділянку з присвоєнням кадастрового номера, право на яку належить йому на підставі Рішення VII-ої сесії Білчанської сільської ради V скликання від 26.09.2007року.

Відповідач, не погоджуючись з твердженням позивача, надав до суду відзив на позов, згідно якого просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки позивач звернувся до суду з позовом щодо неіснуючого свого цивільного права. У відзиві вказано, що позивач у позові не доводе яке порушене право він захищає, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які в ній зазначені. Також позовна заява не містить жодних обґрунтувань щодо порушення чинного законодавства з боку відповідача під час державної реєстрації прав на належну відповідачу земельну ділянку. При цьому доказом передання саме тієї земельної ділянки на яку вказує позивач згідно рішення сесії позов також не містить, оскільки рішення сесії не містить адреси місцезнаходження такої ділянки. Відповідач на законних підставах придбав індивідуально визначене майно земельну ділянку та у відповідності до чинного законодавства зареєстрував своє право власності на неї. З позову не випливає будь-яких підстав для позбавлення відповідача його права приватної власності та передачі такої власності безоплатно позивачу.

У судовому засіданні позивач та його представник на задоволенні позову наполягали з підстав зазначених у позовній заяві та подальших наданих пояснень, просили позов задовольнити у повному обсязі. Представник позивача зазначила, що у відповідача ОСОБА_2 не було необхідності чи підстав для внесення змін до технічної документації на придбану ним земельну ділянку у ОСОБА_3 , що стало наслідком зміни її меж та фактичного захоплення земельної ділянки, що відповідно до рішення сесії належить позивачу.

Відповідач у судове засідання не з`явився, однак присутній у судовому засіданні його представник заперечував проти задоволення позову, зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, не базуються на вимогах чинного законодавства, оскільки позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували наявність у нього право власності чи користування спірною земельною ділянкою, оскільки він на протязі розумного строку не зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на неї, тобто не виконав обов`язки землекористувача. При цьому технічна документація та внесенні на підставі нею відомості до ДЗК про земельну ділянку з кадастровим номером 5121880700:07:001:0014, які позивач просить скасувати, повністю відповідають вимогам земельного законодавства, виконанні повноважними суб`єктами та відповідають дійсності.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв та клопотань не надавали, про причини неявки не повідомляли, тому суд визнає їх неявка з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Окрім цього сторона позивача у судовому засіданні також відзначила на ту обставину, що право власності позивача на земельну ділянку, що була передана йому на підставі рішення сесії від 26.09.2007 року, підтверджується інститутом набувальної давності, оскільки він користується нею більше п`ятнадцяти років.

В свою чергу представник відповідача не погодився з таким твердження, оскільки позивач не довів обставин добросовісного та безперервного користування такою земельною ділянкою.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши позиції сторін та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом було досліджено всі наявні в матеріалах письмові докази та надано їм відповідну правову оцінку.

Згідно копії рішення VII-ої сесії Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області від 26.09.2007 року «Про безкоштовну передачу земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва громадянину України ОСОБА_1 », сільська рада вирішила передати безкоштовну громадянину України ОСОБА_1 , тобто позивачу, у приватну власність земельну ділянку розміром 0,10 га із земель житлової та громадської забудови для індивідуального дачного будівництва, розташовану в АДРЕСА_1 в межах населеного пункту. Надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації зі складання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 загальним розміром 0,10 га. Вирішено видати державний акт на право власності на земельну ділянку та зареєструвати його в установленому законом порядку. Зобов`язати ОСОБА_1 виконувати обов`язки власника землі відповідно до вимог ст.91 Земельного кодексу України. Контроль за виконанням рішення покладено на постійну комісію по земельним відносинам. Рішення чине та не скасоване. Додатком до рішення є викопіровка з плану встановлення меж населених пунктів Білчанської сільської ради під виділення земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва ОСОБА_1 у власність із земель житлової та громадської забудови с. Щорсове Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області. Згідно даної викопіровки, на загальному плані села є виділений фрагмент червоного кольору, що позначений як земельна ділянка, що виділяється в межах населеного пункту, однак не вказано точної адреси, найменування вулиці чи інших ознак, які б могли її ідентифікувати на місцевості. (Т.1, а.с.17-18)

Згідно довідки Білчанської сільської ради, без дати та номеру, ОСОБА_1 земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва була надана в користування в 2007 році про що свідчить запис у погосподарської книзі №7 від 01.09.2007 року. (Т.1, а.с.19)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ін., за кадастровим номером 5121880700:07:001:0014 зареєстрована земельна ділянка площею 0,25 га, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу від 16.05.2019 року та знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . (Т.1, а.с.23)

Відповідач ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5121880700:07:001:0014 площею 0,25 га, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.05.2019 року, який укладено між ним та ОСОБА_3 (Т.1, а.с.73-74).

Згідно копії рішення виконавчого комітету Білчанської сільської ради від 24.05.2019 року, адреса присадибної ділянки яка належить ОСОБА_2 було змінено з «Лиманська 13» на «Лиманська 13А» (Т.1 а.с.139).

Відповідно до копії договору №05-01/04-2021 від 05.04.2021 року, відповідач ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «ЗЕМАГРОСЕРВІС» для розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що перебуває у приватній власності відповідача для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 . (Т.1, а.с. 86).

На виконання вищевказаного договору ТОВ «ЗЕМАГРОСЕРВІС» були виконано перенесення в натурі меж належної ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 5121880700:07:001:0014 площею 0,25 га (Т.1, а.с.78), внаслідок чого було виявлено невідповідність меж ділянки згідно кадастрової зйомки та згідно даних державного земельного кадастру. В результаті чого було підписано акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (Т.1, а.с.81) та акт погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками (Т.1, а.с. 148), який погоджено з власником земельної ділянки та Іванівським селищним головою, оскільки інші суміжні користувачі відсутні. Також було внесено відповідні зміни до поземельної книги у відділі Держгеокадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5121880700:07:001:0014 площею 0,25 га. (Т.1, а.с.87-111).

19.07.2021 року позивач звернувся до Іванівської селищної ради про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , на що отримав відповідь про відсутність таких повноважень з боку ради. (Т.1 а.с. 30,31)

Також, 22.07.2021 року позивач звертався до голови Іванівської ОТГ з заявою про факт незаконного будівництва за адресою належної йому земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , згідно відповіді селищної ради, інформація щодо використання ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва відсутня у раді, дані про розроблення проекту землеустрою також не виявлено, селищна рада не розглядала порушені ним питання. (Т.1 а.с.34,35)

Відповідно до досліджений у судовому засіданні заяв позивача ОСОБА_1 , направлених до суб`єктів владних повноважень, та відповідей до них, позивач у своїх заявах порушував питання щодо незаконного будівництва та захоплення його земельної ділянки, отримував на них відповіді, які зводяться до роз`яснення норм земельного законодавства та доказами по справі не являються, жодна інформація, яка містить предмет доказування у них відсутня (Т.1, а.с.36-52).

Також у судовому засіданні було досліджено заяву позивача про скоєння злочину, пояснення до неї, талон повідомлення, витяг з ЄРДР, постанову про призначення земельно-технічної експертизи та інші матеріали кримінального провадження (Т.1, а.с.53-63), з яких вбачається, що позивач звернувся до органів поліції за фактом підробки документів та захоплення земельної ділянки площею 0,10 га в селі Шеметове, користувачем якої являється позивач. Досудове розслідування триває, суду не було надано відомостей про його завершення та передачу матеріалів до суду або закриття.

Також судом було оглянуто фотокопію, долучену до матеріалів справи, яка є копією сторінки погосподарської книги, в якій вказано навпроти прізвища ОСОБА_1 «Лиманська 14Б», однак надати правову оцінку даному доказу суд позбавлений можливості оскільки з такої фотокопії не вбачається реквізитів документу з якого фотокопія знімалася, інформація зазначена в ній не ідентифікується.(Т.1 а.с.20)

Також судом було досліджено копії квитанцій, надані позивачем, а саме від 21.07.2021 року, 16.06.2022 року, 25.06.2020 року та 25.11.2019 року про сплату земельного податку, а також корінець про необхідність сплати земельного податку за 2022 рік на ім`я ОСОБА_1 , однак суд до уваги їх прийняти не може та визнає неналежними, оскільки вони не стосуються предмета доказування, так як не місять відомостей про яку земельну ділянку йде мова. (Т.1 а.с.21-23)

Окрім того, судом було досліджено лист ГУ ДПС в Одеській області, згідно якого у ОСОБА_1 наявна переплата у розмірі 385 грн. земельного податку, так як відсутня інформація про земельні ділянки, що належать позивачу на праві власності або користування. (Т.1 а.с.33)

Долучені до матеріалів справи фотознімки меж ділянки ОСОБА_1 розміром 0,10 га в АДРЕСА_1 в межах населеного пункту, на яких позивач позначив відповідними лінія межі земельної ділянки, були виконані стороною позивача особисто та містять лише суб`єктивну думку позивача, тому визнатися доказом по справ не можуть. (Т.1, а.с.24-26)

Оглянута судом фотокопія, долучена до матеріалів справи, яка є копією сторінки погосподарської книги, в якій вказано прізвище ОСОБА_5 та зазначено площі 0,25 га також не підлягає правовій оцінці, оскільки з такої фотокопії не вбачається реквізитів документу з якого фотокопія знімалася, інформація зазначена в ній не ідентифікується.(Т.1 а.с.27)

Судом була досліджена технічна документація, яка виготовлялася на земельну ділянку з кадастровим номером 5121880700:07:001:0014 площею 0,25 га попереднім власником ОСОБА_3 (Т.1, а.с. 113-129), однак суд не бере її до уваги оскільки предмету доказування вона не стосується, жодного доказового значення не мають. Разом з тим, при їх досліджені судом на предмет належності, судом було встановлено, що на момент їх виготовлення також не вказано жодних відомостей про позивача ОСОБА_1 як суміжного користувача чи власника земельної ділянки.

Також у судовому засіданні було досліджено порівняльний план земельних ділянок (Т.2, а.с.97), який було складено в рамках кримінального провадження, відкритого за заявою позивача, на якому для огляду вказано межі земельної ділянки з кадастровим номером 5121880700:07:001:0014 площею 0,25 га, що належали попередньому власнику ОСОБА_3 , межі земельної ділянки з кадастровим номером 5121880700:07:001:0014 площею 0,25 га, що належить ОСОБА_2 після зміни координат поворотних точок меж земельної ділянки та виділено земельну ділянку, яка була місцем проведення огляду згідно постанови слідчої ОСОБА_6 від 21.01.2025 року земельної ділянки ОСОБА_1 відповідно до рішення сесії Білчанської сільської ради. Разом з тим, суд вказує на ту обставину, що копії постанови слідчої надано суду не було, тому у суду відсутні відомості про те, які вихідні дані були покладені в її основу та на підставі чого було зазначено, що саме виділений фрагмент може належати ОСОБА_1 на підставі рішення сесії.

Застосовуючи норми матеріального права, суд вказує на таке.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно достатті 14 Конституції Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 41Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною 1 статті 316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319ЦК України передбачено що, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно достатті 373 Цивільного кодексу Україниправо власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно по закону, а згідностаттею 321 ЦК Україниправо власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно достатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1статті 16 ЦК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Частиною 2ст.16 ЦК Українивизначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

Відповідно до ч.2ст.386 ЦК Українивласник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідност.387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно дост.391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідност.392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 152 ЗК Українивизначає способи захисту прав на земельні ділянки та при цьому встановлює, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади або органом місцевого самоврядування, договору відчуження (правочину)встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт, правочин суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт, правочин порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судому кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/1279/17, від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17, від 24 січня 2024 року у справі № 601/790/22, від 14 лютого 2024 року у справі № 686/26076/21.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина другастатті 78 ЦПК України).

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.4ст.82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає, що позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5121880700:07:001:0014, яка належить відповідачу ОСОБА_2 , є саме тією земельною ділянкою, яка 26.09.2007 року була безкоштовно передана йому рішенням сесії Білчанської сільської ради у приватну власність.

Так, зі змісту рішення сесії від 26.09.2007 року про передачу безкоштовно у приватну власність позивачу земельної ділянки загальною площею 0,10 га та викопіровки до рішення не вбачається доказів відносно місця знаходження та розташування даної земельної ділянки.

Також судом враховується, що у позивача ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи щодо права власності чи користування спірною земельною ділянкою, передбаченістаттею 126 ЗК України, що не дозволяє визначити місцезнаходження та межі земельної ділянки, яку передано позивачу.

Щодо доводів позивача про те, що він тривалий час фактично користується спірною земельною ділянкою, то суд такі відхиляє, оскільки таке фактичне користування позивачем земельною ділянкою не може бути визнано тотожним правовому статусу права власності чи належного землекористування.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2021 року в справі № 450/2666/16-ц (провадження № 61-5701св21) зроблено висновок, що тривале фактичне користування земельною ділянкою, яка не передавалась особі у встановленому законом порядку, не надає жодних переваг при вирішенні питання про передачу цієї земельної ділянки у власність.

Щодо доводів сторони позивача про порушення вимог законодавства при зміні координат поворотних точок меж земельної ділянки ОСОБА_7 , то суд такі доводи не бере до уваги, оскільки, як зазначалось вище, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, у свою чергу позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами наявність у нього законних прав на спірну земельну ділянку, відтак не довів порушення своїх прав відповідачем.

Суд зазначає, що у ситуації, коли позивач не довів права на позов у матеріально-правому сенсі, суд не вправі робити висновок по суті позовних вимог про правомірність або неправомірність дій відповідача, чинність або дійсність укладеного правочину тощо. Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2021 року у справі № 751/7374/17 (провадження № 61-26072св18), від 09 червня 2021 року у справі № 607/13749/16-ц (провадження№ 61-22409св19).

При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 4 жовтня 2023 року у справі № 507/1130/20 відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, встановивши відсутність порушеного права позивача, судам не слід здійснювати оцінку обраного позивачем способу захисту відсутнього у нього порушеного права (інтересу) та правову оцінку по суті спору.

Інші доводи позивача не спростовують вищевказаних обставин. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача, яке підлягає захисту, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Застосовуючи норми процесуального права, суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

На виконання вимог ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_4 ), треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Іванівська селищна рада Одеської області (код ЄДРПОУ 04378379, місцезнаходження вул. Центральна 93а, селище Іванівка Березівського району Одеської області), ТОВ «ЗЕМАГРОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38847060, місцезнаходження вул. Центральна 7, с. Олександрівка Лиманський район Одеська облать), ГУ Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження вул. Канатна 83, м. Одеса) про скасування запису державного реєстратора, визнання недійсною технічної документації та визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Якщо апеляційну скаргу не було подано, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ