Рішення від 20.05.2025 по справі 369/11354/24

Справа № 369/11354/24

Провадження № 2/369/2770/25

РІШЕННЯ

Іменем України

20.05.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

за участі секретаря судових засідань Соловюк В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства » Боярської міської ради Фастівського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,

встановив:

КП «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, в якому просить стягнути із відповідачів на свою користь заборгованості за надані послуги у розмірі 85841,44 грн.

В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради є надавачем послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 , а також є надавачем послуги з теплової енергії.

Позивач відповідно достатутних повноважень,Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 р. № 572, Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01 червня 2011 року № 869, Рішення №123/2 Виконавчого комітету Боярської міської ради від 25.12.2012, яким КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради визначено виконавцем послуг та експлуатуючою організацією котелень, мінікотелень, топкових з постачання теплової енергії на опалення будинків та адміністративних споруд в м.Боярці,в Постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року № 712 Про затвердження Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком, рішення №12/2 від 14.03.2019 Боярської міської ради «Про призначенняуправителя багатоквартирнихбудинків містаБоярки»та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, Договору №9 від 18.03.2019, рішенням №6/72 Виконавчого комітету Боярської міської ради від 08.07.2021 - Комунальне підприємство «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» надає послуги з постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_1 та зокрема по квартирі АДРЕСА_2 в якій проживає та отримує послуги Відповідач, договір від імені мешканців багатоквартирного будинку було підписано уповноваженою особою органу місцевого самоврядування, що відповідає частині першійстаті 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

На офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування було розміщено оголошення про призначення управителя багатоквартирними будинками м. Боярки. Отже, відповідно достатті 57 Конституції Українитастатті 21-1 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»вважається доведеним до населення встановленим порядком і є обов`язковим до виконання.

01.12.2021 на офіційному веб-сайті КП «БГВУЖКГ» опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) укладання публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг відповідної якості з централізованого теплопостачання, у зв`язку з чим цей договір вважається укладеним з 31.12.2021.

Вказали, що станом на 01 липня 2024 року надано послуг на суму 85841 гривень 44 копійок, які Відповідач зобов`язаний був сплатити у встановлений законодавством строк. Але їх вимога залишилась без будь-якого реагування.

Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради заборгованість за послуги з управлінням багатоквартирним будинком в розмірі 16216,33 грн. та за надані послуги з постачання теплової енергії в розмірі 75056,69 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 липня 2024 року відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

30 жовтня 2024 року до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Вказали, що при поданні позову та визначенні розміру заборгованості допущено арифметичну помилку. Так, розмір заборгованості ОСОБА_1 за надані послуги з управлінням багатоквартирним будинком в розмірі 26044,51 грн. та за надані послуги з постачання теплової енергії в розмірі 59 796,93 грн..

Остаточно просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради заборгованість за послуги з управлінням багатоквартирним будинком в розмірі 26044,51 грн. та за надані послуги з постачання теплової енергії в розмірі 59796,93 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.

12 листопада 2024 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з доводами позову, відповідач ОСОБА_1 просив застосувати строки позовної давності у справі за позовом КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради до ОСОБА_1 за надані житлово-комунальні послуги та відмовити у позові в повному обсязі. Вказав, що послуги надавалися неналежної якості та взагалі не надавалися. А саме послуги з постачання теплової енергії взагалі не надавались та ним не отримувались, оскільки з 01.09.2007 послуги з теплопостачання у зв`язку з відключенням від центральної системи опалення в квартиру АДРЕСА_2 не надавалися. Просив суд застосувати до позовних вимог три річний строк позовної давності, а в задоволені позовних вимог в частині стягнення 59796,93 грн відмовити в повному обсязі, оскільки він не отримує послугу з постачання теплової енергії, оскільки ще в 2007 році перейшов на індивідуальне опалення шляхом встановлення газового котла.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив захистити порушене право позивача та задоволити позов.

У судовому засіданні відповідач проти позову заперечував. Просив відмовити у задоволенні позову, врахувавши поданий ним звіт.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що він понад 30 років товаришує з Відповідачем у справі ОСОБА_1 та часто буває у нього дома за адресою: АДРЕСА_3 і запевнив суд в тому, що в квартирі АДРЕСА_4 встановлений газовий котел.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2передбачено, що відповідно до статей55,124 Конституції Українитастатті 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно дост. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу(далі-ЦК) України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради відповідно до Рішення Виконавчого комітету Боярської міської ради №123 від 25.12.2012 є виконавцем послуг та експлуатуючою організацією котелень, мінікотелень, топкових з постачання теплової енергії на опалення будинків та адміністративних споруд в м.Боярці.

Згідно Рішення №12/2 від 14.03.2019 Боярської міської ради «Про призначенняуправителя багатоквартирнихбудинків містаБоярки»таТипового договорупро надання послугиз управліннябагатоквартирним будинком,Договору №9від 18.03.2019 є виконавцем житлово-комунальних послуг в будинку за адресою: АДРЕСА_1 ..

Таким чином, відповідно до ч. 1ст.1Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» всі права та обов`язки щодо обслуговування житлового будинку та надання комунальних послуг мешканцям будинку за адресою: АДРЕСА_1 , перейшли до КП «БГВУЖКГ».

Рішенням №6/72 Виконавчого комітету Боярської міської ради від 08.07.2021 Комунальне підприємство «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» визначене виконавцем послуг із централізованого опалення на території населених пунктів Боярської міської територіальної громади та зобов`язано підприємство встановити тарифи.

Рішенням №2/9 Виконавчого комітету Боярської міської ради від 09.12.2021 встановлено економічно обґрунтовані тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання на опалювальний період 2021-2022 рр. для потреб населення на рівні 2191,86 грн//Гкал.(без ПДВ) та 2630,23 грн//Гкал.(з ПДВ)

Рішенням №2/8 від 12.10.2023 про встановлення тарифів на теплову енергію її виробництво, транспортування та постачання на опалювальний період 2022-2023 рр для потреб населення встановлено на рівні 2411,55 грн/гкал(без ПДВ) та 2 893,86грн/кал(з ПДВ).

Вищенаведені рішення опубліковані на офіційному сайті Боярської міської ради.

Матеріали справи не містять доказів оскарження вищевказаних рішень, визнання їх незаконними.

01.12.2021 на офіційному веб-сайті КП «БГВУЖКГ» опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) укладання публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг відповідної якості з централізованого теплопостачання.

На підставі викладеного, враховуючи норми законодавства, суд приходить до висновку, що договір між позивачем та власником майна вважається укладеним з грудня 2021 року.

ОСОБА_1 є власником, проживає та отримує комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 . Дані обставини також підтверджено й відзивом ОСОБА_1 та показами свідка в справі ОСОБА_2 .

Згідно особового рахунку № НОМЕР_1 за яким обліковується кв. АДРЕСА_4 станом на 01.07. 2024 року рахується заборгованість в сумі 85841.44 грн.

Щодо доводів відповідача про встановлення індивідуального опалення.

У постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі №607/25229/18 зроблено висновок, що "відповідно до Порядку №4 від 22 листопада 2005 року, для вирішення питання відключення споживача від мережі централізованого опалення він повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі звідповідною письмовою заявою.

Комісіяпісля вивчення наданих власником документівприймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року №169внесено зміни до Порядку від 22 листопада 2005 року № 4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. Отже,відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком №4 від 22 листопада 2005 року процедури".

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від03 травня 2018 року у справі №209/4950/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №683/2223/17, від 18 вересня 2019 року у справі №215/1724/16-ц.

Верховний Суд в постанові від 09 лютого 2022 року у справі №953/24063/19 вказав, що "17 вересня 2019 року набрав чинностінаказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року №169 "Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води"(далі - Порядок №169). Пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 169 визначає, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до мережі (системи) централізованого опалення (теплопостачання) (далі - ЦО) та системи (мережі) постачання гарячої води (далі - ГВП), мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинностіЗаконом України "Про житлово-комунальні послуги"не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №169). Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (пункт 4 розділу ІІІ Порядку №169). Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків. За потреби, власник забезпечує виготовлення проєкту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил (пункт 7 розділу ІІІ Порядку №169).

Тобто, єдиною законною підставою для відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води є відповідний Акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади

Іншого порядку та підстав для такого відключення від мереж законом не передбачено.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався із заявами про відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води або із заявами про надання неякісних послуг до КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради.

Також відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів відключення квартири заадресою: АДРЕСА_3 , від мереж централізованого опалення. Зокрема: витягу з протоколу постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води про одержання дозволу відключення споживача від мереж з централізованого опалення та постачанні гарячої води; технічні умови для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання відокремлення від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води (від проектної організації; акт про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення і постачання гарячої води; відповідної довідки постачальника послуг централізованого опалення .

Відповідно до частини 2статті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи визначений законом порядок відключення квартири від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води та документів, які є підставою для такого відключення та супроводжують його, суд вважає, що надані в судовому засіданні свідчення громадянина ОСОБА_2 про наявність індивідуального приладу опалювання в квартирі АДРЕСА_4 , рівно, як і надані Відповідачем та оглянуті судом фото з зображенням індивідуального приладу опалювання, не можуть підтверджувати доводи Відповідача про відключення від указаних мереж у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного, оскільки ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) за адресою: кв. АДРЕСА_4 , оплату яких останній вчасно та регулярно не здійснював, що призвело до утворення заборгованості, доказів відключення від мереж або погашення заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про правомірність нарахування Позивачем заборгованості за постачання теплової енергії.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостійстатті 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(далі-Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно дост. 67 ЖК Української РСР, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Частиною першоюстатті 68 ЖК Української РСРвизначено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Нормоюст. 179 ЖК Української РСРпередбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 5частини другої статті 7Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Норми статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначають, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором; споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього закону; при цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Відповідно до частини першоїстатті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно дозаконуціни (тарифи) є регульованими; у такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з ч. 1ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (баланс утримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч.1ст. 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч.2ст. 638 ЦК Українидоговір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

Відповідно до ч.2ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила суму коштів), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Таким чином, наявність взаємовідносин між позивачем та відповідачем, а отже, і виникнення цивільних прав і обов`язків, підтверджується діями сторін: позивач здійснює надання житлово-комунальних послуг до помешкання відповідача, а останній отримує та користується даними послугами та відповідно зобов`язаний здійснювати оплату наданих житлово-комунальних послуг.

На підставі ст.ст.66,67,162 ЖК Україниплата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 р. «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.5 ч.3ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин до 09.06.2018 р., споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, яка діє з 09.06.2018 р., врегульовані відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.

Відповідно дост. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зіст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до вимогзаконуспоживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг в повному обсязі. Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15.

Таким чином, згідно із зазначеними нормамизаконуспоживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі,що підтверджено правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 26 вересня 2018 року №750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року № 642/2858/16.

Відповідно до ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначенихзаконом, є грошовим зобов`язанням.

З цього випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.

Разом з тим, задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки, дані про те, що між сторонами укладено договір про надання відповідних житлово-комунальних послуг відсутні, але відповідач користувався наданими послугами та не виконує положень наведених нормативно-правових актів, у зв`язку з чим, має заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог щодо наявної заборгованості за отримані послуги з управлінням багатоквартирним будинком в розмірі 26044,51 грн. та за надані послуги з постачання теплової енергії в розмірі 59796,93 грн.

Щодо строків позовної давності.

При розгляді справи відповідачем ОСОБА_3 подано заяву про застосування строку позовної давності в якій він просить суд застосувати наслідки спливу трирічного строку позовної давності.

Відповідно дост.256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України). За зобов`язанням з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться устаттях 252 - 255 ЦК України.

Відповідно до частини першоїстатті 264 ЦК Україниперебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Статтею 266 ЦК Українипередбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і додаткової вимоги (стягнення неустойки, тощо).

Як встановлено судом, позивач КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради надавало послуги з управління багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та послугу з постачання теплової енергії , проте відповідач не сплачував позивачу кошти за надані послуги довгий період, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за надані послуги зазначене КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради звернулось до суду 02.07.2024, тобто з пропуском строку позовної давності за період, що перевищує останніх три роки перед зверненням до суду.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з переліком сум по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , за період з липня 2019 року по липень 2024 року у відповідача виникла заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 26044 грн 51 коп та 59796 грн 93 коп за надану послугу з постачання теплової енергії.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду 02.07. 2024 року, а також наявність заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.256,267 ЦК України,задовольнити позовні вимоги до ОСОБА_3 в межах трирічного строку позовної давності, а саме за останні три роки перед зверненням до суду з липня 2021 року по липень 2024 року.

У постанові ВС від 17.02.2021 р. №278/765/18 зазначено, що формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.ст.15,16,20 ЦКУ), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача".

В даному випадку слід зважати, що предметом позову є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, які за своєю природою надаються/мають надаватися систематично щомісячно. Якщо позивач стверджує, що ним надавалася така послуга постійно щомісячно і без перерв, тобто без обмеження будь-якими сторонніми факторами, відповідно, позивач не може посилатися на зупинення чи продовження строків позовної давності зумовленими обставинами, які від нього не залежать.

Так, у наданому позивачем розрахунку заборгованості по особовому рахунку обліковується заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком з липня 2019 року та з листопада 2019 року послуги з постачання теплової енергії та не відображено відповідних періодів неможливості надання таких житлово-комунальних послуг. За таких обставин, моментом перебігу позовної давності за наведеним позивачем розрахунком заборгованості становить липень 2021 року. Таким чином, з урахуванням строку позовної давності, розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.07.2024 року становить 50330.52 грн.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість за період з липня 2021 року по 20 червня 2024 року (станом на 02.07.2024 поточні нарахування за липень 2024 року ще не були здійснені) на загальну суму 50330,52 грн., яка складається з: заборгованості за надану послугу з управління багатоквартирним будинком в розмірі 17601,79 грн. та заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 32 728.73 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково то стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1774,41грн.

Керуючись статтями67,68,179 ЖК Української РСР, статтями11,205,525,526,625 ЦК України, статтями1,7,9,13,16,18 -20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статтями1,13,19,23,27,34,76,83,89,133,136,141,258,259,263,265,273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства » Боярської міської ради Фастівського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлову послугузадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства » Боярської міської ради Фастівського району Київської області заборгованість за надану послугу з управління багатоквартирним будинком в розмірі 17601,79 грн. (сімнадцять тисяч шістсот одну грн. 79 коп.); заборгованість за надану послугу з постачання теплової енергії в розмірі 32 728.73 грн. (тридцять дві тисячі сімсот двадцять вісім грн. 73 коп.) та судові витрати у розмірі 1 774,41 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят чотири грн. 41 коп.).

У задоволенні решти вимогвідмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:Комунальне підприємство «Боярське головне виробниче управління

житлово-комунального господарства» Боярської міської ради 08154, м. Боярка, вул. П. Сагайдачного, 30, Фастівського р-н, Київська обл., код ЄДРПОУ 34702930,р/р НОМЕР_2 в АТ КБ «Приват Банк», МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який проживає за адресою: квартира АДРЕСА_4 .

Текст рішення виготовлено 20 травня 2025 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ