Постанова

від 13.05.2025 по справі 910/11199/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2025 р. Справа№ 910/11199/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.;

за участю представників сторін:

від позивача: Павлов Р.В.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОІНЖ-БУД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 (повний текст складено 18.02.2025)

у справі №910/11199/24 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОІНЖ-БУД"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національна академія наук України

про стягнення 642 816,00 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОІНЖ-БУД" про стягнення пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва на бюджетний рахунок бюджету розвитку у розмірі 642 816,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач спочатку не уклав договір пайової участі з Департаментом до 01.01.2020, а потім не звернувся із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єктів будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 та до введення в експлуатацію і не сплатив пайовий внесок за збудований об`єкт, чим порушив обов`язок, який встановлений Порядком, зокрема, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, а також права та інтереси територіальної громади міста Києва та Департаменту.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі №910/11199/24 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОІНЖ-БУД" на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету міста Києва 642 816,00 грн безпідставно збережених грошових коштів пайової участі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОІНЖ-БУД" на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 713, 79 грн.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не звільняє забудовника від зобов`язання сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинно бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Також суд першої інстанції зазначив, що наданий позивачем розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІДРОІНЖ-БУД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі №910/11199/24 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- Київська міська рада в особі Департаменту економіки та інвестиції виконавчого комітету Київської міської ради звернулась до суду про стягнення грошових коштів в розмірі пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту міста Київ на підставі рішення Київської міської ради від 15 листопада 2016 року № 411/1415, яким затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва;

- постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року по справі № 320/44099/23 визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 та від 26 березня 2020 року № 908/9078 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- суд не взяв до уваги постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 грудня 2024 року по справі № 910/6226/23;

- суд не повинен був при розгляді справи брати до уваги розрахунок позивача про наявність у відповідача заборгованості щодо пайової участі у розмірі 642 816,00 грн;

- позивач повинен був визначити показник опосередкованої вартості спорудження житла станом на дату вводу в експлуатацію: 11 вересня 2021 року, оскільки згідно приписів Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв.м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку;

- до розрахунку обсягу пайової участі позивач включив 1190,4 кв.м., з яких 512,5 кв.м. відносяться до об`єктів інфраструктури, які не повинні враховуватися при визначені розміру пайової участі;

- позивачем належними та допустимими доказами не доведено безпідставне збереження відповідачем коштів пайової участі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/11199/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 22.04.2025.

Ухвалою суду від 22.04.2025 відкладено розгляд справи на 13.05.2025.

Правові позиції учасників справи

04.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог відповідача, просив рішення та додаткове рішення залишити без змін.

Явка представників сторін

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 13.05.2025 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.

Водночас, 13.05.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване участю його представника у невідкладних слідчих діях по кримінальний справі в ГУ НП міста Києва.

Колегія суддів не знайшла підстав для задоволення клопотання про відкладення судового засідання з огляду на наступне.

Статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин необхідності відкладення розгляду справи не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об`єктивно непереборними, оскільки відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні інших представників, яким доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді відповідно до вимог процесуального закону.

Колегія суддів зазначає, що в клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено обставин, з яких судом апеляційної інстанції неможливо розглянути справу без участі відповідача. Явка учасників справи у судове засідання також не визнавалась судом апеляційної інстанції обов`язковою.

Більше того, колегія суддів враховує, що судове засідання, призначене на 22.04.2025, вже відкладалось за клопотанням відповідача.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), враховуючи рекомендації, викладені у пункті 2.2. Правил організації ефективного господарського судочинства, затверджених рішенням загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 5 від 29.05.2024, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 13.05.2025 за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

22.11.2007 між Національною академією наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОІНЖ-БУД" (далі - відповідач) було укладено договір № 24/11/07, відповідно до умов якого Національна академія наук України за окремим актом зобов`язана передати відповідачу на період житлового та культурно-побутового будівництва за адресою: вул. Метрологічна, Голосіївський район міста Києва, земельні ділянки загальною площею 31,77 га по вул. Метрологічній у Голосіївському районі м. Києва, та всю наявну проектну, дозвільну та іншу документацію стосовно будівництва об`єкта (п. 2.1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.2.11 договору відповідач здійснює розрахунки: з Київською міською державною адміністрацією; на пайове відрахування на розвиток інфраструктури м. Києва; на проведення відрахування на розвиток та технічне обладнання пожежної служби; в інших випадках, визначених у законодавстві та передає стороні 1 житлові площі (квартири), що належать їй згідно договору від 19.11.2007 № 148.

25.06.2009 Інспекцією державного архітектурного-будівельного контролю у місті Києві було видано Національній академії наук України дозвіл на виконання будівельних робіт №1447-Гл/С із житлового та культурно-побутового будівництва на вул. Метрологічній у Голосіївському районі м. Києва.

30.01.2020 відповідач направив звернення № 30/01/20 до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) щодо вирішення питання про пайову участь за другою чергою об`єкту будівництва "Житлове та культурно-побутове будівництво за адресою: вул. Метрологічна, Голосіївський район міста Києва".

Позивач у позовній заяві зазначає, що в подальшому, договір про пайової участі за об`єктом "Житлове та культурно-побутове будівництво на вул. Метрологічній у Голосіївському районі м. Києва (Друга черга будівництва. Коригування) 14 п.к. Гром. буд." не був укладений, кошти пайової участі відповідачем не сплачувались.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 11.09.2021 видано сертифікат № ІУ123210820597 про готовність до експлуатації закінченого будівництва об`єкта за проектом "Житлове та культурно-побутове будівництво на вул. Метрологічній у Голосіївському районі м. Києва (Друга черга будівництва. Коригування) 14 п.к. Гром. буд.", замовником будівництва вказано відповідача, а датою початку будівництва 25.06.2009.

У пункті 11 Загальних положень постанови Кабінету Міністрів України "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" від 13.04.2011 № 461 зазначається, що датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Однак, як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач спочатку не уклав договір пайової участі з Департаментом до 01.01.2020, а потім не звернувся із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єктів будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 та до введення в експлуатацію і не сплатив пайовий внесок за збудований об`єкт, чим порушив обов`язок, який встановлений Порядком, зокрема, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, а також права та інтереси територіальної громади міста Києва та Департаменту.

Позивачем направлялась відповідачу вимога щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі вимогу № 050/18-3631 від 21.09.2023.

Однак відповіді на вищезазначену вимогу позивач не отримав.

У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва на бюджетний рахунок бюджету розвитку у розмірі 642 816,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI).

За статтею 1 вказаного Закону замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 вказаного Закону.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частини п`ята та дев`ята статті 40 Закону № 3038-VI, чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI випливає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування.

Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону. Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 (провадження № 12-81гс19), від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18), від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20 (провадження № 12-34гс21).

За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Разом з тим 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими статтю 40 Закону № 3038-VI виключено.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Тобто, передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

(1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

(2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2009 Інспекцією державного архітектурного-будівельного контролю у місті Києві було видано Національній академії наук України дозвіл на виконання будівельних робіт № 1447-Гл/С із житлового та культурно-побутового будівництва на вул. Метрологічній у Голосіївському районі м. Києва.

Так, 30.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІДРОІНЖ-БУД" направив звернення № 30/01/20 до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо вирішення питання про пайову участь за другою чергою об`єкту будівництва "Житлове та культурно-побутове будівництво за адресою: вул. Метрологічна, Голосіївський район міста Києва".

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 11.09.2021 видано сертифікат № ІУ123210820597 про готовність до експлуатації закінченого будівництва об`єкта за проектом "Житлове та культурно-побутове будівництво на вул. Метрологічній у Голосіївському районі м. Києва (Друга черга будівництва. Коригування) 14 п.к. Гром. буд.", замовником будівництва вказано відповідача, а датою початку будівництва - 25.06.2009.

Водночас, договір про пайової участі за об`єктом "Житлове та культурно-побутове будівництво на вул. Метрологічній у Голосіївському районі м. Києва (Друга черга будівництва. Коригування) 14 п.к. Гром. буд." не був укладений, кошти пайової участі відповідачем не сплачувались.

Отже, враховуючи, що у цій справі будівництво об`єкту розпочате до 2020 року, однак станом на 01.01.2020 він не був введений в експлуатацію і договір про сплату пайової участі не укладений, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 в подібних правовідносинах.

Рішенням Київської міської ради від 15 листопада 2016 року за № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок), відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ якого (у редакції рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033) пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Згідно з пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту.

Пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).

За змістом пункту 4.3 розділу IV Порядку кошти пайової участі сплачуються замовником у повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Визначений цим Порядком обов`язок замовника будівництва сплатити пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 132-IX, якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у визначеному Законом України № 132-IX розмірі та порядку.

Стосовно доводів апелянта про скасування судом рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» та рішення Київської міської ради від 26.03.2020 року №908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно Шостий апеляційний адміністративний суд виніс постанову від 17.10.2024 у справі №320/44099/23, якою вказані рішення визнано протиправними та нечинними.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства в Україні нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Суд не наділений повноваженнями визнання нормативно-правового акту нечинним з моменту його прийняття, зокрема, й з огляду на те, що останнє може порушувати принцип правової визначеності.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 640/6699/20.

Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акту в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду і практика щодо застосування положень частини другої статті 265 КАС України Верховним Судом є сталою.

Так, у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала: "Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/20084/14".

Тобто, визнання протиправними та нечинними рішень Київської міської ради, які оскаржувались у справі № 320/44099/23, означає втрату чинності такими актами з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Оскільки станом на момент порушення прав територіальної громади міста Києва, що є датою введення об`єкта будівництва в експлуатацію - 11.09.2021, рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 та від 26.03.2020 № 908/9078 були чинними, обов`язковими та такими, що підлягали застосуванню, доводи відповідача в частині безпідставно здійсненого розрахунку на підставі вказаних рішень Київської міської ради правомірно відхилені судом першої інстанції.

Більше того, не зважаючи на рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 та від 26.03.2020 № 908/9078 у відповідача обов`язок зі сплати пайового внеску у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту виник в силу приписів 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, а не лише вказаних вище рішень Київської міської ради.

А тому доводи відповідача щодо відсутності обов`язку зі сплати пайового внеску колегія суддів відхиляє.

Стосовно здійсненого позивачем розрахунку розміру пайового внеску у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 Порядку розрахунок пайової участі при новому будівництві/реконструкції визначається за формулою, для нежитлових будівель, споруд та приміщень: РПУ = ЗКВоб`єкта х 4 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); ЗКВоб`єкта - загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва/реконструкції, визначена 6.2. Порядку.

У разі якщо загальна кошторисна вартість не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами та правилами (не подано замовником затвердженої в установленому порядку проектної документації в частині кошторису відповідно до п. 5.1.1. та п. 6.2. цього Порядку), ЗКВоб`єкта визначається за наступною формулою: ЗКВоб`єкта = Sоб`єкта * Nнежитл, де Sоб`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м); Nнежитл - норматив одиниці створеної потужності для будівництва або реконструкції об`єктів нежитлового призначення, який дорівнює 13 500,00 грн (грн/кв.м.).

Враховуючи, що за інформацією, що міститься в декларації про готовність об`єкта до експлуатації, об`єктом будівництва є нежитловий будинок, загальна площа якого 1190,4 к.в.м., колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пайового внеску, погоджується з ним та вважає вірним його розрахунок у розмірі 642 816,00 грн.

Стосовно доводів відповідача, що розрахунок пайового внеску був здійснений позивачем станом на 26.08.2024, а не на дату введення об`єкта в експлуатацію - 11.09.2021, колегія суддів зазначає, що дійсно, у відповідному розрахунку зазначено, що він здійснений станом на 26.08.2024.

Водночас, як вбачається із розрахунку пайової участі, вхідні дані, які необхідні для визначення розміру пайової участі згідно формули, наведеної у п. 6.4.1. Порядку, були використані саме на підставі відомостей, які були дійсними та чинними на момент введення об`єкта в експлуатацію - 11.09.2021.

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував, що у проведеному позивачем розрахунку були використані вхідні дані, які не діяли станом на введення об`єкту в експлуатацію.

Безпідставним є посилання відповідача на неврахування судом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 грудня 2024 року по справі № 910/6226/23, оскільки у вказаній справі мали місце інші фактичні обставини, відмінні від обставин у цій справі.

Зокрема, Верховний Суд, направляючи справу № 910/6226/23 на новий розгляд, у постанові від 03 грудня 2024 року зазначив, що суди не встановили, з якого моменту замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, з врахуванням наявності трьох об`єктів, їх площі, що підлягає сплаті та пункту 4.2 Порядку та з огляду на те, що обраховуючи вказаний розмір пайової участі, позивач виходив із загальної площі об`єктів будівництва, а також нормативу, встановленого Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 09.03.2023 за №139 "Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованих станом на 01 квітня 2023 року).

Водночас, як вже було зазначено вище, у даній справі позивачем розмір пайової участі був розрахований за даними, які були дійсними та чинними на момент введення об`єкта в експлуатацію - 11.09.2021.

Доводи відповідача, що до розрахунку обсягу пайової участі позивач включив 512,5 кв.м., які відносяться до об`єктів інфраструктури, колегія суддів відхиляє, так як такі доводи не підтвердженні належними та допустимими доказами і спростовуються сертифікатом № ІУ123210820597 про готовність до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта, в якому чітко визначено загальну площу будівлі - 1190,4 кв.м., яка збігається із загальною площею приміщень.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 ЦК України).

Як вже було зазначено вище, відповідач договір про пайову участь не уклав, як і не сплатив відповідні кошти пайової участі у зв`язку з початком будівництва об`єкта.

У зв`язку з неукладенням/відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 643/21744/19.

Колегія суддів зауважує, що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та вірно врахована судом першої інстанції.

А тому, оскільки відповідач не сплатив відповідний пайовий внесок, суд першої інстанції правомірно стягнув з останнього 642 816,00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно збережені грошові кошти пайової участі, у зв`язку з чим доводи відповідача у цій частині колегія суддів також відхиляє.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі № 910/11199/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОІНЖ-БУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі № 910/11199/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі № 910/11199/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені за подачу апеляційної скарги, покласти на апелянта.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 у справі № 910/11199/24.

5. Матеріали справи № 910/11199/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повна постанова складена 19.05.2025

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко