Постанова від 24.04.2025 по справі 44/459-б

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2025 р. Справа№ 44/459-б (910/9423/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від скаржника: Лисий М.С. згідно витягу з ЄДР

від позивача: Загородній О.М. за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 року

у справі №44/459-б(910/9423/24) (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Лізингова

Група" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича

до ОСОБА_1

про витребування майна та скасування державної реєстрації

в межах справи №44/459-б

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управитель "Будівельно-

інвестиційна група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Лізингова

Група"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 року у справі №44/459-б(910/9423/24) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 року у справі №44/459-б(910/9423/24) та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно витягу з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13.12.2024 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сітайло Л.Г., Скрипка І.М.

Ухвалою суду від 18.12.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №44/459-б(910/9423/24), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №44/459-б(910/9423/24).

23.12.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №44/459-б(910/9423/24)/7462/24 від 20.12.2024 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 20.01.2025 поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №44/459-б(910/9423/24), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 20.03.2025 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У проданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою суду від 20.03.2025 розгляд справи відкладено на 24.04.2025 на підставі положень ст. 216 ГПК України та зобов`язано відповідача надати суду у строк до 18.04.2025 року докази оплати за договору купівлі-продажу транспортного засобу №6141/2021/2690202 від 21.07.2021 року.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано заяву по справі.

Представники скаржника та позивача в судовому засіданні 24.04.2025 вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №44/459-б (910/9423/24) та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та його представники в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

24.04.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників скаржника та позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ліквідатора, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 року, перебуває справа №44/459-б про банкрутство ТОВ "Фінансова Лізингова Група".

У липні 2024 року ТОВ "Фінансова Лізингова Група" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Бандоли О.О. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна та скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані встановленням рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 у справі №910/25822/13 факту неправомірного вибуття спірного транспортного засобу із власності банкрута та поза його волею.

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №44/459-б (910/9423/24) у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що витребування майна у добросовісного набувача порушує справедливий баланс, покладає на відповідача надмірний індивідуальний тягар та становить порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки є неспівмірним втручанням у право мирного володіння майном.

ПАТ АБ "Укргазбанк" з даним рішенням не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в апеляційному порядку законність винесення прийнятого рішення, судова колегія вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування такого рішення суду з огляду на наступне.

Захист відносин власності в Україні здійснюється на загальних засадах, визначених Конституцією України, Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Цивільний кодекс України одним зі способів захисту порушених прав передбачено віндикацію.

Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору.

Отже, для застосування вимог ст. 387 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Позов про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.

До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Віндикаційний позов може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов`язальних відносин. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Для застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України ключовими аспектами є відсутність волі власника на відчуження майна, добросовісність набувача, а також оплатність при відчуженні спірного майна.

Стаття 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми. Волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК країни ) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Зазначене також підтверджується висновками Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу на те, що можливість задоволення позовних вимог на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язане із встановленням двох основних обставин - наявності волі у власника (позивача, який витребував майно) та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).

Разом з тим, положеннями зазначеної норми не зазначено наслідки у випадку, якщо за встановлених обставинами справи одночасно встановлено і відсутність волі у власника під час вибуття з його володіння майна і наявність добросовісного оплатного набуття права власності відповідачем-володільцем спірного майна.

Безумовною підставою для задоволення віндикаційного позову власника до добросовісного набувача спірного майна є отримання такого майна добросовісним набувачем безоплатно. При цьому, в контексті вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції, позбавлення добросовісного власника власності (незалежно від оплатності/безоплатності) можливе лише у випадку здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 29.05.2024 року у справі №910/5808/20 зазначив, що для застосування положень п.3 ч. 1 ст.388 ЦК України є визначальним питання добросовісності/недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника, наприклад, чи в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення чи за інших умов), а тому такі обставини підлягають обов`язковому з`ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору.

При цьому, за наявності передбачених статтею 388 ЦК України підстав, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатором встановлено, що ТОВ "Фінансова Лізингова Група" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ Трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього" про витребування майна (автотранспортних засобів) з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги були обґрунтовані відсутністю підстав для володіння та користування відповідачем майном, переданим йому за договорами фінансового лізингу №109л/06/07 від 25.05.2007, №123л/07/07 від 12.07.2007 , №124л/07/07 від 12.07.2007, №137л/11/07 від 30.11.2007, №166л/07/08 від 16.07.2008, №168/07/08 від 30.07.2008 та №172л/09/08 від 01.09.2008.

За наслідками розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі №910/25822/13, яке набрало законної сили 17.06.2014 року, позовні вимоги ТОВ "Фінансова Лізингова Група" задоволено частково. Витребувано у ПАТ Трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього" на користь ТОВ "Фінансова Лізингова Група" рухоме майно (разом з реєстраційною та технічною документацією, комплектуючими пристроями, обладнанням та інвентарем), зокрема і автомобіль Mercedes-Benz GL-450, кузов № НОМЕР_1 , 2007 р.в., державний номер НОМЕР_2 .

Під час розгляду справи №910/25822/13 судом було встановлено, що на момент складення актів прийому-передачі предмета лізингу у власність до Договорів лізингу спірне майно перебувало у заставі АТ "Укргазбанк", у зв`язку з чим до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено відповідні записи про обтяження спірного рухомого майна.

За змістом ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором.

Нормою ст. 17 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Отже, у даному випадку має місце також факт перебування спірного майна у заставі АТ "Укргазбанк", у відповідності до Договорів застави, що свідчить про існування такої обставини, як необхідність отримання згоди заставодержателя на передачу предметів лізингу у власність лізингоодержувача.

Постановляючи вищевказане судове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки на момент передачі спірного майна на користь ПАТ Трест "Київміськбуд-1" (підписання 01.03.2010 сторонами актів прийому-передачі предмета лізингу у власність до Договорів лізингу) застава за Договорами застави спірного майна не була припинена, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна перебували записи про відповідні обтяження, згода Банку не була надана, то така передача суперечить положеннями ст.586 ЦК України, ст.9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та ст. 17 Закону України "Про заставу", а відтак укладені між ТОВ "ФЛГ" та ПАТ Трест "Київміськбуд-1" акти прийому-передачі предмета лізингу у власність від 01.03.2010 до Договорів лізингу не може породжувати будь-яких прав чи обов`язків для його сторін (в т.ч. переходу прав власності).

Отже, правові підстави вважати, що ПАТ Трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього" набуло право власності на спірне майно, відсутні.

Слід зазначити, що з боку ТОВ "Фінансова Лізингова Група" будь-якої згоди на відчуження належних йому автомобілів на користь відповідачів не надавалось, тобто зазначені автотранспортні засоби вибули із володіння позивача поза його волевиявленням, а відтак, в порядку ст. 388 ЦК України можуть бути витребувані від їх володільця.

Відтак, та обставина, що автомобілі вибули із володіння банкрута поза його волевиявлення, підтверджується рішенням суду, яке було постановлене з метою захисту прав та порушених інтересів ТОВ "Фінансова Лізингова Група".

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 у справі №910/25822/13, матеріали справи не містять доказів отримання відповідної згоди на передачу спірного майна у власність відповідачу на момент такої передачі, а тому підстави вважати, що останнім було набуто таке майно у власність, навіть за умови повної сплати лізингових платежів, відсутні, застава за договорами застави спірного майна не була припинена, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна перебували записи про відповідні обтяження, згода банку не була надана.

В подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 року рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 року у справі №910/25822/13 було роз`яснено наступним чином: "Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. у справі №910/25822/13 є підставою для здійснення уповноваженими органами Державтоінспекції державної реєстрації за ТОВ "Фінансова Лізингова Група" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 33602854) права власності на транспортні засоби, вказані в такому рішенні.".

ПАТ Трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього" не було виконано рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2014 у справі №910/25822/13.

Таким чином, транспортні засоби, в тому числі і автомобіль Mercedes-Benz GL-450, кузов № НОМЕР_1 , 2007 р.в., державний номер НОМЕР_2 , не були повернуті ТОВ "Фінансова Лізингова Група".

Положеннями ст. 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

В силу 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування. їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ні обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) від 20.10.2020 за вих. №31/26-3408 автомобіль Mercedes-Benz GL-450, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 , який було витребувано рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 у справі №910/25822/13, зареєстровано за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 від 23.03.2018 року.

Отже, спірний транспортний засіб автомобіль Mercedes-Benz GL-450, кузов № НОМЕР_1 , 2007 р.в. вибув із володіння ПАТ Трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього вже після набрання чинності рішенням Господарського суду м. Києва від 02.06.2014 року у справі №910/25822/13 та під час здійснення ліквідаційної процедури.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2022 року у справі №44/459-б(910/21033/20) позовну заяву ТОВ "Фінансова Лізингова Група" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандоли О.О. про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації задоволено та витребувано, серед іншого, у ОСОБА_2 на користь ТОВ "Фінансова Лізингова Група" автомобіль Mercedes-Benz GL-450, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 , а також скасовано державну реєстрацію транспортного засобу автомобіля Mercedes-Benz GL-450, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції зазначив, що з боку боржника будь-якої згоди на відчуження належних йому автомобілів на користь відповідачів, в тому числі ОСОБА_2 , не надавалось, тобто зазначені автотранспортні засоби вибули із володіння ТОВ "Фінансова Лізингова Група" поза його волевиявленням, а тому в порядку статті 388 ЦК України можуть бути витребуванні від їх володільця. Та обставина, що ці автомобілі вибули із володіння поза волевиявленням банкрута підтверджується і рішенням суду, яке було постановлене з метою захисту прав та порушених інтересів ТОВ "Фінансова Лізингова Група".

Отже, як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2018 у справі №910/25822/13, матеріали справи не містять доказів отримання відповідної згоди на передачу спірного майна у власність відповідачу на момент такої передачі, а тому підстави вважати, що останнім було набуто таке майно у власність, навіть за умови повної сплати лізингових платежів, відсутні, застава за Договорами застави спірного майна не була припинена, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна перебували записи про відповідні обтяження, згода Банку не була надана.

Таким чином, враховуючи раніше встановлений судом факт неправомірного вибуття із власності банкрута спірних транспортних засобів, рішення суду, яке набрало законної сили та те, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ні обставини, якщо інше не встановлено законом, наявні усі підстави для задоволення позовних вимог.

Також наведеним рішенням було встановлено наступні обставини: "…Крім того спірні транспортні засоби, які вибули із власності позивача поза його волею (факт, встановлений рішенням Господарського суду у справі №910/25822/13), перебували у заставі іншої особи, а саме кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Фінансова Лізингова Група" - АТ "Укргазбанк".

Необхідно вказати, що Державний реєстр речових прав на рухоме майно містить відомості про укладені між АТ "Укргазбанк" та його боржником (ТОВ "Фінансова Лізингова Група") договори застави, предметом яких були, серед інших, і спірні транспортні засоби.

Згідно з п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 №830, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що обтяження на спірні транспортні засоби було припинено на підставі заяви обтяжувача (Акціонерного товариства "Укргазбанк"). Будь-які докази, що обтяження на спірні транспортні засоби припинено внаслідок виконання зобов`язання, яке було забезпечене заставою цих транспортних засобів, внаслідок припинення договору застави тощо, відсутні.".

Також зі змісту згаданого рішення вбачається, що матеріали справи не містили відповідних доказів, що правочини, на підставі яких останні володільці транспортних засобів набули на них права, є відплатним в розумінні статті 388 ЦК України, оскільки саме відплатність є визначальною ознакою для того, аби майно не могло бути витребувано, якщо такий набувач майна є добросовісним. У випадку, якщо майно отримане особою на іншій основі, за відсутності "відплатності", таке майно може бути витребувано в усіх випадках.

Проте, ОСОБА_2 добровільно не виконано рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 року у справі №44/459-б(910/21033/20) та не повернуто ТОВ "Фінансова Лізингова Група" транспортний засіб автомобіль Mercedes-Benz GL-450, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 року у справі №44/459-б задоволено клопотання ліквідатора Бандоли О.О. та зобов`язано Головний сервісний центр МВС (04052, м. Київ, вул. Лук`янівська, 62; код ЄДРПОУ 40109173) подати до суду інформацію та документи про юридичних та фізичних осіб (із зазначенням для фізичних осіб П.І.Б. власника, рік народження, місце проживання та ідентифікаційний номер, а також свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, для юридичних осіб, найменування, місцезнаходження, код ЄДРПОУ, а також свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), за якими зареєстровані транспортні засоби, що раніше належали ТОВ "Фінансова Лізингова Група" в тому числі і щодо транспортного засобу автомобіля Mercedes-Benz GL-450, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 .

10.04.2024 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов лист №31/9592-9390-2024 від 04.04.2024 року ГСЦ МВС з відомостями станом на 04.04.2024 з Єдиного державного реєстру транспортних засобів про зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 року у справі №44/459-б транспортні засоби, які було зареєстровано під наданими номерними знаками з наданням історії їх реєстрації.

Відповідно до інформації, наданої Головним сервісним центром МВС, витребуваний згідно рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у справі №44/459-б(910/21033/20) транспортний засіб автомобіль Mercedes-Benz GL-450, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 зареєстровано за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ), змінено номерний знак на НОМЕР_6 , свідоцтво НОМЕР_7 від 21.07.2021.

З огляду на встановлений раніше судом факт неправомірного вибуття із власності позивача оспорюваного транспортного засобу, ліквідатор звернувся до суду з даним позовом в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у позові, зазначив, що останній набув у власність спірний транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу №6141/2021/2690202, укладеного 21.07.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, ОСОБА_1 придбав спірний транспортний засіб 21.07.2021 року у ОСОБА_2 . Згідно умов вказаного договору, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 310 000,00 грн.

Поряд з цим матеріали справи не містять жодних доказів, що правочин, на підставі якого ОСОБА_1 набув на права на транспортний засіб, є відплатним в розумінні статті 388 ЦК України, оскільки саме відплатність є визначальною ознакою для того, аби майно не могло бути витребувано, якщо такий набувач майна є добросовісним. У випадку, якщо майно отримане особою на іншій основі, за відсутності "відплатності", таке майно може бути витребувано в усіх випадках.

Більш того, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, а також надання належної правової оцінки спірним правовідносинам, ухвалою суду від 20.03.2024 року зобов`язано відповідача надати суду докази оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу №6141/2021/2690202 від 21.07.2021 року, однак відповідачем таких доказів суду не надано, зазначивши лише про те, що відповідний розрахунок відбувся у готівковій формі.

Разом з тим, відповідних доказів на підтвердження факту передачу коштів, в тому числі розписки тощо, суду не надано.

В свою чергу, саме лише укладення договору купівлі-продажу та видача свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не свідчить про факт "відплатності" такого правочину.

Окрім наведеного, слід також зазначити, що оскільки станом на 2020 рік, тобто на дату подання ліквідатором позовної заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації в межах справи №44/459-б(910/21033/20), власником автомобіля була саме ОСОБА_2 , яка відчужила транспортний засіб вже після пред`явлення до неї позову та під час розгляду справи №44/459-б(910/21033/20), кінцеве рішення у якій в частині вимог до ОСОБА_2 було прийнято лише 09.11.2022 року, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем, оскільки в даному випадку відповідачем не надано жодних доказів того, що він вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. Крім того матеріали справи не містять також і належних доказів того, що у діях відповідача відсутня необережна форма вини.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.10.2020 року у справі №910/10963/19, згідно якої процедура купівлі-продажу майна в умовах сучасних ринкових відносин практично завжди передбачає здійснення оцінки активу на "ризиковість" хоча б за допомогою відкритих реєстрів.

Станом на 2021 рік в Господарському суді міста Києва вже перебував на розгляді спір між ліквідатором ОСОБА_2. та ТОВ "Фінансова Лізингова Група" щодо витребування з чужого незаконного володіння автомобіля Mercedes-Benz GL-450, 2007 р.в., кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_5 .

Судом враховано правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 у якій зазначено, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

З огляду на викладені обставини судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, у зв`язку з чим вважає за доцільне позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Посилання відповідача у письмових поясненнях на пропуск позивачем строків позовної давності є безпідставними та підлягають відхиленню з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто, сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №907/50/16).

Згідно з 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як зазначає скаржник, договір купівлі-продажу транспортного засобу, на підставі якого останній набув у власність спірний автомобіль, укладено 21.07.2021 року, а з даним позовом ліквідатор звернувся до суду лише 30.07.2024 року, тобто з пропуском трьохрічного строку.

Однак, в даному випадку відповідачем залишено поза увагою положення пункту 11 Закону України №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020, а також пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в Україні був встановлений з 12.03.2020 і тривав до 30.06.2023.

Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені на час дії в України карантину.

Аналогічна правова позиція щодо визначення перебігу строку позовної давності відповідно до положень статей 256, 258 та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладена Верховним Судом у постановах від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 31.05.2022 у справі №926/1812/21, від 22.06.2022 у справі №916/1157/21 та від 13.07.2022 у справі №910/8669/21

Крім того, в силу п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 15.03.2022 року №2120-IX у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, статтями 257-259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Воєнний стан в Україні встановлено 24.02.2022 року і наразі триває.

Беручи до уваги вищенаведені норми законодавства з урахуванням внесених до ЦК України змін щодо застосування строків позовної давності у зв`язку із карантином в Україні та воєнним станом, судова колегія дійшла висновку, що трирічний строк позовної давності за даним позовом припав на дію введеного в Україні карантину та в подальшому - воєнного стану, а тому строк позовної давності продовжується та, як наслідок, не пропущено.

Господарський суд міста Києва наведених вище фактичних обставин справи у їх сукупності, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Отже, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам скаржника та встановлено неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

В силу положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи апеляційним господарським судом, а відтак наявні підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно із частинами 1, 4, 8 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового про задоволення позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 4844,80 грн. та апелянта - за подання апеляційної скарги у розмірі 7267,20 грн. згідно ст.129 ГПК України покладаються на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 року у справі №44/459-б(910/9423/24) задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 року у справі №44/459-б(910/9423/24) скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

4. Витребувати у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ТОВ "Фінансова Лізингова Група" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 33602854) транспортний засіб Mercedes-Benz GL-450, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_6 , свідоцтво НОМЕР_7 від 21.07.2021

5. Скасувати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ) державну реєстрацію на транспортний засіб Mercedes-Benz GL-450, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_6 , свідоцтво НОМЕР_7 від 21.07.2021.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Лізингова Група" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 33602854) 4 844,80 грн. судового збору за подання позовної заяви.

7. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280) 7 267,20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

9. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

10. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 19.05.2025 року після виходу судді Сітайло Л.Г. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Л.Г. Сітайло

Б.В. Отрюх