Рішення від 20.05.2025 по справі 906/309/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/309/25

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Андрощук О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Волтарніст М.О. - ордер серія АА №1551363 від 08.04.2025;

від відповідача: не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Ізаді Махмуда

до Приватного підприємства "Полісся Еко-Вуд"

про стягнення 190544,34 грн

Фізична особа - підприємець Ізаді Махмуд звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Полісся Еко-Вуд" 190544,34 грн, з яких: 183486,60 грн - заборгованість, 5361,14 грн - пеня, 595,68 грн - 3% річних, 1100,92 грн - інфляційні.

Ухвалою від 12.03.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 08.04.2025 о 14:30.

25.03.2025 до суду, разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася копія ухвали суду від 12.03.2025, адресована позивачу.

01.04.2025 до суду, разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася копія ухвали суду від 12.03.2025, адресована відповідачу.

08.04.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли такі документи:

- заява, згідно якої заявник просить суд залучити його у справу в якості представника позивача;

- заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді;

- заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 08.04.2025 суд, з урахуванням заяв представника позивача, відклав розгляд справи по суті на 12.05.2025.

23.04.2025 до суду, разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася копія ухвали суду від 08.04.2025, адресована позивачу.

30.04.2025 до суду, разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася копія ухвали суду від 08.04.2025, адресована відповідачу.

Представник позивача у засіданні суду 12.05.2025 підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Уточнила, що заборгованість у позові визначено з урахуванням курсу НБУ станом на 03.03.2025. Повідомила, що по факту не сплати авансу відповідачем відкрито кримінальне провадження.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання повноважного представника не направив.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична адресавідповідача відповідає зазначеній у позовній заяві (а.с.39).

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція направлялася відповідачу, відповідно, за його адресою, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Також суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого має загальний доступ.

Водночас судом взято до уваги, що саме адресат наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію і несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.

Враховуючи те, що подання відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком відповідача, та те, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась, а неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та неявка представників сторін в засідання суду не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

У засіданні суду 12.05.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ст.219 ГПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 20.05.2025 о 12:00 год.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу з розстрочкою платежу №1 від 26.12.2024 в частині сплати щомісячних платежів, що станом на 03.03.2025 становить за два місяці 4400 доларів США.

При цьому позивач стверджує, що хоча у пункті 2.4 договору зазначено, що авансовий платіж, як розрахунок за перший місяць, у розмірі 2200 доларів США було надано покупцем у готівковій формі, однак, підписуючи договір з цим пунктом між сторонами була домовленість, що ці кошти покупець надає не в момент підписання договору, а в перший понеділок (тобто 30.12.2024), але в порушення п.2.4 та усної домовленості кошти не були надані позивачу ні в готівковій формі, ні в безготівковому порядку.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 5361,14 грн пені за період з 31.12.2024 по 03.03.2025 на підставі п.6.1 договору, а також 595,68 грн 3% річних за період з 31.12.2024 по 03.03.2025 та 1100,92 грн інфляційних за січень 2025 року на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2024 між Фізичною особою - підприємцем Ізаді Махмудом (продавець, позивач) та Приватним підприємством "Полісся Еко-Вуд" (покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу з розстрочкою №1 (а.с.18-22), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується передати спочатку в тимчасове платне користування (оренда), а згодом (після повної оплати) і у власність покупцю 2 (два) УЗД апарати Siemens Acuson S2000 (Hels Touch) 2018 року випуску:

- S/N (21)216686 в комплекті з вагінальним датчиком ЕС9 - 4, термопринтером Sony UP-D898MD та ДЖБ безперервної дії PowerWalker VFI 2000 AT SCHUKO (10122181);

- S/N (21)216653 в комплекті з трьома датчиками - лінійний 9L4, конвексний 4С1, кардіологічний 4V1C та CW-платою, термопринтером Sony UP-D898MD та ДЖБ безперервної дії PowerWalker VFI 2000 AT SCHUKO (10122181),

що надалі іменується товар, в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Згідно з п.2.1 договору, договірна ціна за тимчасове платне користування (оренда) складає 1200 доларів США щомісячно на протязі 6 (шести) місяців. Оплата проводиться в безготівковій формі у національній валюті України по курсу НБУ на дату оплати.

Договірна ціна (вартість) товару за цим договором складає 29000 доларів США. Сторони погодили, що разом із платежем за оренду буде здійснюватися платіж по виплаті за сам товар, а саме 1000 доларів США щомісяця на протязі 6 (шести) місяців. Далі покупець здійснює повну виплату по залишку товару - 23000 доларів США. Оплата проводиться у безготівковій формі у національній валюті України по курсу НБУ на дату оплати.

За умовами п.2.2 договору, оплата за оренду і платіж по виплаті за сам товар здійснюється покупцем протягом 6 (шести) місяців з моменту укладання цього договору рівними щомісячними платежами по 2200 доларів США згідно курсу НБУ долару США на дату проведення цього платежу. Покупець самостійно щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця перераховує щомісячний платіж в повному обсязі на рахунок продавця.

Пунктом 2.3 договору визначено, що повний розрахунок за товар у розмірі 23000 доларів США буде здійснений разовим платежем через 6 місяців на дату не пізніше 01.07.2025.

Згідно з п.2.4 договору, авансовий платіж, як розрахунок за перший місяць у розмірі 2200 доларів США, було надано покупцем у готівковій формі.

Товар поставляється продавцем на підставі акту прийому-передачі до даного договору (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту сплати ним повної вартості придбаного товару, пункт 2.3.

За умовами п.5.1 договору, покупець і продавець проводять прийом-передачу товару на складі продавця. Факт прийому-передачі товару підтверджується актом прийому-передачі, підписаному сторонами.

Згідно з актом прийому-передачі від 26.12.2024 (додаток №1 до договору купівлі-продажу з розстрочкою платежу №1 від 26.12.2024) позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування (оренду) товар (а.с.23).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч.1,5,6 ст.694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Пунктами 1,2 статті 695 ЦК України визначено, що договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу.

Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 599 ЦК України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З аналізу змісту позовної заяви, суд встановив, що позивач вказує про наявність у відповідача заборгованості зі сплати авансового платежу у розмірі 2200 доларів США та 2200 доларів США щомісячного платежу за лютий 2025 року, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 183486,60 грн заборгованості, що еквівалентно 4400 доларів США згідно курсу НБУ - 41,7015 грн на поточну дату без зазначення такої дати.

Зважаючи на те, що згідно з поштовим конвертом, у якому надійшла до суду позовна заява, датою відправки є 07.03.2025, станом на яку офіційний курс гривні до долара США становив 41,2742 грн, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду розмір заявленої до стягнення заборгованості у сумі 4400 доларів США становив 181606,48 грн (4400 доларів США х 41,2742 грн), що на 1880,12 грн менше, заявленої позивачем до стягнення суми, тому позовні вимоги у сумі 1880,12 грн є заявленими безпідставно та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

При цьому суд враховує, що у пункті 2.4 договору чітко зазначено, що авансовий платіж, як розрахунок за перший місяць у розмірі 2200 доларів США, було надано покупцем у готівковій формі, доказів зворотного, окрім посилання позивача на усну домовленість між сторонами про надання цих коштів не в момент підписання договору, а 30.12.2024, матеріали справи не містять, тому суд вважає позовні вимоги в частині стягнення авансового платежу як розрахунку за перший місяць у розмірі 90803,24 грн (2200 доларів США х 41,2742 грн) необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Так, виходячи з умов п.2.2 договору у відповідача виник обов`язок оплатити позивачу 2200 доларів США згідно курсу НБУ на дату проведення платежу не пізніше 15 лютого 2025 року, тому строк виконання вказаного зобов`язання є таким, що настав 15.02.2025, а прострочення сплати щомісячного платежу відбулося з 18.02.2025 (з урахуванням вихідних днів).

Доказів сплати відповідачем позивачу щомісячного платежу у розмірі 2200 доларів США за лютий 2025 року матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд вважає позовну вимогу у частині стягнення з відповідача 90803,24 грн (2200 доларів США х 41,2742 грн) щомісячного платежу за лютий 2025 року обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. У стягненні 92683,36 грн заборгованості суд відмовляє, у зв`язку з безпідставністю їх заявлення.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 5361,14 грн пені за період з 31.12.2024 по 03.03.2025, 595,68 грн 3% річних за період з 31.12.2024 по 03.03.2025 та 1100,92 грн інфляційних за січень 2025 року, суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістомст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 договору визначено, що за прострочення сплати щомісячного платежу за поставлений товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру цього платежу за кожний день прострочення.

Усі пені за цим договором мають бути сплачені однією стороною на користь іншої сторони протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання від іншої сторони відповідної письмової угоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача 26.02.2025 з претензією про сплату суми боргу, пені та правової допомоги, у зв`язку з простроченням оплати за договором купівлі-продажу з розстрочкою платежу №1 від 26.12.2024, яка згідно з трекінгом Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) була повернута відправнику 18.03.2025 через закінчення встановленого строку зберігання, тому строк виконання зобов`язання зі сплати пені є таким, що настав 25.03.2025.

Також суд враховує, що визначення суми простроченого платежу (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"), на яку нараховується пеня, має здійснюватися у гривні за курсом НБУ на день прострочення, а не на час пред`явлення позову.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача авансового платежу у розмірі 90803,24 грн як розрахунку за перший місяць, суд також відмовляє у стягненні пені у розмірі 4275,30 грн та 3% річних у розмірі 475,03 грн, що нараховані позивачем за період з 31.12.2024 по 03.03.2025 на відповідну суму у гривнях, визначену відповідачем із застосуванням курсу гривні до долара США - 41,7015 грн.

Перевіривши розрахунки пені та 3% річних за період з 16.02.2025 по 03.03.2025 (а.с.4), суд встановив, що позивач невірно визначив початок періоду нарахування пені - з 16.02.2025, тоді як необхідно з 18.02.2025 (з урахуванням вихідних днів та приписів ч.5 ст. 254 ЦК України), а також невірно визначив суму простроченого платежу, на яку нараховується пеня - у розмірі 91743,30 грн із застосуванням курсу гривні до долара США - 41,7015 грн, тоді як правильним буде визначення суми простроченого платежу, на яку нараховується пеня у гривні за курсом НБУ на день прострочення - 18.02.2025 (з урахуванням вихідних днів), що становив 41,5554 грн.

Суд з урахуванням виявлених помилок здійснив перерахунок пені та 3% річних за період з 18.02.2025 по 03.03.2025 на суму заборгованості 91421,88 грн (2200 доларів США х 41,5554 грн) та встановив, що обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та умовам договору є пеня у розмірі 1016,91 грн та 3% річних у розмірі 105,20 грн. У стягненні 4344,23 грн пені та 490,48 грн 3% річних необхідно відмовити, у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Також суд враховує, що за змістом статті 1 Закону "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

У разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1100,92 грн інфляційних за січень 2025 року у зв`язку з безпідставністю їх заявлення.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 91925,35 грн, з яких: 90803,24 грн заборгованість, 1016,91 грн пеня, 105,20 грн 3% річних. У стягненні 92683,36 грн заборгованості, 4344,23 грн пені, 490,48 грн 3% річних, 1100,92 грн інфляційних суд відмовляє.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір, в порядку ст.129 ГПК України, покладається на відповідача у розмірі 1460,81 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 123 ГПК України).

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з матеріалами справи, правова допомога Фізичній особі - підприємцю Ізаді Махмуду надавалася Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр правової допомоги 24/7".

Суд встановив, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр правової допомоги 24/7" 01.02.2025 був укладений договір про надання правової допомоги/юридичних послуг №01022521 (а.с.30-31), згідно з п.1.1 якого виконавець зобов`язується за дорученням замовника надати юридичні послуги/правову допомогу, поіменно з переліку послуг, зазначених в п.1.2 цього договору, а замовник зобов`язується оплатити грошові кошти за надані послуги.

У пункті 1.2 договору наведено перелік юридичних послуг, види та обсяг правової допомоги, що надається: проект звернення, адвокатський запит, проект договору.

За умовами п.3.1 договору, розмір оплати за виконання юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в п.1.2 цього договору, становить 17000,00 грн і виплачується замовником в такі строки: 01.02.2025 - 17000,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 26.12.2025 за договором про надання правової допомоги/юридичних послуг №01022521 від 01.02.2025 (а.с.32), підписаним Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр правової допомоги 24/7" та позивачем, виконавець надав, а замовник прийняв правову допомогу/юридичні послуги згідно умов п.1.2 договору, а саме: проект претензії, адвокатський запит, проект позовної заяви. Вартість послуг виконавця за договором становить 17000,00 грн.

Відповідно до частин першої і другої статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, згідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, тобто виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з контррозрахунком від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України,під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд також може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9статті 129 ГПК України.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд вважає за необхідне зазначити, що даний спір не відноситься до категорії складних справ, які потребують додаткового вивчення судової практики, опрацювання значного обсягу доказової бази, у позивача в наявності були всі документи, необхідні для звернення до суду з позовом, тому не вимагалося додаткових дій щодо їх збирання (витребування) та значного обсягу часу та зусиль для підготовки відповідних документів до суду. Також суд враховує, що позовна заява є не значною за обсягом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що заявлені витрати позивача на правничу допомогу порівняно з предметом спору та складністю справи є неспіврозмірними та завищеними, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати, враховуючи обсяг наданих послуг та виконаних робіт, неспіврозмірні із виконаною роботою.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розумними, справедливими, а також пропорційними до предмета спору та складності справи є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, при цьому з огляду на часткове задоволення позовних вимог, стягненню підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 4824,34 грн, у зв`язку з чим саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 231, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Полісся Еко-Вуд" (10029, Житомирська область, м. Житомир, вул. Михайла Грушевського, буд. 16, кв. 2, ід. код 43273369) на користь Фізичної особи - підприємця Ізаді Махмуда ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ):

- 90803,24 грн заборгованості;

- 1016,91 грн пені;

- 105,20 грн 3% річних;

- 1460,81 грн витрат по сплаті судового збору;

- 4824,34 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.05.25

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

2 - позивачу - рек.з пов.;

3 - відповідачу - рек.з пов.