Ухвала від 14.05.2025 по справі 907/213/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

про зупинення провадження у справі

"14" травня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/213/25

За позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Тур`є-Реметівської сільської ради, який у подальшому перейменований на Відділ освіти, культури, молоді та спорту Тур`є-Реметівської сільської ради, с. Тур`ї-Ремети Ужгородського району Закарпатської області, Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району, с. Тур`ї-Ремети Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, м. Ужгород Закарпатської області

про визнання недійсними Додаткових угод №1 від 22.08.2022, №2 від 20.09.2022 та №3 від 22.09.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №190652/2022 від 23.02.2022; стягнення грошових коштів у розмірі 113 903,51 грн,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Мацнєва О.В.

представники:

Прокуратури

Позивача 1 не з`явився

Позивача 2 не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Керівник Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Тур`є-Реметівської сільської ради, який у подальшому перейменований на Відділ освіти, культури, молоді та спорту Тур`є-Реметівської сільської ради, с. Тур`ї-Ремети Ужгородського району Закарпатської області, Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району, с. Тур`ї-Ремети Ужгородського району Закарпатської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, м. Ужгород Закарпатської області про визнання недійсними Додаткових угод №1 від 22.08.2022, №2 від 20.09.2022 та №3 від 22.09.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №190652/2022 від 23.02.2022; стягнення грошових коштів у розмірі 113 903,51 грн.

Ухвалою суду від 16.04.2025 підготовче засідання у справі №907/213/25 відкладено на 14.05.2025.

Позивачі 1, 2 явку уповноважених представників у підготовче засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Поданим через підсистему Електронний суд клопотанням б/н від 14.05.2025 (вх. №02.3.1-02/4646/25 від 14.05.2025) представник відповідача просить провести підготовче засідання, призначене на 14.05.2025, без його участі та розглянути раніше подане клопотання про зупинення провадження в даній справі до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі №920/19/24.

Так, за змістом поданого через підсистему Електронний суд клопотання б/н від 25.03.2025 (вх. №02.3.1-02/2849/25 від 25.03.2025) представник відповідача просить зупинити провадження в даній справі до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду рішення за наслідками перегляду справи №920/19/24, в обґрунтування чого покликається на те, що однією з підстав звернення прокуратури до суду, як вбачається зі змісту позовної заяви, є, зокрема, недотримання вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі в аспекті правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22.

Водночас представник відповідача звертає увагу на те, що Касаційним господарським судом 29.01.2025 постановлено ухвалу у справі №920/19/24, відповідно до якої останню передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав відступлення від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

За твердженням представника відповідача, в аналогічних справах судом касаційної інстанції зупиняються провадження до отримання висновків Великої Палати Верховного Суду (справи №915/1744/23, №918/379/24).

Розглянувши подане представником відповідача клопотання про зупинення провадження в даній справі, суд доходить висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Ухвалою від 29.01.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу №920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступлення (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в раніше прийнятій постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

При цьому, обґрунтовуючи необхідність такої передачі, Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи №920/19/24, спір у якій виник із огляду на те, що внаслідок укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, вартість 1кВт/год електроенергії сукупно зросла з 1,87999987 грн до 3,7741237 грн, що призвело до підвищення ціни на 100,75% від тієї, яка визначена основним договором, з одночасним зменшенням обсягів її постачання, враховано висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Верховний Суд зауважив, що в означеній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що вважає необхідним відступити (шляхом уточнення) від висновків щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду, зазначивши, при цьому, що у разі коливання ціни товару на ринку, ціна за одиницю може бути збільшена пропорційно коливанню ціни такого товару на енергетичному ринку, водночас обмеження у 10% рахується від ціни, яка була встановлена договором або останньою додатковою угодою про збільшення ціни. При цьому, на думку Верховного Суду, загальна ціна договору не повинна змінюватися, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 29.01.2025 у справі №920/19/24 зіслався також і на те, що вперше відповідна правова позиція про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від кількості підписаних додаткових угод була сформована об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.06.2021 у справі №927/491/19, на момент ухвалення якої Закон України Про публічні закупівлі в редакції від 25.12.2015 (пункт 2 частини 4 статті 36) не містив жодних запобіжників вчинення учасниками процедури закупівлі недобросовісних дій у вигляді подальшого неодноразового підвищення ціни.

Водночас Верховний Суд вказав, що в 2019 році Закон України Про публічні закупівлі був ухвалений Верховною Радою в новій редакції, відповідно до якої положення пункту 2 частини 4 статті 36 Закону зазнали істотних змін та були викладені в пункті 2 частини 5 статті 41 цього Закону.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що в подальшому Законом України Про внесення змін до Закону України Про публічні закупівлі та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель №1530-IX від 03.06.2021 було внесено зміни, зокрема, до положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, із огляду на що Верховний Суд виснував, що в період існування спірних відносин як у справі №920/19/24, так і у справі №922/2321/22 (в якій Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 24.01.2024), положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі діяли у двох редакціях.

При цьому, Верховний Суд зауважив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 сформулювала висновки щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі в редакції Закону №114-ІХ, не врахувавши зміни, що були внесені Законом №1530-IX.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, передаючи справу №920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, погодився із доводами скаржника про те, що Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи свою позицію щодо тлумачення норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, фактично використала термін ціновий демпінг, на який законодавець не посилався у проєкті Закону №114-ІХ з метою внесення до Закону України Про публічні закупівлі змін у статтю, що регулює основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього, а на використання учасником процедури закупівлі терміну цінового демпінгу законодавець послався для того, щоб регламентувати новий інструмент в електронній системі закупівель, який широко застосовується в європейській закупівельній практиці.

На переконання Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, за умов коливання цін на товари (зокрема, електричну енергію) постачальник може ініціювати внесення змін щодо ціни за одиницю товару, втім таке збільшення не має перевищувати 10% ціни за одиницю товару, встановленої у договорі або додаткових угодах до нього щодо збільшення ціни за одиницю товару. Водночас така зміна ціни за одиницю товару не має призвести до збільшення загальної суми, визначеної в договорі про закупівлю, а факт коливання ціни товару на ринку має бути належним чином доведений.

Також, стверджуючи про наявність підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звернув увагу на необхідність дотримання принципу належного урядування, який має сприяти юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

В аспекті наведеного Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зіслався на зміст листа Міністерства економіки України №3302-06/34307-06 від 27.10.2016 Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю та Додатку 1 до листа Міністерства економіки України №3304-04/69987-06 від 24.11.2020 Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю, з яких убачається, що позиція Міністерства економіки України (як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, з публічних закупівель) зводиться до того, що у разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару; розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах за потреби від останньої зміни ціни та кількості.

З огляду на наведене, Верховний Суд виснував, що учасники публічних закупівель фактично мають два варіанти поведінки, що, у свою чергу, не забезпечують дотримання принципу належного урядування з огляду на їх непослідовність: 1) запропонований Міністерством економіки України стосовно того, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі; 2) висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також відзначив, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1178 від 12.10.2022 Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, із урахуванням змісту положень якої наразі надано право сторонам договору збільшувати ціну за одиницю товару на відсоток коливання такої ціни у бік збільшення (без прив`язки до обмеження у 10%).

Верховний Суд виснував, що з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку, сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, при цьому, не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відступу (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону Про публічні закупівлі.

Як вбачається з матеріалів даної справи, заявлені прокурором позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані Додаткові угоди №1 від 22.08.2022, №2 від 20.09.2022 та №3 від 22.09.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №190652/2022 від 23.02.2022 укладені з порушенням умов Договору та вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, оскільки їх підписання призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%) від ціни одиниці товару, яка визначена сторонами в Договорі за результатами процедури закупівлі (що відповідає правовій позиції із приводу питання застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22). Вказане, на думку прокурора, є підставою для визнання спірних додаткових недійсними на підставі ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, а також для стягнення з відповідача в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 113 903,51 грн, що становить різницю між сумою, яка фактично перерахована постачальнику, та сумою, що підлягала сплаті за електроенергію за ціною, передбаченою умовами договору.

Ухвалою від 09.04.2025 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу №920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичне партнерство про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692 623,48 грн.

При цьому, як у справі №920/19/24, так і в даній справі прокурор в якості підстави для визнання додаткових угод недійсними зазначає про порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, тобто судом підлягає до надання правова оцінка правовідносинам за договором про постачання електроенергії, правомірності і обґрунтованості дій сторін при внесенні змін до Договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару укладенням спірних Додаткових угод.

Пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

За наслідками розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 будуть з`ясовані питання наявності чи відсутності підстав для відступлення (уточнення) висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, зокрема, щодо застосування пункту 2 частини 5 статі 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Тобто в даному випадку висновки Великої Палати Верховного Суду за результатом розгляду справи №920/19/24 будуть мати значення при вирішенні справи №907/213/25 і також підлягають застосуванню у даному спорі, який виник із подібних правовідносин.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним із елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Господарським процесуальним кодексом України визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

У постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №907/213/25 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та виготовлення повного тексту відповідної постанови.

Керуючись ст. 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі №907/213/25 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та виготовлення повного тексту відповідної постанови.

2. Ухвала господарського суду набирає законної сили на підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

3. Ухвалу надіслати сторонам у справі.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію в даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повна ухвала складена та підписана 20.05.2025.

Суддя Л.І. Пригара