Рішення від 14.05.2025 по справі 908/86/25

номер провадження справи 5/2/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2025 Справа № 908/86/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув матеріали справи

За позовом: Запорізької міської ради (електронна пошта: info@zp.gov.ua; ІНФОРМАЦІЯ_1; пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Шанс" (електронна пошта: невідома; вул. Миколи Краснова, буд. 13-а, м. Запоріжжя, 69013; код ЄДРПОУ 39136680)

про стягнення 328 668,11 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Михайловський Д.С., довіреність № б/н від 22.05.2024, виписка з ЄДР №04053915 від 22.06.2023;

Від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

09.01.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Шанс" про стягнення 328 668,11 грн.

09.01.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 14.01.2025 вказану позовну заяву на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом направлення на адресу суду та іншим сторонам письмової інформації про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, докази чого надати до суду у вказаний вище строк.

16.01.2025 до Господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено про наявність у позивача оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Ухвалою суду від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/86/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоїти справі номер провадження - 5/2/25 та розгляд справи по суті розпочати з 13.02.2025.

03.02.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду від ТОВ "Перемога-Шанс" надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд провести розгляд цієї справи з викликом сторін до суду. Також просить суд витребувати у позивача інформацію із даними про економіко - планувальну зону міста Запоріжжя, інформація про яку міститься у Генеральному плані м. Запоріжжя та Нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя та його додатках, з інформацією про значення коефіцієнта місця розташування Км2 в залежності від місця розташування земельної ділянки площею 0,3185 га кадастровий номер 2310100000:07:084:0329 (з наданням відповідних підтверджуючих графічних та інших матеріалів).

13.02.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду від Запорізької міської ради надійшла письмова відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.02.2025 розгляд справи 908/86/25 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 17.03.2025 о/об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії. Також, вказаною ухвалою суду відкладено клопотання ТОВ "Перемога-Шанс" про витребування у позивача доказів.

04.03.2025 від Запорізької міської ради до суду надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 17.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 16.04.2025 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою від 16.04.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті розпочато 16.04.2025 об 10 год. 40 хв. з повідомленням (викликом) сторін, за наслідками якого судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 14.05.2025 о 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 14.05.2025, яке відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу "Акорд", судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що у власності ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» перебуває нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова буд. 13а, яке розташовано на земельній ділянці загальною площею 0,3185 га, кадастровий номер 2310100000:07:084:0329. Власником земельної ділянки є територіальна громада м. Запоріжжя а особі Запорізької міської ради на праві комунальної власності. Однак, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, відомості про державну реєстрацію права оренди ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» на вказану земельну ділянку відсутнє, що свідчить про безоплатне та безпідставне використання ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» земельної ділянки комунальної форми власності, без правовстановлюючих документів та порушення вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі. Згідно інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області Відповідач за вказану земельну ділянку не нараховував та не сплачував орендну плату за період з 01.01.2019 по 31.07.2024. Позивачем на підставі вимог законодавства та рішень Запорізької міської ради здійснено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» земельною ділянкою за період з 01.01.2019 по 31.07.2024 склав 328 668,11 грн. Оскільки за вказаний період часу відповідач користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати. Також посилається на правові висновки Верховного Суду України у постановах від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 та № 922/5468/14, а також Вищий господарський суд України у постановах: від 21.07.2016 у справі № 922/208/15, від 12.01.2017 у справі № 922/51/15, від 04.11.2017 у справі № 922/210/15, Верховний Суд у постанові від 09.04.2020 у справі №908/848/18 по аналогічним справам. На підставі ст.ст. 11, 16, 526, 632, 1212, 1214 ЦК України, ст. 21 ЗУ «Про оренду землі», ст. 265, п.271.1 ст. 271, ст. 288, п.п. 14.1.125, 14.1.136, п.п. 14.1.54 ст. 14, Податкового кодексу України просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, вказавши що у запропонованих до аналогії Позивачем рішеннях, щонайменше, підстави позову та встановлені судом фактичні обставини є відмінними від обставин, що можуть бути встановлені у нашій справі, а також відмінне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Вказує, що за період часу перебування у власності відповідача об`єкту нерухомого майна, ТОВ «Перемога - Шанс» взагалі не отримувало ніякого доходу, про що свідчить Фінансова звітність підприємства, яку останнє подавало у органи ДПІ через електронний кабінет платника податку, а тому не зрозуміло, який дохід намагається стягнути позивач, як що такий дохід у ТОВ «Перемого-Шанс» взагалі відсутній, та як наслідок навіть не міг бути збережений підприємством з підстав його відсутності. Також відсутня обставина збільшення вартості власного майна відповідача чи приєднання до нього нових цінностей. Відповідач не заперечує проти отримання в оренду за рішенням Запорізької міської ради від 10.09.2021 р. № 69/41 земельної ділянки по вул. Миколи Краснова, 13а для розташування складського комплексу» позивачу строком на 19 років, площею 0,3185 га, кадастровий номер 2310100000:07:084:0329. Отже, лише на підставі рішення Запорізької міської ради від 10.09.2021 р. № 69/41 юридично була сформована земельна ділянка по вул. Миколи Краснова, 13а, визначені її межі та затверджений її розмір. До цього часу, а ні у ТОВ «Перемога - Шанс», а ні у іншої особи, не існувало жодної сформованої земельної ділянки по вул. Миколи Краснова, 13а, тим більше у заявленому позивачем розмірі. Посилаючись на вимоги ст. 79-1 ЗК України та ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» вказує, що право на пред`явлення вимог (зазначених у позові) з урахуванням доданих до нього додатків та наданої нами до суду інформації (в частині затвердження розміру та конфігурації тільки сформованої земельної ділянки), у позивача могло виникнути лише з дня наступного, за днем прийняття Запорізькою міською радою рішення 10.09.2021 р. № 69/41. Даних про використання земельної ділянки відповідачем у іншому розмірі, яким міг би користуватися відповідач до прийняття вищезазначеного рішення в частині затвердження меж, розміру та конфігурації земельної ділянки, матеріали справи не містять. Щонайбільше позивач міг би заявляти вимоги за період з 11.09.2021 р. (днем наступним за датою прийняття Рішення) по ним же вказану останню дату (до 31.07.2024), які мають належні та допустимі докази розміру земельної ділянки, який був затверджений Рішенням. Як вбачається з Розрахунку недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Перемога-Шанс» за період з 01.01.2019 по 31.07.2024, підставою для складання якого став зокрема і Витяг № НВ-2300128922024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 23.09.2024 р. щодо спірної земельної ділянки, який сформований станом на 23.09.2024 р. (тобто містить інформацію стосовно та виключно станом на 2024 рік). Також посилаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові 18.12.2019 року по справі № 804/937/16, вказує, що «коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Тобто, сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком». Відповідач не погоджується також із нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки та здійсненими Позивачем розрахунку суми позову, а тому просив суд з метою підготовки справи до розгляду, витребувати у Позивача інформацію із даними про економіко - планувальну зону міста Запоріжжя, інформація про яку міститься у Генеральному плані м. Запоріжжя та Нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя та його додатках, з інформацією про значення коефіцієнта місця розташування Км2 в залежності від місця розташування земельної ділянки площею 0,3185 га кадастровий номер 2310100000:07:084:0329 (з наданням відповідних підтверджуючих графічних та інших матеріалів).

У своїй відповіді на відзив Позивач не погодився з доводами Відповідача та зазначив, що відповідач помилково ототожнює поняття «дохід підприємства від ведення підприємницької діяльності» та «дохід від безпідставно набутого майна». Станом на сьогоднішній день, право оренди вказаною земельною ділянкою Відповідачем належним чином не оформлене, орендна плата за користування земельною ділянкою - не сплачується. ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС», не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком правомірно очікував. Беручи до уваги, що за вказаний період часу відповідач користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати. Позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережену орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної форми власності, що ні в якій мірі не відноситься до доходів, отриманих підприємством від ведення підприємницької діяльності. Відповідно до частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. При цьому правовідносини, які виникли між сторонами безпосередньо у цій справі, щодо виникнення прав у відповідача на земельну ділянку, слід рахувати від дати реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки згідно правових висновків Верховного Суду викладених у постанові № 318/1274/18 від 20.01.2021 та інших. Необхідність встановлення сформованості земельної ділянки, як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру залежить від конкретних обставин справи. Згідно із частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Для застосування положень статті 1212 ЦК України не є обов`язковим встановлення сформованості земельної ділянки. Що стосується розміру земельної ділянки, якою користується відповідач, то позивачем надані електронні фотографії та інформація, яка міститься у відкритому доступі на сайті «Kadastr.live» за відповідними посиланнями, з яких вбачається, що відповідач користувався без оформлення правовстановлюючих документів, що посвідчують право оренди, земельною ділянкою, саме у тих межах та розмірах, які зареєстровані у державному земельному кадастрі за кадастровим номером: 2310100000:07:084:0329. Отже, витяг № НВ-2300128922024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що знаходиться в матеріалах справи, в повній мірі відповідає додатку № 17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 за № 1147. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Враховуючи те, що форма витягу в повній мірі відповідає вимогам нормативно-правових актів, він виданий компетентним органом, станом на сьогоднішній день є чинним, такий витяг є належним та допустимим доказом для розрахунку заборгованості в рамках даної справи.

У своїх поясненнях від 04.03.2025р. Позивач додатково пояснив, що інформація, про яку зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, зокрема дані про економіко-планувальну зону міста Запоріжжя та Генеральний план міста Запоріжжя знаходиться у технічній документації з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, виконаній Державним підприємством Українського державного науково-дослідницького інституту проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя, яка станом на сьогоднішній день знаходиться у Державному фонді документації із землеустрою. У відповідності до п. 13, 14 Положення про Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель документи Головного фонду зберігаються у Держгеокадастрі або у визначеного Держгеокадастром державного підприємства, що належить до сфери його управління. Тобто, зберігачем технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, виконаної Державним підприємством Українського державного науково-дослідницького інституту проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя є Головне управління держгеокадастру у Запорізькій області, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська 50. Враховуючи вищевикладене, Запорізька міська рада не має у наявності інформації та документів, про які зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву.

Відповідач своїм правом подати заперечення на відповідь на відзив не скористався.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ШАНС» є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова буд. 13а, яке належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 20808603, виданий 22.04.2014, видане реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 407869565 від 12.12.2024.

Зазначені об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,3185 га, кадастровий номер 2310100000:07:084:0329, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 13а.

Власником цієї земельної ділянки є територіальна громада м. Запоріжжя а особі Запорізької міської ради на праві комунальної власності.

Однак, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, відомості про державну реєстрацію права оренди ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» земельної ділянки загальною площею 0,3185 га, кадастровий номер 2310100000:07:084:0329, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд.13а відсутнє.

Згідно інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області № 10388/5/08-01-04-01-05 від 06.09.2024, ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:07:084:0329 за період з 01.01.2019 по 31.07.2024 не нараховувалась та не сплачувалась орендна плата.

Вказане на думку позивча свідчить про безоплатне та безпідставне використання ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» земельної ділянки комунальної форми власності, без правовстановлюючих документів та порушення вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі.

Запорізькою міською радою складено розрахунок розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС», земельною ділянкою площею 0,3185 га, кадастровий номер 2310100000:07:084:0329, за адресою: м.Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 13-а, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2019 по 31.07.2024, а саме:

- за 2019 рік з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 54 260,58 грн.;

- за 2020 рік з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 49 738,86 грн.;

- за 2021 рік з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 54 260,58 грн.;

- за 2022 рік з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 59 686,63 грн.;

- за 2023 рік з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 68 639,63 грн.;

- за 2024 рік з 01.01.2024 по 31.07.2024 - 42 081,83 грн.

Зазначений розрахунок зроблено на підставі Рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.09.2024 № НВ-2300128922024, листа ГУ ДПС у Запорізькій області №10388/5/08-01-04-01-05 від 06.09.2024, листа державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 № 6-28-0.222-600/2-24.

Таким чином, загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.01.2019 по 31.07.2024 склав 328 668,11 грн., яку Позивач просить стягнути з Відповідача.

Приймаючи рішення у цій справі суд враховує, що правовідносини сторін щодо оренди землі регулюються спеціальним Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та загальними нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

У ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 10 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно є місцевим податком. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі статтею 265 Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 270 Податкового кодексу України (розділ "Податок на майно") об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Відповідно до ст. 288.5.1. Податкового кодексу України розмір річної орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь міської територіальної громади, на підставі договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

У статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві з користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Таким чином, неповна сплата Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, правовий механізм переходу права на землю, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності, користування, у тому числі у формі оренди земельної ділянки.

За змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Судом встановлено, що Відповідачем на дату прийняття рішення у цій справі речові права на вказану земельну ділянку площею 0,3185 га, кадастровий номер 2310100000:07:084:0329, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 13а. не оформлено та не зареєстровано.

Крім цього суд враховує, що Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника, щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Отже, використання спірної земельної ділянки Відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

За положеннями статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для Відповідача як землекористувача була орендна плата.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» у період часу з 01.01.2019 по 31.07.2024 не було власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:084:0329, а тому не було суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), а тому згідно інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області № 10388/5/08-01-04-01-05 від 06.09.2024, за вказану земельну ділянку за цей період не нараховувалась та не сплачувалась орендна плата.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Кондиційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Разом з цим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

При цьому тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Вказані правові позиції при розгляді аналогічних спорів неодноразово наводилися у висновках, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 13.02.2019 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Таким чином, з часу виникнення у ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд.13а, у нього виник і обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.

Проте, ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» як набувач нерухомого майна, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди землі, збільшив вартість власного майна на суму несплаченої орендної плати, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати).

Вказане означає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди (іншого речового права) щодо земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, відносини з фактичного користування ним без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами позивача, що в спірних правовідносинах має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» за рахунок Запорізької міської ради.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

У спірних правовідносинах наявні всі три вказані умови.

Щодо першої - відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 13а. Збереження такого майна почалося від дня набуття права власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці та триває по сьогоднішній день.

Будівлі відповідача, будучи, згідно зі ст. 181 ЦК України, нерухомим майном, є органічно та нерозривно пов`язаними з земельною ділянкою. Відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком володіння і користування відповідачем чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.

Щодо другої - правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 ЗК України, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для не повної сплати орендної плати за землю.

Щодо третьої - відповідач зберіг майно за рахунок позивача. Власником земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 13а є територіальна громада міста Запоріжжя в особі позивача.

Відповідно до ст. 83 ЗК України всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності.

Таким чином, сплачуючи не в повному обсязі орендну плату, відбулось збереження відповідачем коштів за користування земельною ділянкою, що призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт не повної сплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ.

Крім того, згідно зі ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Отже, у спірних правовідносинах неотриманні Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади міста Запоріжжя.

З матеріалів справи вбачається, що Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації, документів та рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.09.2024 № НВ-2300128922024, листа ГУ ДПС у Запорізькій області №10388/5/08-01-04-01-05 від 06.09.2024, листа державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 № 6-28-0.222-600/2-24 здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» спірною земельною ділянкою площею 0,3185 га, кадастровий номер 2310100000:07:084:0329, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 13а. без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період становить 328 668,11 грн.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що оскільки ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» у період часу з 01.01.2019 по 31.07.2024 користувалося вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, то відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинне відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які воно одержало у вигляді несплаченої орендної плати, зменшених на суму сплаченого земельного податку, за указаний період у розмірі 328 668,11 грн., що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує, що відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичних добросовісний землекористувач.

Суд не приймає до уваги інші доводи та заперечення відповідача з наступних підстав.

1. Щодо сформованості земельної ділянки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву наголошує на тому, що земельну ділянку, якою він користується, слід вважати сформованою 10.09.2021 - днем прийняття рішення Запорізькою міською радою про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки, а вимоги, Запорізька міська рада мала б заявляти з 11.09.2021 - днем наступним за датою прийняття такого рішення.

Проте, суд не погоджується з такими доводами оскільки, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5316420082020 від 09.07.2020 (наданий відповідачем до відзиву), дата державної реєстрації земельної ділянки - 09.07.2020; по-друге, відповідач по справі, як користувач земельної ділянки, зобов`язаний сплачувати за користування такою земельною ділянкою певну плату, що відповідає положенням статті 206 Земельного кодексу України, та оформити право оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

При цьому правовідносини, які виникли між сторонами безпосередньо у цій справі, щодо виникнення прав у відповідача на земельну ділянку, слід рахувати від дати реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки згідно правових висновків Верховного Суду викладених у постанові № 318/1274/18 від 20.01.2021, при відсутності окремої цивільно-правової угоди, щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість.

Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Необхідність встановлення сформованості земельної ділянки, як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру залежить від конкретних обставин справи.

Згідно із частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Для застосування положень статті 1212 ЦК України не є обов`язковим встановлення сформованості земельної ділянки.

Частиною першою статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Саме такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21, від 9 листопада 2021 року у справі № 9051680/20, провадження № 12-48гс21, від 21 лютого 2024 року у справі № 646/4738/19, провадження № 61-14023св23.

Також суд враховує, що на підтвердження розміру земельної ділянки, якою користується відповідач, позивачем надано до матеріалів справи електронні фотографії та інформація, яка міститься у відкритому доступі на сайті «Kadastr.live» за посиланням: https://kadastr.live/#16.88/47.826571/35.249545 та на веб-сервісі Google Maps, який є безкоштовним картографічним веб-сервісом від компанії Google за посиланням:https://earth.google.com/web/@47.82689707,35.24974803,61.27319863a,452.27219127d,35y,0 зроблені картографічним веб-сервісом у різні проміжки часу, зокрема: 13.10.2011, 05.06.2018, 19.03.2020.

Із наданих фотографій вбачається, що відповідач користувався без оформлення правовстановлюючих документів, що посвідчують право оренди, земельною ділянкою саме у тих межах та розмірах, які зареєстровані у державному земельному кадастрі за кадастровим номером: 2310100000:07:084:0329.

Щодо допустимості вказаних доказів, а саме інформації, яка міститься на веб-сервісі Google Maps, то Верховний суд висловив наступні свої висновки у постанові від 20.06.2023 у справі №420/4540/22 (адміністративне провадження №К/990/32869/22):

«… 86. Відповідно до частини першої статті 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

87. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну програму інформатизації» електронні інформаційні ресурси - систематизовані відомості і дані, створені, оброблені та збережені в електронній формі за допомогою технічних засобів та/або програмних продуктів.

88. Отже, враховуючи сучасний розвиток інформаційних та цифрових технологій, дані з Google Maps, який є безкоштовним картографічним веб-сервісом від компанії Google, а також набором застосунків, побудованих на основі цього сервісу й інших технологій Google, можна вважати допустимим та достовірними доказами, оскільки вони збираються з різних джерел, таких як супутники, автомобільні камери, додатки користувачів та інших джерел, а також з урахуванням того, що Google постійно оновлює та перевіряє дані, щоб забезпечити їх точність та актуальність.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що дані з Google Maps підтвердили наявність самочинної добудови ще з 2011 року, тобто фактичну непричетність позивача до її зведення, враховуючи, що ТОВ «КІХ МЕНЕДЖМЕНТ» набуло право власності на приміщення кафе тільки у 2021 році та у зв`язку з тим, що дані з Google Maps безпосередньо стосується предмета доказування у цій справі…»

Оскільки зміст статті 96 ГПК України відповідає змісту ст. 99 КАС України, слід вважати, що зазначені висновки Верховного суду можна застосовувати у господарському судочинстві.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що Запорізькою міською радою доведено користування ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» земельною ділянкою загальною площею 0,3185 га, кадастровий номер 2310100000:07:084:0329, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 13а, до її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, а тому, доводи відповідача, що позивач може заявляти позовні вимоги лише за період з 11.09.2021 є безпідставними.

2. Щодо використання витягу із нормативної грошової оцінки земельної ділянки для обчислення розміру заборгованості.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає про те, що наданий позивачем витяг із нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 23.09.2024 № НВ-2300128922024 викликає сумніви, оскільки у такому витягу відсутні складові коефіцієнти «КМ2» та «КМ3» та відсутні графічні матеріали, які містяться у генеральному плані міста Запоріжжя, що унеможливлює перевірку суми НГО земельної ділянки.

Судом встановлено, що витяг № НВ-2300128922024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що знаходиться в матеріалах справи, в повній мірі відповідає додатку № 17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 за № 1147. Зокрема, у зазначеному доказі міститься кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої надано витяг, а також нормативна грошова оцінка земельної ділянки у гривнях. Вказаної інформації цілком достатньо для обчислення розміру орендної плати.

Як наголосила Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 905/1680/20, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Враховуючи те, що форма витягу в повній мірі відповідає вимогам нормативно-правових актів, він виданий компетентним органом, станом на сьогоднішній день є чинним, такий витяг є належним та допустимим доказом для розрахунку заборгованості в рамках даної справи.

Також суд зазначає, що в умовах воєнного стану та погіршення економічної ситуації в Україні, сплата податків, в тому числі і орендної плати за земельні ділянки, є обов`язком суб`єктів господарювання, який безпосередньо впливає на обороноздатність Держави, а тому несплата Відповідачем орендної плати за спірну земельну ділянку є неприпустимою.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі

Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Шанс" (електронна пошта: невідома; вул. Миколи Краснова, буд. 13-а, м. Запоріжжя, 69013; код ЄДРПОУ 39136680) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2019 по 31.07.2024 в розмірі 328 668 (триста двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 11 коп. (отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м.Запорiжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN): UA318999980314090544000008479, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Шанс" (електронна пошта: невідома; вул. Миколи Краснова, буд. 13-а, м. Запоріжжя, 69013; код ЄДРПОУ 39136680) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, м. Запоріжжя пр. Соборний, 206), судовий збір (розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ) за подання позову в розмірі 3 944 (три тисячі дев`ятсот сорок чотири) грн. 02 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 20.05.2025.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.