Рішення від 20.05.2025 по справі 911/600/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/600/25

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Підприємства споживчої кооперації «Кооператор» Київської обласної спілки споживчих товариств

до Сімороз (Мельниченко) Яни Сергіївни

про стягнення 35 142, 72 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство споживчої кооперації «Кооператор» Київської обласної спілки споживчих товариств звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Сімороз (Мельниченко) Яни Сергіївни про стягнення 35 142, 72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору суборенди майна № 25 від 24.05.2021 в частині сплати орендних платежів. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 35 142, 72 грн основного боргу.

Щодо юрисдикції даного спору суд зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем визначено в якості відповідача фізичну особу ОСОБА_1 .

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Сімороз (Мельниченко) Яна Сергіївна (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинила свою діяльність як фізична особа-підприємець з 20.03.2023 на підставі власного рішення, номер запису 2003310060001007011.

Водночас, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору суборенди майна № 25 від 24.05.2021, який був укладений між Підприємством споживчої кооперації «Кооператор» Київської обласної спілки споживчих товариств та Мельниченко Яною Сергіївною як фізичною особою-підприємцем (ІПН НОМЕР_1 ).

Відповідно до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до положень ч. 2 цієї ж статті, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 214/4137/17).

При цьому визначальною ознакою справи господарської юрисдикції є суть (зміст, характер) спору (п. 4.13 ухвали Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі № 910/5179/20).

Відповідно до статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, де зазначено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тому підприємець це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (п. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 920/50/19, постанови Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 916/2437/17, від 03.02.2021 у справі № 902/655/19, від 01.06.2021 у справі № 910/15940/20, від 07.09.2021 у справі № 918/139/21).

Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За положеннями статті 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, ст. 202-208 ГК України, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у випадку припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 та постанові Верховного Суду від 27.07.2020 у справі № 909/454/19.

Отже, враховуючи те, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору суборенди майна № 25 від 24.05.2021, що був укладений між позивачем та відповідачем як фізичною особою-підприємцем, даний спір належний до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ГПК України, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 ГПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

З метою визначення адреси-місцезнаходження відповідача та на виконання приписів ч. 6 ст. 176 ГПК України, 27.02.2025 судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру.

Проте, відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1155090 від 27.02.2025, за запитом щодо Мельниченко Яни Сергіївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) відомості відсутні.

У зв`язку із цим, з метою дотримання норм Господарського процесуального кодексу України, Господарським судом Київської області 28.02.2025 по справі № 911/600/25 було здійснено запит на доступ до персональних даних до Державної міграційної служби України та Виконавчого комітету Бородянської селищної ради щодо інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ).

18.03.2025 до суду від Виконавчого комітету Бородянської селищної ради надійшов лист № 1298/10-07 від 18.03.2025 у відповідь на запит суду, в якому повідомлено суд, що Сімороз (Мельниченко) Яна Сергіївна, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

24.03.2025 до суду від Державної міграційної служби України надійшов лист № 6.2-2813/6-25 від 14.03.2025, у відповідь на запит суду, в якому також зазначено, що згідно з інформацією, яка міститься у відомчій інформаційній системі ДМС, місце проживання Сімороз (зміна прізвища з Мельниченко) Яна Сергіївна, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/600/25. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5, 11 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.03.2025 була направлена відповідачу на його зареєстроване місце проживання, зазначене у відповідях Державної міграційної служби України та Виконавчого комітету Бородянської селищної ради, а саме: АДРЕСА_1 .

Однак, зазначене поштове відправлення повернулось на адресу Господарського суду Київської області 22.04.2025 з відміткою працівника поштової установи на довідці про причини повернення/досилання ф.20 «за закінченням терміну зберігання».

Наразі суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною 11 ст. 242 ГПКУ України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пп. 3-5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Поштові картки, листи з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (п. 8 та п. 15 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 101, 102 Правил надання послуг поштового зв`язку, уразі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення «EMS» 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази відповідно до укладених угод. Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати». Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно. Невручені міжнародні поштові відправлення надсилаються до місця міжнародного поштового обміну, з якого вони були одержані.

Виходячи з аналізу положень ст. 120, 242 ГПК України, пунктів 8, 15, 83, 101, 102 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти або відомостей про зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі Електронного суду, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий документ повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З урахуванням зазначеного вище, Господарський суд Київської області зазначає, що судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.

Судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.03.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, зі змісту відповіді Державної міграційної служби України надійшов лист № 6.2-2813/6-25 від 14.03.2025, у відповідь на запит суду, вбачається, що Мельниченко Яною Сергіївною було змінено прізвище на Сімороз.

У зв`язку із цим, з метою дотримання норм Господарського процесуального кодексу України, 31.03.2025 судом було здійснено запит до Міністерства юстиції України та Бородянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції України (м. Київ) на доступ до персональних даних Мельниченко Яни Сергіївни щодо інформації про зміну прізвища.

15.04.2025 до суду від Бородянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції України (м. Київ) надійшов лист № 30.11-38/387 від 08.04.2025, у відповідь на запит суду, в якому повідомлено, що в архіві відділу зберігається актовий запис № 62 від 12.05.2023, складений Бородянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції України (м. Київ), про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на підтвердження чого до листа долучено копію актового запису про шлюб № 62 від 12.05.2023.

Відповідно до долученої копії актового запису про шлюб № 62 від 12.05.2023, ОСОБА_4 після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на Сімороз.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

24.05.2021 між Підприємством споживчої кооперації «Кооператор» Київської обласної спілки споживчих товариств (далі орендар, позивач) та фізичною особою-підприємцем Мельниченко Яною Сергіївною (після зміни прізвища ОСОБА_5 ) (далі суборендар, відповідач) укладено договір суборенди майна № 25 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення ресторану «Бородянка», загальною площею 40, 0 кв. м, назване в подальшому «майно», яке розташоване за адресою: смт Бородянка, вул. Центральна, 339, та належить Київській регіонспоживспілці на праві власності.

Відповідно до п. 1.2 вказаного правочину, майно, що надається в суборенду за цим договором, знаходиться в орендному користуванні орендаря відповідно до договору оренди № 16 від 23.12.2020, укладеного між Київською регіон споживспілкою та Орендарем.

За змістом п. 1.3 договору, склад та стан майна, що передається суборендарю за цим договором визначаються актом прийняття-передачі, що є невід`ємною частиною договору.

Майно передається в суборенду для здійснення діяльності відповідно до вказаних в реєстраційній картці видів економічної діяльності, перебуває у придатному для використання стані (п. 1.4 договору).

Згідно з пп. 2.1, 2.2 договору, суборендар приймає у стокове платне користування майно після підписання даного договору, акта приймання-передачі майна, що є невід`ємною частиною договору та після затвердження даного договору Київською регіонспоживспілкою. У разі не затвердження даного договору Київською регіон споживспілкою суборендар не набуває права користування майном.

Суд встановив, що укладений між сторонами договір суборенди майна № 25 від 24.05.2021, відповідно до п. 7.8 договору, затверджений орендодавцем Київською регіональною спілкою споживчої кооперації, що підтверджується підписом голови правління останньої на першому аркуші договору угорі справа.

Відповідно до п. 2.3 договору, у разі припинення даного договору майно повертається суборендарем орендарю в аналогічному порядку, встановленому цим договором при передачі майна суборендарю. Майно вважається переданим з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.

За змістом підп. 4.2.1 п. 4.2 договору, орендар зобов`язаний передати суборендарю в оренду майно згідно з даним договором по акту прийому-передачі. Орендар зобов`язаний передати суборендарю в оренду майно не пізніше 5 календарних днів з моменту підписання договору.

Суд встановив, що 24.05.2021 позивач, на виконання умов договору, за актом прийому-передачі № 1 до договору передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення загальною площею 40, 0 кв. м, розташоване за адресою: смт Бородянка, вул. Центральна, 339. Вказаний акт підписаний уповноваженим представником позивача та відповідачем без зауважень, та скріплений відтиском печатки позивача.

Відповідно до пп. 3.1, 3.2 договору, орендна плата в місяць складає 6 000, 00 грн без ПДВ. В період з 01 червня по 31 липня 4 000, 00 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування суми орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за даними Держкомстату України на дату виставлення рахунку.

Пунктом 3.3 договору сторони узгодили, що орендна плата та індексація за наступний місяць сплачується в безготівковій формі на банківський рахунок орендаря щомісяця у термін до 28 числа місяця, що передує місяцю в якому здійснюється користування майном на підставі виставленого орендарем рахунку.

За змістом п. 3.4 договору, вартість комунальних послуг та інших послуг (водо-, електро-, теплопостачання, телефонний зв`язок тощо) суборендар відшкодовує щомісяця у сумі фактичних витрат, на задоволення потреб суборендованого приміщення, відповідно до встановлених лічильників за дійсними цінами та тарифами, на підставі виставлених орендарем рахунків, до 05 числа поточного місяця за попередній місяць.

За змістом п. 4.1 договору, орендар має право, серед іншого, здійснювати контроль за станом суборендованого майна, та вимагати від суборендаря використовувати майно виключно за призначенням, передбаченим договором, вимагати від суборендаря своєчасної сплати орендної плати з індексацією на рівень інфляції, а також вимагати від нього відшкодування збитків, завданих невиконанням умов даного договору.

За змістом п. 4.4 договору, суборендар зобов`язаний, зокрема використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов даного договору, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендарю орендну плату з індексацією та здійснювати відшкодування вартості комунальних та інших послуг.

Відповідно до п. 6.1 договору, договір набирає чинності з 24.05.2021 та діє до 31.12.2021, а в частині обов`язків по розрахунках у разі не виконання їх орендарем чи суборендарем, неповернення, або нанесення збитків майну до повного проведення розрахунків та відшкодування завданих орендодавцю збитків.

За змістом п. 7.2 договору, зміни і доповнення до цього договору допускаються за взаємною згодою сторін чинним, якщо вони оформлені письмовою згодою, підписаною повноваженим представниками сторін та скріплені печатками сторін. Угода про зміну умов договору набирає чинності з моменту затвердження її тексту орендодавцем.

В подальшому, 31.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, пунктом якої сторони прийшли до згоди про внесення змін до п. 3.1 та п. 6.1 договору суборенди.

Відповідно до п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1, орендна плата в місяць складає 6 140, 00 грн без ПДВ.

За змістом п. 6.1 договору в редакції додаткової угоди № 1, договір набирає чинності з 01.01.2022 та діє до 31.12.2022, а в частині обов`язків по розрахунках у разі не виконання їх орендарем чи суборендарем, неповернення, або нанесення збитків майну до повного проведення розрахунків та відшкодування завданих орендодавцю збитків.

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 1, зміни, викладені в вказаних пунктах цією додаткової угоди діють з 01.01.2022 по 31.12.2022. Вказана угода підписана уповноваженим представником позивача та відповідачем без зауважень та скріплена відтиском печатки позивача.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що відповідачу, на виконання умов п. 3.1, 3.2 договору та додаткової угоди № 1 до нього, за період з травня 2021 року до лютого 2022 року включно було нараховано за користування суборендованим майном орендну плату з урахуванням індексу інфляції на загальну суму 53 871, 92 грн, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії актів надання послуг (суборенди) за травень 2021 року № 197 від 31.05.2021 на суму 3 200, 00 грн, за червень 2021 року № 217 від 30.06.2021 на суму 4 028, 00 грн, за липень 2021 року № 257 від 30.07.2021 на суму 4 080, 36 грн, за серпень 2021 року № 297 від 31.08.2021 на суму 6 012, 00 грн, за вересень 2021 року № 340 від 30.09.2021 на суму 6 018, 00 грн, за жовтень 2021 року № 383 від 31.10.2021 на суму 6 005, 96 грн, за листопад 2021 року № 424 від 30.11.2021 на суму 6 078, 03 грн, за грудень 2021 року № 466 від 31.12.2021 на суму 6 132, 73 грн, за січень 2022 року № 18 від 31.01.2022 на суму 6 140, 00 грн та за лютий 2022 року № 68 від 28.02.2022 на суму 6 176, 84 грн.

Суд встановив, що усі зазначені вище акти надання послуг підписані уповноваженим представником позивача та відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Крім того, як зазначив позивач, на виконання п. 3.4 договору, відповідачу було нараховано вартість комунальних послуг (відшкодування вартості активної електроенергії, реактивні перетоки) за період з липня 2021 року до лютого 2022 року включно на загальну суму 545, 30 грн, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії актів надання послуг відшкодування вартості активної електроенергії, реактивні перетоки) за липень 2021 року № 279 від 31.07.2021 на суму 21, 30 грн, за серпень 2021 року № 321 від 31.08.2021 на суму 23, 30 грн, за вересень 2021 року № 364 від 30.09.2021 на суму 94, 20 грн, за жовтень 2021 року № 407 від 31.10.2021 на суму 78, 60 грн, за листопад 2021 року № 448 від 30.11.2021 на суму 76, 53 грн, за грудень 2021 року № 490 від 31.12.2021 на суму 63, 70 грн, за січень 2022 року № 27 від 31.01.2022 на суму 138, 10 грн, за лютий 2022 року № 82 від 28.02.2022 на суму 49, 57 грн.

Суд встановив, що зазначені вище акти надання послуг за період з липня 2021 року до січня 2022 року включно підписані уповноваженим представником позивача та відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень. Водночас, суд встановив, що акт надання послуг за лютий 2022 року № 82 з боку відповідача не підписаний.

Як зазначив позивач, відповідачем, на виконання умов договору та додаткової угоди № 1 до нього, сплачено на користь позивача в загальній сумі 19 274, 50 грн, а саме: 17.06.2021 платіж в сумі 4 028, 00 грн; 10.08.2021 платіж в сумі 2 050, 00 грн; 13.08.2021 платіж в сумі 5 296, 50 грн; 31.08.2021 платіж в сумі 7 900, 00 грн.

Таким чином, за ствердженням позивача, станом на 15.09.2022 заборгованість відповідача перед позивачем за договором суборенди склала 35 142, 72 грн, яка складається з суми орендної плати за користування орендованим майном (п. 3.1 договору суборенди та додаткової угоди № 1 від 31.12.2021) та з вартості відшкодування витрат за користування електричною енергією, не відшкодованих відповідачем.

В матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2021 року грудень 2021 року за договором суборенди № 25 від 24.05.2021, за змістом якого станом на 31.12.2021 заборгованість фізичної особи-підприємця Мельниченко Яни Сергіївни перед Підприємством споживчої кооперації «Кооператор» Київської обласної спілки споживчих товариств складає 22 638, 21 грн.

Також, в матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2022 02.09.2022 за змістом якого станом на 02.09.2022 заборгованість фізичної особи-підприємця Мельниченко Яни Сергіївни перед Підприємством споживчої кооперації «Кооператор» Київської обласної спілки споживчих товариств складає 35 142, 72 грн.

Вказані вище акти звіряння взаємних розрахунків підписані уповноваженим представником позивача та відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором та додатковою угодою № 1 до нього в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів та відшкодування витрат за користування електричною енергією, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 35 142, 72 грн основного боргу.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір суборенди майна № 25 від 24.05.2021 та додаткову угоду № 1 до нього як належну підстави у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Дослідивши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договором оренди майна та договором про надання послуг відповідно.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 759 ЦК України, яка кореспондується з ст. 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Одночасно, ст. 774 ЦК України визначає, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Суд встановив вище, що укладений між сторонами договір суборенди майна № 25 від 24.05.2021, відповідно до п. 7.8 договору, затверджений орендодавцем Київською регіональною спілкою споживчої кооперації, що підтверджується підписом голови правління останньої на першому аркуші договору угорі справа.

Отже, договір було укладено із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що 24.05.2021 позивач, на виконання умов договору, за актом прийому-передачі № 1 до договору передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення загальною площею 40, 0 кв. м, розташоване за адресою: смт Бородянка, вул. Центральна, 339. Вказаний акт підписаний уповноваженим представником позивача та відповідачем без зауважень, та скріплений відтиском печатки позивача.

Отже, позивач зобов`язання за договором суборенди виконав належним чином.

Статтею 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пп. 3.1, 3.2 договору, орендна плата в місяць складає 6 000, 00 грн без ПДВ. В період з 01 червня по 31 липня 4 000, 00 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування суми орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за даними Держкомстату України на дату виставлення рахунку.

Відповідно до п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1, орендна плата в місяць складає 6 140, 00 грн без ПДВ.

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 1, зміни, викладені в вказаних пунктах цією додаткової угоди діють з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Крім того, пунктом 3.4 договору передбачено, що вартість комунальних послуг та інших послуг (водо-, електро-, теплопостачання, телефонний зв`язок тощо) суборендар відшкодовує щомісяця у сумі фактичних витрат, на задоволення потреб суборендованого приміщення, відповідно до встановлених лічильників за дійсними цінами та тарифами, на підставі виставлених орендарем рахунків, до 05 числа поточного місяця за попередній місяць.

Як встановлено судом та зазначалось раніше, відповідачу, на виконання умов п. 3.1, 3.2 договору та додаткової угоди № 1 до нього, за період з травня 2021 року до лютого 2022 року включно було нараховано за користування суборендованим майном орендну плату з урахуванням індексу інфляції на загальну суму 53 871, 92 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг (суборенди) за травень 2021 року № 197 від 31.05.2021 на суму 3 200, 00 грн, за червень 2021 року № 217 від 30.06.2021 на суму 4 028, 00 грн, за липень 2021 року № 257 від 30.07.2021 на суму 4 080, 36 грн, за серпень 2021 року № 297 від 31.08.2021 на суму 6 012, 00 грн, за вересень 2021 року № 340 від 30.09.2021 на суму 6 018, 00 грн, за жовтень 2021 року № 383 від 31.10.2021 на суму 6 005, 96 грн, за листопад 2021 року № 424 від 30.11.2021 на суму 6 078, 03 грн, за грудень 2021 року № 466 від 31.12.2021 на суму 6 132, 73 грн, за січень 2022 року № 18 від 31.01.2022 на суму 6 140, 00 грн та за лютий 2022 року № 68 від 28.02.2022 на суму 6 176, 84 грн, які підписані уповноваженим представником позивача та відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Також, суд встановив вище, що відповідачу, на виконання п. 3.4 договору, було нараховано вартість комунальних послуг (відшкодування вартості активної електроенергії, реактивні перетоки) за період з липня 2021 року до лютого 2022 року включно на загальну суму 545, 30 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг (відшкодування вартості активної електроенергії, реактивні перетоки) за липень 2021 року № 279 від 31.07.2021 на суму 21, 30 грн, за серпень 2021 року № 321 від 31.08.2021 на суму 23, 30 грн, за вересень 2021 року № 364 від 30.09.2021 на суму 94, 20 грн, за жовтень 2021 року № 407 від 31.10.2021 на суму 78, 60 грн, за листопад 2021 року № 448 від 30.11.2021 на суму 76, 53 грн, за грудень 2021 року № 490 від 31.12.2021 на суму 63, 70 грн, за січень 2022 року № 27 від 31.01.2022 на суму 138, 10 грн, за лютий 2022 року № 82 від 28.02.2022 на суму 49, 57 грн.

Суд встановив, що зазначені вище акти надання послуг за період з липня 2021 року до січня 2022 року включно підписані уповноваженим представником позивача та відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Водночас, суд встановив, що акт надання послуг за лютий 2022 року № 82 з боку відповідача вказаний не підписаний.

Проте, матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача зі спірним актом наданих послуг № 82 від 28.02.2022, а також заперечень щодо обсягів та тарифів, за якими позивачем проводились нарахування. Жодних заперечень з боку відповідача щодо наданих послуг за актом № 82 від 28.02.2022 матеріали справи не містять.

Враховуючи відсутність будь-яких зауважень з боку відповідача щодо наданих послуг за актом надання послуг за лютий № 82 від 28.02.2022, господарський суд встановив, що усі акти надання послуг на загальну суму 545, 30 грн є погодженим, а послуги, надані відповідачу є прийнятими.

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом 3.3 договору сторони узгодили, що орендна плата та індексація за наступний місяць сплачується в безготівковій формі на банківський рахунок Орендаря щомісяця у термін до 28 числа місяця, що передує місяцю в якому здійснюється користування майном на підставі виставленого орендарем рахунку.

За змістом п. 3.4 договору, вартість комунальних послуг та інших послуг (водо-, електро-, теплопостачання, телефонний зв`язок тощо) суборендар відшкодовує щомісяця у сумі фактичних витрат, на задоволення потреб суборендованого приміщення, відповідно до встановлених лічильників за дійсними цінами та тарифами, на підставі виставлених орендарем рахунків, до 05 числа поточного місяця за попередній місяць.

Згідно з п. 4.1 договору, орендар має право, серед іншого, вимагати від суборендаря своєчасної сплати орендної плати з індексацією на рівень інфляції, а також вимагати від нього відшкодування збитків, завданих невиконанням умов даного договору.

Пунктом 4.4 договору визначено, що суборендар зобов`язаний, зокрема своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендарю орендну плату з індексацією та здійснювати відшкодування вартості комунальних та інших послуг.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо сплати орендної плати в сумі 53 871, 92 грн за спірний період з травня 2021 року до лютого 2022 року включно, а також зобов`язання з відшкодування вартості комунальних послуг в сумі 545, 30 грн за спірний період з липня 2021 року до лютого 2022 року включно є таким, що настав.

При цьому, судом враховано, що позивачем не долучено до матеріалів справи виставлених відповідачу рахунків по договору відповідно до пп. 3.3, 3.4 договору.

Разом із тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Подія є явищем об`єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб`єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 212 ЦК України закріплено право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Слід зауважити, що рахунок-фактура за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; ненадання рахунку-фактури, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ЦК України, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов`язку оплатити поставлений товар. Подібної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17.

Як зазначив позивач та не спростовано відповідачем шляхом подання до суду відповідних доказів, відповідач зобов`язання за договором в частині сплати орендних платежів та відшкодування вартості комунальних послуг виконав лише частково, сплативши на користь позивача грошові кошти по договору в загальній сумі 19 274, 50 грн, а саме: 17.06.2021 платіж в сумі 4 028, 00 грн; 10.08.2021 платіж в сумі 2 050, 00 грн; 13.08.2021 платіж в сумі 5 296, 50 грн; 31.08.2021 платіж в сумі 7 900, 00 грн.

Враховуючи зазначене вище, станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за договором суборенди складає в загальному розмірі 35 142, 72 грн, яка складається із суми основного боргу за користування орендованим майном (п. 3.1 договору суборенди та додаткової угоди № 1 від 31.12.2021) та вартості відшкодування витрат за користування електричною енергією, не відшкодованих відповідачем. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати за договором до суду не представлено.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2021 року грудень 2021 року за договором суборенди № 25 від 24.05.2021, за змістом якого станом на 31.12.2021 заборгованість фізичної особи-підприємця Мельниченко Яни Сергіївни перед Підприємством споживчої кооперації «Кооператор» Київської обласної спілки споживчих товариств складає 22 638, 21 грн.

Також, в матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2022 02.09.2022, за змістом якого станом на 02.09.2022 заборгованість фізичної особи-підприємця Мельниченко Яни Сергіївни перед Підприємством споживчої кооперації «Кооператор» Київської обласної спілки споживчих товариств складає 35 142, 72 грн.

Вказані вище акти звіряння взаємних розрахунків підписаний уповноваженим представником позивача та відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Крім того, суд зазначає, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 року в справі № 911/3685/17.

З урахуванням зазначеного вище, оскільки матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо наявної заборгованості відповідача перед позивачем за договором суборенди № 25 від 25.04.2021 в загальній сумі 35 142, 72 грн, як і не містять доказів оплати вказаної суми заборгованості, суд дійшов висновку, що підписаний між сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2022 02.09.2022 свідчить про визнання відповідачем перед позивачем боргу в загальній сумі 35 142, 72 грн.

Водночас, станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов`язань за договором суборенди № 25 від 25.04.2021 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів та відшкодування вартості комунальних послуг на загальну суму 35 142, 72 грн.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання за договором суборенди, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу за договором суборенди № 25 від 25.04.2021 в загальній сумі 35 142, 72 грн нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Суд наголошує на тому, що відповідач вимог не оспорив, заборгованість шляхом подання відповідних доказів не спростував.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422, 40 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_6 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Підприємства споживчої кооперації «Кооператор» Київської обласної спілки споживчих товариств (місцезнаходження: вул. Вокзальна, буд. 4, смт Бородянка, Бучанський район, Київська область, 07800; код ЄДРПОУ 38304515) 35 142,72 грн основного боргу та 2 422, 40 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 20.05.2025.

Суддя Л.В. Сокуренко