Рішення

від 12.05.2025 по справі 916/1336/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1336/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/1336/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КРАНШИП (14013, Чернігівська область, м. Чернігів, пр. Перемоги, буд. 139, офіс 413, код ЄДРПОУ 32428972)

до відповідача: Softcommodities Trading Company SA (Rue Saint-Pierre 18, 1700 Fribourg, Switzerland)

про стягнення 698 160 євро 45 євроцентів, що еквівалентно 29 664 697,89грн.

Представники:

від позивача - Яловенко К.Б ордер;

від відповідача - Поляновський В.Г.ордер;

Товариство з обмеженою відповідальністю КРАНШИП звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Softcommodities Trading Company SA про стягнення 29 664 697,89грн.

Ухвалою від 01.04.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю КРАНШИП було залишено без руху.

03.04.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. №14027/24) Товариства з обмеженою відповідальністю КРАНШИП про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.04.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1336/24 за правилами загального позовного провадження, зупинено провадження до дати підготовчого засідання та зобов`язано ТОВ КРАНШИП надати переклад на німецьку мову документів за переліком з метою звернення до компетентного органу Швейцарської Конфедерації із судовим дорученням для повідомлення Компанії про судове провадження.

11.06.2024р. судом до компетентного органу Швейцарської Конфедерації Obergericht Zug Rechtshilfe було направлено судове доручення з проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів відповідачу - Softcommodities Trading Company SA

16.07.2024р. до суду від компетентного органу Швейцарської Конфедерації Obergericht Zug Rechtshilfe надійшло повідомлення з якого вбачається, що останній для виконання судового доручення Господарського суду Одеської області перенаправив його до Tribunal cantonal Kantonsgericht.

Ухвалою суду від 23.10.2024р. підготовче засідання було відкладено на 23.04.2025р. о 11:00., резервна дата 12.05.2025р. о 11:00., провадження по справі зупиненно до дати засідання, зобов`язано ТОВ КРАНШИП надати переклад на німецьку мову ухвали суду від 23.10.2024р. з метою звернення до компетентного органу Швейцарської Конфедерації із судовим дорученням для повідомлення Компанії про судове провадження.

У судовому засіданні, яке відбулось 23.04.2025р. в присутності представника позивача та відповідача, було оголошено протокольно про відкладення в розгляду справи на 12.05.2025р. о 11:00.

23.04.2025р. за вх. №13025/25 до суду надійшла заява представника відповідача про визнання позову.

Приписами статті 365 ГПК України встановлено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

При цьому статтею 400-1 КК України передбачено, що завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, встановлених договором про надання правничої допомоги, - карається штрафом до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, - караються штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Відповідно до частини 2 статті 191 ГПК України, до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Приймаючи до уваги той факт, що інтереси Компанії SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA представляє адвокат Поляновський В.Г. відповідно до виданого 01.11.2024 ордеру серії АА № 1497045, повноваження не обмежуються, котрий несене кримінальну відповідальність за неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, господарський суд приймає визнання Компанією заявлених позовних вимог.

При цьому частиною 3 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

У підготовчому засіданні 12.05.2025р. судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, 01.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю КРАНШИП (Виконавець) і SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANI SA (відповідач, Замовник) був укладений договір про надання послуг №1S (далі договір), який регулює взаємовідносини між Виконавцем та Замовником, що стосуються послуг по навантаженню/розвантажуванню вантажів в місцях, визначених в Додатках до договору та інших послуг за заявкою Замовника (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору Виконавець своїми силами і засобами здійснює навантаження/розвантаження річкових суден, барж, ліхтерів.

Замовник не пізніше 3 днів до початку робіт повинен надати Виконавцю заявку в електронному вигляді із зазначенням передбачуваного обсягу завозу вантажу та графік приходу річкових суден, додаткових робіт та іншої необхідної інформації. Виконавець на підставі отриманої інформації підтверджує обсяги завозу вантажу, терміни прийому річкових суден, або пропонує змістити підхід судна на іншу узгоджену дату (п. 2.2 договору).

На підставі п. 2.3 договору, за навантаження/розвантаження вантажів Замовник сплачує Виконавцю вартість наданих послуг відповідно до виставленого рахунку, на підставі ставок, що вказані в Додатках до цього договору.

Як зазначає позивач, укладеним між позивачем і відповідачем Додатком №1 від 01.04.2023 до договору (далі Додаток 1), був узгоджений наступний порядок здійснення відповідачем оплат наданих позивачем послуг по навантаженню/розвантажуванню зернових та олійних вантажів у 2023 роцi: в портопункті Кілія складає: 4,12 євро в тому числі ПДВ за метричну тону перевантаження (п. 1.1 Додатку 1); на вантажному причалі на 40-км річки Дунай: 4,12 євро в тому числі ПДВ за метричну тону перевантаження; в Ізмаїльському морському торговельному порту: 7,36євро в тому числі ПДВ за метричну тону перевантаження; комплексна ставка за навантажувально - розвантажувальні роботи в ліхтер (або судно, або баржу) в Морському торговельному порту Ізмаїл (Берегоукріплення №3) за адресою: Україна, Одеська область, Ізмаїльський р., с/рада Старонекрасівська, Комплекс будівель та споруд №12, з подальшою доставкою та перевантаженням на судно на рейді порту Ізмаїл складає: 10,00євро в тому числі ПДВ за метричну тону перевантаження. Укладеним між позивачем і відповідачем Додатком №2 від 01.09.2023 до договору (далі Додаток 2), був узгоджена оплата наданих позивачем послуг: накопичення вантажу відповідача в ліхтерах або баржах Підрядника в порту Ізмаїл перед завантаженням на флот відповідача коштує 3,00євро в том числі ПДВ (за кожну операцію завантаження/розвантаження за метричну тонну.

За пунктом 3.1. Договору всі платежі, пов`язані із з навантаженням / розвантаженням та обробкою суден, здійснюються відповідачем на підставі виставленого рахунку протягом 5 банківських днів після його виставлення.

Відповідно до п. 3.2 Договору, надання послуг підтверджується актом наданих послуг за минулий місяць, підписаним представниками обох Сторін Договору, причому їх електронні копії мають однакову юридичну силу за умови обов`язкового обміну оригіналами протягом 30 робочих днів.

Як вказує позивач, свої зобов`язання із надання послуг позивач виконував належним чином, а саме: складеним і підписаним сторонами Актом виконаних робіт №STC-III/23-I_n від 30.09.2023р., засвідчено, що згідно Договору позивач надав відповідачу послуги навантажувально - розвантажувальних робіт в Ізмаїльському морському торговельному порту в обсязі 12 051,880 тон. Також цим актом засвідчена загальна вартість послуг 120 518 євро 80 центів), у тому числі ПДВ 20 086 євро 47 цент. Додатком до відповідного акту є розрахунок вартості послуг, на якому міститься підпис посадової особи відповідача, дата та печатка відповідача.

На оплату вартості наданих послуг за Актом виконаних робіт №STC-III/23-I_n від 30.09.2023 р. позивач виставив відповідачу Рахунок № STC-III/23-I_n від 30.09.23 р. на суму 120 518,80 євро, який останній одержав 06.10.2023 р., про що на примірнику рахунку вчинено напис президентом відповідача, засвідчений його підписом та відбитком печатки відповідача.

Проте, як зазначає позивач ні протягом 5 банківських днів після його виставлення, ні до часу звернення з цим позовом, відповідач своє зобов`язання з оплати 120 518,80 євро за надані послуги за цим актом не виконав.

Крім того, як вказує позивач, складеним і підписаним сторонами Актом виконаних робіт № STC-III/23_I від 30.09.2023 р., засвідчено, що згідно Договору позивач надав відповідачу послуги по навантаженню розвантаженню зернових та олійних вантажів в Ізмаїльському морському торговельному порту в обсязі 17 932,500 тон. Також цим актом засвідчена загальна вартість послуг 131 983 євро 21 центів, у тому числі ПДВ 21 997 євро 20 центів. Додатком до відповідного акту є розрахунок вартості послуг, на якому міститься підпис посадової особи відповідача, дата та печатка відповідача.

На оплату вартості наданих послуг за Актом виконаних робіт № STC-III/23_I від 30.09.2023 р. позивач виставив відповідачу Рахунок № STC-III/23_I від 30.09.23 р. на суму 131 983,21 євро, який останній одержав 06.10.2023 р., про що на примірнику цього рахунку вчинено напис президентом відповідача, засвідчений його підписом та відбитком печатки відповідача.

Проте, як зазначає позивач ні протягом 5 банківських днів після його виставлення, ні до часу звернення з цим позовом, відповідач своє зобов`язання з оплати 162 708,41євро за надані послуги за цим актом не виконав;

Крім того, складеним і підписаним сторонами Актом виконаних робіт №STC-III/23-К від 30.09.2023 р, як вказує позивач, засвідчено, що згідно Договору він надав відповідачу послуги по навантаженню розвантаженню зернових та олійних вантажів в портопункті Кілія в обсязі 39 628,270 тон. Також цим актом засвідчена загальна вартість послуг 163 268 євро 48 центів, у тому числі ПДВ 27 211 євро 41 цент. Додатком до відповідного акту є розрахунок вартості послуг, на якому міститься підпис посадової особи відповідача, дата та печатка відповідача.

На оплату вартості наданих послуг за Актом виконаних робіт № STC-III/23-К від 30.09.2023 р. позивач виставив відповідачу Рахунок № STC-III/23-K від 30.09.23 р. на суму 163 268,48 євро, який останній одержав 06.10.2023 р., про що на примірнику цього рахунку вчинено напис президентом відповідача, засвідчений його підписом та відбитком печатки відповідача.

Проте, як зазначає позивач ні протягом 5 банківських днів після його виставлення, ні до часу звернення з цим позовом, відповідач своє зобов`язання з оплати 163 268,48 євро за надані послуги за цим актом не виконав.

Також, за посиланнями позивача, складеним і підписаним сторонами Актом виконаних робіт № STC-III/23-К_k від 30.09.2023 р. засвідчено, що згідно Договору позивач надав відповідачу послуги по навантаженню розвантаженню зернових та олійних вантажів в порто пункті Кілія в обсязі 68 541,250 тон. Також цим актом засвідчена загальна вартість послуг 282 389 євро 96 центів, у тому числі ПДВ 47 064 євро 99 центів. Додатком до відповідного акту є розрахунок вартості послуг, на якому міститься підпис посадової особи відповідача, дата та печатка відповідача.

На оплату вартості наданих послуг за Актом виконаних робіт № STC-III/23-К_k від 30.09.2023 р. позивач виставив відповідачу Рахунок № STC-III/23-K_k від 30.09.23 р. на суму 282 389,96 євро, який останній одержав 06.10.2023 р., про що на примірнику рахунку вчинено напис президентом відповідача, засвідчений його підписом та відбитком печатки відповідача.

Проте ні протягом 5 банківських днів після його виставлення, ні до часу звернення з цим позовом, відповідач своє зобов`язання з оплати 282 389,96 євро за надані послуги за цим актом не виконав

Отже, як вказує позивач загальний розмір боргу відповідача на підставі договору, рахунків та Актів виконаних робіт складає 698 160,45 євро: 120 518,80 євро (за актом № №STC-III/23-I_n від 30.09.2023 р. Рахунком № STC-III/23-I_n від 30.09.23 р.) + 131 983,21 євро (за актом № STC-III/23_I від 30.09.2023 р. та Рахунком № STC-III/23_I від 30.09.23 р.) + 163 268,48 євро (за актом № STC-III/23-К від 30.09.2023 р. та Рахунком № STC-III/23-K від 30.09.23 р.) + 282 389,96 євро (за актом № STC-III/23-К_k від 30.09.2023 р. та Рахунком № STC-III/23-K_k від 30.09.23 р.).

Посилаючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю КРАНШИП звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі про що зазначив у заяві 23.04.2025р. за вх. №13025/25.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (в редакції закону, чинному на часу укладання Договору) суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Приписами статті 32 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що Україна як держава і всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов`язаних з ним законів України та/або своїх зобов`язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України. Всі справи та питання щодо визначення відповідальності, які виникають при застосуванні цього та пов`язаних з ним законів України, підсудні судовим органам України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності мають право на судовий розгляд зазначених справ та питань.

Всі справи та питання щодо визначення відповідальності, які виникають при застосуванні цього та пов`язаних з ним законів України, підсудні судовим органам України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності мають право на судовий розгляд зазначених справ та питань.

В свою чергу, положення статті 33 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачають, що у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим та пов`язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності: майнова відповідальність; кримінальна відповідальність. Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій.

Статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України

Відповідно до положень статті 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.

В свою чергу приписами статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин (частина 1). Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом (частина 2). Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини (частина 3). Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим (частина 4).

Відповідно до частини 2 статті 31 Закону України "Про міжнародне приватне право" зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.

При цьому статтею 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України (частина 1). Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами (частина 2). Визначене згідно з частиною першою цієї статті право, як виняток, не застосовується, якщо за всіма обставинами правовідносини мають незначний зв`язок з визначеним правом і мають більш тісний зв`язок з іншим правом. Це положення не застосовується, якщо сторони (сторона) здійснили вибір права відповідно до частини першої цієї статті (частина 3).

При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом (частина 1 статті 7 Закону України "Про міжнародне приватне право").

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином.

Дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину (стаття 33 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Відповідно ж до частини 1 статті 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: …виконавець за договорами про надання послуг …

Положеннями статті 73 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

В свою чергу, частина 1 статті 74 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.

У той же час, частина 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначає, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами пункту 5.5 Договору в редакції Додатку № 4 сторонами погоджено, що будь-який спір, який виникає при виконанні цього Договору або у зв`язку із ним, має розглядатися Господарським судом Одеської області (адреса: проспект Шевченка, 29, м. Одеса, 65119, Україна) та відповідно до процесуального законодавства України. Правом, яке регулює цей Договір, є матеріальне право України.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги положення пункту 5.5 Договору, є правомірним звернення Позивача із позовом саме до Господарського суду Одеської області, у той же час, правом, яке регулює цей Договір, є матеріальне право України.

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ж із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто (частина 1 статті 902 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 918 ЦК України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як визначено у частині 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є Договір про надання послуг № 1S від 01 квітня 2023 року.

При цьому ТОВ КРАНШИП як Виконавцем доведено виконання належим чином взятих на себе за Договором зобов`язань та надання погоджених послуг у загальному розмірі 698 160,45 євро, що підтверджується дослідженими в описові частині рішення актами виконаних робіт №STC-III/23-I_n від 30.09.2023р. загальною вартістю 120 518,80 євро, №STC-III/23-I від 30.09.2023р. загальною вартістю 131 983,21 євро, №STC-III/23-K від 30.09.2023р. загальною вартістю 163 268,48 євро, № STC-I/24- K _k загальною вартістю 282 389,96 євро.

При цьому вказані акти підписано SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA без заперечень та/або зауважень, в процесі розгляду не підіймалось питання стосовно їх недійсності. Окрім того, як зазначалось, SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA визнано заявлені позовні вимоги.

В свою чергу, SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA як Замовником в порушення приписів статей 525,526,610,629,692,901,903 ЦК України, статті 193 ГК України та умов Договору вартість наданих послуг своєчасно та остаточно не сплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, статті 901 та статті 903 ЦК України та пункту 3.1 Договору строк виконання зобов`язання на суму 698 160,45 євро (вартість наданих послуг за дослідженими актами 120 518,80 євро + 131 983,21 євро + 163 268,48 євро + 282 389,96 євро) настав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічна за змістом норма щодо наявності у відповідача права визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, закріплена у ч. 1 ст. 191 ГПК України.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до заяви (23.04.2025 за вх. №13025/25) відповідач визнав позов в повному обсязі.

Частина 4 вказаної статті також зазначає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, з урахуванням заяви відповідача про визнання позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Щодо можливості стягнення заборгованості в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема договору купівлі-продажу, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов`язання з боку покупця є сплата на користь продавця коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), у Постанові від 16.01.2019 в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-44цс18).

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги визначені позивачем в іноземній валюті. Отже задоволенню підлягає вимога про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 698 160,45 Євро.

Розподіл судових витрат.

На підставі ст.ст. 129, 130 ГПК України у зв`язку з визнанням відповідачем позову - 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 177 988,19 грн. - покладаються судом на відповідача, та 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову можуть бути повернуті позивачу з Державного бюджету за відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст. 129, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю КРАНШИП (14013, Чернігівська область, м. Чернігів, пр. Перемоги, буд. 139, офіс 413, код ЄДРПОУ 32428972) до Softcommodities Trading Company SA (Rue Saint-Pierre 18, 1700 Fribourg, Switzerland)- задовольнити повністю.

2. Стягнути з Softcommodities Trading Company SA (Rue Saint-Pierre 18, 1700 Fribourg, Switzerland) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КРАНШИП (14013, Чернігівська область, м. Чернігів, пр. Перемоги, буд. 139, офіс 413, код ЄДРПОУ 32428972) основного боргу в сумі 698 160 (шістсот дев`яносто вісім тисяч сто шістдесят) євро 45 євроцентів та судовий збір в сумі 177 988 (сто сімдесят сім тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім)грн. 19коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено 19 травня 2025 р.

Суддя К.Ф. Погребна