Рішення

від 19.05.2025 по справі 925/1499/24

ДРАБІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1499/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу №925/1499/24 за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу до Драбівської селищної об`єднаної територіальної громади про стягнення 63720 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державна екологічна інспекція Центрального округу, через систему Електронний суд, звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Драбівської селищної об`єднаної територіальної громади (далі відповідач) про стягнення 63720 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земель на: р/р UA4698999980333169331000023715 ГУК у Черкаській обл./тг с. Драбів/24062100, код ЄДРПОУ 37930566, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, символ звітності 331 в установі банку Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області та відшкодування судових витрат.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем вимог ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. 96 Земельного кодексу України, відповідальність за які передбачена ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 56 Закону України «Про охорону земель», заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу стосовно порушення природоохоронного законодавства, а саме виявлено стихійне сміттєзвалище в адміністративних межах Драбівської ОТГ поблизу с. Бойківщина, Золотоніського району Черкаської області (координати: широта 49.9072125, довгота 32.2681094, що зафіксовано в акті позивача №53/03.2/2024 від 20.05.2024 року. Позивач вказав про наявність правових підстав для притягнення відповідача до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, встановивши наявність усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка, яка полягає у засміченні земельної ділянки - вина, що підтверджується актом, а також наявна сама шкода, яка обрахована відповідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 року № 171.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 10.12.2024, 03.02.2025, 04.03.2025, 18.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/1499/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі, яке в подальшому відкладено на 20.03.2025 року, забезпечено участь в підготовчому засіданні для представника позивача Прибєг Д.А. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 20.03.2025 року підготовче провадження у справі №925/1499/24 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 17.04.2025 року.

В судове засідання 17.04.2025 року сторони явку представників не забезпечили, представник позивача подав 17.04.2025 року, через систему «Електронний суд», клопотання (вх. №5985/25 ), в якому підтримав вимоги позовної заяви повністю, просив її задовольнити, розгляд справи провести без його участі за наявними у справі доказами.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до довідки суду про доставку електронного листа з ухвалою суд від 20.03.2025 року до його електронного кабінету (а.с. 65), причини неявки не повідомив.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21), у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначити датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 (далі - Положення №275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У пункті 7 Положення №275 визначено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, яке затверджене наказом Державної екологічної інспекції України №30 від 20.02.2023 (далі - Положення №30), Державна екологічна інспекція Центрального округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Полтавської та Черкаської областей.

Відповідно до пункту 10 Положення №30 Інспекція наділена повноваженнями щодо вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Таким чином, позивач - Державна екологічна інспекція центрального округу є органом, який уповноважений державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема, на території Черкаської області та наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

25.04.2024 року громадянин ОСОБА_1 на вебсайті ЕкоЗагрози розмістив звернення №001606 (а.с. 15), у якому повідомив про те, що поблизу села Бойківщина, Золотоніського району Черкаської області знаходиться стихійне сміттєзвалище (координати: 49.9072125, 32.2681094).

Наказом Державної екологічної інспекції Центрального округу №06-25/240 від 09.05.2024 року (а.с. 16) доручено відповідальним особам Державної екологічної інспекції Центрального округу у термін з 09.05.2024 до 22.05.2024 року провести огляд (обстеження) місця заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу стосовно порушення природоохоронного законодавства, а саме стихійного сміттєзвалища поблизу с.Бойківщина, Золотоніського району Черкаської області (координати: широта 49.9072125, довгота 32.2681094).

Із акта №5/03-2/2024 від 20.05.2024 року (а.с. 17-19) вбачається, що відповідальними особами позивача у складі трьох осіб проведено огляд (обстеження) місця заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу в адміністративних межах Драбівської ОТГ поблизу с.Бойківщина, Золотоніського району Черкаської області (координати: 49.9072125, 32.2681094) та виявлено несанкціоноване сміттєзвалище; зафіксовано засмічення земельної ділянки площею 600 м кв., товщина шару 0,4м, об`єм 240м куб. Заміри площі проведено рулеткою Р20УЗК, зав. № 09115, Свідоцтво про повірку №130 чинне до 24.05.2024 року. Акт підписано відповідальними особами позивача.

21.05.2024 року позивач звернувся до Виконавчого комітету Драбівської селищної об`єднаної територіальної громади з листом № К-195/06-15/32-73 (а.с. 20), в якому вимагав вжити заходи щодо ліквідації стихійного сміттєзвалища та у строк до 28.06.2024 року повідомити про їх виконання, також роз`яснив про настання відповідальності у разі невжиття вказаних заходів.

03.06.2025 року Виконавчий комітет Драбівської селищної об`єднаної територіальної громади листом № 03-07/1378, на звернення позивача № К-195/06-15/32-73, повідомив, що сміттєзвалище, яке розташоване поблизу с.Бойківщина в межаж Драбівської селищної територіальної громади, паспортизоване (реестраційний №23 від 07.11.2008 року) та включено до Реєстру місць видалення відходів в Черкаській області (далі-Реєстр МВВ), а також зазначене на Інтерактивній мапі сміттєзвалищ Черкащини, дані щодо оновлення паспорту місця видалення відходів оновлено за 2023 рік, згідно листа Черкаської обласної державної адміністрації від 05.03.2024 №02/10-03-14/705/02/10-03-14/6282. Реєстр МВВ та Інтерактивна мапа сміттєзвалищ Черкащини розміщено на сайті Черкаської обласної державної адміністрації, відповідачем станом на 31.05.2024 року проведено роботи по підгортанню даного сміттєзвалища.

За результатами розгляду вищевказаного листа позивач 05.06.2024 року повідомив Виконавчий комітет Драбівської селищної об`єднаної територіальної громади листом № 03.2-10/2728 (а.с. 22-23), що паспортизація сміттєзвалищ і полігонів проводиться для ведення обліку та контролю за впливом відходів на довкілля і здоров`я людини, з урахуванням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України просив надати документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою, відведеною під вищезазначене сміттєзвалище, в разі їх відсутності просив вжити заходи до 05.07.2024 року щодо ліквідації стихійного сміттєзвалища.

Також позивач листом №03.2-10/30088 від 28.06.2024 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо присвоєння кадастрового номера, вартості нормативної грошової оцінку земельної ділянки в адміністративних межах Драбівської ОТГ поблизу с.Бойківщина, Золотоніського району Черкаської області (координати: 49.9072125, 32.2681094).

Із відповіді Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 7-23 0.2-4823/2-24 від 16.07.2024 року (а.с. 24) вбачається, що програмно-апаратний комплекс Національної кадастрової системи не ідентифікує розташування запитуваної земельної ділянки, за наявною у відділах №3,1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління інформацією, відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру не внесені.

Згідно з розрахунком позивача розміру шкоди від засмічення земел (а.с. 26) щодо земельної ділянки засміченої побутовими відходами за координатами 49.9072125, 32.2681094 (в адміністративних межах Драбівської ОТГ поблизу с.Бойківщина) - площею 600 м2, висота 0,4 метра, становить 63720 грн. Розрахунок здійснено відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997 року (зареєстрована у Міністерстві юстиції №285/2725 від 05.05.1998 (із змінами).

Розрахунок здійснено з формулою Ршз = А * Б * Гоз * Пдз * Кзз *Кег, де А питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення, Б коефіцієнт перерахунку при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 15, а небезпечними (токсичними) відходами 300, Гоз нормативна грошова оцінка земельної ділянки грн/м2 (середня базова вартість земель), Пдз площа засміченої земельної ділянки, Кзз коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення, Кег коефіцієнт еколого-господарського призначення земель (Розмір шкоди = 0,5 * 15 * 3,54 * 600 * 4,0* 1).

У листі №03.2-08/3857 від 13.08.2024 року (а.с. 25) позивач пропонував Драбівській селищній об`єднаній територіальній громаді добровільно відшкодувати збитки на суму 63720 грн, які заподіяні державі у результаті забруднення земельної ділянки, у разі відмови, повідомив про намір звернення до Господарського суду Черкаської області з відповідним позовом, до цього листа додано розрахунок розміру шкоди від засмічення земель.

Відповідач у листі №03-07/2262 від 11.11.2024 року (а.с. 27) зазначив, що з метою виконання листа від 13.08.2024 року № 03.2-08/3857 щодо відшкодування шкоди, рішенням Драбівської селищної ради від 27.09.2024 року №45-4/VIII проведена інвентаризація земель під існуючим сміттєзвалищем, сформована земельна площею 2,9400 га, за межами с. Бойківщина та визначено кадастровий номер 7120681600:02:001:0026. На черговій сесії селищної ради буде затверджена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власті під існуючим сміттєзвалищем з наступною реєстрацією права власності в Державному реєстрі речових прав.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру № НВ-3201255122024 від 28.10.2024 року (а.с. 9) земельна ділянка з кадастровим номером 7120681600:02:001:0026 розташована за межами с. Бройківщина Золотоніського району Черкаської області віднесена до категорії земель землі промисловості, транспорту, електронний комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення - 11.08. земельна ділянка загального користування, відведені для цілей поводження з відходами; дата реєстрація земельної ділянки 28.10.2024 року.

Відповідач у добровільному порядку не відшкодував позивачу шкоду у сумі 63720 грн, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки в адміністративних межах Драбівської ОТГ поблизу с.Бойківщина, Золотоніського району Черкаської області (координати: 49.9072125, 32.2681094) площею 600 м2, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Згідно з ст.ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Згідно з ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Згідно із статтею 202 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про використання та охорону земель.

Згідно з пунктом б частини 1 статті 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов`язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Статтею 34 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, передбачено, що завдання контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до статті 35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно із статтею 35 Закону України Про охорону земель, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно зі статтею 56 Закону України Про охорону земель юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до статті 45 Закону України Про охорону земель та статті 167 Земельного кодексу України господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Статтею 46 Закону України Про охорону земель визначено, що підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, зобов`язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природнозаповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

Відповідно до статті 15 Закону України Про управління відходами громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері управління відходами, запобігати забрудненню відходами навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 91 Земельного кодексу на власників земельних ділянок покладається обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, а згідно з пунктом б частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до пунктів а, б, статті 7 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належать:

а) здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині:

додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель;

консервації деградованих і малопродуктивних земель;

збереження водно-болотних угідь;

виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок;

здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;

додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні;

додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів;

додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель;

додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів;

б) проведення лабораторного аналізу стану забруднення земель, у тому числі радіоактивного, в зонах безпосереднього впливу викидів і скидів підприємствами забруднюючих речовин, а також у разі виникнення аварій та надзвичайних ситуацій.

Відповідно до статті 26 Закону України Про управління відходами, статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері управління відходами належить: організація управління побутовими відходами, забезпечення ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ у межах населених пунктів, а до делегованих здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства.

Стаття 211 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №171 від 27.10.1997 (із змінами) (далі Методика), засмічення земель - наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Відповідно до розділу 3 Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина просочування.

Якщо за зовнішніми ознаками забруднення земельної ділянки неможливо встановити площу забруднення чи глибину просочування, ці параметри визначають за підпунктом 3.6 цієї Методики.

При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.

Об`єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

У випадках коли обсяг забруднення не може бути визначено відповідно до підпункту 3.4 цієї Методики, визначення обсягу забруднення земельних ресурсів здійснюється із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, а у разі необхідності із залученням спеціалізованих організацій.

Відшкодування шкоди за забруднення земель не звільняє порушника від необхідності здійснення заходів для локалізації осередка забруднення та ліквідації його наслідків у найкоротший строк.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до відносин не договірних зобов`язань відшкодування шкоди.

Відшкодування позадоговірної шкоди, за своєю правовою природою є деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України. Відповідно до цієї норми закону майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Також слід зазначити, що шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди (п. 66 постанови Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 911/2005/13).

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що позивач, як орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, за зверненням 25.04.2024 року громадянина ОСОБА_1 № 001606, встановив порушення природоохоронного законодавства, яке було зафіксоване у акті перевірки № 53/03.2/2024 від 20.05.2024 року, а саме наявність несанкціонованого сміттєзвалища на земельній ділянці в адміністративних межах Драбівської ОТГ поблизу с.Бойківщина, Золотоніського району Черкаської області (координати: 49.9072125, 32.2681094). Площа забрудненої сміттям земельної ділянки становить 600 м2, об`єм відходів 240 м3, товщина шару 0,4м.

Вказана земельна ділянка лише рішенням Драбівської селищної ради від 27.09.2024 року №45-4/VIII сформована загальною площею 2,9400 га, за межами с. Бойківщина, надано кадастровий номер 7120681600:02:001:0026 та 28.10.2024 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за видом цільового призначення - 11.08. земельна ділянка загального користування, відведена для цілей поводження з відходами.

Шкоду, яка спричинена несанкціонованим скиданням сміття і заподіяної державі у результаті забруднення земельної ділянки становить 63720 грн., розрахунок виконаний позивачем на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №171 від 27.10.1997 року, яка судом визнано обґрунтованою та відповідачем не сплачена, не заперечена та підтверджена наданими у справу належними і допустимими доказами, тому вимога позивача у вказаній сумі підлягає задоволенню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позов визнає обґрунтованим доказаним і задовольняє його повністю з наведених вище підстав.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн.

Керуючись ст.ст. 129, ст.ст. 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Драбівської селищної об`єднаної територіальної громади, ідентифікаційний код юридичної особи 34226402, місцезнаходження: 19801, Черкаська область, смт Драбів, вул. Центральна, 69 - 63720 грн. шкоди заподіяної державі внаслідок засмічення земель на: р/р UA4698999980333169331000023715 ГУК у Черкаській обл./тг с. Драбів/24062100, код ЄДРПОУ 37930566, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, символ звітності 331 в установі банку Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області.

Стягнути з Драбівської селищної об`єднаної територіальної громади, ідентифікаційний код юридичної особи 34226402, місцезнаходження: 19801, Черкаська область, смт Драбів, вул. Центральна, 69 на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу, ідентифікаційний код юридичної особи 42149108, місцезнаходження: 36039, Полтавська область, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 6 судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.05.2025 року

Суддя В.М. Грачов