Рішення від 20.05.2025 по справі 927/127/25

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/127/25 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства Провагроінвест,

проспект Повітряних сил, 25, м. Київ, 03049;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Пассервіс-Люкс</a>,

вул. Громадська, 60, м. Чернігів, 14037;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УСГ,

вул. Федорова Івана, 32, літ. А, м. Київ, 03038;

предмет спору: про відшкодування шкоди в сумі 38559,28 грн

без повідомлення (виклику) сторін

11.02.2025, Приватним акціонерним товариством Провагроінвест (далі ПрАТ Провагроінвест) поданий позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Пассервіс-Люкс</a> (далі ТОВ Пассервіс-Люкс) про відшкодування шкоди в порядку суброгації в сумі 38559,28 грн, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), що мала місце 16.02.2022 по вул. Всіхсвятська, 8 в місті Чернігові, за участю автомобіля марки mazda cx5, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належав застрахованій особі ОСОБА_1 та автобуса БАЗ Рута 25 ПЕ, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 (винуватця ДТП), який працює водієм у ТОВ Пассервіс-Люкс.

Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія УСГ, згідно з полісом 206812180, яке виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 43908,72 грн. Проте вартість шкоди завданої пошкодженням автомобіля в зв`язку з ДТП перевищує розмір виплаченого відшкодування, як наслідок, позивач просить стягнути з ТОВ Пассервіс-Люкс (у трудових відносинах з яким перебував винуватець ДТП) шкоду в сумі 38559,28 грн, як різницю між страховим відшкодуванням виплаченим ним застрахованій особі та страховою виплатою страховика винної особи.

Ухвалою від 14.02.2025 суд прийняв дану позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань, без повідомлення (виклику) сторін; залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача страховика винуватця ДТП Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська страхова група (код ЄДРПОУ 30859524).

При відкритті провадження в справі суд установив сторонам та третій особі процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору, в порядку статей 165 - 168 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відповідач, у належний строк, подав відзив на позов, яким проти задоволення позовних вимог заперечив зазначивши, що згідно з полісом № 206812180 (діючий на момент скоєння ДТП) цивільно-правова відповідальність ТОВ Пассервіс Люкс, як власника ТЗ - автобуса БАЗ Рута 25 ПЕ, державний номерний знак НОМЕР_2 , vin-код НОМЕР_3 , була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група (далі - ПрАТ СК УСГ) , ліміт страхової виплати за шкоду майну - 130000,00 грн, що повністю покриває розмір шкоди, спричиненої ТЗ постраждалої особи (82468,00 грн). Також, звертав увагу, що оскільки рік виготовлення ТЗ постраждалої особи 2020 р., то сума страхового відшкодування не підлягає коригуванню на коефіцієнт фізичного зносу. З урахуванням наведених обставин, відповідач вважає, що цей позов не підлягає задоволенню, оскільки повну суму відновлювального ремонту має сплатити саме страховик - ПрАТ СК УСГ (третя особа).

Звертав увагу, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігів від 26.05.2022 в адміністративній справі № 750/1827/22 не встановлена вина водія позивача в вчиненні ДТП; провадження в указаній справі закрите за статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також просив суд врахувати, що перелік пошкоджень в актах огляду КТЗ не співпадають з переліком замінених частин та переліком робіт у рахунку від 23.02.2022 № СФ-0000046, а тому поставив під сумнів достовірність документів, долучених до матеріалів позову на підтвердження вартості відновлювального ремонту КТЗ внаслідок ДТП.

Позивач, спростовуючи доводи відповідача, подав відповідь на відзив (у належний строк), якою звертав увагу, що сума страхового відшкодування, виплачена ПрАТ СК УСГ, становила 43908,72 грн, що не покриває повну вартість відновлювального ремонту автомобіля марки mazda cx5, державний номерний знак НОМЕР_1 , vin-код НОМЕР_4 , застрахованого позивачем. Звертав увагу, що вказаний автомобіль був придбаний на аукціоні та ввезений в Україну з-за кордону (США), маючи значні пошкодження передньої лівої частини. Відтак, страховик відповідача при розрахунку суми страхового відшкодування цілком ймовірно застосував коефіцієнт фізичного зносу та зменшив розмір виплати до 43908,72 грн, що відповідає Методиці товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ (пункти 7.38., 7.39.), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092.

Відповідач, у належний строк, подав заперечення на відповідь на відзив, яким наголосив на недотриманні позивачем строків для подачі до суду додаткових доказів у справі, що долучені до відповіді на відзив, зокрема: фотографій пошкодженого ТЗ mazda cx5, державний номерний знак НОМЕР_1 (без ідентифікації дати та умов фотофіксації пошкоджень); копії акту виявлених прихованих недоліків пошкодженого ТЗ, датованого 27.04.2022; посилання на електронну сторінку в мережі інтернет щодо торгів по лоту - mazda cx5, vin-код НОМЕР_4 ; ставить під сумнів достовірність долучених позивачем документів та клопотав витребувати їх оригінали для огляду.

Суд, ухвалою від 25.03.2025, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у справі, що подане з порушенням процесуальних строків.

За висновком суду, позивач подав відповідь на відзив у строк, установлений ухвалою про відкриття провадження в справі, відтак, правомірно. Спростовуючи правову позицію відповідача, суд долучив до відповіді на відзив перелічені вище документи, оцінка яких буде надана судом при вирішенні спору по суті.

Суд залишив без розгляду додаткові пояснення відповідача по суті спору (подані 26.03.2025), враховуючи, що нормами ГПК України (частина 2 статті 161) не передбачено право сторони на подачу до суду документів наведеного змісту.

26.03.2025, відповідач заявив клопотання про поновлення строку на вчинення процесуальних дій та витребування в позивача для огляду оригіналів документів, долучених до відповіді на відзив: посилання на електронну сторінку в мережі інтернет щодо транспортного засобу (торгів по лоту - mazda cx5, vin-код НОМЕР_4 ); фотографій пошкодженого ТЗ (без ідентифікації дати та умов фотофіксації пошкоджень); акту виявлених прихованих недоліків пошкодженого ТЗ, датованого 27.04.2022.

Ухвалою від 31.03.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку та витребування доказів у справі.

Суд неодноразово ухвалами: від 12.03.2025, від 02.04.2025, від 25.04.2025, витребував у порядку статті 81 ГПК України, в третьої особи ПрАТ СК УСГ (код ЄДРПОУ 30859524), письмове обґрунтування визначення розміру страхового відшкодування виплаченого ПрАТ Провагроінвест (попередня назва ПрАТ СК Провідна) за фактом ДТП 16.02.2022, за участю застрахованого транспортного засобу, автобуса БАЗ Рута 25 ПЕ, державний номерний знак НОМЕР_2 , vin-код НОМЕР_3 (поліс № 206812180), з наданням підтверджуючих документів, у тому числі засвідченої копії страхового полісу № 206812180, з визначенням ліміту відповідальності страховика.

ПрАТ СК УСГ вимоги суду в установлені строки не виконало, без пояснення причин, що за висновком суду, перешкоджало в установленні фактичних обставин справи, одночасно зумовило вихід за межі граничного строку розгляду даного спору.

Суд вжив до третьої особи ПрАТ СК УСГ заходи процесуального примусу в вигляді стягнення в дохід Державного бюджету України штрафів за систематичне невиконання учасником справи процесуальних обов`язків (ухвали від 02.04.2025 та від 25.04.2025).

Ухвалою від 25.04.2025, суд витребував у відповідача, в порядку статті 81 ГПК України, в строк по 05.05.2025, засвідчену копію страхового полісу № 206812180, з визначенням ліміту відповідальності страховика ПрАТ «СК «УСК».

12.05.2025, відповідач клопотав продовжити строк на подачу доказів, установлений ухвалою від 25.04.2025. Мотивував тим, що його повноважний представник, у період з 28.04.2025 по 09.05.2025, перебував у відпустці за основним місцем роботи, відтак, був позбавлений можливості своєчасно виконати вимоги ухвали від 25.04.2025 в частині надання запитуваних документів, про що надав наказ ДП «Пассервіс» від 25.04.2025 № 10/к.

15.05.2025, відповідач клопотав продовжити строк на подачу доказів, установлений ухвалою від 25.04.2025, залучити до матеріалів справи страховий поліс № 206812180 (діючий на момент скоєння ДТП).

Суд, на підставі частини 2 статті 119 ГПК України, продовжив строк, установлений ухвалою від 25.04.2025, залучив до матеріалів справи докази, витребувані в ТОВ «Пассервіс-Люкс», з метою повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи та встановлення належного відповідача в межах цього спору.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Суд врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Вихід за межі граничних строків розгляду даної справи, встановлених частиною 1 статті 248 ГПК України, зумовлений протиправною поведінкою третьої особи ПрАТ «СК «УСГ», що ухилялося від виконання процесуальних обов`язків у частині подачі до суду запитуваних документів, необхідних для вирішення цього спору по суті.

Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі від 14.02.2025.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ:

16.02.2022, об 11:00 по вул. Всіхсвятська, 8 в місті Чернігові, за участю автомобіля марки mazda cx5, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належав застрахованій особі ОСОБА_1 (страховик ПрАТ «Провагроінвест», попередня назва ПрАТ «СК «Провідна») та автобуса БАЗ Рута 25 ПЕ, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 (винуватця ДТП), який працює водієм у ТОВ «Пассервіс-Люкс» (страховик ПрАТ «СК «УСГ»), відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), в результаті якої транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

На водія ОСОБА_2 , який порушив вимоги п. 14.2. (б) Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), працівниками поліції складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 308612.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 26.05.2022 у справі № 750/1827/22, що набула законної сили 07.06.2022, закрите провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки mazda cx5, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 була застрахована ПрАТ «Провагроінвест», попередня назва ПрАТ «СК «Провідна» (позивачем у справі), на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО) від 04.10.2021 № 06/6778918/2502/21.

За заявою застрахованої особи про настання страхової події та виплату відшкодування, страховиком з метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ - автомобіля марки mazda cx5, державний номерний знак НОМЕР_1 , був проведений огляд, про що складені акти від 17.02.2022 та 18.02.2022, де зафіксовані отримані ТЗ механічні пошкодження в результаті ДТП.

Фактична вартість відновлювального ремонту за наслідками ДТП автомобіля марки mazda cx5, державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно з виставленими страховику до сплати рахунками від 23.02.2022 № СФ-0000046 та від 18.05.2022 № СФ-0000065, становила 82468,00 грн.

Страховиком складені страхові акти від 12.05.2022, від 01.06.2022 за № 2300379238 та виплачено страхувальнику, в рахунок вартості відновлювального ремонту, страхове відшкодування в розмірі 82468,00 грн згідно з платіжними дорученнями від 22.06.2022 № 018797 та від 02.06.2022 № 016607.

За статтею 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами статті 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачене інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

ПрАТ «Провагроінвест» (попередня назва ПрАТ «СК «Провідна»), який виплатив страхувальнику відшкодування за фактом пошкодження ТЗ в результаті ДТП, набув право вимоги (суброгації) до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто є належним позивачем у справі.

Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-206812180 (наданим відповідачем на вимогу суду), на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Рута 25 ПЕ, державний номерний знак НОМЕР_2 , ТОВ «Пассервіс-Люкс» (відповідача в справі) була застрахована в ПрАТ «СК «УСГ», ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 130000,00 грн.

Відповідач не спростовує, що на момент скоєння ДТП, за участю автомобіля Рута 25 ПЕ, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , курсуючи по маршруту № 12, безпосередньо виконував трудові обов`язки.

Суд відхилив як безпідставні заперечення відповідача про недоведеність вини водія ОСОБА_2 (водія ТОВ «Пассервіс Люкс») у спричинені ДТП за фактом закриття провадження в справі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності (справа № 750/1827/22).

Відповідно до п. 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише в випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже в разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження в справі підлягає припиненню на підставі п. 1 частини 1 статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Відтак, така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.

Вищенаведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду в постановах від 04.03.2020 у справі № 641/2795/16-ц, від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16, від 16.04.2019 у справі № 927/623/18 та від 29.04.2020 у справі № 686/4557/18.

З урахуванням зазначеного, 25.08.2022, позивач, у порядку суброгації, звернувся до страховика винуватця ДТП ПрАТ «СК «УСГ» з заявою (вих. № 2300379238) про виплату страхового відшкодування на суму 82468,00 грн за фактом ДТП, що сталась 16.02.2022, за участю застрахованого ТЗ Рута 25 ПЕ, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Як зазначає позивач, ПрАТ «СК «УСГ» проведено страхову виплату в розмірі 43908,72 грн за страховим полісом № ЕР-206812180, про що позивачем складено бухгалтерську довідку від 08.01.2025 № 22-19/6.

Мотивуючи позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Пассервіс Люкс» майнової шкоди в розмірі 38559,28 грн, що є різницею між страховим відшкодуванням виплаченим ним страхувальнику та виплатою страховика винної в ДТП особи (ПрАТ «СК «УСГ») (що складає різницю між 82468,00 грн та 43908,72 грн), позивач зазначає про наявність у нього права вимоги до ПрАТ «Пассервіс-Люкс», водієм якого спричинена ДТП, з метою повного відшкодування реальної вартості понесених витрат на відновлювальний ремонт ТЗ, відповідно до приписів статей 993 та 1194 ЦК України.

Предметом спору є обставини щодо недостатності суми страхової виплати для відшкодування фактичних витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу (заявлені страховиком потерпілої особи в порядку суброгації).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 1187 та п. 1 частини 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції чинній на момент скоєння ДТП та виплати страховиком страхового відшкодування застрахованій особі) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1. статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров`ю, майну третьої особи.

За частиною 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з п. 1 частини 1, частини 3 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачене відшкодування в меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватця ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можлива за умови, якщо в страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічні висновки зроблені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, від 12.09.2018 у справі № 569/96/17, від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 752/16797/14-ц, від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц, від 14.06.2023 у справі № 125/1216/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 201/16373/16-ц в тому числі викладений висновок, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразового наголошувала на тому, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виникає в страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Таким чином, позивач, який виплатив страхове відшкодування застрахованій особі, набув право вимоги до особи (винуватця ДТП), відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (у даному випадку відповідача), зокрема, за умови коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності винуватця ДТП (відповідача) обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункти 55, 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц).

Суд установив, що згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-206812180 (наданим відповідачем на вимогу суду), на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Рута 25 ПЕ, державний номерний знак НОМЕР_2 , ТОВ «Пассервіс-Люкс» (відповідача в справі) була застрахована в ПрАТ «СК «УСГ», з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 130000,00 грн, що є достатнім для повного відшкодування витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого ТЗ mazda cx5, державний номерний знак НОМЕР_1 .

За змістом статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Доводи позивача про те, що страховик винуватця ДТП цілком ймовірно зменшив суму страхового відшкодування до 43908,72 грн, за рахунок коефіцієнту фізичного зносу на складові частини КТЗ відповідно до пунктів 7.38., 7.39. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092), ґрунтуються виключно на його припущеннях та не підтверджені наявними матеріалами справи.

Суд неодноразово витребував, у порядку статті 81 ГПК України, в третьої особи ПрАТ СК УСГ (код ЄДРПОУ 30859524), письмове обґрунтування визначення розміру страхового відшкодування виплаченого ПрАТ Провагроінвест (попередня назва ПрАТ СК Провідна) за фактом ДТП 16.02.2022, за участю застрахованого транспортного засобу, автобуса БАЗ Рута 25 ПЕ, державний номерний знак НОМЕР_2 , vin-код НОМЕР_3 (страховий поліс № 206812180), з наданням підтверджуючих документів, натомість третьою особою вимоги суду проігноровані, в зв`язку з чим до ПрАТ «СК «УСГ» вжиті заходи процесуального примусу в вигляді стягнення штрафів у дохід Державного бюджету України.

За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що даний позов пред`явлений до неналежного відповідача, враховуючи, що цивільна-правова відповідальність ТОВ «Пассервіс-Люкс», на момент скоєння ДТП, була застрахована ПрАТ «СК «УСГ» згідно зі страховим полісом № ЕР-206812180, з лімітом за шкоду заподіяну майну в розмірі 130000,00 грн, що є достатнім для покриття витрат позивача за фактом настання страхового випадку в документально підтвердженому розмірі - 82468,00 грн.

Позивач, у ході судового розгляду спору, не заявляв клопотання про заміну первісного відповідача належним.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору, обрання способу захисту є правом позивача. Натомість, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутність визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовив у задоволенні даного позову.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, п.1 частини 3 статті 123 ГПК України).

За частинами 1, 4 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи, що позов задоволенню не підлягає, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн, понесені позивачем при подачі позову згідно з платіжною інструкцією від 05.02.2025 № 000129, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Відповідач у відзиві на позов заявив клопотання про розподіл судових витрат, понесених ним на правничу допомогу в межах даного спору в сумі 20000,00 грн, про що до відзиву надав: ордер на надання правничої допомоги серії СВ № 1118939, виданий 06.03.2025 адвокату Руденку В.М.; договір про надання правової (правничої) допомоги від 21.02.2025, за умовами якого (п. 1.1.) виконавець (адвокат Руденко В.М.) надає замовнику (ТОВ «Пассервіс-Люкс») юридичну допомогу (послуги), пов`язану з представництвом та захистом інтересів замовника, як відповідача під час розгляду господарської справи 927/127/25) в господарському суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій по факту стягнення шкоди за наслідками ДТП 16.02.2022).

Згідно з частинами 1 - 4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі статтею 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статей 1, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Сторони виходячи з умов пунктів 2.1., 2.3. договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.02.2025, встановили, що: виконавець зобов`язаний готувати всі необхідні заяви, клопотання, заперечення, запити та інші процесуальні документи, вчиняти процесуальні дії щодо представництва інтересів замовника в господарському суді Чернігівської області, в апеляційній та касаційній інстанціях, по факту стягнення шкоди ПрАТ «Провагроінвест» за наслідками ДТП 16.02.2022.

Сторони цього договору погодили розмір фіксованого гонорару в сумі 20000,00 грн за надання правничої допомоги за представлення інтересів замовника в Господарському суді Чернігівської області в справі № 927/127/25 за позовною заявою ПрАТ «Провагроінвест» до ТОВ «Пассервіс-Люкс» про стягнення матеріальної шкоди в порядку суброгації.

Оплату гонорару за надання правничої допомоги замовник здійснює не пізніше 30 днів після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.

За змістом п. 1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати за надану професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 частини 2 статті 126 ГПК України). Вказана правова позиція наведена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 висловлена правова позиція, що домовленість про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такою, що склалась між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та значенням для сторін.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, в рішеннях: від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної в них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені в документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та в сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

Позивач письмово не заперечував проти заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу в цій справі.

Матеріалами справи підтверджується, що в межах даного спору адвокатом відповідача Руденком В.М. надана наступна правова допомога, вартість якої підлягає розподілу між сторонами з урахуванням принципу пропорційності (частина 4 статті 129), розумності та обґрунтованості: 1) підготовка та подача до суду мотивованого відзиву та заперечень на позов, в яких наведена правова позиція відповідача відносно заявлених вимог; 2) збір доказів у справі на виконання вимог суду в ухвалі від 25.05.2025.

Суд вирішуючи чи є розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета судового розгляду, установив, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу (20000,00 грн або 51,87% від ціни позову) не відповідає критерію розумності, зважаючи на обсяг виконаної роботи та витрачений адвокатом відповідача час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах.

З урахуванням наведеного, суд врахував ступінь складності справи (справа не є складною, розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань, виклику / повідомлення сторін), характер та обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений ним час, ціну заявленого позову (38559,28 грн), керуючись принципами справедливості та пропорційності, частинами 4 та 5 статті 129 ГПК України, вирішив покласти на позивача відшкодування судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в цій справі в загальній сумі 10000,00 грн.

Керуючись статтями 42, 50, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 165, 178, 184, 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» (проспект Повітряних Сил, 25, м. Київ, 03049; код ЄДРПОУ 23510137) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пассервіс-Люкс» (вул. Громадська, 60, м. Чернігів, 14037; код ЄДРПОУ 32284593) про відшкодування шкоди в сумі 38559,28 грн.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Провагроінвест» (проспект Повітряних Сил, 25, м. Київ, 03049; код ЄДРПОУ 23510137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пассервіс-Люкс» (вул. Громадська, 60, м. Чернігів, 14037; код ЄДРПОУ 32284593) 10000,00 грн судових витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко