Рішення

від 20.05.2025 по справі 638/5667/25

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/5667/25

Провадження № 2-а/638/252/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2025 м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Штих Т. В.,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А. П.,

розглянувши матеріали позовної заяви представника ОСОБА_1 адвоката Краснолуцького Олександра Миколайовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа Балаклійський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

31.03.2025 Краснолуцький О. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Дзержинського районного суду м. Харкова позов в якому просив скасувати постанову № 792/п за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, винесену 28.10.2024 року начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн і закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

В обґрунтування позову зазначив, що у зв`язку з повномасштабною агресією російської федерацією проти України, з 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, який діє до цього часу. У зв`язку з тимчасовою окупацією частини території Харківської області в 2022 році, в тому числі і місця проживання позивача, ОСОБА_1 разом з сім`єю перемістився до іншого місця проживання в село Єнківці Лубенського району Полтавської області, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1617- 5002060647 від 29.08.2022 року та 08.08.2022 взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується штампом у військовому квитку.

В жовтні 2024 року ОСОБА_1 разом з сім`єю повернувся до свого місця проживання за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 і у встановлений законом строк 24.10.2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з питанням щодо взяття на військовий облік. Дана обставина підтверджується штампом у військовому квитку від 24.10.2024.

Одночасно ОСОБА_1 оформив відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, як батько, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, згідно вимог п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» 31.10.2024 року ОСОБА_1 , через мобільний застосунок «Резерв+» Міністерства оборони України оновив свої військово - облікові дані, що підтверджується військовообліковим документом, сформованим в електронній формі 31.10.2024, номер в реєстрі Оберіг 090820221396087500004.

Співробітники ІНФОРМАЦІЯ_5 не повідомляли ОСОБА_1 про те, що ним порушено вимоги абз.1 п.1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 № 1487, абз.8 ч.3, абз.5 ч.10 ст.1 та ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» і відповідно не повідомляли про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП за не перебування з травня 2023 року на військовому обліку в РТЦК та СП за місцем реєстрації.

Незважаючи на те, що в діях ОСОБА_1 не було допущено адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУПАП, начальник територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 полковник ОСОБА_3 незаконно виніс постанову № 792/п від 28.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн.

16 квітня 2025 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що 24.10.2024 р. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , після перевірки документів та наявної інформації в ТЦК, цього ж дня було виявлено, що його було знято з військового обліку 01.05.2023р. четвертим відділом ІНФОРМАЦІЯ_7 , як особу яка вибуває в іншу місцевість (адміністративно територіальну одиницю) України до нового місця проживання.

Відповідно до аб.5 п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративнотериторіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

Військовозобов`язаний особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання має прибувати із паспортом громадянина України і військовообліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік (підпункт 7 пункту 1 додатку 2 до Порядку).

Тобто ОСОБА_1 мав стати на військовий облік військовозобов`язаних в термін до 08.05.2023р. в ТЦК за місцем проживання, але він прибув, для постановки на військовий облік військовозобов`язаних, до ІНФОРМАЦІЯ_5 лише 24.10.2024р.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги абз.1 п.1, пп.7 п.1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого ПКМУ від 30.12.2022р. № 1487, абз. 8 ч.3, абз.5 ч.10 ст.1 та ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В протоколі №792 від 24.10.2024р. про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 надає пояснення в яких зауважує, що він не став на військовий облік тощо не ознайомився з чинним законодавством, чим погодився з фактом не перебування на військовому обліку військовозобов`язаних.

Оскільки громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення №792/п від 28.10.2024р.

На підставі викладеного, згідно зі ст. 162 КАСУ просив у позовних вимогах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач разом з представником наполягали на задоволенні позову з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечував.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Відповідно достатті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

За приписами частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюєЗакон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII(далі по текстуЗакон № 2232-XII).

Так, згідно з частинами першою, другою та третьоюстатті 1 Закону № 2232-XIIзахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

На виконання вимог частини десятоїстатті 1 Закону № 2232-XIIгромадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Судом встановлено, що фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьоюстатті 210 КУпАП, на підставі спірної постанови від 28.10.2024 № 792/п слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог абз.1 п.1, пп.7 п.1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого ПКМУ від 30.12.2022р. № 1487, абз.8 ч.3, абз.5 ч.10 ст.1 та ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку зщо ОСОБА_1 не перебував на військовому обліку у період з травня 2023 по 29.10.2024 на військовому обліку в РТЦК та СП за місцем реєстрації.

Відповідно достатті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі по тексту -КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 1статті 247 КУпАПобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини третьоїстатті 210-1 КУпАПпередбаченаадміністративна відповідальність запорушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною третьоюстатті 210-1 КУпАПнеобхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення, тобто вчинення такого порушення особою в особливий період.

Положеннямистатті 69 КАС Українипередбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положеннямистатті 254 КУпАПвизначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина першастатті 247 КУпАП).

Згідно зістаттею 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно достатті 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини першоїстатті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першоюстатті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частини першої та другоїстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннямистатті 245 КУпАПвстановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Зі змісту протоколу вбачається, що громадянину ОСОБА_1 не було повідомлено про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки відповідна графа в протоколі не заповнена.

В той же час, оскаржувана у даній справі постанова №792/п про притягнення позивача до адміністративної відповідальноїскладена 28.10.2024, тобто в не вказаний в протоколі час.

Згідно з вимогамистатті 268 КУпАПсправа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про день та час розгляду справи саме на 28.10.2024.

Відповідно до пункту 3 частини третьоїстатті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Наведеним положенням кореспондують нормистатті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьоюстатті 210-1 КУпАП, постанова № 792/п від 28.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керуєтьсяст. 322 КАС України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд за результатами розгляду даної справи дійшов висновку про задоволення позову, то керуючисьстаттею 139 КАС України, слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_8 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 484,48 грн.

Керуючись ст. ст.242,243,250,308,310,315,317,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов представника ОСОБА_1 адвоката Краснолуцького Олександра Миколайовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа Балаклійський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 792/п від 28.10.2024 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 484,48 грн (Чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у відповідності до ч. 2 ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 20 травня 2025 року.

Суддя Т. В. Штих