Рішення від 06.05.2025 по справі 445/2422/23

Справа № 445/2422/23

провадження № 2/445/96/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бакаїм М. В.

секретаря судового засідання Назар С.М.

з участю позивача ОСОБА_1

з участю представника позивача Москаль В.М.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м.Золочева цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської національної галареї мистецтв імені Б.Г. Возницького про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Возницького на його користь моральну шкоду в сумі один мільйон гривень та судовий збір в сумі 15000 грн.

Позовну вимоги обгрунтовує тим, що був звільнений з посади завідувача відділу «Музей-заповідник «Золочівський замок» Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького 30.09.2021. Перед тим, як йому повідомили про звільнення, щодо нього були вчинені дії у вигляді приниження його людської гідності, його заставили написати заяву на звільнення і не зважаючи на те, що заява була написана з порушенням, його звільнили. Знаючи, що позивач є матеріально відповідальною особою і в його кабінеті знаходяться увірені йому музейні експонати без складання акту приймання-передачі, опломбували кабінет і заборонили доступ до такого.

Внаслідок пережитих подій і негативних емоційних переживань у позивача погіршився фізичний та психологічний стан і у грудні 2021 року стався гострий обширний інфаркт міокарда. Невдовзі він переніс ще дві операції для лікування наслідків інфаркту.

Вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в один мільйон гривень. Вказує на те, що змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини.

Додає, що причинний зв`язок між діями відповідача та завданою шкодою доведений висновокм психологчіного дослідження.

Щодо строку звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, вважає, що такий тримісячний строк ним дотриманий, оскільки рішення Золочівського районного суду Львівської області від 22 червня 2023 року у справі №445/2394/21, яким скасовано його наказ про звільнення стягнуто заробітну плату виконане 14.07.2023 року.

Виходячи з вищевказаного просить позов задовольнити.

08 листопада 2023 рку Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького подала відзив на позовну заяву.

У відзиві сторона відповідача зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими. Вказує, що порядок відшкодування морльної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Звертає увагу, що в провадженні Золочівського районного суду Львівської області перебувала цивільна справа №445/2394/21 за позовом ОСОБА_1 до Львівської національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З метою врегулювання спірних правовідносин шляхом взаємних поступок та за взаємною згодою, керуючись ст. 207 ЦПК України, сторони уклали мирову угоду, яка затверджена ухвалою Заолочівського районного суду Львівської області від 22.06.2023. Зокрема, сторони досягли угоди про звільнення ОСОБА_1 з 31 грудня 2022 року за згодою сторін, відповідно до п. 1ст. 36 КЗпП України. Крім цього, закріплено, що з моменту підписання Мирової угоди та затвердження її судом сторони не будуть мати претензій один до одного.

Тобто, жодного судового рішення яким би був встановлений факт незаконного звільнення ОСОБА_1 не існує, судом не встановлено факт порушення трудових прав ОСОБА_1 , а наказ про звільнення викладений у новій редакції, яка затверджена ухвалою суду.

Щодо надання позивачем доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, а саме психологічного дослідження, відповідач вказує, що такий доказ не може вважатися належним, оскільки дослідження проведене невідомо ким і це не висновок експерта. Дослідження було проведене через два роки після звільнення і понад півтори року після захворювання. За цей час дуже багато факторів могли вплинути на моральний стан позивача, які не були пов`язані з його попередньою роботою в ЛНГМ імені Б.Г. Возницького.

Аналогічно роздруківка скріншоту переписки у месенджеріне не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа.

У зв`язку з наведеним просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги повністю та просив задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 просив відмовити у задоволені позовних вимог.

В судовому засіданні була допитана спеціаліст ОСОБА_6 , яка повністю підтримала надане нею психологічне дослідження ОСОБА_1 , давши аналогнічні пояснення зазначені в даному дослідженні та крім цього пояснила, що негативні емоції переживань могли бути повязані із звільненням із роботи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, спеціаліста, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Львівською Національною галерею мистецтв імекні Б.Г. Возницького та 30 вересня 2021 року був звільнений з посади завідувача відділу «Музей-заповідник «Золочівський замок» Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького».

Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх порушених трудових прав, а саме з позовом до Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа №445/2394/21).

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 22 червня 2023 року затверджено мирову угоду в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на наступних умовах:

Умова 1. Резолютивну частину наказу Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького від 23 вересня 2021 р. №108-к про звільнення ОСОБА_1 викласти у такій редакцї: 1. Звільнити ОСОБА_1 завідувача відділу Музей-заповідник Золочівський Замок 31.12.2022 року за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

2. Бухгалтерсько-фінансовому відділу (Л. Я. Гумен) виплатити ОСОБА_1 кошти у загальній сумі 457 163,25 грн. (чотириста п`ятдесят сім тисяч сто шістдесят три грн. 25 коп.), що складається з:- заробітної плати;- компенсації за 25 календарних днів щорічної основної відпустки за робочий період з 01.10.2021 до 16.08.2022 року;- компенсації за 04 календарні дні додаткової відпустки за ненормований робочий день за робочий період з 01.10.2021 до 16.08.2022 року;- компенсації за 10 календарних днів щорічної основної відпустки за робочий період з 17.08.2022 до 31.12.2022 року.

Підстава: заява ОСОБА_1 .

Умова 2. З метою виконання Умови 1 Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького зобов`язана поновити ОСОБА_1 на посаді з 30 вересня 2021 року до 31 грудня 2022 року.

Умова 3: ОСОБА_1 підтверджує, що Сторони досягли угоди про його звільнення з 31 грудня 2022 року за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, і підставою та підтвердженням його волевиявлення є його заява про звільнення, копія якої зберігається в матеріалах справи.

Умова 4: Після виконання Львівською національною галереєю мистецтв імені Б. Г. Возницького Умови 1 ОСОБА_1 не може мати будь-яких фінансових претензій щодо оплати праці до Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького.

Умова 5: Після виконання Львівською національною галереєю мистецтв імені Б. Г. Возницького Умови 1 ОСОБА_1 не може мати будь-яких претензій щодо його поновлення на роботі у Львівській національній галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького.

2. Усі судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу та судовий збір, покладаються на сторону, яка їх понесла, та іншою стороною не відшкодовуються.

З моменту підписання цієї Мирової угоди та затвердження її судом сторони не будуть мати претензій один до одного.

Закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Звертаючись з позовом до суду у жовтні 2023 році про відшкодування моральної шкоди, позивач ОСОБА_1 вказує на те, що саме незаконними діями відповідача, які виразились у незаконному звільненні з роботи 30.09.2021 йому було завдано моральної шкоди, яка у свою чергу виразилась у негативних емоційних переживаннях та стресах, внаслідок чого він переніс інфаркт міокарда, а в подальшому ще дві операції для лікування наслідків інфаркту.

На підтвердження психологічного стану позивач надав суду психологічне дослідження, проведене психологом, кандидатом психологічних наук, доцентом кафедри спеціальної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка Л.Б. ОСОБА_6 .

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої (ч.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2022 р. в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22) зроблено висновок, що «зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Як свідчатьвстановлені судомобставини тапідтверджується матеріалисправи,позивач ОСОБА_1 завідувачвідділу «Музей-заповідчник«Золочівський Замок»був звільненийз роботинаказом Львівськоїнаціональної галереїмистецтва іменіБ.Г.Возницького від 23.09.2021, за п. 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін з 31.12.2022 року.

Дані обставини стверджуєються ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 22 червня 2023 року.

Судове рішення, яке б вказувало на відновлення становища позивача, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), відсутнє.

Наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 30.09.2021, який був предметом судового розгляду у справі №445/2394/21 за погодження сторін змінений у частині його формулювання та підстав для звільнення позивача, а тому попередня редакція наказу фактично відсутня.

Укладаючи мирову угоду ОСОБА_1 погодився з тим, що його заява про звільнення з роботи за угодою сторін є документом, який засвідчує виключно його волевиявлення припинити трудові відносини з відповідачем на таких умовах.

За відсутності судового рішення, яким би був встановлений факт незаконного звільнення ОСОБА_1 , та встановлював порушення трудових прав саме відповідачем, відсутні підстави для застосування положень ст. 237-1 КЗпП України.

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19) зазначено, що моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Як встановлено у судовому засіданні незаконного звільнення ОСОБА_1 з роботи та порушення законних прав щодо примусового звільнення з роботи судом не встановлено та позивачем такі вимоги не заявлялися.

Саме по собі погіршення стану здоров`я у період перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем, не може бути безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Надавши належну оцінку доводам позивача про завдання йому незаконним звільненням моральних страждань, суд доходить до висновку про недоведення саме юридичних фактів, які складають підставу виникнення підстав для відшкодування моральної шкоди за статтею 237-1 КЗпП України.

З поданого психологічного дослідження психолога ОСОБА_6 вбачається, що негативні емоції переживань могли бути повязані із звільненням із роботи, однак дана обставина не може бути стверджувальною.

Крім цього, представником відповідача була подана рецензія на психологічне дослідження проведене ОСОБА_6 , з приводу звернення ОСОБА_1 , де вказано, що без призначення кваліфікованої судово-психологічної експертизи визначення моральної шкоди є неможливим.Клопотань про призначення судово-психологічної експертизи від сторін до суду не надходило, а тому така і не проводилась.

А тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, у зв`язку із тим, що в ході судового розгляду позивачем не доведено протиправність його звільнення.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 13, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 12, 77, 81, 89, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської Національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Повний текст рішення суду виготовлений 16.05.2025.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Львівська Національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького (код ЄДРПОУ 02223750, адреса: вул. Стефаника, 3 м. Львів 79000).

Суддя М. В. Бакаїм