Рішення від 24.04.2025 по справі 376/760/25

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/760/25

Провадження № 2/376/730/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого суддіКоваленка О.М.

за участі секретаря Щур Л.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Сквира Київськоїобласті цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , загальною площею 84,3 м2, житловою площею 27,7 м2.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що з 13.10.2011 вона постійно проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 та відкрито володіє і користується вказаним житловим будинком.

Згідно в висновком реєстрації домоволодіння від 17.07.1990 житловий будинок належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 єдиним спадкоємцем був її син, чоловік позивача ОСОБА_3 .

За свого життя ОСОБА_2 заповіту не залишила.

Спадкоємець ОСОБА_3 спадковий будинок після смерті матері не прийняв та документально прийняття цієї спадщини не оформив, оскільки оригінал свідоцтва про право власності на житловий будинок було відсутнє.

Натомість, ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_2 прийняв спадщину у вигляді двох земельних ділянок, а саме: земельної ділянки площею 0,2500 га кадастровий номер 3224084301:01:001:0014, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташована по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,0994 га кадастровий номер 3224084301:01:001:0013, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується Державними актами на земельні ділянки ЯИ № 482254 та ЯИ № 482253 від 18.08.2010 виданими на ім?я ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.11.2008 № 3-1100.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача ОСОБА_3 , про що видано свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_1 від 14.10.2011.

Спадкодавець заповіту не залишив.

Після смерті чоловіка відкрилася спадщина у вигляді: земельної ділянки площею 0,2500 га кадастровий номер 3224084301:01:001:0014, та земельної ділянки площею 0,0994 га кадастровий номер 3224084301:01:001:0013.

Позивач, як спадкоємець першої черги вступила у спадщину після смерті чоловіка та прийняла спадкові земельні ділянки, в тому числі і ту, на якій розташований вказаний житловий будинок, що підтверджується Свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими 31.08.2012 державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Фещук Н.І. у спадковій справі № 251/12.

З 13.10.2011 позивач стала самостійно проживати у житловому будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 84,3 м2, житловою площею 27,7 м2 та користуватись господарськими будівлями та спорудами.

Отже, з 13.10.2011 позивач постійно проживає у даному житловому будинку, продовжує ним володіти, добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, доглядає за будинком, сплачує комунальні послуги та утримує його, постійно робить поточний та капітальний ремонт. Виготовила технічну документацію на даний житловий будинок.

Жодних претензій до позивача від відповідача, тобто службових осіб Сквирської міської ради, чи інших осіб з приводу незаконності володіння житловим будинком загальною площею 84,3 м2, житловою площею 27,7 м2 із господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , що залишається без власника понад 10 років, не надходило.

На даний час позивачу потрібно привести в порядок документи, а тому, зважаючи на ситуацію, яка склалася, вона вимушена звертатися до суду, у інший спосіб набути у власність житловий будинок, який належав її свекрусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про який не зареєстровано в Державному реєстрі нерухомого майна, вона не може, оскільки не є прямим спадкоємцем та у неї відсутній оригінал свідоцтва про право власності на житловий будинок.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Ященко С.М. надав до канцелярії суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 28, 30).

Представник відповідача Сквирської міської ради в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника та зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с. 31).

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.

Статтею 41 Конституції Українивизначено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1ст. 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогамист. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 ЦПК України.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд встановив, щозгідно висновку реєстрації домоволодіння від 17.07.1990 житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7, 15).

За життя ОСОБА_2 заповіту не залишила.

Після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем першої черги за законом був її син, чоловік позивача ОСОБА_3 , який прийняв спадщину у вигляді двох земельних ділянок, а саме: земельної ділянки площею 0,2500 га кадастровий номер 3224084301:01:001:0014, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташована по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,0994 га кадастровий номер 3224084301:01:001:0013, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується Державними актами на земельні ділянки ЯИ № 482254 та ЯИ № 482253 від 18.08.2010 виданими на ім?я ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.11.2008 № 3-1100 (а.с. 9-10).

Спадковий будинок після смерті матері ОСОБА_3 оформити у нотаріуса не зміг, оскільки відсутнє свідоцтво про право власності на житловий будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 від 14.10.2011 (а.с. 8).

Спадкодавець заповіту не залишив.

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді: земельної ділянки площею 0,2500 га кадастровий номер 3224084301:01:001:0014, та земельної ділянки площею 0,0994 га кадастровий номер 3224084301:01:001:0013.

Позивач, як спадкоємець першої черги вступила у спадщину після смерті чоловіка та прийняла спадкові земельні ділянки, в тому числі і ту, на якій розташований житловий будинок, що підтверджується Свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими 31.08.2012 державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Фещук Н.І. у спадковій справі № 251/12 (а.с. 11-14).

ОСОБА_1 з жовтня 2011 року безперервно та відкрито володіє (користується) нерухомим майном, а саме: житловим будинком по АДРЕСА_1 , загальною площею 84,3 м2, житловою площею 27,7 м2, з відповідними господарськими будівлями та спорудами.

З приводу користування даним житлом ніхто і ніколи претензій до позивачки не пред`являв, оскільки право власності на будинок не зареєстровано в законному порядку, тому вона бажає це право зареєструвати.

Згідност. 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першоїстатті 344 ЦКособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановленоЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третястатті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 ЦК). (п. 9 Постанови)

Враховуючи положення статей335і344ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей15,16ЦК України, а також частини четвертоїстатті 344ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови)

Виходячи зі змісту частини першоїстатті 344ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (п. 14 Постанови)

Отже, враховуючи, що позивачка добросовісно заволоділа чужим майном і понад 10 років, а саме: з жовтня 2011 року, продовжує безперервно та відкрито володіти (користується) нерухомим майном житловим будинком з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, статтями 2, 4, 76, 81, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, статтями 15, 16, 344 ЦК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Сквирської міської ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_2 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 84,3 м2, житловою площею 27,7 м2 , з господарськими будівлями та спорудами.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Коваленко