Ухвала від 14.05.2025 по справі 947/37944/23

Справа № 947/37944/23

Провадження № 1-кс/947/6716/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , дослідивши клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023160000001117 від 11.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364 КК України

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023160000001117 від 11.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364 КК України.

У клопотанні прокурор, з метою збереження речових доказів просить накласти арешт, із забороною розпорядження та користування на майно, вилучене 17.04.2025 в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме території домоволодіння, будинку, надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Як вбачається з матеріалів клопотання слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023160000001117 від 11.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364 КК України.

17.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме території домоволодіння, будинку, надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено речі та документи перелік яких вказано у клопотанні.

17.04.2024 слідчим у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та в порядку ст. 110 КПК України винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.

Відповідно до приписів ч. 1ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положеннями ст. ст.2,7 КПК Українивизначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положеньст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Частина 1ст. 170 КПК Українипередбачає що, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту клопотання прокурора про накладення арешту на майно, прокурор визначив метою накладення арешту на зазначене в ньому вилучене майнойого збереження як речового доказу, хоча при цьому конкретно мету та правову підставу арешту майна не обґрунтував, а лише поверхово послався на положенняст. 170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна.

Водночас, клопотання слідчого не відповідає вимогамст. 171 КПК України, з огляду на наступні обставини.

Згідно з положеннями ч. 2ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1)підстави іметувідповідно до положень ст. 170 Кодексу тавідповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3)документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, абоконкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4)розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою,у разі подання клопотання відповідно до ч. 6ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути доданіоригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

В порушення вимог кримінального процесуального закону, щодо вмотивованості та обґрунтованості, органом досудового розслідування в клопотанні не було наведено яке доказове значення в рамках даного кримінального провадження мають вилучені документи, що вони можуть підтвердити чи спростувати. Більш того, прокурором належним чином не зазначено перелік і вид майна, що належить арештувати, оскільки його перелік не містить їх ідентифікаційні ознаки, не зрозуміло про які документи (договори, акти, квитанції, виписки, вимоги, накази і т.п.) йде мова у клопотанні, не зазначено повного опису їх вмісту, назви/реквізитів, з ким укладені, їх датування, предмет, ким складені та видані, тощо, що може в подальшому потягнути за собою негативні наслідки для даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням.

Не припустимим на переконання слідчого судді також є зазначення загальної всеохоплюючої назви документа, адже при виявленні та вилученні документів має бути встановлений повний перелік, із чітким їх описом для можливості їх ідентифікації та унеможливлення можливої подальшої втрати або спотворення.

За версією органу досудового розслідування, вилучені документи та речі мають відношення до справи, але слідчий суддя звертає увагу, що в рамках кримінального провадження № 12023160000001117 від 11.08.2023 перевіряються події за 2017-2019 рр тому не зрозумілими є підстави для вилучення та арешту документів, які не охоплюють дані події. Більш того, як зазначила представник власника майна вилучення всіх документів призводить до перешкоди діяльності ОСОБА_4 як ФОП.

На думку слідчого судді, без ідентифікації хоч одного вилученого предмету, в клопотанні про накладення арешту на майно та в ухвалі суду про накладення арешту, в подальшому існує великий ризик визнання цих доказів недопустимими, що в свою чергу не буде слугувати досягненню мети досудового розслідування.

Прокурор у клопотанні фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин кримінального провадження, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту необхідне для забезпечення можливості встановлення важливих обставин в кримінальному провадженні, однак при цьому не мотивує необхідності накладення арешту на майно, зокрема документів, що стосуються діяльності ФОП ОСОБА_4 у період, що не охоплюється фактичною перевіркою в рамках цього кримінального провадження.

Тому клопотання прокурора слідчий суддя розцінює як формальне без належного обґрунтування мети та підстави вжиття заходів забезпечення кримінального провадження арешту.

Слідчий суддя звертає увагу, що аналогічне клопотання сторони обвинувачення з вищевикладених обставин 07 травня 2025 року було повернуто прокурору для усунення недоліків, проте сторона обвинувачення фактично проігнорувала мотиви їх повернення та знову звернулись з не вмотивованим повністю ідентичним клопотанням та без долучення відповідних доказів.

Слід зазначити, що одна лише постанова про визнання майна речовим доказом не може бути єдиною підставою для подальшого арешту такого майна.

За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання сторони обвинувачення не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності повної інформації в клопотанні щодо вилученого майна та обґрунтування підстав та мети для накладення арешту.

На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.

Слід зазначити, що положеннями статті 3 КПК України на слідчого суддю покладено обов`язок контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, при цьому, окреслено межі такого захисту діяти в порядку, передбаченому КПК України.

Водночас при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.

Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення вказаних в ухвалі слідчого судді недоліків, надавши для цього прокурору строк 72 години з моменту отримання копії цієї ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-172, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023160000001117 від 11.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1