Постанова від 20.05.2025 по справі 766/2035/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальнийномер справи: 766/2035/24 Головуючий в І інстанції: Булах Є.М.

Номер провадження: 22-ц/819/348/25 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року м.Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

секретар Олійник К.О.,

учасники справи:

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави Херсонська обласна прокуратура, від імені якої діє заступник керівника Херсонської обласної прокуратури Нікітін Віталій Сергійович;

позивачі: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України; Херсонська обласна державна адміністрація; Скадовська районна державна адміністрація Херсонської області; Національний природний парк "Нижньодніпровський";

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області; ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Херсонської обласної прокуратури, від імені якої діє заступник керівника Херсонської обласної прокуратури Нікітін Віталій Сергійович, поданої на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 березня 2025 року, ухвалене ускладі суддіБулах Є.М.,дата складенняповного текстурішення 27березня 2025року, у справі за позовом Херсонської обласної прокуратури, від імені якої діє заступник керівника Херсонської обласної прокуратури Нікітін Віталій Сергійович, в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації, Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, Національного природного парку "Нижньодніпровський" до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, скасування рішення державного реєстратора та державної реєстрації права власності на земельну ділянку, припинення права власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

08 лютого 2024 року Херсонська обласнапрокуратура,від іменіякої дієзаступник керівникаХерсонської обласноїпрокуратури НікітінВіталій Сергійович,діючи в інтересах держави в особі позивачів, звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" з вказаним позовом, в якому просив:

--- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-4281/18-16-СГ від 02.09.2016 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення";

--- скасувати рішення державного реєстратора Херсонської філії державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Крамчаніна О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32936545 від 15.12.2016 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.12.2016 за номером 18043684 державну реєстрацію прав власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0158 та припинити право власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на неї;

--- зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) повернути у власність держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) земельну ділянку площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0158;

--- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0158, з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", здійснену 09.08.2016 відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області;

--- здійснити розподіл судових витрат.

Позов обґрунтований наступним.

Херсонською обласною прокуратурою виявлено факти порушення вимог земельного та природоохоронного законодавства під час розпорядження земельною ділянкою, державної реєстрації права власності на земельну ділянку, а також порушення права власності держави на землі природно-заповідного фонду.

Указом Президента України №657 від 24.11.2015 створено національний природний парк "Нижньодніпровський" загальною площею 80177,80 га із земель державної власності, в тому числі площею 65698 га земель державної власності, які включаються до території національного природного парку без надання йому в постійне користування.

Згідно пунктів 1,1, 1,8 Положення про НПП "Нижньодніпровський", затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №113 від 31.08.2020, парк розташований на території Бериславського, Білозерського, Голопристанського та Олешківського районів, міст Херсона та Нової Каховки Херсонської області. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського відання і надаються в користування Парку у порядку, встановленому законодавством. До встановлення меж парку у натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення парку. (ч.3 ст.7 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України").

НПП "Нижньодніпровський" створено з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів дельти річки Дніпро, як одного з найцінніших природних заплавно-літоральних комплексів у Європі, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність, забезпечення збереження водно-болотного угіддя міжнародного значення "Дельта р. Дніпра".

Разом із тим, установлено, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану на території Голопристанської міської ради, Голопристанського району, Херсонської області.

Так, 12.12.2016 року на підставі рішення державного реєстратора Херсонської філії державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Крамчаніна О.В. індексний номер 32936545 від 15.12.2016 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,45 га, з кадастровим номером: 6522310100:03:001:0158 з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", розташовану на території Голопристанської міської ради, Голопристанського району, Херсонської області.

Підставою внесення запису до реєстру став наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 21-4281/18-16-СГ від 02.09.2016 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_1 площею 0,45 га, кадастровий номер: 6522310100:03:001:0158 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6501977362016 від 09.08.2016, виданий відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі, Херсонської області.

Водночас, згідно інформації НПП "Нижньодніпровський" №183/08 від 07.08.2023 земельна ділянка площею 0,45 га, з кадастровим номером: 6522310100:03:001:0158 відповідно до картографічних матеріалів Проекту створення НПП "Нижньодніпровський", розташована у господарській зоні парку. Згідно Указу Президента України № 657 від 24.11.2015 та експлікації земель орієнтовних меж НПП "Нижньодніпровський", зазначених у проекті створення, до складу парку увійшли тільки землі державної власності. НПП "Нижньодніпровський" не надавав погоджень на вилучення цієї земельної ділянки, або на відведення її у власність для ведення особистого селянського господарства.

Факт знаходження даної земельної ділянки у межах НПП "Нижньодніпровський" також підтверджується інформацією з Херсонської обласної військової адміністрації №01-01-66-6532/0/23/20 від 09.08.2023 та картографічними матеріалами меж Парку за результатами проведеної у 2018 році інвентаризації територій та об`єктів природно-заповідного фонду області. Крім того, в інформації зазначено, що структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища не погоджувався проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Наведені докази, у тому числі картографічні матеріали, підтверджують, що спірна земельна ділянка входить у межі НПП "Нижньодніпровський" і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду, які можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Отже, заволодіння приватними особами землями природно-заповідного фонду є неможливим.

Таким чином, наказ головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-4281/18-16-СГ від 02.09.2016, яким надано у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, видано у порушення вимог ст.ст.44, 84, 150, 122, 186-1 ЗК України, ст.ст.3, 20, 21, 53, 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ст.178 ЦК України, а тому він має бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст.21, ч.1 ст. 215 ЦК України.

Також слід скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію прав власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку площею 0,45га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0158 та припинити право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Також, вказану земельну ділянку слід повернути у державну власність в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі вказаної земельної ділянки площею 0,45га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0158, цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", здійснену 09.08.2016 відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області.

Прокурор зазначив, що необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства, зокрема спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду, порушення ґрунтового покриву (розорювання, дискування) якої заборонено законом. Також вказав, що позов прокурора про повернення державі спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду (особливо цінні землі) спрямований на збереження екосистеми України, захист довкілля і реалізацію екологічних прав громадян, а також контроль за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Крім того, зазначив, що позитивні зобов`язання держави у сфері охорони навколишнього природного середовища закріплені у ст.50 Конституції України, ст.ст.10, 11 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законі України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року" та інших нормативно-правових актах. Незважаючи на те, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо не закріплює право на безпечне довкілля, питання щодо його захисту та впливу екологічних факторів на людину дедалі частіше стають предметом розгляду Європейським судом з прав людини, у тому числі у справах проти України. Таким чином, вказав, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону земель природно-заповідного фонду, у тому числі спірної земельної ділянки, яка входить у межі НПП "Нижньодніпровський". Виконання таких зобов`язань якнайкраще відповідає громадським інтересам, оскільки це сприятиме не лише збереженню унікального об`єкта екосистеми і стабільності навколишнього природного середовища, а й дасть населенню доступ до виняткового за красою та різноманітністю природного комплексу.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.02.2024 року відкрито провадження у справі, суд ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб (а.с.75-76 т.1).

27 вересня 2024 року представник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Новіков М.М. через систему "Електронний суд" подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову з нижченаведених підстав.

У позовній заяві прокурор не зазначив, у чому полягає порушення інтересів держави в особі вищевказаних державних органів та науково-дослідної установи, у спірних правовідносинах.

У цій справі позовні вимоги, які адресовані ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, штучно направлені прокурором на відновлення незрозумілого права користування певною земельною ділянкою Парку на окупованій рф території Скадовського району Херсонської області.

У цій справі частина позовних вимог адресована прокурором до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області про визнання недійсним наказу та скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Тобто держава виступає і позивачем, і відповідачем, а позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

До території НПП "Нижньодніпровський" погоджено в установленому порядку включення 80 177,80 га земель державної власності, а саме: 14 479,80 га земель державної власності, які надаються національному природному парку в постійне користування, у т.ч. з вилученням у землекористувачів, та 65698,00 га земель державної власності, які включаються до території національного природного парку без надання йому в постійне користування. Також доручено КМ України вирішити протягом 2016-2017 років відповідно до законодавства питання щодо надання у постійне користування НПП "Нижньодніпровський" 14 479,80 га земель, у т.ч. з вилученням у землекористувачів, а також розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, оформлення речових прав на земельні ділянки.

Державна реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відбулася 13.07.2016 року; наказ №21-4281/18-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без змін цільового призначення" видано ГУ Держгеокадастру у Херсонській області 02.09.2016.

Проект землеустрою з організації та встановлення меж земельних ділянок, що входять до складу НПП "Нижньодніпровський" без вилучення земель та закріплення їх межовими знаками наразі в процесі виготовлення. За матеріалами проекту створення НПП "Нижньодніпровський" спірна земельна ділянка розташована у господарській зоні парку.

До цього часу до Державного земельного кадастру не внесені відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, включених до території НПП "Нижньодніпровський", на підставі проекту його створення.

Також позивачем не надано доказів належності спірної земельної ділянки до земель згідно додатків до Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Нижньодніпровський".

Вважає неефективним способом захисту прав чи інтересів позивача вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0158, цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", здійснену 09.08.2016 відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області. До того ж вказаний наказ реалізований та вичерпав свою дію фактом його виконання.

Крім того, в частині цих позовних вимог прокурор пропустив трирічний строк позовної давності, що є окремою підставою для відмови у їх задоволенні (а.с.142-156 т.1).

11.10.2024 року та 03.12.2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Федоров Д.А. подав відзив на позовну заяву та заяву про відсутність порушених прав та законних інтересів у позивачів, у якій заперечив проти задоволення позовних вимог з нижченаведених підстав.

Зауважив, що відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку в порядку приватизації в момент її реєстрації 12.12.2016 року на законних підставах, адже відповідно до ч.1 ст.45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у тому числі у приватній власності.

Відповідно до Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Нижньодніпровський" землі державної власності, що розташовані на території Голопристанського району, включаються до території Парку без надання йому у постійне користування і можуть бути передані фізичним особам безоплатно у приватну власність в порядку приватизації для ведення особистого селянського господарства.

Спірна земельна ділянка розташована на території Голопристанського району, включається до території Парку без надання йому в постійне користування, а відповідач набув право власності на неї та здійснює його на законних підставах.

Також зазначив, що позивачі та заявник позову не довели наявність порушення їх прав та законних інтересів.

До відзиву долучив заяву про застосування строків позовної давності. Оскільки право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 набув 12.12.2016 року, строк позовної давності за позовними вимогами сплив 12.12.2019 року (а.с.11-12 т.2; 172-179).

Представник заявника та представники позивачів в судове засідання не з`явилися, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Також, у судове засідання відповідачі та їх представники не з`явилися, у відзивах на позовну заяву заперечили проти задоволення позову з підстав, наведених у заявах по суті справи.

Суд розглянув справу та ухвалив рішення за відсутності учасників справи.

Рішенням Херсонського міськогосуду Херсонськоїобласті від27березня 2025рокуу задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив того, що прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її інтересів, правомірно звернувся до суду з позовом, оскільки листами від 31.10.2023, від 19.10.2023, від 27.07.2023 та від 27.07.2023 Херсонська обласна прокуратура зверталася відповідно до Скадовської районної державної адміністрації, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, НПП "Нижньодніпровський" та до Херсонської обласної військової адміністрації, в яких поінформувала про виявлені порушення вимог закону при реєстрації права власності на спірну земельну ділянку. Однак, у відповідь на вказані листи позивачі не вживали заходів реагування щодо повернення земельної ділянки у власність держави, відомостей про звернення до суду з позовами не повідомили.

Також суд виходив з того, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 11.10.2023 року у справі №734/1560/20, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації; такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включенням земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель ПЗФ та іншого природоохоронного значення; вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду з комунальної власності можливе тільки за рішенням відповідної місцевої ради за обов`язковим погодженням з Верховною радою України. При цьому, при задоволенні негаторного позову прокурора вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, яка знаходиться в межах земель природно-заповідного фонду, відповідає ефективному захисту порушених прав держави. Відтак, як вважав суд, законним власником та володільцем земельної ділянки, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , є держава, оскільки відповідно до ч.4 ст.83 ЗК України заволодіння приватними особами землями природно-заповідного фонду державної форми власності є неможливим. Суд вважав, що право державної власності на спірну земельну ділянку не могло припинитися внаслідок рішення ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, яке відповідно до компетенції не було наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду 02.09.2016, після створення НПП "Нижньодніпровський" Указом Президента України №657 від 24.11.2015.

Також суд виходив з того, що в зазначеному Указі Президента України та в подальшому у положенні про Парк зазначено, що землі парку є виключно державною власністю, в тому числі і та їх частина, яка передається у постійне користування Парку. А тому, як зазначив суд, доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що такі землі можуть перебувати у його власності на законній підставі, не відповідають земельному законодавству, яке чітко визначає, що у постійне користування можуть передаватися виключно землі, які перебувають у державній чи комунальній власності (ст.92 ЗК України).

Також суд виходив з того, що спірна земельна ділянка розташована в межах НПП "Нижньодніпровський", належала парку до виникнення спірних правовідносин і відноситься до земель природно-заповідного фонду. А тому ГУ Держгеокадастру у Херсонській області могло і повинно було знати про те, що ця ділянка перебуває у межах об`єкта природно-заповідного фонду Парку. Таким чином, на думку суду, оформлення документів про перехід земельної ділянки у приватну власність є порушенням закону, оскільки припинило право державної власності на неї. При цьому суд зазначив, пославшись на правовий висновок Верховного Суду, зроблений у постановах від 13.08.2019 року у справі №910/11164/16, від 26.02.2020 року у справі №911/3315/17, від 16.09.2022 року у справі №752/3090/19, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що узгоджується із положеннями частини четвертої статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", а неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду і не звільняє органи державної влади від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.

Також суд виходив з того, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" слід розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. Відтак, за таких умов, на думку суду, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов, як правильно обрано прокурором при зверненні до суду.

Також суд виходив з того, що, враховуючи наведене, наявні підстави для задоволення позовної вимоги прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку у власність держави в особі НПП "Нижньодніпровський", оскільки формування такої земельної ділянки на території Парку проведено з порушенням положень ч. 3 ст. 186-1 ЗК України та ст. 51-54 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України". При цьому, як зазначив суд, пославшись на вказаний вище висновок Верховного Суду у постанові від 11.10.2023 року у справі №734/1560/20, обґрунтованою є вимога прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку, за наслідками чого позов в цій частині позовних вимог підлягає задоволенню.

Також суд виходив з того, пославшись на висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 22.06.2022 року в справі №676/1795/20, що вимога про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-4281/18-16-СГ від 02.09.2016 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" задоволенню не підлягає, оскільки така вимога не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права.

Разом з тим, зазначивши про наведене порушення законодавства при відведенні у власність відповідачу ОСОБА_1 спірної земельної ділянки і, як наслідок, про наявність підстав для задоволення відповідних позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи заяви відповідачів про застосування строків позовної давності до позовних вимог, вважав, що до позовних вимог належить застосувати строки позовної давності, що, як зазначив суд, відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. При цьому суд враховував, що вибуття спірної земельної ділянки із власності держави відбулося не на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, а у зв`язку з державною реєстрацією права власності за ОСОБА_1 на неї 12.12.2016 року, а тому саме з цієї дати право держави вважається порушеним. І, як зазначив суд, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор не навів обставин неможливості позивачів протягом тривалого часу (більш ніж 7 років, з них 5 до початку повномасштабного вторгнення і тимчасової окупації місцезнаходження спірної земельної ділянки) дізнатися про порушення їх права, з урахуванням того, що ОСОБА_1 з 12.12.2016 року відкрито володів спірною земельною ділянкою.

Отже, по суті суд відмовив за необґрунтованістю у задоволенні вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-4281/18-16-СГ від 02.09.2016 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення", оскільки, на думку суду, така вимога не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права. А в решті вимог суд відмовив в позові за пропуском позовної давності.

На вказане рішення Херсонська обласна прокуратура, від імені якої діє заступник керівника Херсонської обласної прокуратури Нікітін Віталій Сергійович, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому скаржник послався на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, щодо позовної давності вказав, що судом безпідставно застосовано строки позовної давності та відмовлено у задоволенні обґрунтовано заявлених позовних вимог, адже, зазначив, звертаючись до суду із позовом, прокурором обрано такий спосіб захисту як пред`явлення негаторного позову, з чим погодився і суд, який зазначив, що ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов. При цьому, як вказав скаржник, на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2023 у справі №922/1832/19).

Також щодо визнання недійсним спірного наказу ГУ Держгеокадастру зазначив, посилаючись на висновок, зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (п.п. 33 та 34), що поза увагою суду залишилось те, що оскарження в судовому порядку правовстановлюючого рішенням суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке є підставою (юридичним фактом) виникнення (у власника) та припинення (у Українського народу) цивільних прав є належним способом захисту порушеного права. Адже, вказав, нескасований (не визнаний недійсним) акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта, а тому оскарження рішення суб`єкта владних повноважень за умови його невідповідності закону спрямоване на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє. Також при цьому послався на висновок, зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п.83), в якому зазначено, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому оскарження такого рішення направлене не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.

Підсумовуючи вказане питання, зазначив, що такий спосіб захисту (визнання незаконними та скасування (визнання недійсними) рішень суб`єктів владних повноважень щодо розпорядження земельними ділянками) прямо передбачений цивільним та земельним законодавством, є ефективним з огляду на правову природу таких рішень, що поєднують у собі публічно-правові та приватно-правові елементи, а також на правові наслідки їх реалізації, які не завжди вичерпуються фактом укладення правочину чи відповідної реєстрації речового права.

Також щодо скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі вказав, що у рішенні суду відсутня мотивована оцінка цієї позовної вимоги та норми матеріального права, які підлягають застосуванню щодо заявленої вимоги. Натомість, зазначив, що суд не врахував положення ч.10 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" про випадки скасування Державним кадастровим реєстратором Державної реєстрації земельної ділянки, зокрема, у випадку ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Також вказав, що суд не звернув увагу й на положення ч.13 ст.79-1 ЗК України про те, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

З огляду на викладене, зазначив, що єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації разом із скасуванням рішення органу державної виконавчої влади, яким затверджено документацію, на підставі якої сформовано відповідну земельну ділянку.

Ураховуючи вищевикладене, вказав, що позовні вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру про надання земельної ділянки у приватну власність та скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки є такими, що ґрунтуються на вимогах законодавства та підлягають задоволенню.

У своїх додаткових поясненнях Макаренко Марина Володимирівна, діюча від імені Херсонської обласної державної адміністрації, вважає, що апеляційна скарга прокурора ґрунтуються на нормах права, підтверджується належними та допустимими доказами, а тому просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати. При цьому, пославшись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2023 у справі №922/1832/19, зазначила, що суд безпідставно застосував строки позовної давності та відмовив у задоволенні обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки не врахував того, що прокурором обрано такий спосіб захисту, як пред`явлення негаторного позову, з чим погодився і суд першої інстанції, а на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Федоров Дмитро Анатолійович просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

При цьому зазначив, що відповідно до Указу Президента України від 24 листопада 2015 року №657/2015 Президента України "Про створення національного природного парку "Нижньодніпровський" землі державної власності, що розташовані на території Голопристанського району, включаються до території вказаного національного природного парку "Нижньодніпровський" без надання йому в постійне користування і можуть бути передані фізичним особам безоплатно у приватну власність в порядку приватизації для ведення особистого селянського господарства, адже відповідно до ч.1 ст.45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Спірна земельна ділянка площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0158, що перебуває у власності відповідача ОСОБА_1 , розташована на території Голопристанського району, отже включаються до території національного природного парку "Нижньодніпровський" без надання йому (парку) в постійне користування.

Таким чином, вважає, що ОСОБА_1 має право власності на вказану земельну ділянку, яке він набув і здійснює на законних підставах. Відтак, спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-4281/18-16-СГ від 02.09.2016 відповідає вимогам законодавства України і не підлягає визнанню недійсним.

Як наслідок, і рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32936545 від 15.12.2016 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.12.2016 за номером 18043684 державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку відповідає вимогам законодавства України і не підлягає скасуванню.

За таких обставин ОСОБА_1 не зобов`язаний повернути у власність держави спірну земельну ділянку, як і є безпідставним скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі вказаної земельної ділянки площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0158 з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", здійсненої 09.08.2016 відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області.

Вважає висновки Херсонського міського суду Херсонської області щодо застосування строків позовної давності такими, що відповідають встановленим фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому ОСОБА_2 , діючим від імені Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, ставиться питання про відмову в задоволенні апеляційної скарги з огляду на те, що у скарзі конкретно не зазначено, які норми процесуального права порушено або неправильно застосовано судом норми матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення.

Зокрема, вказав, що у справі відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі вказаного Національного природного парку, у зв`язку з чим позов прокурора в частині позовних вимог в інтересах держави в особі Національного природного парку "Нижньодніпровський" підлягає залишенню без розгляду.

Також вказав, що позовні вимоги про визнання незаконними наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області не є ефективним способом захисту права чи інтересу позивача, що зазначено у правових висновках Верховного Суду, зокрема, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі №922/614/19.

Також зазначив, що у цій справі позовну заяву подано прокурором в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації та частину вимог заявлено до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо визнання незаконними та скасування наказу, а також скасування рішення державного реєстратора та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності. Однак, вказав, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 дійшла висновку про те, що "у справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області). Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору. Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17. Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані".

Також зазначив, що суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна вимога про усунення перешкод у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на спірну земельну ділянку шляхом скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі не поновить прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки реєстраційні дії самі по собі не є способом набуття права власності, а є лише записом у Державному земельному кадастрі, в той час як прокурором не доведено, що наявна реєстрація завадить позивачу здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Щодо строків пропуску позовної давності для звернення до суду вказав, що позивач, звернувшись до суду 08 лютого 2024 року, допустив порушення трирічного строку звернення до суду з позовною заявою про вирішення спору щодо скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки та скасування наказу. А сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 20.05.2025 року о 08-50 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися та про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Фактичні обставини, встановлені судом

Національний природний парк "Нижньодніпровський" створено Указом Президента України №657 від 24.11.2015, загальною площею 80177,80 га із земель державної власності, в тому числі площею 65698 га земель державної власності, які включаються до території національного природного парку без надання йому в постійне користування.

Згідно пунктів 1.1, 1.7, 1.8 Положення про НПП "Нижньодніпровський", затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №113 від 31.08.2020, парк розташований на території Бериславського, Білозерського, Голопристанського та Олешківського районів, міст Херсона та Нової Каховки Херсонської області. Загальна площа парку становить 80177,80 га земель державної власності, а саме: 14479,80 га земель, які надаються Парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів та 65698 га земель, які включаються до території Парку без надання йому в постійне користування. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського відання і надаються в користування Парку у порядку, встановленому законодавством. До встановлення меж парку у натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення парку.

НПП "Нижньодніпровський" створено з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів дельти річки Дніпро, як одного з найцінніших природних заплавно-літоральних комплексів у Європі, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність, забезпечення збереження водно-болотного угіддя міжнародного значення "Дельта р. Дніпра" (п. 2.1 Положення).

Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області 02.09.2016 видано наказ № 21-4281/18-16-СГ від 02.09.2016, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,45 га, з кадастровим номером 6522310100:03:001:0158 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області (а.с.25 т.1).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №363876893 від 31.01.2024 встановлено, що 12.12.2016 року на підставі рішення державного реєстратора Херсонської філії державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Крамчаніна О.В. індексний номер 32936545 від 15.12.2016 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,45 га, з кадастровим номером 6522310100:03:001:0158 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Голопристанської міської ради, Голопристанського району, Херсонської області (а.с.26-27)).

Підставою внесення запису до реєстру став наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-4281/18-16-СГ від 02.09.2016 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_1 площею 0,45 га, кадастровий номер 6522310100:03:001:0158 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6501977362016 від 09.08.2016, виданий відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі, Херсонської області.

З відповіді Херсонської обласної військової адміністрації від 09.08.2023 №01-01-66-6532/0/23/20 на запит прокуратури вбачається, що за наявною обліковою базою раніше наданих висновків/відмов проекти землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,45 га на території Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області з кадастровим номером 6522310100:03:001:0158 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства до структурного підрозділу обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища погодження не надходило (а.с.35-37; 43-45).

Факт знаходження даної земельної ділянки у межах НПП "Нижньодніпровський" також підтверджується вказаною вище відповіддю Херсонської обласної військової адміністрації від 09.08.2023 №01-01-66-6532/0/23/20 та картографічними матеріалами меж Парку за результатами проведеної у 2018 році інвентаризації територій та об`єктів природно-заповідного фонду області. Також, в інформації зазначено, що структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища не погоджувався проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно відповіді НПП "Нижньодніпровський" №183/08 від 07.08.2023 на лист прокуратури земельна ділянка площею 0,45га, з кадастровим номером: 6522310100:03:001:0158 відповідно до картографічних матеріалів Проекту створення НПП "Нижньодніпровський", розташована у господарській зоні парку (а.с.32).

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Щодо представництва інтересів держави прокурором

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2008 № 4-рп/2008 неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Отже, законодавством встановлений обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

За пунктом 3 ч.1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За положеннями ст.23 Закону України "Про прокуратуру" ("Представництво інтересів громадянина або держави в суді"):

--- представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1);

--- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (частина 3);

--- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень; у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу; наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частина 4).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 надані правові висновки стосовно застосування правових положень щодо прокурорського представництва, основними з яких є: обов`язок прокурора обґрунтувати та довести підстави для представництва, у тому числі у чому полягає бездіяльність компетентного органу; недотримання таким органом розумного строку на звернення до суду із позовом; розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

У цій справі, враховуючи встановлені обставини, те, що листами від 31.10.2023, від 19.10.2023, від 27.07.2023 та від 27.07.2023 Херсонська обласна прокуратура зверталася відповідно до Скадовської районної державної адміністрації, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, НПП "Нижньодніпровський" та до Херсонської обласної військової адміністрації, в яких поінформувала про виявлені, на її думку, порушення вимог закону при реєстрації права власності на спірну земельну ділянку. Однак, у відповідь на вказані листи позивачі не вживали заходів реагування щодо повернення земельної ділянки у власність держави, відомостей про звернення до суду з позовами не повідомили. А тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її інтересів, правомірно звернувся до суду з позовом.

Щодо позовних вимог

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі ст.44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Статтею 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.9 вказаного Закону території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст.20 вказаного Закону ("Статус і завдання національних природних парків"):

--- національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність (частина 1);

--- ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України (частина 2);

--- до складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів (частина 3).

Відповідно до положень ст.21 вказаного Закону:

--- на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

зона регульованої рекреації в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони;

зона стаціонарної рекреації призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;

господарська зона у її межах забороняються рубки головного користування і проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

Частиною 5 ст.38 вказаного Закону встановлено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Згідно з ч.5 ст.53 вказаного Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Як визначено статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами а), в) ч.3 ст.83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з пунктом г) ч.4 ст.84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом г) частини першої статті 150 ЗК України визначено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ч.2 ст.150 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності, зокрема, для будівництва житла був можливим тільки за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України.

Фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду.

При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 11.10.2023 року у справі № 734/1560/20.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Враховуючи, що Верховна Рада України не погодила вилучення земельної ділянки на території НПП "Нижньодніпровський" із державної власності, право держави на цю ділянку не припинилося і до відповідача ОСОБА_1 не перейшло.

Втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема і до НПП "Нижньодніпровський".

Надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території НПП "Нижньодніпровський" суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на ведення особистого селянського господарства на відповідних землях.

Тому за змістом наведених вище положень закону, які характеризуються належною якістю як властивістю, що є умовою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах, і суб`єкт владних повноважень, і відповідач ОСОБА_1 знали чи повинні були знати про неможливість всупереч закону передачі й отримання у приватну власність земельної ділянки на території НПП "Нижньодніпровський" для вищевказаної мети.

Отже, втручання судом у право ОСОБА_1 мирно володіти цією ділянкою відповідає закону.

Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України "Про природно-заповідний фонд України" потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку.

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що:

--- землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації;

--- законним власником та володільцем земельної ділянки, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , є держава, оскільки відповідно до ч.4 ст.83 ЗК України заволодіння приватними особами землями природно-заповідного фонду державної форми власності є неможливим;

--- право державної власності на спірну земельну ділянку не могло припинитися внаслідок рішення ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, яке відповідно до компетенції не було наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду 02.09.2016, після створення НПП "Нижньодніпровський";

--- до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що узгоджується із положеннями частини четвертої статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", а неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду і не звільняє органи державної влади від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки;

--- ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов, як правильно обрано прокурором при зверненні до суду;

---наявні підстави для задоволення позовної вимоги прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку у власність держави в особі НПП "Нижньодніпровський", оскільки формування такої земельної ділянки на території Парку проведено з порушенням положень ч.3 ст.186-1 ЗК України та ст.51-54 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України";

--- обґрунтованою є й вимога прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку.

Також, у зв`язку з задоволенням вказаних вимог, зокрема і вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку, наявні підстави для задоволення вимог про скасування державної реєстрації прав власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та припинення його права власності на вказану земельну ділянку.

Крім того, відповідно до ч.10 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно з ч.13 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Відтак, обґрунтованою є й вимога про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки, здійсненої 09.08.2016 відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області.

Разом з тим, зазначивши про наведене порушення законодавства при відведенні у власність відповідачу ОСОБА_1 спірної земельної ділянки і, як наслідок, про наявність підстав для задоволення відповідних позовних вимог, крім вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-4281/18-16-СГ від 02.09.2016, яку суд першої інстанції вважав необґрунтованою через її невідповідність критерію ефективності способу захисту порушеного права, суд першої інстанції вважав, що у задоволенні вказаних вимог слід відмовити через пропуск позовної давності.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.

Норми цивільного законодавства щодо позовної давності встановлюють таке: перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст.253 ЦК України); позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256); загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України); перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України); позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України); сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України); якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267).

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом безпідставно застосовано позовну давність та відмовлено у задоволенні обґрунтовано заявлених відповідних позовних вимог, оскільки прокурором обрано такий спосіб захисту як пред`явлення негаторного позову, з чим, до речі, погодився і суд першої інстанції, який зазначив, що ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов. При цьому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2023 у справі №922/1832/19).

А тому підлягають задоволенню обґрунтовано заявлені вимоги про:

--- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32936545 від 15.12.2016 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.12.2016 за номером 18043684 державну реєстрацію прав власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку;

--- припинення права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку;

--- скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі вказаної земельної ділянки, здійснену 09.08.2016 відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області;

--- повернення у власність держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) спірної земельної ділянки.

При цьому, апеляційний суд вважає, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції порушені не будуть, оскільки нею гарантується захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність. Тому для оцінки додержання "справедливого балансу"в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції"від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства"від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України"від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України"від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції"від 23 листопада 2000 року, "Булвес» АД проти Болгарії"від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України"від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited"проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний"інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного"інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах "Рисовський проти України"(рішення від 20 жовтня 2011 року, заява №29979/04), "Кривенький проти України"(рішення від 16 лютого 2017 року, заява №43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас, висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

Враховуючи вищенаведене та з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені обставини і правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

А тому підлягає до задоволення позовна вимога прокурора про повернення земельної ділянки кадастровий номер 6522310100:03:001:0158 у державну власність.

Що ж стосується вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №21-4281/18-16-СГ від 02.09.2016, яку суд першої інстанції вважав необґрунтованою через неефективність способу захисту порушеного права, то апеляційний суд виходить з такого.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження №12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).

Суд, незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 вересня 2022 року в справі № 748/1230/21 (провадження № 61-4608св22), від 25 січня 2023 року в справі № 676/3119/20 (провадження № 61-12054св22).

У постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі №676/1795/20 зроблено висновок, що "У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення, що й було зроблено судом апеляційної інстанції в цій справі. За таких обставин пред`явлення прокурором окремої позовної вимоги про скасування розпорядження голови Кам`янець-Подільської РДА від 25 липня 2006 року №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права".

З огляду на зазначене, установивши, що земельна ділянка, передана у власність відповідача ОСОБА_1 , розташована на землях природно-заповідного фонду, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні вимоги про визнання недійсним вказаного наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області через неефективність способу захисту порушеного права, оскільки ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний позов, який, як вважає апеляційний суд, можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З підстав наведеного апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції на підставі п.2 ч.1 ст.374, ст.375, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України:

--- в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 21-4281/18-16-СГ від 02.09.2016 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" слід залишити без змін;

--- в решті вимог слід скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача;

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2)

Позовні вимоги й відповідно апеляційну скаргу задоволено частково, а саме задоволено 2 вимоги немайнового характеру (з 3-х заявлених) й заявлену вимогу майнового характеру.

При поданні позову та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено в задоволенні позову, прокурором сплачено відповідно 12112,00грн та 14534,40грн судового збору, а всього ним сплачено 26646,40грн судового збору.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача ОСОБА_1 на користь Херсонської обласної прокуратури необхідно стягнути судові витрати в сумі 19984,80грн (за сплачений судовий збір при поданні позову до суду першої інстанції в розмірі 9084грн (2 х 3028грн + 3028грн), а також за сплачений судовий збір при поданні апеляційної скарги в розмірі 10900,80грн (9084грн х 150% х 0,8)).

Керуючись ст.ст.367, п.2 ч.1 ст.374, 375, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Херсонської обласноїпрокуратури,від іменіякої дієзаступник керівникаХерсонської обласноїпрокуратури НікітінВіталій Сергійович,задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 березня 2025 року в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 21-4281/18-16-СГ від 02.09.2016 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" залишити без змін.

Це ж рішення в решті вимог скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення вказаних решти позовних вимог.

Скасувати рішення державного реєстратора Херсонської філії державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Крамчаніна О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32936545 від 15.12.2016 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.12.2016 за номером 18043684 державну реєстрацію прав власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0158 та припинити право власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на вказану земельну ділянку.

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) повернути у власність держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) земельну ділянку площею 0,45га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0158.

Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,45га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0158, з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", здійснену 09.08.2016 відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Херсонської обласноїпрокуратурисудові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 19984,80грн (три тисячі п`ятсот сімдесят три гривні 40 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови 20 травня 2025 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська