Рішення від 20.05.2025 по справі 340/2230/25

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року м.Кропивницький Справа № 340/2230/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної установи Кропивницької виправної колонії №6 Міністерство юстиції України (вул.Яновського, 50, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 08563777) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Кропивницька виправна колонія (№6)", просить суд:

- визнати протиправними дії державної установи «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 02.09.2021 по 20.05.2023 грошового забезпечення, компенсації за невикористані дні відпустки, одноразової грошової допомоги, без урахування посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, премії, щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023рік» на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати державну установу «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» здійснити з 02.09.2021 по 20.05.2023 включно ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії, щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та компенсації за невикористані дні відпустки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати державну установу «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» здійснити ОСОБА_1 новий розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 3 календарних роки служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії державної установи «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна;

- стягнути з державної установи «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 10722,94 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує що протягом періоду з 02.09.2021 по 02.09.2024 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, зокрема, в ДУ "Кропивницька виправна колонія (№6)". Вказує, що протягом періоду служби йому нараховувалось грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення і премія, з розрахунку 1762 грн. шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 та 14 ПКМУ № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017. Разом з тим, у зв`язку з тим, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, для розрахунку грошового забезпечення мав застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який встановлювався Законом України Про державний бюджет на відповідний календарний рік. Також, у зв`язку з вказаними обставинам відповідачем виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у меншому розмірі.

Крім того, вказує, що станом на дату звільнення зі служби відповідачем не здійснено виплату грошової компенсації за недоотримане речове майно на загальну суму 10722,94 грн.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.04.2025 позовну заяву залишено без руху (а.с.41-43).

Ухвалою суду від 22.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін (а.с.56,57).

07.05.2025 відповідачем надано відзив на позов вимоги якого не визнаються з підстав наведених у відзиві (а.с.60-64).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

З матеріал справи вбачається, що протягом періоду з 02.09.2021 по 02.09.2024 позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, зокрема, в ДУ "Кропивницька виправна колонія (№6)", що підтверджується наказами відповідача від 01.09.2021 №138/ОС-21, 24.03.2022 №42/ОС-22, 14.04.2023 №39/ОС-23, 02.09.2024 №104/ОС-24 (а.с.13-15,18).

Позивач зазначає, що за час проходження служби грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення, премія, одноразова допомога при звільненні, були нараховані та виплачені у меншому розмірі, ніж встановлено положеннями чинного законодавства. А також не виплачено грошову компенсацію за недоотримане речове майно.

З приводу врегулювання питання щодо виплати належного грошового забезпечення, позивач, як безпосередньо 02.09.2024 (а.с.16,17) так і через свого представника (а.с.36) звертався до відповідача.

Разом з тим, належних виплат не отримав, що і стало підставою для звернення до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Щодо доводів відповідача про недотримання строку звернення за захистом порушеного права, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в наступній редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Натомість, після цієї дати, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

У справі, яка наразі розглядається судом, спір щодо виплати належного грошового забезпечення охоплюється періодом з 02.09.2021 року по 20.05.2023 року, тобто, до завершення карантину (30.06.2023), а тому визначений ч. 2 ст. 233 КЗпП України, після внесення змін Законом від 01.07.2022 № 2352-IX, вданому випадку не застосовується.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон № 2713-IV).

Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 23 Закону № 2713-IV, держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» (далі - Порядок № 925/5) який прийнятий відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додаток 8 до цієї постанови містить схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено в сумі 2270,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено в сумі 2481,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено в сумі 2684,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача стосовно обчислення та виплати грошового забезпечення за спірний період без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року, а саме станом на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року є протиправними.

Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів додаткового грошового забезпечення.

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку № 925/5 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає:

-щомісячні основні види грошового забезпечення;

-щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

-одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

-посадовий оклад;

-оклад за спеціальним званням;

-надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:

-підвищення посадового окладу;

-надбавки;

-доплати;

-премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:

-допомога для оздоровлення;

-матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки про грошове забезпечення отримане позивачем у період з вересня 2021 по листопад 2024, окрім щомісячних основних видів грошового забезпечення, здійснювалось нарахування та виплата додаткових видів грошового забезпечення: за роботу в умовах режимних обмежень, щомісячна премія (компенсація нічних), щомісячна премія, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення: матеріальна допомога на оздоровлення, а також виплати в день звільнення: грошова компенсація за невикористану відпустку, одноразова допомога при звільненні (а.с.31).

Відповідно до положень Порядку № 925/5 (глава 7 розділу ІІ, глава 13 розділу ІІ, глава 14 розділу ІІ, глава 22 розділу ІІ, глава 1 розділу ІІІ), базою для нарахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та виплат при звільненні, є основні види грошового забезпечення, які, як вже встановлено судом мають нараховуватись з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року, а отже і для розрахунку додаткових видів грошового забезпечення та виплат при звільненні, мають братись відповідні показники основних видів грошового забезпечення.

Отже, за період з 02.09.2021 по 20.05.2023, позивачеві має бути перераховано додаткові види грошового забезпечення: за роботу в умовах режимних обмежень, щомісячна премія (компенсація нічних), щомісячна премія, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення: матеріальна допомога на оздоровлення, а також виплати в день звільнення: грошова компенсація за невикористану відпустку, одноразова допомога при звільненні та здійснено їх виплата з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 10722,94 грн., суд зазначає наступне.

Зважаючи на зміст довідки №13/1056 (а.с.32), відповідачем не заперечується факт наявності заборгованості з вартості належних до видачі предметів речового майна, а вказується лише на відсутність відповідного фінансування для вказаних виплат, які відтерміновано до надходження коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби», затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - Порядок № 578, тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Пунктом 2 Порядку № 578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

За приписами пункту 3 Порядку № 578 речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.

Пунктом 23 Порядку № 578 встановлено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією Державної установи Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до їх закупівельної вартості.

За приписами пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Відповідно до пункту 60 Порядку № 578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

Таким чином, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби під час звільнення на підставі їх заяви виплачується грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, у зв`язку з чим оформляється відповідна довідка.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звільнення позивача (02.09.2024), останній звертався до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно (а.с.17).

Заперечуючи проти підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, відповідач вказував на відсутність у кошторисі установи відповідних коштів для виплати компенсації.

Проте, таке твердження суд оцінює критично, зважаючи на те, що у відповідача, як суб`єкта, що нараховував та виплачував грошове забезпечення позивачеві, при звільненні працівника зі служби є обов`язок нараховувати компенсацію вартості речового майна. Водночас, наявність або відсутність певних фінансових ресурсів не впливає на виконання відповідачем встановленого законодавством обов`язку.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно особистого користування у розмірі 23936,16 грн. є протиправною, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправними дії державної установи «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 02.09.2021 по 20.05.2023 грошового забезпечення, компенсації за невикористані дні відпустки, одноразової грошової допомоги, без урахування посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, премії, щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023рік» на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язати державну установу «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» здійснити з 02.09.2021 по 20.05.2023 включно ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії, щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та компенсації за невикористані дні відпустки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати державну установу «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» здійснити ОСОБА_1 новий розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 3 календарних роки служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт та згідно з Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії державної установи «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

Стягнути з державної установи «Кропивницька виправна колонія (№ 6)» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 10722,94 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК