Рішення

від 20.05.2025 по справі 420/3711/25

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 420/3711/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність «ОДЄТЕКС» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000023/1 від 17.01.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000031 від 17.01.2025, визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000036/1 від 21.01.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000046 від 21.01.2025, вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позивача, Товариства з обмеженою відповідальність «ОДЄТЕКС», до відповідача, Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000023/1 від 17.01.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000031 від 17.01.2025;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000036/1 від 21.01.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000046 від 21.01.2025.

ІІ. Аргументи сторін.

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивач зазначив, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. Більш того, на запит відповідача були надані додаткові документи, які підтверджують визначення митної вартості наданих для митного оформлення товарів відповідно до законодавства України. Отже, позивач під час митного оформлення товарів надав документи, що містять необхідні відомості для визначення митної вартості товарів основним методом - за ціною договору.

(б) Позиція відповідача

04.03.2025 від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Представник звернув увагу, що оскільки в документах, які надані позивачем до митного органу разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

При цьому, у рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Таким чином, відповідач під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

ІІІ. Процедура та рух справи.

17.02.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження.

Позивачем разом із постачальником компанією QPT PLASTIC MANUFACTURING L.L.C. було погоджено поставку товару на територію України згідно контракту на поставку № 11/05-21 від 11.05.2021 року.

З метою митного оформлення поставленого за вказаним контрактом товару (полімери пропілену в первинних формах: поліпропілен (гомополімер) luban HP5105R 24 750 кг (990 мішків) сировина у первинній формі у вигляді гранул. Індекс текучості розплаву 25 г/10 хв. Використовується у виробництві екструзійних матеріалів. Торгівельна марка LUBAN. Виробник «OQ Polymers LLC». Країна виробництва ОМ.) разом з митною декларацією № 25UA500500001305U8 позивачем до митного органу були подані наступні документи: контракт від 11.05.2021 р. № 11/05-21; додаткова угода від 27.07.2023 р. № 2; додаткова угода від 29.12.2023 р. № 3; комерційна пропозиція від 21.11.2024 р.; проформа-інвойс від 28.11.2024 р. № 40061595; пакувальний лист від 24.12.2024 р. № 63668152; комерційний-інвойс від 24.12.2024 р. № 90083228; платіжна інструкція від 28.11.2024 р. № 333; платіжна інструкція від 07.01.2025 р. № 346; виписка з рахунку від 28.11.2024 р. № 68254992; виписка з рахунку від 07.01.2025 р. № 1067561; сертифікат аналізу від 06.11.2024 р. № 90083228; сертифікат походження від 06.11.2024 р. № 60083228; сертифікат походження від 05.12.2024 р. № О2412860504; автотранспортна накладна від 15.01.2025 р.; довідка про склад товару від 17.01.2025 р.; договір доручення на надання послуг з митного оформлення вантажів від 24.02.2015 р. № СМ-28.

На запит Одеської митниці про надання додаткових документів, позивачем були надані відповідні пояснення та наступні документи: комерційну пропозицію від 21.11.2024 р. (надано повторно); виписки з рахунку від 28.11.2024 р. № 68254992 та від 07.01.2025 р. № 1067561 (надано повторно); інформацію від біржових організацій про вартість товару або сировини від 09.01.2025 р.

17.01.2025 відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000023/1, у п. 33 якого зазначено:

1. Відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 11.05.2021 № 11/05-21 (далі-Контракт), та комерційного інвойсу від 24.12.2024 № 90083228 поставка товару здійснюється на умовах CPT Odessa. Вказані умови поставки CPT (фрахт/перевезення оплачені до) передбачають, що продавець доставить товар названому перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики, втрати чи пошкодження товару, які інші витрати передачі товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Однак в документах, що надані до митного оформлення відсутні відомості щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі.

2. Відповідно до п. 2.1 договору ціна за товар включає в себе вартість тари, пакування, маркування. Однак, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданих складових митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000031: «РОЗДІЛ III. МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ, глава 9, ст. 52-55 МКУ. У зв`язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у ст. 58, 59, 60, 61, 62, 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500500/2025/000023/1 від 17.01.2025. Рішення про відмову у митному оформлення може бути оскаржено у порядку передбаченому гл. 4 Закону України від 13/03/2012 № 4496-VI «ПРО МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ».

З метою митного оформлення поставленого за вказаним контрактом товару (полімери пропілену в первинних формах: поліпропілен (гомополімер) luban HP5105R 24 750 кг (990 мішків) сировина у первинній формі у вигляді гранул. Індекс текучості розплаву 25 г/10 хв. Використовується у виробництві екструзій них матеріалів. Торгівельна марка LUBAN. Виробник «OQ Polymers LLC». Країна виробництва ОМ) разом з митною декларацією № 25UA500500001684U7 позивачем до митного органу були подані наступні документи: контракт від 11.05.2021 р. № 11/05-21; додаткова угода від 27.07.2023 р. № 2; додаткова угода від 29.12.2023 р. № 3; комерційна пропозиція від 21.11.2024 р.; проформа-інвойс від 28.11.2024 р. № 40061595; пакувальний лист від 24.12.2024 р. № 63668152; комерційний-інвойс від 24.12.2024 р. № 90083228; платіжна інструкція від 28.11.2024 р. № 333; платіжна інструкція від 07.01.2025 р. № 346; виписка з рахунку від 28.11.2024 р. № 68254992; виписка з рахунку від 07.01.2025 р. № 1067561; сертифікат аналізу від 06.11.2024 р. № 90083228; сертифікат походження від 06.11.2024 р. № 60083228; сертифікат походження від 05.12.2024 р. № О2412860504; автотранспортна накладна від 15.01.2025 р.; довідка про склад товару від 17.01.2025 р.; договір доручення на надання послуг з митного оформлення вантажів від 24.02.2015 р. № СМ-28.

На запит Одеської митниці про надання додаткових документів, позивачем були надані відповідні пояснення та наступні документи: комерційну пропозицію від 21.11.2024 р. (надано повторно); виписки з рахунку від 28.11.2024 р. № 68254992 та від 07.01.2025 р. № 1067561 (надано повторно); інформацію від біржових організацій про вартість товару або сировини від 09.01.2025 р.

21.01.2025 відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000036/1, у п. 33 якого зазначено:

1. Відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 11.05.2021 № 11/05-21 (далі-Контракт), та комерційного інвойсу від 24.12.2024 № 90083228 поставка товару здійснюється на умовах CPT Odessa. Вказані умови поставки CPT (фрахт/перевезення оплачені до) передбачають, що продавець доставить товар названому перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики, втрати чи пошкодження товару, які інші витрати передачі товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Однак в документах, що надані до митного оформлення відсутні відомості щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі.

2. Відповідно до п. 2.1 договору ціна за товар включає в себе вартість тари, пакування, маркування. Однак, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданих складових митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000046: «Згідно вимог частини 6 пункту 2 статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI відмовлено в митному оформленні. Відповідно до статті 55 Митного кодексу України по товару прийнято рішення про коригування митної вартості від 21.01.2025 № UA500500/2025/000036/1. Рішення про відмову у митному оформленні може бути оскаржено у порядку передбаченому гл. 4 Закону України від 13.03.2012 № 4495-VI «МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ» або у суді».

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі № 815/5791/17.

Із матеріалів справи суд встановив, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні про відсутність числових даних щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, як складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, то суд вказує на таке.

Відповідно до п. 2.1 контракт на поставку від 11.05.2021 р. № 11/05-21 ціна на Товар встановлюється в доларах США з урахуванням базису поставки, включаючи вартість тари, пакування, маркування, а також з урахуванням інформації про перевезення.

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої декларантом, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Суд зазначає, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Щодо твердження відповідача про відсутність в наданих до митного оформлення документах відомостей щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою від 27.07.2023 р. № 2 до Контракту № 11/05-21 сторони погодили, що «момент поставки регламентується обраними Сторонами умовами поставки згідно правил Інкотермс 2010», а також те, що пакувальним листом та комерційним-інвойсом визначено умови поставки: CPT-Odesa-Ukraine.

Згідно розділу А.3 умов CРТ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що відповідно до умов зазначеного контракту обов`язок оплатити витрати на перевезення товару до названого місця призначення покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати на транспортування закладалися постачальником самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали.

Щодо посилань в оскаржуваному рішенні на джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 280/1824/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а та від 08.02.2019 року у справі № 825/648/17 тощо.

При цьому, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 808/9123/15.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у загальній сумі 7267,20 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 7267,20 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Відповідач просить зменшити позивачу витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з матеріалами справи суд встановив, що на підтвердження надання правової допомоги до суду надано:

- договір про надання правової допомоги № 1-109 від 11.09.2023 року;

- платіжна інструкція від 10.03.2025 року № 2869 про оплату послуг за надання правової допомоги у сумі 10000 грн.;

- акт приймання-передачі наданих правових послуг від 10.03.2025 року № 25, яким засвідчено загальну вартість наданих правових послуг на 10000 грн.;

- додаткову угоду № 1 від 01.05.2024 року до договору про надання правової допомоги № 1-109 від 11.09.2023 року;

- додаткову угоду № 2 від 27.12.2024 року до договору про надання правової допомоги № 1-109 від 11.09.2023 року.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підставі викладеного, суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами.

Суд також враховує, що стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідачів, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв`язку із чим суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 6000,00 грн., оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час.

На підставі викладеного, враховуючи досліджені докази, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру судових витрат.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000023/1 від 17.01.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000031 від 17.01.2025.

3.Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000036/1 від 21.01.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000046 від 21.01.2025.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальність «ОДЄТЕКС» судовий збір в розмірі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім),20 грн. та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч),00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальність «ОДЄТЕКС», адреса: 65010, м. Одеса, вул. Бригадна, 131, код ЄДРПОУ 33387508.

Відповідач: Одеська митниця, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631.

СуддяОксана БОЙКО