Ухвала

від 13.05.2025 по справі 760/7713/25

НЕ ВКАЗАНО

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04.04.2025 задоволено частково клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , та накладено з метою збереження речових доказів арешт на майно, яке вилучено під час обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідно до інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_7 , та у якій проживає ОСОБА_7 , а саме на: ноутбук марки «Асер» сірого кольору з с.н. №NXV7VEVO4043102D6A3400 із зарядним пристроєм.

У задоволенні іншої частини клопотання - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власників майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати арешт накладений на вилучене майно.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що ухвалою слідчого судді Солом`янськогорайонного суду від 21.03.2025 про дозвіл на проведення обшуку було чітко визначено перелік речей та документів, які підлягають вилученню у разі їх виявлення, та дозвіл на

---

Справа 760/7713/25 Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/3269/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

відшукання і вилучення ноутбуку ухвалою слідчого судді не надавався.

Крім того, в апеляційній скарзі представник власника майна зазначала, що прокурором грубо порушено строки подання клопотання, передбачені ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки клопотання було подано 24.03.2025, тоді як обшук проведено 21.03.2025.

Прокурор у клопотанні не зазначила та належним чином не обґрунтувала необхідність накладення арешту на майно, не зазначила, яким чином вказане майно має відношення до кримінального провадження та яким чином воно відповідає критеріям речового доказу у кримінальному провадженні.

До клопотання про арешт майна, прокурором не долучено доказів того, що ноутбук був знаряддям вчинення злочину або містить на собі сліди злочину.

Постанова про визнання речових доказів від 21.03.2025 є формальною, винесена з помилками та не містить обґрунтування того, що майно відповідає критеріям речових доказів.

Прокурором не було зазначено в матеріалах клопотання, що доступ до ноутбуку обмежувався його власниками.

Крім того, ОСОБА_7 була допитана у якості свідка і зазначила, що будь-якої технічної документації на земельну ділянку не виготовляла та не могла виготовити, оскільки інформація про цю земельну ділянку вже наявна в державному земельному кадастрі. ОСОБА_7 особисто не знайома з ОСОБА_10 і жодного разу з нею не бачилась і не спілкувалась, що також підтвердила і сама ОСОБА_11 .

Чоловік ОСОБА_7 - ОСОБА_8 не фігурує у вказаному кримінальному провадженні, але його права, як власника майна були порушені внаслідок накладення арешту на ноутбук, оскільки майно є спільною сумісною власністю подружжя. Ноутбук був придбаний подружжям у законний спосіб і він не має жодного відношення до кримінального провадження.

На думку апелянта, накладений арешт є безпідставним, а прокурором не доведено наявність обставин, які б виправдовували такий спосіб втручання у права та інтереси власників майна.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши апеляційні доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Солом`янського УП ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № №42024102090000164 від 05.12.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 362 КК України.

Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що 21.06.2017 ТОВ «Хай-Тек БІЛДІНГ» (ЄДРПОУ 41254570) на підставі договору купівлі-продажу придбано нежитлову будівлю (у формі літери «Г»), площею 70 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3, яка розташована на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:72:277:0006. Ринкова вартість цієї будівлі згідно висновку про вартість майна від 26 листопада 2024 року складає 2 916 000 грн.

07.08.2024 ТОВ «Хай-Тек БІЛДІНГ» укладено з Київською міською радою договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:72:277:0006 строком на 10 років.

Допитаний у якості свідка представник ТОВ «Хай-Тек БІЛДІНГ» ОСОБА_12 , повідомив, що у грудні 2024 року йому стало відомо, що до Департаменту земельних ресурсів КМДА надійшли адвокатські запити адвоката ОСОБА_13 , яка представляє інтереси ОСОБА_10 , про отримання копій документів, які стали підставою для виділення та передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:277:0006, на якій розташована нежитлова будівля літ. «Г» за адресою: АДРЕСА_4, що перебуває у власності ТОВ «Хай-тек білдінг» (ЄДРПОУ 41254570). Додатково ОСОБА_12 повідомив, що на вищезазначеній земельній ділянці відсутні будь-які інші об`єкти нерухомості, крім належного на праві власності ТОВ «Хай-Тек БІЛДІНГ».

08.02.2022 у невстановлений досудовим розслідуванням час, до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14 , звернулася невстановлена досудовим розслідуванням особа, із проханням зареєструвати на ім`я ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з цим, ОСОБА_14 о 14 год. 22 хв., використовуючи наданий їй доступ, сформувала у Державному реєстрі прав заяву про державну реєстрацію права власності від 08.02.2022 року №50874990, відповідно до якої ОСОБА_15 мав намір набути право власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_5

Для проведення державної реєстрації прав, невстановленими досудовим розслідуванням особами подано ОСОБА_14 документи від імені ОСОБА_15 , а саме: технічний паспорт, виготовлений станом на 26.01.2022 № TI01:9663-2351-2783-8099 ТОВ «АО «ГРОШ ЦЕНА» (код ЄДРПОУ 36062365), відповідно до якого нежитлова будівля розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_6, будинок 24-Д, без відмітки про присвоєння адреси; інформаційну довідку НЖ-2022 №162 від 09.02.2022, видану комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про те, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, нежитлова будівля загальною площею 70,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_7 в м. Києві на праві власності не зареєстровано; довідку від 17.01.2022 №180122-1021, виготовлену ТОВ «АО «ГРОШ ЦЕНА», у якій зазначено рекомендовану поштову адресу об`єкта нерухомості: м. Київ, АДРЕСА_7.

Разом з тим, приватний нотаріус ОСОБА_14 , будучи достовірно обізнаною, що ТОВ «АО «ГРОШ ЦЕНА», відповідно до положень ч. 5 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не має повноважень про присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості та, володіючи інформацією про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій збудований об`єкт, та заявником не надано виписки із погосподарської книги, не зупинила розгляд заяви, не витребувала документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, та 11.02.2022 о 15:39:51 прийняла рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.02.2022 №63405658, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито розділ №2580112080000 на нежитлову будівлю літ. «А», що розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_8, та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_15 .

Так, проведеним оглядом місця події від 18.02.2025 встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:277:0006 відсутні будь-які об`єкти забудови, окрім нежитлової будівлі за адресою: м. Київ АДРЕСА_9, 22/1, що належить ТОВ «Хай-Тек БІЛДІНГ».

Відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №055-2787 від 18.02.2025, звернень про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна - нежитловій будівлі за адресою АДРЕСА_8 у Голосіївському районі міста Києва до Департаменту не надходило. У реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом, відсутні відомості про документ щодо присвоєння об`єкту нерухомого майна - нежитловій будівлі адреси АДРЕСА_8 у Голосіївському районі міста Києва.

Таким чином, приватний нотаріус ОСОБА_14 здійснила реєстрацію права власності за ОСОБА_15 на неіснуючий об`єкт нерухомості.

16.02.2022, через 6 днів після внесення до Реєстру прав на нерухоме майно недостовірних відомостей щодо права власності на неіснуючу будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_16 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №63496818 та посвідчено договір купівлі-продажу вищевказаної нежитлової будівлі №95 від 16 лютого 2022 року, нібито укладений між ОСОБА_15 та ОСОБА_10 (номер відомостей про речове право 46738245).

10.08.2023 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_16 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №68819623 та посвідчено додатковий іпотечний договір №512 від 10 серпня 2023 року на суму 350 000 грн, відповідно до якого предметом іпотеки є зазначена вище нежитлова будівля за адресою: м. Київ, АДРЕСА_10, 24-Д. Іпотекодержателем за умовами договору вказано ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є матір`ю ОСОБА_10 (номер запису про іпотеку 51316804.)

За твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_10 була достовірно обізнана про те, що купує неіснуючий об`єкт, а під час допиту у якості свідка остання повідомила, що її цікавить земельна ділянка, на якій нібито розташований належний їй об`єкт нерухомості. Згідно з даними Єдиного реєстру довіреностей, 10.03.2023 ОСОБА_10 видала довіреність на представництво своїх інтересів на ОСОБА_18 та ОСОБА_7 (реєстраційний номер 54962555).

Як встановлено органом досудового розслідування, до вказаного кримінального правопорушення причетна ОСОБА_7 , яка є інженером-землевпорядником, кваліфікаційний сертифікат №010449 від 16.05.2016, здійснює діяльність як фізична особа-підприємець та яка у співучасті з ОСОБА_10 має умисел на шахрайське заволодіння земельною ділянкою, на якій нібито розташований об`єкт нерухомості, належний останній.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06.03.2025 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_7 де фактично остання проживає, з метою відшукання та вилучення речових та письмових доказів.

Згідно даних протоколу проведення обшуку від 21.03.2025, цього ж дня проведено обшук за адресою проживання ОСОБА_7 , а саме: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: договір №04/ТД/08/24; договір №26/ТД/04/24; витяг за адресою: АДРЕСА_11; папку з документами гр. ОСОБА_19 , які поміщено до спец пакету № EXP0323072; ноутбук марки «Асер» сірого кольору з с.н. №NXV7VEVO4043102D6A3400» із зарядним пристроєм, який поміщено до спец пакету № NPU 1211105; мобільний телефон «Айфон 11» з паролем (НОМЕР_2), с.н. НОМЕР_1, поміщено до спец пакету № EXP0323059.

Постановою слідчого СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_20 від 21.03.2025 вилучене за місцем проживання ОСОБА_7 майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

24.03.2025 прокурор Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучене в ході проведення обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідно до інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_7 , та у якій проживає ОСОБА_7 ,а саме: договір №04/ТД/08/24; договір №26/ТД/04/24; витяг за адресою: АДРЕСА_11; папку з документами гр. ОСОБА_19 , які поміщено до спец пакету № EXP0323072; ноутбук марки «Асер» сірого кольору з с.н. №NXV7VEVO4043102D6A3400» із зарядним пристроєм, який поміщено до спец пакету № NPU 1211105; мобільний телефон «Айфон 11» з паролем (НОМЕР_2), с.н. НОМЕР_1 , який поміщено до спец пакету № EXP0323059.

Під час розгляду клопотання прокурор в судовому засіданні зазначила, що на сьогоднішній день є необхідність у накладенні арешту виключно на ноутбук марки «Асер» сірого кольору з с.н. №NXV7VEVO4043102D6A3400» із зарядним пристроєм, який поміщено до спец пакету № NPU 1211105, оскільки решта майна була оглянута і сторона обвинувачення дійшла висновку про те, що це майно не містить фактичних даних, які можуть бути доказами у даному кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04.04.2025 задоволено частково клопотання прокурора та накладено арешт на майно, яке вилучено під час обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідно до інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_7 , та у якій проживає ОСОБА_7 , а саме на ноутбук марки «Асер» сірого кольору з с.н. №NXV7VEVO4043102D6A3400 із зарядним пристроєм.

У задоволенні іншої частини клопотання - відмовлено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді фактично оскаржена в частині накладення арешту на ноутбук із зарядним пристроєм, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо арешту вказаного майна. Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості відмови у накладенні арешту на інше майноніким не скаржена, а відтак колегією суддів не перевіряється.

Ізвисновками слідчого судді суду першої інстанції про наявність підстав для накладення арешту на вилучений ноутбук погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора в тій частині, яку підтримав прокурор, та наклав арешт на ноутбук марки «Асер» сірого кольору з с.н. №NXV7VEVO4043102D6A3400 із зарядним пристроєм, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовим доказом, може містити на собі відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та бути доказом ймовірного кримінального правопорушення, а відтаквідповідає критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать про те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи передане.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно ОСОБА_7 з дотриманням вимог закону, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що прокурор належним чином не обґрунтувала необхідність накладення арешту, не зазначила, яким чином вказане майно має відношення до кримінального провадження та яким чином воно відповідає критеріям речового доказу у кримінальному провадженні, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що інформація та матеріали, які зберігаються на вилученому ноутбуці, може бути використана як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Як зазначено прокурором, на даний час є необхідність у проведенні експертного дослідження вказаного ноутбуку, оскільки

наявність відомостей, які мають значення для справи, може бути встановлена виключно під час проведення комп`ютерно-технічної експертизи із застосування відповідного програмного забезпечення та комп`ютерного обладнання. Наявність системи логічного захисту доступу до інформації на вказаному телефоні унеможливлює дослідження вмісту пам`яті пристрою без застосування спеціальних технічних знань.

З урахуванням наведеного, постановою прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 від 24.04.2025 у даному кримінального провадженні призначеного комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експерту вилученого ноутбука.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 не є підозрюваною у даному кримінальному провадженні, не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що ОСОБА_7 будь-якої технічної документації на земельну ділянку не виготовляла та не могла виготовити, оскільки інформація про цю земельну ділянку вже наявна в державному земельному кадастрі, та посилання на те, що вона особисто не знайома з ОСОБА_10 і жодного разу з нею не бачилась і не спілкувалась, колегія суддів вважає передчасними.

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

На даному етапі досудового розслідування сукупність долучених до клопотання матеріалів є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна ОСОБА_7 .

Викладеній в цій частині доводи апелянта щодо ступеню причетності ОСОБА_7 до злочинів, є предметом досудового розслідування, яке на даний час триває, органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінальних правопорушень.

Доводи апелянта про те, що в ході обшуку було вилучено ноутбук, який не був передбачений ухвалою слідчого судді Слом`янського районного суду міста Києва від 06.03.2025 про надання дозволу на обшук, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора в частині арешту такого майна, оскільки положеннями ч. 7 ст. 236 КПК України передбачено можливість тимчасового вилучення речей, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та накладення в подальшому арешту на таке майно, за умови дотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

При цьому, всупереч доводам апеляційної скарги, у даному випадку прокурором дотримано вимоги абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки клопотання про арешт майна подано до суду засобами поштового зв`язку 21.03.2025 о 20 год. 27 хв., тобто протягом 48 годин після тимчасового вилучення майна, проведеного на підставі ухвали слідчого судді. Вказане підтверджується даними долученої до клопотання слідчого копії поштової квитанції ТОВ "Нова Пошта" зі штрихкодовим ідентифікатором відправлення 59001342338546 (а.с. 123).

Колегією суддів не встановлено недотримання прокурором вимог ст.ст. 171, 172 КПК України при зверненні із клопотанням про арешт майна, які б слугували підставою для відмови у його задоволенні.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3