Ухвала від 20.05.2025 по справі 340/9308/23

УХВАЛА

20 травня 2025 року

м. Київ

справа №340/9308/23

адміністративне провадження № К/990/18256/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу Управління освіти Кропивницької міської ради на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі №340/9308/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що діють в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , до Управління освіти Кропивницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради, про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що діють в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Позивачі звернулися до суду з позовом до Управління освіти Кропивницької міської ради про визнання протиправною бездіяльності стосовно належного планування закупівлі теплової енергії у 2023 році для комунальних навчальних закладів і зазначення у договорі місця постачання - адреси навчального закладу.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління освіти Кропивницької міської ради стосовно планування закупівлі теплової енергії для опалення комунальних навчальних закладів у 2023 і 2024 роках, які полягають у неврахуванні річного обсягу енергоспоживання будівлі Комунального закладу «Ліцей «Новенський»» у 905 Гкал.

Зобов`язано Управління освіти Кропивницької міської ради внести зміни до договорів про закупівлю теплової енергії для комунальних навчальних закладів від 26 січня, 13 березня, 21 травня і 09 липня 2024 року, виокремивши в кожному з них обсяг закупівлі для постачання до Комунального закладу «Ліцей «Новенський»» у загальній кількості 905 Гкал.

Зобов`язано Управління освіти Кропивницької міської ради внести зміни до додатків до договорів про закупівлю теплової енергії для комунальних навчальних закладів від 26 січня, 13 березня, 21 травня і 09 липня 2024 року (технічна характеристика будівлі Комунального закладу «Ліцей «Новенський»»), відобразивши в них річну норму споживання теплової енергії у 905 Гкал.

Зобов`язано Управління освіти Кропивницької міської ради оприлюднити в системі електронних закупівель звіт про виконання договору закупівлі теплової енергії для комунальних навчальних закладів від 09 лютого 2023 року, зазначивши усі адреси постачання - адреси комунальних навчальних закладів і кількість теплової енергії, яку поставили до кожного з них.

30 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління освіти Кропивницької міської ради на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі №340/9308/23. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2025 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд звертає увагу заявника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Проте, відповідач, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не зазначає.

Тобто, заявником у касаційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Щодо посилання відповідача на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, зокрема на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.

При цьому, Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) заявник повинен обґрунтувати в чому полягає помилка судів при застосування відповідної норми права.

Зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що вона не містить об`єктивних мотивів щодо необхідності висновку Верховного Суду щодо застосування статті 2, частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Державного класифікатора продукції та послуг 06:2010 (Наказ Держспоживстандарту України, 11 жовтня 2010 року №457, із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства економічного розвитку і торгівлі №1329 від 21 жовтня 2015 року, №21 від 16 лютого 2017).

Суд звертає увагу заявника, що лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Крім того, Суд зауважує, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку заявника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Слід зазначити, що фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління освіти Кропивницької міської ради на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі №340/9308/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що діють в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , до Управління освіти Кропивницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради, про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська

Н.М. Мартинюк