Рішення від 20.05.2025 по справі 750/7341/24

Справа № 750/7341/24

Провадження № 2-о/750/11/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2025 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді секретаріСупруна О.П., Щибря Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на території іноземної держави,

заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство закордонних справ України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

23.05.2024 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова із заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Ємен, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Аден Республіки Ємен. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4 був чоловіком заявника, який за невідомих причин помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Аден Республіки Ємен. Отримати свідоцтво про смерть у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вона не може. Установлення даного факту необхідно заявникові для отримання свідоцтва про смерть українського зразка та оформлення спадщини.

Ухвалою судді від 29.05.2024 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на.

Ухвалою суду від 12.08.2024, яка внесена до протоколу судового засідання, за клопотанням представника заявника, залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

У судове засідання учасники справи не з`явилися, через канцелярію суду представник заявника подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явилася, у письмовій заяві просила розглянути справу без її участі, у вирішенні заяви покладається на розсуд суду.

Представник Міністерства закордонних справ України у судове засідання не з`явився, у письмовій заяві просив розглянути справу без участі їхнього представника.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 23.05.1971 ОСОБА_4 , 1945 року народження, та ОСОБА_5 , 1948 року народження, зареєстрували шлюб; прізвище дружини після укладення шлюбу - « ОСОБА_6 », про що свідчить копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Від даного шлюбу мають двох синів: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 відповідно (а.с. 12, 20).

Із копії свідоцтв про смерть серії НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_8 , а ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_7 (а.с. 16, 24).

У своїй заяві заявник зазначає, що після тривалого проживання в Україні у 1980 році ОСОБА_4 поїхав до Республіки Ємен і надалі не виходив на зв`язок.

Як убачається зі свідоцтва про смерть № НОМЕР_6 , виданого Управлінням цивільного стану та реєстрації актів цивільного стану Міністерства внутрішніх справ Республіки Ємен, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у штаті Аль-Асіма Республіки Ємен (а.с. 36-37).

На теперішній час, ОСОБА_1 зазначила, що в неї відсутня можливість здійснити переклад свідоцтва про смерть чоловіка з арабської мови на українську, що дозволяють їй зареєструвати в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян факт смерті ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 у Республіці Ємен, та отримати свідоцтво про смерть встановленого Україною зразка, що стало підставою для звернення до суду з даною заявою.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частинами третьою, четвертою, шостої статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. При цьому слід мати на увазі, що встановлення з зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

За положеннями статті 49 ЦК України актом цивільного стану є, зокрема, смерть фізичної особи, яка підлягає державній реєстрації відповідно до закону та обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Як передбачено у частині 1 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

За приписами статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Дане положення узгоджується також з пунктом 8 глави 1 розділу ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 (у чинній редакції), за приписом якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно-правовим договором.

Як убачається з відповіді Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 14101/С-1185/15.7 від 25.04.2025, відповідно до статей 3, 4 розділу ІІ Договору між СРСР та Народною Демократичною Республікою Ємен про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах. 1986 року, який застосовується в порядку правонаступництва згідно Закону України «Про правонаступництво України», установи юстиції Договірних сторін надають взаємну правову допомогу у цивільних справах у відповідності з положеннями вказаного договору. При наданні правової допомоги компетентні установи Договірних сторін зносяться між собою в дипломатичному порядку. Управління зазначило, що до компетенції відділів державної реєстрації актів цивільного стану відноситься виконання міжнародних договорів про правову допомогу та правові відносини у цивільних та сімейних справах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в частині витребування документів про державну реєстрацію актів цивільного стану та виконання прохань про надання правової допомоги з питань, які належать до компетенції органів державної реєстрації актів цивільного стану. Ураховуючи вищевикладене, в разі необхідності витребування документа про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з компетентного органу Єменської Республіки заявнику запропоновано звернутися до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану України, незалежно від місця його проживання, для складання анкети про витребування необхідного документа з компетентного органу іноземної держави, в якій зазначити про необхідність легалізації вказаного документа компетентним органом Єменської Республіки для його подальшого використання в Україні.

Із викладеного вбачається, що чинним законодавством України передбачений позасудовий порядок установлення факту смерті ОСОБА_4 шляхом легалізації свідоцтва про його смерть, виданого Управлінням цивільного стану та реєстрації актів цивільного стану Міністерства внутрішніх справ Республіки Ємен, а тому відсутні правові підстави для задоволення даної заяви.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 259, 273, 293, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на території іноземної держави - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 .

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у

м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: вул. Василя Тарновського, 15, м. Чернігів, код ЄДРПОУ - 04014235.

Заінтересована особа: Міністерство закордонних справ України, місцезнаходження: Михайлівська площа, 1, м. Київ, код ЄДРПОУ - 00026620.

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , місце проживання:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий.

Заінтересована особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий.

Суддя