Постанова від 07.05.2025 по справі 331/6394/24

Дата документу 07.05.2025 Справа № 331/6394/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/6394/24 Головуючий у 1-й інстанції: Фісун Н.В.

Провадження № 22-ц/807/773/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Кочеткової І.В.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Трофименко Марини Володимирівни на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Трофименко М.В. звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 05.08.2017 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До укладення шлюбу з ОСОБА_1 у дружини позивача (третя особа) ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ) народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України від 08.05.2012 року, відомості про батька дитини записані зі слів матері - ОСОБА_7 .

Згідно довідки Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 06.06.2024 року сім`я складається з чотирьох осіб, а саме, позивача ОСОБА_1 , його дружини - ОСОБА_2 , двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає разом за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить на праві власності дружині позивача ОСОБА_2 .

З 15.12.2023 року по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.

До мобілізації ОСОБА_1 працював сторожем в Широківському закладі дошкільної освіти «Оленка» Новопільської сільської ради з 2021 року.

Відповідно до характеристики, виданої на ім`я ОСОБА_1 , останній характеризується позитивно, товариський, активний, готовий прийти на допомогу. Стосунки в родині доброзичливі, побудовані на взаєморозумінні, взаємодопомозі та повазі. Дружина позивача ОСОБА_2 також працює в цьому ж садочку на посаді вихователя. Разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 позивач виховує двох дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Син ОСОБА_6 є учнем Новопільського ліцею з 2023 року, має високий рівень навчальних досягнень з предметів навчального циклу. Зарекомендував себе здібним учнем, постійно працює над своїм інтелектуальним рівнем розвитку.

Як вбачається з характеристик на дітей, їх вихованням займаються батьки: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діти знаходяться на їх утриманні.

З моменту укладення шлюбу позивач займається вихованням та утриманням сина своєї дружини ОСОБА_6 . До старшого сина ОСОБА_6 позивач ставиться як до рідного, знайшов до нього підхід, відносини між ним та сином доброзичливі та дружні. ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню та навчанню ОСОБА_6 , цікавиться його успіхами у навчанні, поведінкою під час онлайн занять, емоційним станом, фізичним та духовним розвитком.

Менший син ОСОБА_4 відвідує Широківський заклад дошкільної освіти " Оленка " з серпня 2019 року по теперішній час. Хлопчик здібний, на заняттях активний, легко та швидко сприймає навчальний матеріал. Комунікабельний, легко спілкується з однолітками.

Враховуючи той факт, що дружина позивача на даний час при надії, ОСОБА_1 бажає скористатися своїм правом на звільнення в майбутньому з військової служби, а тому в судовому порядку хоче встановити факт перебування на його утриманні неповнолітнього сина своєї дружини ОСОБА_6 , з яким вони проживають однією сім`єю. Народження у позивача другої дитини та встановлення факту перебування на його утриманні дитини своєї дружини матиме наслідком виникнення у позивача права на звільнення з військової служби на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а тому між сторонами існує спір про право.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд встановити факт перебування на його утриманні пасинка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Трофименко М.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в судовому засіданні третьою особою ОСОБА_2 надано пояснення, що дитина взагалі не знає свого біологічного батька та його родичів, ОСОБА_2 не знає про його долю та не зверталася до нього з приводу надання будь-якої допомоги щодо утримання сина, в свідоцтві про народження дитини відомості про батька дитини зазначено з її слів.

Крім того, сім`я має статус багатодітної відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», що підтверджується відповідним посвідченням НОМЕР_2 , яке видане Криворізькою районною державною адміністрацією, яке долучено до матеріалів цивільної справи.

Зазначає, що ОСОБА_2 з 16.09.2024 року перебувала на лікарняному у зв`язку з вагітністю та пологами; з 14.11.2024 року знаходиться у безоплатній декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Заробітну плату не отримує. Єдиним видом доходу на даний час є щомісячна соціальна допомога на дитину у розмірі 860 грн. Іншої державної допомоги не отримує, що підтверджується Довідкою від 22.10.2024 року № 298 та довідкою КЗ «Широківський заклад дошкільної освіти «Оленка» загального розвитку» Новопільської сільської ради.

Звертає увагу, що на даний час ОСОБА_2 не має фінансової можливості утримувати сина, а тому його утримання лежить на плечах позивача.

Щодо мети встановлення цього факту зазначає, що виконання військової служби є обов`язком громадян України, проте законодавство передбачає підстави, за якими військовослужбовці можуть бути звільнені від виконання цього обов`язку. Військовослужбовці мають право скористатися цими підставами та отримати звільнення від військової служби, якщо вони мають на це право.

Від представника Військової частини НОМЕР_1 Шебалкова В.В. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Зазначає, що у батьків дитини зберігається обов`язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов`язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними, тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.

Позивач, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 , має право на участь у вихованні її дитини, при цьому, обов`язок щодо її утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо у дитини немає батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати дитині належного утримання.

Звертає увагу, що позивач до позовної заяви не додав доказів того, що ОСОБА_6 не має діда, бабу, повнолітніх братів та сестер, здатних його утримувати або наявності у матері цієї дитини поважних причин, з яких вона не може надавати їй належного утримання. Навпаки, у судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердила, що у неповнолітнього ОСОБА_6 є рідна бабуся. Доказів щодо її неможливості утримувати онука до суду надано не було.

Крім того, факт перебування матері дитини ОСОБА_6 у відпустці по догляду за дитиною не звільняє її від покладеного на неї законом обов`язку утримувати своїх неповнолітніх дітей, і за допомогою держави у певних випадках, і не робить автоматично позивача зобов`язальною особою з утримання дитини дружини.

Також зауважує, що стороною позивача не надано беззаперечних доказів, які б вказували на те, що мати пасинка позивача - третя особа ОСОБА_2 не виконує свій обов`язок щодо утримання дитини. А відтак, обов`язок вітчима щодо утримання пасинка, з яким він проживає, не є безумовним, а тому для встановлення факту утримання вітчимом дитини, яка з ним проживає, потрібно довести, що родичі дитини не можуть надавати таку допомогу.

Вказує, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у НОМЕР_3 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України. Підрозділ, у якому проходить службу позивач, з травня 2023 року дислокується у населеному пункті м. Нікополь Дніпропетровської області. Тобто, місце дислокації підрозділу, де проходить службу позивач та цілодобово виконує бойові (спеціальні) завдання та заходи, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, знаходиться на відстані приблизно понад 100 км від місця, зазначеного в позовній заяві, та в подальшому в апеляційній скарзі, де начебто однією сім`єю мешкає ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_2 та двома неповнолітніми дітьми - ОСОБА_6 і ОСОБА_4 , що, в свою чергу, ставить під сумнів допустимість та відповідність дійсності наявної у матеріалах справи довідки Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 06.06.2024 року та довідки Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 22.11.2024 року стосовно фактичного проживання їх разом.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.08.2017 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_4 , що видане Виконавчим комітетом Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, актовий запис № 5.

У сторін народилися діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_5 , яке видане Виконавчим комітетом Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, актовий запис № 4, та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_6 , яке видане Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

До укладення шлюбу у дружини позивача ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ) народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_7 , яке видане виконавчим комітетом Широківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, актовий запис № 9.

Відповідно до Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження з зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України від 08.05.2012 року, відомості про батька дитини записані зі слів матері - ОСОБА_7 .

Згідно довідки Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 06.06.2024 року сім`я з чотирьох осіб, а саме, позивача ОСОБА_1 , його дружини ОСОБА_2 , двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.11.2023 року.

До мобілізації ОСОБА_1 працював сторожем в Широківському закладі дошкільної освіти «Оленка» Новопільської сільської ради з 2021 року, що підтверджується довідкою № 27 від 11.06.2024 року.

Відповідно до характеристики, виданої на ім`я ОСОБА_1 , останній характеризується позитивно, товариський, активний, готовий прийти на допомогу. Стосунки в родині доброзичливі, побудовані на взаєморозумінні, взаємодопомозі та повазі.

Дружина позивача ОСОБА_2 також працює в садочку «Оленка» на посаді вихователя, що підтверджується довідкою № 26 від 11.06.2024.

Як вбачається з довідки про доходи, ОСОБА_2 має загальну суму доходу з 1 грудня 2023 року по 31 травня 2024 року - 71 128,52 грн.

Згідно довідки № 298 від 22.10.2024 ОСОБА_2 на обліку в управління соціальної та ветеранської політики Криворізької райдержадміністрації як отримувач державної допомоги не перебуває.

Як видно з характеристики, виданої директором Новопільського ліцею, ОСОБА_6 є учнем Новопільського ліцею з 2023 року, має високий рівень навчальних досягнень з предметів навчального циклу. Зарекомендував себе здібним учнем, постійно працює над своїм інтелектуальним рівнем розвитку. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приділяють належну увагу вихованню та навчанню ОСОБА_6 .

ОСОБА_4 відвідує Широківський заклад дошкільної освіти "Оленка" з серпня 2019 року по теперішній час. Хлопчик здібний, на заняттях активний, легко та швидко сприймає навчальний матеріал. Комунікабельний, легко спілкується з однолітками, що підтверджується характеристикою, виданою директором Широківського ЗДО «Оленка».

З 15.12.2023 року по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, що підтверджується довідкою військової частини від 07.06.2024 року.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 має загальну суму доходу з 1 січня 2024 року по 31 травня 2024 року - 193 457,05 грн.

Позивач вказує, що йому необхідно встановлення факту перебування на його утриманні ОСОБА_6 для отримання правової підстави для звільнення його від військової служби в порядку підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

Так, за приписами статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

За положеннями статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Відповідно до частин першої - третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні (ст. 260 СК України).

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 268 СК України).

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, Верховний Суд у постанові від 14.12.2023 року № 160/11228/23 зазначив, що заявник, перебуваючи у шлюбі з громадянкою, яка є матір`ю дітей, має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Отже, вітчим має обов`язок утримувати своїх падчерку та пасинків, прямо передбачений законом, лише за сукупності таких обставин: такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання; вітчим може надавати матеріальну допомогу.

У батьків дитини зберігається обов`язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов`язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.

Позивач просить встановити факт перебування на його утриманні неповнолітнього сина дружини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Доведення факту перебування дитини на утриманні стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо утримання дитини, то факт утримання дитини вітчимом може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі щодо виконання батьками обов`язків з виховання та утримання дитини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що по справі не доведено обставин, які входять до предмету доказування: що неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не має матері, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, що виключає можливість виникнення у позивача обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 268 СК України.

Суд вірно виснував, що за наданих доказів не можна вважати, що позивач є особою, який утримує неповнолітнього сина своєї дружини самостійно, оскільки суду не надано доказів того, що така допомога надається саме ним, а не матір`ю дитини, на яку такий обов`язок покладений в силу вимог ст. 180 СК України.

Докази відсутності у матері дітей доходу протягом певного періоду часу не звільняє її від покладеного на неї законом обов`язку утримувати свого неповнолітнього сина, у тому числі і за допомогою держави у певних випадках, і не робить автоматично позивача зобов`язальною особою з утримання сина дружини. Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

За своїм змістом решта доводів апеляційної скарги зводяться до повторення підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трофименко Марини Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 19 травня 2025 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: І.В. Кочеткова

Е.А. Онищенко