Ухвала від 12.05.2025 по справі 754/5625/23

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 754/5625/23 Провадження 2/636/24/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2025 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Оболєнської С.А.,

за участю секретаря судового засідання Зіник А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чугуєві заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лихоти Оксани Володимирівни про забезпечення позову,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лихота О.В. звернулась до суду із заявою про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,треті особи:Служба усправах дітейта сім`їВишгородської міськоїради,орган опікита піклуванняв особіВишгородської міськоїради,орган опікита піклуванняЧугуївської міськоївійськової адміністрації,про визначеннямісця проживаннянеповнолітніх дітей,та зустрічноюпозовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особа:Служба усправах дітейДеснянської районноїу містіКиєві державноїадміністрації,про визначеннямісця проживаннянеповнолітніх дітейта зобов`язанняповернути дітей, та просить до набрання рішенням у справі №754/5625/23 законної сили забезпечити позов, а саме:

-зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) забезпечити побачення батька ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) з дітьми: сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом передачі йому дітей у місті Львові (Україна) або місті Ужгороді (Україна) Крижанівському Сергію Валентиновичу ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) або його дружині ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт (id - карта) № НОМЕР_3 , виданий 25.05.2018, орган, що видав 3228, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації : АДРЕСА_3 ) на літо, а саме з 12 червня 2025 року по 29 серпня 2025 року;

-зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) забезпечити спілкування батька ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) з дітьми: сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв`язку кожного дня з понеділка по п`ятницю з 19-00 по 20-00 год., у суботу та неділю - з 09.00 по 10.00 год. з урахування графіку та режиму дня дітей;

-заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) чинити перешкоди у побаченнях батька ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) з дітьми: сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-зобов`язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) повернути сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 29 серпня 2025 року, шляхом передачі дітей у місті Львові (Україна) або місті Ужгород (України).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначила, що зазначений спосіб забезпечення позовної заяви не співпадає із позовними вимогами, проте стосується предмету спору та забезпечить батьку можливість побачитись з дітьми до вирішення спору між батьками. Предметом спору за первинною позовною заявою є визначення визначити місце проживання неповнолітніх дітей з батьком, предметом зустрічної позовної заяви є визначення місця проживання дітей за місцем проживання їх матері та повернення дітей матері в Німеччину. Тобто, мати не дочекавшись вирішення спору, самостійно вирішила шляхом перешкоди спілкуванню дітей з батьком та вивезення їх за кордон. У зв`язку із тим, що батько обмежений у праві на побачення з дітьми виникла необхідність у забезпечені позовної заяви саме відповідним способом. Більш того, дії ОСОБА_2 порушують права ОСОБА_1 , так як він завжди брав участь у вихованні дітей і діти проживали з ним. Батько не тільки не може виконувати батьківські обов`язки, а й йому не відомо що з дітьми.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, матеріали справи, приходжу до наступних висновків.

За правилами ч. 1ст.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Положеннями ч. 2ст. 149 ЦПК Україниунормовано, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3ст. 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Пунктом 1постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 1ст. 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Так, положеннями ч. 1ст. 150 ЦПК Українизакріплено види забезпечення позову, в тому числі: заборона вчиняти певні дії; встановлення обов`язкувчинити певнідії,у разіякщо спірвиник ізсімейних правовідносин; інші заходи у випадках, передбачених законами.

З огляду на наведене, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Слід також зазначити, що відповідно доЗакону України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 рокув Україні було запроваджено воєнний стан з 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони й відповідно до українського законодавства. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє до теперішнього часу.

Відповідно до ч. 1ст.1Закону України «Про правовий режим воєнного стану»воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У п.п.1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно дост. 141 СК Українита ч. 3ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Враховуючи те, що воєнний стан запроваджено на всій території України, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, вжиття заходу забезпечення позову шляхом побачення дітей з батьком на території України може створити небезпеку їх життю і здоров`ю у разі початку активних бойових дій у регіоні перебування дітей, а відтак нестиме загрозу для їх благополуччя та не відповідатиме їх якнайкращим інтересам, які в даному випадку мають пріоритет над інтересами батька.

У поданій до суду заяві про забезпечення позову заявником не зазначено вагомі причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, зокрема, чим саме забезпечення позову сприятиме виконанню рішення суду згідно заявлених позовних вимог та не обґрунтовано, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що обраний спосіб забезпечення позову не відповідає вимогамст. 150 ЦПК України, а відтак у задоволенні заяви слід відмовити в повному обсязі за наведених вище підстав.

Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

В силу положень ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 77ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст.78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись ст. ст. 149-153, 260, 261, 263, 353 ЦПК України, суд

постановив:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лихоти Оксани Володимирівни про забезпечення позову відмовити.

Ухвала можебути оскарженав апеляційномупорядку досуду апеляційноїінстанції в15-деннийстрок здня їїпроголошення безпосередньодо судуапеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Cуддя: С.А. Оболєнська