Постанова від 19.05.2025 по справі 925/180/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2025 р. Справа№ 925/180/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,

представників сторін: не з`явились,

розглянувши заяву представника фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни адвоката Плакущого С.В. про прийняття додаткового рішення

при розгляді апеляційної скарги

Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 (повний текст складено 25.11.2024)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 (повний текст складено 25.11.2024)

у справі № 925/180/24 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни

до 1) Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама",

2) Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Лисак Олег Олександрович,

про стягнення 648 364 грн 00 коп,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

17.04.2025 до суду апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» від представника фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни (далі - ФОП Лисак С.В.) адвоката Плакущого С.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат (далі - заява).

Звертаючись із заявою заявник зазначає, що при ухваленні судового рішення Північним апеляційним господарським судом у справі №925/180/24 не було вирішено питання про судові витрати пов`язані з розглядом справи.

У поданій заяві заявник просить ухвалити додаткове судове рішення у справі №925/180/24, яким розподілити фактичні судові витрати позивача: ФОП Лисак С.В., пов`язані з розглядом справи №925/180/24 у Північному апеляційному господарському суді у розмірі 15 000,00 грн та стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклами» (далі - КП «Київреклама», Підприємство) на користь Лисак С.В. судові витрати у розмірі 15 000,00 грн.

Заявник зазначає, що судові витрати позивача ФОП Лисак С.В. розраховані на підставі додаткової угоди №1 від 07.08.2023 до договору-доручення про надання правничої допомоги від 07.08.2023 та договору-доручення про надання правничої допомоги від 07.08.2023. Зазначені витрати підтверджуються актом приймання-передачі наданої правничої допомоги від 19.01.2025.

Про понесені фактичні судові витрати ФОП Лисак С.В. заявила у відзиві на апеляційну скаргу, докази понесених судових витрат були надані у додатках до відзиву на апеляційну скаргу, направлені до суду та учасникам справи. У розрахунку судових витрат були враховані витрати за надану правничу допомогу, гонорар адвоката за представництво інтересів клієнта адвокатом Плакущим С.В. у одному судовому засіданні, яке відбулось 03.03.2025 о 12 год 40 хв. Фактично були понесені судові витрати за представництво інтересів клієнта адвокатом у трьох судових засіданнях у Північному апеляційному господарському суді, які відбулися: 03.03.2025 о 12 год 40 хв, 26.03.2025 о 12 год 00 хв, 31.03.2025 о 12 год. 10 хв.

Заявник відзначає, що під час апеляційного розгляду справи учасники справи не заперечували проти заявленого розміру понесених ФОП Лисак С.В. судових витрат.

Дії суду щодо розгляду заяви по суті.

Згідно з протоколами передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (кладу суду) від 17.04.2025 заяву передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 прийнято до розгляду заяву представника фізичної особи-підприємця Лисак С.В. адвоката Плакущого С.В. про прийняття додаткового рішення у справі №925/180/24. Розгляд заяви призначено на 19.05.2025.

Позиції учасників справи.

КП «Київреклама» надало письмові пояснення щодо поданої ФОП Лисак С.В. заяви, у яких вважає, що адвокат Плакущий С.В. документально не довів, доказів не надав на підтвердження витрат на правничу допомогу.

Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.

У лютому 2024 року ФОП Лисак С.В. звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою, у якій просила стягнути з КП «Київреклама» та Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - Державна казначейська служба) 648 364,00 грн шкоди, з яких 348 364 грн матеріальної та 300 000,00 грн моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь ФОП Лисак С.В. 348 364,00 грн матеріальної та 300 000,00 грн моральної шкоди.

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 задоволено заяву ФОП Лисак С.В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі. Стягнуто з КП «Київреклама» на користь ФОП Лисак С.В. витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 60 814,72 грн.

Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, КП «Київреклама» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить: рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №925/180/24 скасувати повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ФОП Лисак С.В. до Підприємства та Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення шкоди в розмірі 648 364,00 грн; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №925/180/24 скасувати повністю.

ФОП Лисак С.В. надала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити оскаржувані рішення без змін, а апеляційну скаргу КП «Київреклама» - без задоволення, розподілити судові витрати, понесені ФОП Лисак С.В. у суді апеляційної інстанції.

У відзиві ФОП Лисак С.В. зазначила, що заявляє попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовно у розмірі 15 000,00 грн, які складаються з гонорару адвоката за: складання заяви до Північного апеляційного господарського суду про відсутність матеріалів у електронній справі та про ознайомлення з матеріалами справи № 925/180/24 в електронному вигляді (1 000,00 грн); складання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України (8 000,00 грн); складання заяви про участь у судовому засіданні під час апеляційного розгляду в режимі відеоконференції (1 000,00 грн); представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції (5 000,00 грн) за одне судове засідання.

Вказані витрати розраховані на підставі додаткової угоди №1 від 07.08.2023 до договору-доручення про надання правничої допомоги від 07.08.2023.

Керуючись вимогами ст. 129 ГПК України, ФОП Лисак С.В. у відзиві заявила про фактично понесені нею судові витрати, у суді апеляційної інстанції, у т.ч.:

- понесені фактичні витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн. Вказані витрати підтверджуються: актом приймання-передачі наданої правничої допомоги від 19.01.2025 згідно з додатковою угодою №1 від 07.08.2023 до договору-доручення про надання правничої допомоги від 07.08.2023.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 апеляційну скаргу КП «Київреклама» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №925/180/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 у справі №925/180/24 залишено без змін.

17.04.2025 до апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» від представника ФОП Лисак С.В. адвоката Плакущого С.В. надійшла заява, що розглядається.

З наявних у матеріалах справи документів суд встановив таке.

07.08.2023 Лисак С.В. (клієнт) уклала з адвокатом Плакущим С.В. (далі - адвокат) договір-доручення про надання правничої допомоги (далі - договір), предметом якого згідно з п. 1.1 є надання адвокатом правничої допомоги клієнту в усіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

На виконання умов договору або на вимогу однієї із сторін сторони оформляють акт приймання-передачі наданої правничої допомоги , який адвокат після завершення календарного місяця складає та надає клієнту у двох примірниках стосовно замовлення (послуги), що була надана у відповідних період або місяць (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору ціна на послуги (замовлення) або гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до договору.

Того ж дня сторони підписали додаткову угоду №1 до договору, у якій погодили види правової допомоги та її вартість, зокрема: підготовка документів для подачі позову до суду, збір доказів (підготовка листів, запитів, скарг, заяв та інших документів) - 1 000,00 грн; складання відзиву на апеляційну скаргу - 8 000,00 грн; представництво інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції - 5 000,00 грн.

19.01.2025 сторони підписали акт приймання-передачі наданої правничої допомоги згідно додаткової угоди №1 від 07.08.2023 до договору, згідно з яким адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу у справі №925/180/24 на загальну суму 15 000,00 грн:

- складання заяви до Північного апеляційного господарського суду про відсутність матеріалів у електронній справі та про ознайомлення з матеріалами справи № 925/180/24 в електронному вигляді - 1 000,00 грн;

- складання відзиву на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду - 8 000,00 грн;

- складання заяви про участь у судовому засіданні під час апеляційного розгляду в режимі відеоконференції - 1 000,00 грн;

- представництво інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді у справі № 925/180/24 (03.02.2025 о 13 год 20 хв) - 5 000,00 грн.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - у разі фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом у наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість (однієї) години роботи того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору і привели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

А тому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема в абз. 2 підп. 4.1 п. 4 Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 він наголосив на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України не визначає конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм у оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Окрім цього у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Дослідивши надані заявником докази понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 15 000,00 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і співмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції.

Зазначена у акті приймання-передачі вартість наданих послуг відповідає вартості таких послуг, узгодженій сторонами у додатковій угоді №1 до договору.

Надання послуг підтверджується наявними у справі матеріалами (заявою, відзивом на апеляційну скаргу, протоколами судових засідань, договором та додатковою угодою №1 до нього, актом), що спростовує доводи поданого КП «Київреклама» пояснення. При цьому колегія суддів бере до уваги і те, що хоча у договорі розмір гонорару адвоката визначений у 5000 грн за одне судове засідання, позивачка цю разову суму не збільшила, хоча засідань дійсно було три і в кожному адвокат Плакущий С.В. брав безпосередню участь.

Враховуючи ненадання заявником доказів оплати правничої допомоги, суд звертається до висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Так, в абз. 2 та 3 п. 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

За таких підстав колегія суддів вважає, що витрати ФОП Лисак С.В. на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, підтверджуються у розмірі 15 000,00 грн та мають бути покладені на КП «Київреклама».

Заява ФОП Лисак С.В. про прийняття додаткового рішення підлягає задоволенню повністю.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Керуючись ст. 74, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Заяву представника представника фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни адвоката Плакущого С.В. про прийняття додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, Україна, м. Київ, Боричів узвіз , буд. 8, код ЄДРПОУ 26199714) на користь Фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

4. Справу №925/180/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст додаткової постанови складено 20.05.2025.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова