Постанова від 20.05.2025 по справі 904/6493/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2025 м. Дніпро Справа № 904/6493/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач) Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 у справі № 904/6493/23 (суддя Дупляк С.А.), повний текст рішення складено 14.10.2024

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Альянсремтрактор»

про стягнення неустойки за порушення строків виконання зобов`язання за договором, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

У грудні 2023 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ТОВ «Виробничо-комерційна компанія «Альянсремтрактор» (далі - відповідач) про стягнення штрафу у сумі 47025,23 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору у справі покласти на позивача.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції АТ «Українська залізниця» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована допущеним судом першої інстанції порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясованими обставинами справи, не наданням належної оцінки доказам і аргументам сторін, а також не врахуванням правових позицій Верховного Суду, що призвело до ухвалення помилкового та необґрунтованого рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд першої інстанції дійшов помилкових і необґрунтованих висновків щодо правової природи актів приймання-передачі, безпідставно ототожнивши їх із правочином про зміну істотних умов договору, зокрема строків виконання робіт, чим порушив вимоги Цивільного кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі», положення самого договору (п. 9.1), а також усталену судову практику Верховного Суду, згідно з якою такі акти є лише первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факт виконання робіт, але не є виявом волі сторін на зміну умов договору;

- суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статті 612, 613 та 651 ЦК України, не врахував, що прострочення кредитора не усуває прострочення боржника, не визнав продовження існування зобов`язань після закінчення строку дії договору, не зменшив розмір неустойки пропорційно можливому періоду прострочення кредитора, натомість безпідставно повністю відмовив у задоволенні позову, чим порушив засади справедливості, верховенства права та єдності судової практики.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що підписані сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт є правочинами у письмовій формі, які підтверджують спільну волю сторін щодо відсутності претензій, зокрема щодо строків виконання зобов`язань, а отже, фактично засвідчують зміну строків виконання робіт.

Чинне законодавство не зобов`язує оформлювати зміну договору виключно у формі додаткової угоди з відповідною назвою, а достатньо дотримання письмової форми. Позивач своїми діями та підписанням актів без зауважень погодився з новими строками виконання робіт, чим втратив право на неустойку.

Додатково, відповідач наголошує, що затримка передачі двигунів у ремонт відбулася з боку позивача, що свідчить про прострочення кредитора, яке унеможливило своєчасне виконання зобов`язання відповідачем. Суд першої інстанції, на думку відповідача, обґрунтовано визнав ці обставини належним чином доведеними та застосував положення Цивільного і Господарського кодексів України, які звільняють боржника від відповідальності у разі прострочення кредитора.

У зв`язку з вищезазначеним, відповідач вважає відсутніми правові підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

01.12.2021 за результатами проведеної процедури публічної закупівлі, між АТ «Українська залізниця» (далі - замовник, позивач) та ТОВ «ВКК «Альянсремтрактор» (далі - виконавець, відповідач) укладено договір № ОД/П-21-828 НЮ про надання послуг з ремонту двигунів внутрішнього згорання (далі - договір).

Відповідно до п. 1.2. договору, укладеного між сторонами, виконавець зобов`язався за завданням замовника особисто надати послуги з ремонту двигунів внутрішнього згорання, а замовник прийняти та оплатити належним чином надані послуги у порядку та на умовах, передбачених договором. Перелік, кількість та вартість послуг визначено в додатку № 1 до договору.

Згідно з п. 4.1. договору, надання послуг здійснюється протягом строку дії договору виключно на підставі письмової заявки (рознарядки) замовника, яка є дозволом на надання послуг та підтверджує готовність замовника до їх приймання. Передача в ремонт оформлюється актом передачі. Як передбачено п. 4.2. договору, виконавець має право розпочати надання послуг лише після отримання рознарядки від замовника у спосіб, передбачений п. 15.5. договору.

Відповідно до п. 4.6. договору, строк надання послуг не повинен перевищувати 45 календарних днів з моменту передачі в ремонт, але в будь-якому випадку не пізніше 24.12.2021, з правом дострокового виконання. Згідно з п. 4.9. договору, дати підписання актів здавання в ремонт та здачі-приймання наданих послуг є підставою для обрахування строків фактичного перебування обладнання в ремонті.

Пунктом 6.8. договору визначено, що транспортування до місця ремонту та після його завершення замовник забезпечує самостійно та за власний рахунок. Ці витрати не входять до вартості послуг. Згідно з п. 6.9. договору, дати підписання відповідних актів також є підставою для обчислення строків виконання робіт.

Пунктом 8.9. договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов`язань передбачено штраф у розмірі 0,1% вартості послуг, щодо яких допущено прострочення, за кожний день такого прострочення.

Відповідно до п. 15.5. договору, листування між сторонами здійснюється шляхом направлення повідомлень на адреси, визначені у розділі договору «Місцезнаходження та реквізити Сторін», або засобами електронної пошти. Підтвердженням отримання повідомлень є поштова квитанція, інший поштовий документ або підтвердження електронного повідомлення, що містить дані про факт і час отримання. У разі відсутності підтвердження вважається, що повідомлення не отримане.

Відповідно до п. 10.1. договору, він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 24.12.2021, а в частині фінансових зобов`язань до їх повного виконання. Як зазначено в п. 10.2. договору, завершення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мали місце в період його дії.

Згідно з додатком № 1 до договору відповідач зобов`язався надати послуги з ремонту двигунів ЯМЗ-238 М2 (№№ 1831, 30194858, 60296268, 2133, 80355198, 70308176, 30201232, 70308179, ЯМЗ-236 (№ б/н) та Д-245 №№ 317777, 317775, 305808,301212) (а. с. 12 т 1).

Згідно додатку № 2 до договору було складено калькуляцію надання послуг з ремонту двигунів внутрішнього згорання (а. с. 13-20 т 1).

Відповідно до п. 6.8. договору позивач передав в ремонт двигуни згідно наступних актів прийому передачі (а. с. 25-79 т 1):

- акт від 13.12.2021 прийому-передачі в ремонт двигуна ЯМЗ 238 № 1831;

- акт від 10.12.2021 прийому-передачі в ремонт двигуна ЯМЗ 238 М2 № 30194858;

- акт від 10.12.2021 прийому-передачі в ремонт двигуна ЯМЗ 238 М2 № 60296268;

- акт від 10.12.2021 прийому-передачі в ремонт двигуна д 245 № 317777;

- акт від 13.12.2021 прийому-передачі в ремонт двигуна ЯМЗ 236 № б/н;

- акт від 13.12.2021прийому-передачі в ремонт двигуна ЯМЗ 238 М2 № 2133;

- акт від 13.12.2021 прийому-передачі в ремонт двигуна ЯМЗ 238 М2 № 80355198;

- акт від 13.12.2021 прийому-передачі в ремонт двигуна ЯМЗ 238 № 70308176;

- акт від 15.12.2021 прийому-передачі в ремонт двигуна ЯМЗ 238 М2 № 30201232;

- акт від 10.12.2021 прийому-передачі в ремонт двигуна Д-243 № 301212;

- акт від 14.12.2021 прийому-передачі в ремонт двигуна ЯМЗ 238 № 70308179;

- акт від 10.12.2021 прийому-передачі в ремонт двигуна Д-245 № 305808;

- акт від 10.12.2021 прийому-передачі в ремонт двигуна Д-245 № 305808.

Надання послуг по ремонту двигунів підтверджується наступними актами (а. с. 25-79 т 1):

- актом надання послуг № 204 від 30.12.2021 (по ремонту двигуна ЯМЗ-238, № 1831) на суму 112 692,00 грн;

- актом надання послуг № 9 від 22.02.2022 (по ремонту двигуна ЯМЗ-238, № 30194858) на суму 83 020,00 грн;

- актом надання послуг № 10 від 22.02.2022 (по ремонту двигуна ЯМЗ-238, № 60296268) на суму 103 008,00 грн;

- актом надання послуг № 11 від 22.02.2022 (по ремонту двигуна Д-245 № 317777) на суму 84 936,00 грн;

- актом надання послуг № 4 від 09.02.2022 (по ремонту двигуна ЯМЗ-236 № б/н) на суму 123 084,00 грн;

- актом надання послуг № 6 від 09.02.2022 (по ремонту двигуна ЯМЗ-238 М2 № 80355198) на суму 140 268,00 грн;

- актом надання послуг № 16 від 09.02.2022 (по ремонту двигуна ЯМЗ-238 М2 № 2133) на суму 135 120,00 грн;

- актом надання послуг № 210 від 30.12.2021 (по ремонту двигуна ЯМЗ-238 М2 № 70308176) на суму 157 176,00 грн;

- актом надання послуг № 212 від 30.12.2021 (по ремонту двигуна ЯМЗ-238 № 30201232) на суму 75 348,00 грн;

- актом надання послуг № 8 від 14.02.2022 (по ремонту двигуна Д-243 № 301212) на суму 62 484,00 грн;

- актом надання послуг № 7 від 09.02.2022 (по ремонту двигуна ЯМЗ-238 № 70308179) на суму 82 848,00 грн;

- актом надання послуг №12 від 18.01.2022 (по ремонту двигуна Д-245 № 317775) на суму 85 680,00 грн;

- актом надання послуг №13 від 18.01.2022 (по ремонту двигуна Д-245 № 305808) на суму 123 000,00 грн.

Як зазначає позивач, у порушення умов договору, зокрема п. 4.6., відповідач надав послуги з ремонту двигунів внутрішнього згорання з перевищенням передбачених строків. Порушення строків відбулося по кожному об`єкту ремонту окремо, при цьому вартість наданих послуг також відрізнялася, що зумовило необхідність індивідуального розрахунку штрафних санкцій відповідно до п. 8.9. договору. Загальний розмір штрафу, нарахованого позивачем, склав 47 025,23 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору, 18.02.2022 позивач направив відповідачу претензію № НЮ-09/19 (а. с. 80 81 т 1), в якій вимагав сплатити пеню в сумі 45 841,51 грн. Як доказ отримання цієї претензії, позивач надав лист-відповідь відповідача від 08.04.2022 № 783, в якому останній підтвердив, що претензія була отримана 31.03.2022 представником позивача. У зазначеному листі відповідач виклав власний розрахунок пені та надав гарантування сплати пені за кожен окремий двигун у відповідних розмірах протягом трьох робочих днів з моменту проведення остаточних розрахунків з боку позивача (а. с. 82 т 1).

Надалі, 15.06.2022, позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 28, у якій вимагав сплатити пеню у сумі 49 413,41 грн (а. с. 84 т 1).

У відповідь, 19.09.2022, відповідач надіслав лист № 1074, в якому зазначив, що, на його думку, відсутні правові підстави для нарахування штрафу після дати завершення дії договору 24.12.2021, відповідно до п. 8.9. договору. Водночас відповідач вказав, що за наявності згоди позивача на мирне врегулювання спору, він готовий письмово погодити розмір штрафних санкцій, визначених у листі-відповіді № 783 від 08.04.2022 на претензію від 18.02.2022 № НЮ-09/19 (а. с. 85 86 т 1).

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факту невиконання робіт у строки, передбачені договором, однак вказує, що причини порушення строків виконання зобов`язань полягали, зокрема, у діях самого позивача.

Відповідач посилається на п. 4.6. договору від 01.12.2021, відповідно до якого строк надання послуг становив не більше 45 календарних днів з моменту передачі об`єкта в ремонт, але не пізніше 24.12.2021. За твердженням відповідача, строк початку надання послуг безпосередньо залежав від фактичної передачі об`єктів ремонту, яку мав здійснити позивач, згідно з п. 6.8. договору.

Відповідач зазначає, що вказаний строк (01.12.2021 24.12.2021) був обмежений у часі, і за його твердженням, позивач діяв недобросовісно, не вжив належних заходів для оперативної передачі двигунів у ремонт. Також, під час підписання актів здачі-приймання наданих послуг, позивач не висловив жодних зауважень щодо строків їх виконання.

Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач у позовній заяві вказує початком прострочення виконання зобов`язання 25.12.2021, тобто день, наступний за датою закінчення строку дії договору. Відповідач вважає, що ні договором, ні чинним законодавством не передбачено можливості застосування штрафних санкцій до зобов`язань, які виникли після спливу строку дії договору.

Також відповідач вказує, що позивачем не подано доказів існування об`єктивних перешкод для передачі двигунів на ремонт одразу після укладення договору. На його думку, загальні посилання на внутрішні погодження в межах структури позивача не можуть вважатися поважною причиною затримки. Відповідач підкреслює, що договір укладено за результатами тендеру UA-2021-10-02-000043-с, організованого самим позивачем, у межах якого ще 02.10.2021 було опубліковано тендерну документацію, що містила проект договору з передбаченням обов`язку замовника здійснити доставку двигунів. Отже, позивач мав достатньо часу для належної організації передачі об`єктів ремонту.

Відповідач також зазначає, що між сторонами не укладались додаткові угоди щодо продовження строку дії договору або можливості нарахування штрафів після 24.12.2021. Відтак, за його твердженням, у період дії договору (з 01.12.2021 до 24.12.2021 включно) ним не було допущено жодного порушення, а заявлені позивачем штрафні санкції у сумі 47 025,23 грн нараховані за період, що виходить за межі строку дії договору.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив позивачу нараховані штрафні санкції, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до норм цивільного та господарського законодавства, зокрема ст. 11, 509, 625, 628, 629, 638 Цивільного кодексу України (ЦК України) та ст. 173, 180 Господарського кодексу України (ГК України), цивільні права та обов`язки виникають із договорів, які укладаються за згодою сторін щодо їхніх істотних умов. У справі, що розглядається, між сторонами укладено договір підряду № ОД/П-21-828 НЮ від 01.12.2021, що є дійсним, належно укладеним та обов`язковим до виконання.

Згідно з умовами договору, предметом якого було надання послуг з ремонту двигунів внутрішнього згорання, позивач (замовник) звернувся до відповідача (підрядника) з вимогою виконання робіт. Проте виникли суперечності щодо дотримання строків виконання робіт, зокрема щодо порушення термінів надання послуг з ремонту, за що позивач вимагає стягнення штрафних санкцій, встановлених договором.

Місцевий господарський суд правильно визначив, що надання послуг врегульовано розділом 4 договору. Зокрема, п. 4.6. договору встановлює термін надання послуг не більше 45 календарних днів з моменту передачі в ремонт, але не пізніше 24.12.2021, з правом дострокового виконання. Договір також визначає, що термін виконання робіт розраховується з моменту підписання актів приймання-передачі (п. 4.9.), і позивач зобов`язаний організувати транспортування двигунів до місця ремонту (п. 6.8.).

На основі зазначених умов, суд першої інстанції звернув увагу на фактичні обставини, згідно з якими затримка передачі двигунів для ремонту була спричинена саме діями позивача. Позивач направив заявки лише після підписання договору (07.12.2021, 09.12.2021, 10.12.2021, 14.12.2021), а акти приймання-передачі були підписані лише в середині грудня 2021 року. Це свідчить про те, що саме затримка з боку позивача у передачі двигунів вплинула на строки виконання робіт.

Щодо нарахування штрафних санкцій, відповідно до п. 8.9. договору, у разі порушення термінів виконання зобов`язань передбачено стягнення штрафу у розмірі 0,1% вартості послуг за кожен день прострочення. Однак відповідач, визнаючи прострочення у виконанні робіт, стверджує, що затримка сталася через непередбачену затримку з боку позивача у передачі двигунів, що обґрунтовує його заперечення щодо нарахування штрафу після 24.12.2021.

Суд першої інстанції вірно врахував, що, згідно з ч. 1 ст. 850 ЦК України, замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні робіт. Отже, затримка передачі двигунів була порушенням обов`язків позивача, що вплинуло на виконання договору.

Додатково, судом було з`ясовано, що акти наданих послуг, підписані сторонами, містять відсутність претензій щодо строків виконання робіт. Згідно з п. 9.1. договору, зміни до договору можуть вноситися за спільною згодою сторін шляхом підписання додаткових угод. Однак акти виконаних робіт, підписані сторонами, фактично є зміною умов договору, оскільки не містять претензій щодо строків виконання.

У вказаних актах чітко зазначено, що замовник (позивач) претензій по об`єму, якості та строкам виконаних робіт (наданих послуг) не має.

Це підтверджує, що сторони фактично погодили нові строки виконання робіт.

Суд першої інстанції також правильно зазначив, що будь-які зміни до договору повинні бути оформлені письмово (ст. 654 ЦК України), і, оскільки акти виконаних робіт не містять претензій до строків, суд обґрунтовано прийняв рішення про відмову в задоволенні позову позивача, адже зміни до договору були внесені письмово, і акт підписання сторонами без зауважень є підтвердженням змін строків виконання робіт.

Таким чином, враховуючи обставини даної справи, місцевий господарський суд правильно визначив безпідставними позовні вимоги АТ «Українська залізниця», оскільки сторони фактично погодили нові строки виконання робіт, а не заявляли претензій до строків після підписання актів виконаних робіт, що у подібних правовідносинах також було підтверджено Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 10.09.2024 по справі № 904/6373/23.

Доводи апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» є необґрунтованими, неправильно трактують фактичні обставини справи та не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Зокрема, твердження про помилкове ототожнення актів здачі-приймання виконаних робіт із правочином щодо зміни умов договору є безпідставним. Відповідно до положень чинного законодавства (ст. 654 ЦК України), письмове оформлення домовленостей сторін, може свідчити про зміну умов договору, якщо в них фіксується воля обох сторін. У даному випадку, акти виконаних робіт, підписані без жодних зауважень щодо строків виконання, підтверджують, що позивач погодився з результатами і строками надання послуг. Таким чином, саме ці акти за своєю правовою природою є не лише первинними бухгалтерськими документами, а й письмовим підтвердженням зміни строків виконання зобов`язань, що повністю відповідає положенням договору та вимогам законодавства щодо форми правочину.

Крім того, твердження апелянта про неправильне застосування статей 612, 613 і 651 ЦК України також є помилковими. Суд першої інстанції правильно встановив, що затримка з передачею об`єктів ремонту мала місце саме з боку позивача, що свідчить про прострочення кредитора відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України. У таких умовах боржник не несе відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання, що прямо передбачено законом. Також суд вірно застосував принцип добросовісності сторін та об`єктивно оцінив обставини справи, не допустивши перебільшеного тлумачення на користь однієї зі сторін.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності встановлених фактичних обставин справи та зроблених на їх основі правових висновків. Підстав для скасування рішення не вбачається.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.

За результатами апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, надав належну оцінку доказам, поданим сторонами, та дійшов обґрунтованих висновків щодо фактичних і правових аспектів спору.

Доводи апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки встановлених фактичних обставин справи та не містять нових істотних доказів чи правових аргументів, які б свідчили про допущення судом попередньої інстанції порушень норм права. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що акти приймання-передачі, підписані сторонами без зауважень, у даному випадку свідчать про фактичну зміну строків виконання зобов`язань, а також про відсутність з боку позивача заперечень щодо строків та обсягу виконаних робіт. Такі дії сторін відповідають вимогам письмової форми зміни умов договору згідно зі ст. 654 ЦК України.

Крім того, правова позиція позивача щодо застосування штрафних санкцій після завершення строку дії договору суперечить узгодженим умовам договору, зокрема п. 8.9., та не ґрунтується на вимогах законодавства. Посилання на недобросовісність дій відповідача є необґрунтованими, оскільки прострочення передачі двигунів було спричинено саме позивачем, що виключає відповідальність відповідача згідно зі ст. 613 ЦК України.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. На підставі статей 236, 275, 276 ГПК України, апеляційний господарський суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 у справі № 904/6493/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов