Рішення

від 20.05.2025 по справі 903/25/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 травня 2025 року Справа № 903/25/25 (607/25310/24)

за позовом ОСОБА_1 , м.Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньтабак, м. Луцьк

про стягнення 36 177, 31 грн

в межах розгляду справи №903/25/25

за заявою Акціонерного товариства Райффайзен Банк

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬТАБАК

про банкрутствоСуддя М. С. Шум

встановив: Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дячук С.І., звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ТОВ «Волиньтабак» про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 5832,73 грн та компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 30344,58 грн.

Предметом даного спору є стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості по заробітній платі у розмірі 5832,73 грн та компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 30 344, 58 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Згідно з відповідною ухвалою, серед іншого, копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів постановлено надіслати (вручити) учасникам справи.

Ухвалою Господарського суду Волинської області (суддя Шум М.С.) №903/25/25 від 30.01.2025 відкрито провадження за заявою Акціонерного товариства Райффайзен Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬТАБАК про банкрутство.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.02.2025 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дячук Сніжана Ігорівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки передано на розгляд до Господарського суду Волинської області (43010, проспект Волі, 54А, м. Луцьк), в провадженні якого перебуває господарська справа №903/25/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак».

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.04.2025 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дячук С.І., до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 5832,73 грн та компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 30344,58 грн до розгляду в межах розгляду справи №903/25/25 за заявою Акціонерного товариства Райффайзен Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю ВОЛИНЬТАБАК про банкрутство, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано позивачеві, розпоряднику майна боржника та відповідачеві (боржнику) надати суду, при наявності, письмові пояснення стосовно позовних вимог з документами в їх обґрунтування протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання цієї ухвали з доказами надіслання іншим учасникам справи.

25.04.2025 до суду через Електронний суд надійшли письмові пояснення розпорядника майна ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» щодо позовної заяви ОСОБА_1 .

Арбітражний керуючий у поясненнях зазначає, що у розпорядника майна відсутні документальні підтвердження щодо здійснення відповідних розрахунків між боржником та позивачем. Таким чином, розпорядник майна не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Докази надіслання пояснень іншим учасникам справи надано суду.

Суд приймає пояснення розпорядника майна боржника та долучає їх до матеріалів справи.

Від відповідача (боржника, ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК») пояснення чи відзив на позовну заяву не надходили.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність пред`явлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з встановленими обставинами:

Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; зокрема, спори про стягнення заробітної плати. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України визначається, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі та зокрема, справи у спорах стягнення заробітної плати.

Ухвалою Господарського суду Волинської області (суддя Шум М.С.) №903/25/25 від 30.01.2025 відкрито провадження за заявою Акціонерного товариства Райффайзен Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» про банкрутство.

Згідно ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Розпорядник майна зобов`язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач фізична особа ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК», працюючи у товаристві на посаді експедитора магазину. 22.08.2024 ОСОБА_1 було звільнено з роботи за згодою сторін. Копію витягів з трудової книжки гр. ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи.

До матеріалів справи долучено Витяг з Наказу ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» від 22.08.2024 №169-к про звільнення з роботи за угодою сторін ОСОБА_1 та про доручення бухгалтерії надати остаточний розрахунок та виплатити за 126 календарних днів невикористаної відпустки.

До матеріалів справи також долучено заяву від 01.10.2024 позивача, що адресована відповідачеві із проханням надати довідку про загальну суму заборгованості по заробітній платі та за 126 календарних днів невикористаної відпустки. До справи долучено Адвокатський запит ОСОБА_2 від 31.10.2024 №50, що адресований ТОВ «Волиньтабак» в інтересах ОСОБА_1 про надання розрахунків заборгованості боржника перед позивачем щодо невиплаченої заробітної плати та компенсації за 126 днів невикористаної відпустки.

Відповідні запити залишення ТОВ «Волиньтабак» без реагування. Про інше боржник суд не повідомив.

Станом на цей час ОСОБА_1 заробітної плати за серпень 2024 року , а також компенсацію за невикористані дні відпустки не отримав.

Розпорядник майна боржника повідомив суд, що у нього відсутні документальні підтвердження щодо здійснення відповідних розрахунків між боржником та позивачем. ТОВ «Волиньтабак» не надав суду докази на підтвердження розрахунків між колишнім працівником та товариством, обставини, викладені в позовній заяві, не спростовує.

Відповідно до долучених до матеріалів справи відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 11.11.2024 ОСОБА_1 за серпень 2024 ТОВ «Волиньтабак» було нараховано дохід у розмірі 36 177, 31 грн з яких: 30 344, 58 грн компенсація за невикористані дні відпустки, 5 853, 73 заробітна плата. Відповідні кошти позивачеві не перераховані.

Згідно ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з боржника заборгованості перед ОСОБА_1 по заробітній платі в сумі 5 832, 73 грн та за невикористану відпустку у розмірі 30 344, 58 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.)

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 13, 73-80 , 123, 126, 129, 221, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» (вул. Транспортна, буд.1, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 21736857) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 832, 73 грн заборгованості по заробітній платі та 30 344, 58 грн. заборгованості за невикористану відпустку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

З врахуванням положень ст.ст. 253, 256, 257 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМикола ШУМ