Рішення від 07.05.2025 по справі 910/15746/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.05.2025Справа №910/15746/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 7 703 993,57 грн,

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Солонюк К.Г.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" про стягнення пені у розмірі 3 499 687,33 грн та штрафу у розмірі 4 204 306,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 4600006885 про закупівлю послуг від 14.12.2022 в частині дотримання строків виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 15.01.2025.

Через діловодство суду 10.01.2025 від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Так, відповідач заперечуючи проти заявлених вимог позову вказує на те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, предметом якого є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об`єкта та його здачу. Таким чином, за доводами відповідача, відповідальність підрядника у вигляді штрафних санкцій (штрафу та пені) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов`язку зі здачі завершеного будівництвом об`єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов`язання. Відповідач зазначає, що з урахуванням п. 4.1. Договору, гранична дата виконання робіт - 14.12.2023, тоді як застосування штрафних санкцій до закінчення вказаного терміну є неправомірним.

Через систему "Електронний суд" 16.01.2025 від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивачем правомірно нараховано пеню за прострочення виконання кожного етапу робіт, а прострочення кредитором своїх зобов`язань не відповідає дійсності.

Через систему "Електронний суд" 02.01.2025 від представника відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, що при вирішенні даного спору необхідно враховувати позицію Верховного Суду, який неодноразово наголошував на тому, що сам факт порушення та момент з якого нараховуються штрафні санкції повинні враховуватися з моменту закінчення строку виконання робіт загалом.

Протокольною ухвалою суду від 19.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2025.

Протокольною ухвалою суду від 26.03.2025 відкладено судове засідання на 16.04.2025.

Протокольною ухвалою суду від 16.04.2025 відкладено судове засідання на 30.04.2025.

Протокольною ухвалою суду від 30.04.2025 відкладено судове засідання на 07.05.2025.

У судовому засіданні 07.05.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити; представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та проси відмовити в задоволенні позову.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.

В судовому засіданні 07.05.2025 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» (підрядник) укладено договір № 4600006885 про закупівлю послуг (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору, зобов`язується на свій ризик надати Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Розвадів), відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (надалі - роботи), а замовник прийняти і оплатити такі роботи відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно з Договірною ціною (додаток № 2), становить 61 908 000 грн, в тому числі ПДВ 20% - 10 318 000 грн.

У відповідності до п. 4.1 Договору підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладення цього договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (Додаток №3).

Згідно з п. 4.2 Договору строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей Договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.3 Договору датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 Договору.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що місце виконання робіт (надалі - об`єкт): ГРС Розвадів Бібрського ЛВУМГ - Львівської обл., Стрийський район, с. Розвадів.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору сторони погодили, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.

Розділом 6 Договору обумовлено порядок виконання робіт.

Згідно з умовами пунктів 7.1.1., 7.1.2. 7.1.4. Договору замовник зобов`язаний: допустити підрядника на об`єкт для проведення робіт з дотриманням вимог внутрішніх документів щодо охорони праці та допуску працівників сторонніх організацій та відвідувачів для виконання робіт (завдань) на об`єктах ТОВ «Оператор ГТС України»; приймати виконані роботи згідно оформлених в установленому Договором порядку актів приймання виконаних робіт; надати підряднику необхідну для виконання робіт інформацію, згідно Технічних, якісних та кількісних характеристик (Додаток № 1).

Підрядник зобов`язаний виконати якісно та у встановлені Графіком виконання робіт (Додаток № 3) строки роботи відповідно до Технічних, якісних та кількісних характеристик (Додаток № 1), ДБН та іншої нормативної документації (п. 7.3.1. Договору).

Відповідно до п. 10.2 Договору, у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторони погодили технічні вимоги і якісні характеристики, яким зокрема, погоджений перелік робіт, що виконуються при ремонті пункту вимірювання витрати газу.

Додатком № 2 до Договору сторони погодили договірну ціну у розмірі 61 231 608,79 грн.

Додатком № 3 до Договору сторони погодили графік виконання робіт, яким визначили наступні граничні терміни виконання робіт:

Етап 1. Обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 календарних днів;

Етап 2. Виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300 календарних днів;

Етап 3. Пусконалагоджувальні роботи - 365 календарних днів.

Враховуючи вище зазначені граничні терміни, роботи по етапу 2 мали бути завершені до 10.10.2023 (включно), а по етапу 3 - 14.12.2024 (включно).

Позивач вказує, що сторонами підписані акти із порушенням термінів виконання робіт, а саме:

- 14.11.2023 - акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року, тобто із простроченням на 34 календарні дні.

- 28.12.2023 - акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року, тобто із простроченням на 78 календарні дні.

- 10.01.2024 - акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2024 року, тобто із простроченням на 26 календарні дні.

- 29.03.2024 - акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2024 року, тобто із простроченням на 170 календарні дні.

Вказане слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення пені у розмірі 3 499 687,33 грн та штрафу у розмірі 4 204 306,24 грн, у зв`язку з несвоєчасним виконанням робіт по етапах №3 та №2 у строки встановлені графіком виконаних робіт, та залишення відповідачем претензій про нарахування пені за несвоєчасне виконання робіт без задоволення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 цього Кодексу).

Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.

Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договір, тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати сутність договору такого виду.

Проаналізувавши передбачені договором зобов`язання сторін, суд дійшов висновку, що договір про закупівлю від 14.12.2022 № 4600006885 за правовою природою є договором будівельного підряду, правовідносини щодо якого регулюються положеннями, зокрема, статті 875 ЦК України.

Згідно частин 1, 2, 4 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

В частинах 1, 2 статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об`єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов`язані із місцезнаходженням об`єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт (аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2018 зі справи № 910/22058/17, від 24.01.2020 зі справи № 910/3362/18).

За змістом статей 13, 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.

Сторони в п. 10.2. Договору передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

За змістом п. 1.1 Договору під поняттям «Роботи» сторонами визначено «Послуги ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Розвадів)». Тобто весь комплекс робіт, що є предметом договору. Умова договору про відповідальність не містить положень про її настання у випадку порушення строку виконання окремого етапу робіт.

Таким чином, із системного аналізу викладених норм законодавства в сукупності із узгодженими сторонами умовами Договору вбачається, що відповідальність підрядника у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов`язання.

З огляду на відсутність в п. 10.2 Договору формулювань щодо порушення строків виконання робіт з етапу, підлягає врахуванню перший рівень тлумачення умов договору, що базується на однаковому визначенні для всього змісту правочину значень слів і понять.

Матеріалами справи підтверджується, що кінцевим строком виконання підрядником усього комплексу робіт та передання замовнику готового об`єкта до експлуатації є 14.12.2023, а тому з 15.12.2023 у позивача виникає право на нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання підрядних робіт за Договором.

Матеріали справи містять підписані сторонами акти виконаних будівельних робіт, а саме:

14.11.2023 - акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року;

28.12.2023 - акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року;

10.01.2024 - акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2024 року;

29.03.2024 - акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2024 року.

Вказані акти підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень щодо обсягу та якості виконаних робіт.

Позивач, здійснюючи обрахунок позовних вимог, вказує, що прострочення відповідача:

- за актом від 14.11.2023 становить 68 дня (з 11.10.2023 по 13.11.2023),

- за актом від 28.12.2023 - 156 днів (з 11.10.2023 по 27.12.2023),

- за актом від 10.01.2024 - 117 днів (з 11.10.2023 по 09.01.2024),

- за актом від 29.03.2024 - 170 днів (з 11.10.2023 по 28.03.2024).

Однак, суд дослідивши зазначені акти виконаних будівельних робіт прийшов до висновку про часткове допущення відповідачем прострочення виконання своїх зобов`язань за Договором.

Так, враховуючи вищенаведені висновки щодо початку перебігу строку прострочення, а також меж позовних вимог, суд вважає, що прострочення відповідача за актом від 14.11.2023 відсутнє, оскільки відповідачем відповідні роботи виконано до закінчення передбаченого п. 4.1. Договору терміну.

Щодо нарахувань штрафних санкцій за актами від 28.12.2023, від 10.01.2024, від 29.03.2024 приймання виконаних будівельних робіт, суд зазначає, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення відповідача, оскільки, як вже зазначалось, таке прострочення із виконання усіх робіт за Договором настало з 15.12.2023.

Відтак, здійснивши перерахунок пені за прострочення виконання відповідачем робіт за вказаними актами, суд встановив, що обґрунтованим розміром пені буде наступний:

- за актом від 28.12.2023 вартість робіт по акту КБ-2 - 29 444 950,26 грн, період прострочення з 15.12.2023 по 27.12.2023 становить 13 днів, сума пені 382 784,35 грн;

- за актом від 10.01.2024 вартість робіт по акту КБ-2 - 2 421 731,93 грн, період прострочення з 15.12.2023 по 09.01.2024 становить 26 днів, сума пені 62 965,03 грн;

- за актом від 29.03.2024 вартість робіт по акту КБ-2 - 248 154,77 грн, період прострочення з 15.12.2023 по 28.03.2024 становить 105 днів, сума пені 26 056,25 грн.

Що стосується штрафу, то в силу приписів пункту 10.2 договору штраф стягується лише при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів.

Отже, порушення строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів за актами від 28.12.2023, від 10.01.2024 - відсутнє, а за актом від 29.03.2024 штраф який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 17 370,83 грн (7% від суми вартості робіт по акту КБ-2 - 248 154,77 грн).

З урахуванням наведених висновків суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню штраф у розмірі 17 370,83 грн та пеня у розмірі 471 805,63 грн.

Що стосується доводів відповідача стосовно продовження терміну виконання робіт за спірним договором на строк дії обставин непереборної сили, суд зазначає наступне.

Як визначено сторонами у договорі, жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, збройний конфлікт, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військові дії, оголошена та неоголошена війна, вторгнення, введення комендантської години, блокада тощо (п. 8.1. Договору).

Згідно з п. 8.2. Договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (п. 8.3. Договору).

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Статтею 218 ГК України передбачено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката ТПП беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

При цьому, враховуючи дату настання вказаної у наданому відповідачем сертифікаті Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-24-0183 форс-мажорної обставини (16.05.2023), то суд зазначає, що відповідач не дотримався встановленого п. 8.2. Договору строку для повідомлення позивача про відповідні обставини.

Щодо інших сертифікатів Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати, які надавались відповідачем позивачу в підтвердження настання форс-мажорних обставин, то суд критично оцінює такі докази на підтвердження неможливості своєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, зважаючи на те, що тендерну пропозицію для участі в процедурі закупівлі UA-2022-11-08-014371-а, відповідачем було подано вже після введення в Україні воєнного стану, а відтак останній погодився на всі умови та вимоги тендерної документації позивача та мав усвідомлювати всі можливі негативні наслідки та перепони, пов`язані із обставинами, спричиненими введенням воєнного стану, зокрема, запровадження комендантської години. Не дивлячись на існування обставин, які позивач кваліфікує як форс-мажор, сторони уклали договір, в якому чітко визначили усі істотні умови договору, в тому числі і строк виконання зобов`язань.

Суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Відтак, суд доходить висновку, що воєнний стан в Україні, який зумовлений військовою агресією РФ проти України станом на 16.05.2023 не був надзвичайною чи виключною обставиною.

Слід також враховувати, що введення воєнного стану в Україні негативним чином відображається не лише на діяльності відповідача, а й позивача, тобто такі обставини стосуються обох сторін.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2022 у справі № 916/2302/21.

Що стосується доводів відповідача про прострочення кредитора, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас, за приписами ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч.ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до п. 4.1. Договору підрядник відповідає перед замовником за якість і відповідність робіт вимогам, установленим державними стандартами, завданню на проєктування (Додаток № 1), Кошторису на проєктно-вишукувальні роботи (Додаток № 2) та умовам Договору.

Пунктом 4.2. Договору погоджено, що замовник зобов`язаний вчасно надати всі необхідні вихідні дані для розробки проектної документації, надати доступ до існуючого об`єкту (п. 4.3. Договору), своєчасно розглянути проєктну документацію та надати зауваження.

Відповідно до п. 4.11. Договору підрядник відповідає за неналежне виконання умов Договору, а також за недоліки (недоробки) проєктної документації, включаючи недоліки (недоробки) в частині інженерно-геологічних та інженерно-геодезичних робіт, які можуть бути виявлені згодом в ході будівництва.

З матеріалів справи вбачається, що у листі від 03.01.2023 № 369 ТОВ «Газойлтехнопайп» просило надати лише:

1) генплан розміщення об`єктів та технологічну схему розміщення ГРС;

2) паспорт газу з компонентним складом.

Вказане підтверджується безпосередньо самим текстом цього листа, в якому чітко зазначено: «… просимо надати вихідні матеріали для розроблення робочої документації та погодження її в уповноважених підприємствах, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності, а саме:

- Генплан розміщення об`єктів та технологічну схему розміщення ГРС (формат *.vsd);

- Паспорт газу з компонентним складом.

Наведені запитувані Підрядником документи були своєчасно надані Позивачем 16.01.2023.

30.05.2023 листом № 475 відповідач звернувся за завданням на проектування.

Водночас умовами договору не передбачено обов`язку замовника надавати підряднику завдання на проектування

Підрядник до початку виконання робіт повинен надати замовнику робочу документацію, що має погодження в уповноважених підприємствах, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності (пункт 5.1 додатку № 1).

Відносно твердження відповідача про невиконання позивачем вимог підпункту 7.1.4 пункту 7.1 договору, то вказане також не відповідає дійсності.

Відповідно до пункту 7.1 підпункту 7.1.4. договору замовник зобов`язаний надати підряднику необхідну для виконання робіт інформацію, згідно технічних, якісних та кількісних характеристик (додаток №1).

Як вбачається із додатку № 1 до договору відповідач підписав його 14.12.2022.

Вказаний додаток № 1 «Технічні, якісні та кількісні характеристики» містить усю необхідну інформацію для виконання договору - додатки А - М, в яких чітко наведені відомості щодо виконання робіт та вимоги щодо обладнання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» (пров. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 3, офіс 2, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 40228402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (проспект Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065; ідентифікаційний код 42795490) штраф у розмірі 17 370 (сімнадцять тисяч триста сімдесят) грн 83 коп., пеню у розмірі 471 805 (чотириста сімдесят одну тисячу вісімсот п`ять) грн 63 коп. та судовий збір у розмірі 7337 (сім тисяч триста тридцять сім) грн 65 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 21.05.2025.

Суддя Н.І. Зеленіна