Ухвала

від 16.05.2025 по справі 915/724/25

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про передачу заяви про видачу судового наказу за підсудністю

16 травня 2025 року Справа № 915/724/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши заяву (вх. № 6883/25 від 06.05.2025) Управління поліції охорони в м. Києві, вул. Студентська, буд. 9, м. Київ, 04050 (код ЄДРПОУ 40109147) про видачу судового наказу за вимогою до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Київський асфальтобетонний завод № 8, вул. Велика Морська, буд. 23, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54006 (код ЄДРПОУ 44343782) про стягнення заборгованості за договором про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на об`єкті з реагуванням наряду поліції охорони № 131/31/16/ОБ/ТС-2023 від 05.04.2023 в розмірі 2 400, 00 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Управління поліції охорони в м. Києві із заявою про видачу судового наказу, в якій заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Київський асфальтобетонний завод № 8 на користь Управління поліції охорони в м. Києві заборгованість за договором про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на об`єкті з реагуванням наряду поліції охорони № 131/31/16/ОБ/ТС-2023 від 05.04.2023 в розмірі 2 400, 00 грн.

Заявник просить суд стягнути з боржника 302, 80 грн. судових витрат.

Розглянувши заяву Управління поліції охорони в м. Києві (вх. № 6883/25 від 06.05.2025) та додані до неї документи, суд дійшов висновку про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю з огляду на наступне.

05.04.2023 між Управлінням поліції охорони в м. Києві (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський асфальтобетонний завод № 8» (замовник) укладено Договір № 131/31/16/ОБ/ТС-2023 про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на Об`єкті з реагуванням наряду поліції охорони (далі - договір).

Відповідно до п. 1, п. 1.1.1 договору за цим Договором Виконавець здійснює в інтересах Замовника спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на об`єктах Замовника, перелік та адреси яких зазначені у Дислокації (додаток 1 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору "Розрахунок-дислокація" об`єктом спостереження є нежитлові приміщення загальною площею 925, 9 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 41А.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 149 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у ст. 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України (постанова ВП ВС від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18).

Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Отже, ч. 3 ст. 30 ГПК України встановлює виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини.

За правилами ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 дійшла висновку, що у питанні щодо застосування статті 30 ГПК України у спірних правовідносинах, пов`язаних з визнанням недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, дійшла, зокрема, таких висновків:

- нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення;

- майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав;

- виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном;

- оскільки спір у цій справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна, то спір щодо майнових прав на вказане майно відповідно до вимог частини третьої статті 30 ГПК України мав би розглядатись судом за місцезнаходженням майна.

За правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення з приводу нерухомого майна у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України (постанова ВП ВС від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18).

Оскільки підставою вимоги заявника про стягнення заборгованості з боржника в порядку наказного провадження є договір про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на об`єкті з реагуванням наряду поліції охорони № 131/31/16/ОБ/ТС-2023 від 05.04.2023, який стосується прав та обов`язків сторін, які пов`язані з наданням послуг спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на об`єкті нерухомого майна, яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 41А, суд дійшов висновку, що заява про видачу судового наказу підсудна господарському суду за місцем знаходження нерухомого майна (об`єкта охорони) за правилами виключної підсудності, відповідно до ч. 3 ст. 30, 149 ГПК України.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що заявник Управління поліції охорони в м. Києві, скориставшись своїм правом на звернення до господарського суду із заявою про видачу судового наказу, не дотримався правил визначення підсудності, передбачених ГПК України.

Заява про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами підлягає передачі за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ч. 5 ст. 152 ГПК України якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст. 27, 31, 147, 148, 149, 152, 233-235, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Передати заяву Управління поліції охорони в м. Києві (заява вх. № 6883/25 від 06.05.2025) про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Київський асфальтобетонний завод № 8 грошових коштів в сумі 2 400, 00 грн. за підсудністю до Господарського суду міста Києва, вул. Богдана Хмельницьокого, буд 44/В, м. Київ, 01054.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255-259 ГПК України.

СуддяЕ. М. Олейняш