Рішення

від 29.04.2025 по справі 917/1263/24

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2025 Справа № 917/1263/24

За позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150 в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Євгена Котляра, 7, м. Харків, 61052

до Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство", площа Павлеківська, 24, м. Полтава, Полтавська область, 36014

про стягнення коштів.

Суддя Погрібна С.В.

Секретар судового засідання Сорока Є.С.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи. Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до суду з позовом в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" про стягнення 148 112,20 грн - заборгованості за Договором оренди індивідуального майна № 4/НКМ-П-2012, 24 793,20 грн - пені, 1 912,54 грн - 3% річних, 4 174,51 грн - інфляційних, 14 811,22 грн - 10% штрафу.

Ухвалою суду від 03.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Учасниками справи надано відзив на позовну заяву (вх. № 12362), відповідь на відзив (вх. № 12625) та заперечення (вх. № 13098), які долучені судом до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх позицій сторонами викладено нормативно-правове обґрунтування своїх позицій та надано докази.

Ухвалою суду від 10.10.2024 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.11.2024, 10:30.

Від учасників справи не надходило будь-яких заяв чи клопотань необхідних розглянути в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 19.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.01.2025, 10:30.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Погрібної С.В., судове засідання призначене на 09.01.2025 не відбулось. Наступне судове засідання призначено на 25.02.2025.

В судовому засіданні 25.02.2025 оголошено перерву до 29.04.2025.

В судовому засіданні 29.04.2025 представником позивача викладено зміст позовних вимог, представником відповідача зміст заперечень.

Судом були з`ясовані обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази.

Представникам надано заключне слово, які підтримали кожний свою позицію викладену письмово та озвучену в судовому засіданні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи.

Між Державним підприємством «Південна залізниця» та Приватним акціонерним товариством «Полтавське хлібоприймальне підприємство» (відповідач, Орендар) 18 травня 2012 року було укладено Договір оренди окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 4/НКМ-П-2012 (Договір, а.с. 23-28 том 1).

Відповідно до Додаткового договору від 04.12.2015 (Додатковий договір а.с. 31-32 том 1) сторони Договору встановили, що орендодавцем майна визначеного Договором є ПАТ «Укрзалізниця» (позивач, Орендодавець).

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди Орендарем прийнято в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину 6-ї під`їзної колії станції Галещица довжиною 65,0 п.м. колії, яка розташована за адресою: Полтавська обл., Козельщинський р-н, смт. Галещина, станція Галещина (Майно).

У відповідності до п. 3.1., п. 3.3. Договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди квітень 2012 року - 1245 грн 56 коп. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, за який здійснюється платіж.

На виконання п. 10.3. Договору оренди 17.04.2018 між Орендодавцем та Орендарем був укладений Додатковий договір від 04.12.2015 (Додатковий договір а.с. 31-32 том 1), згідно з яким сторони дійшли згоди, що відповідно до п. 3.2. договору оренди орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Надалі у Додатковому договорі № 10 від 17.04.2018 (а.с. 52 том 1) сторони дійшли згоди про викладення п. 3.6. Договору оренди наступного змісту.

Згідно з п. 10.1. Договір оренди набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення тексту Договору печатками Сторін. Договір укладено строком на один рік - з 18 травня 2012 року по 18 травня 2013 року.

Згідно з п. 10.4. Договору оренди у разі відсутності заяви однієї зі сторін про його припинення або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформлюються Додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Так, між позивачем та відповідачем було укладено:

1) Додаткову угоду № 1 від 20.05.2013, якою було продовжено строк дії Договору з 19 травня 2013 року по 19 травня 2014 року;

2) Додаткову угоду № 2 від 20.05.2014, якою було продовжено строк дії Договору з 20 травня 2014 року по 20 травня 2015 року;

3) Додаткову угоду № 3 від 18.05.2015, якою було продовжено строк дії Договору з 20 травня 2015 року по 20 травня 2016 року;

4) Додатковий договір № 1 від 30.03.2016, яким було продовжено строк дії Договору з 20 травня 2016 року по 30 червня 2016 року;

5) Додатковий договір № 2 від 30.07.2016, яким було продовжено строк дії Договору з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року;

6) Додатковий договір № 3 від 25.08.2016, яким було продовжено строк дії Договору з 01 серпня 2016 року по 31 жовтня 2016 року;

7) Додатковий договір № 4 від 17.11.2016, яким було продовжено строк дії Договору з 01 листопада 2016 року по 31 березня 2017 року;

8) Додатковий договір № 5 від 13.04.2017, яким було продовжено строк дії Договору з 01 квітня 2017 року по 30 червня 2017 року;

9) Додатковий договір № 6 від 31.08.2017, яким було продовжено строк дії Договору з 01 липня 2017 року по 31 серпня 2017 року;

10) Додатковий договір № 7 від 06.09.2017, яким було продовжено строк дії Договору з 01 вересня 2017 року по 31 жовтня 2017 року;

11) Додатковий договір № 8 від 30.11.2017, яким було продовжено строк дії Договору з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2017 року;

12) Додатковий договір № 9 від 02.01.2018, яким було продовжено строк дії Договору з 01 січня 2018 року по 31 березня 2018 року;

13) Додатковий договір № 10 від 17.04.2018, яким було продовжено строк дії Договору з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року (а.с. 35-52 том 1).

Листом з вих. № 40165 від 08.08.2022 Орендар звернувся до Орендодавця з пропозицією розглянути питання про припинення дії договору оренди з 31.08.2022 (а.с. 99 том 1).

Обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до п. 5.3. Договору обов`язком Орендаря є письмове повідомлення Орендодавця не пізніше ніж за 30 діб про свій намір щодо припинення Договору.

Як вказує позивач, в порушення зазначеного строку Орендар листом з вих. № 40165 від 08.08.2022 звернувся до Орендодавця з пропозицією розглянути питання про припинення дії договору оренди з 31.08.2022.

Також, Орендар повідомив, що з 01.09.2022 не матиме можливості сплачувати орендну плату. Окрім того, вказував, що на сьогодні майно елеватору вибуло з власності Орендаря і фактичним користувачем колії є новий власник комплексу - ТОВ «Сібкор Елеваторна компанія Галещина» (код ЄДРПОУ 43523507), що підтверджується даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. У копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.04.2020 зазначено, що на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 292320253220 право власності у ТОВ «Сібкор Елеваторна компанія Галещина» виникло на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 84, виданого 09.04.2020, коли була проведена і державна реєстрація майна.

Проте, сам Орендар користувався орендованим майном і сплачував орендну плату до серпня 2022 року, коли майно елеватору вже як 2 роки було у власності ТОВ «Сібкор Елеваторна компанія Галещина».

Умовами п.п. 10.12., 10.13. Договору встановлено, що у разі припинення або розірвання Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу - виробничому підрозділу «Кременчуцька дистанція колії» регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» за актом приймання - передачі.

Акт приймання - передачі обов`язково узгоджує Балансоутримувач. Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання - передачі.

Відповідно до п. 3.11 у разі припинення Договору Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Згідно з п. п. 5.5., 5.12. Договору у разі припинення Договору Орендар має повернути Орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

Листом від 02.09.2022 з вих. № ПЧ-12-01-06-108 виробничий підрозділ «Кременчуцька дистанція колії» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» повідомив, що Орендарю необхідно привести орендоване майно в належний стан, після чого Орендодавець підпише акт приймання-передавання майна.

17.10.2022 АТ «Укрзалізниця» отримало у відповідь від Орендаря лист від 29.09.2022, в якому вказав, що майно має належний стан, що фактичним користувачем колії є новий власник комплексу - ТОВ «Сібкор Елеваторна компанія Галещина» (код ЄДРПОУ 43523507), і що він припиняє проводити оплату за оренду майна.

Згідно з п. 3.7. Договору Орендодавець у разі невиконання Орендарем обов`язку зі своєчасного перерахунку орендної плати має право вимагати від Орендаря сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

18.10.2023 АТ «Укрзалізниця» направило до приватного акціонерного товариства «Полтавське хлібоприймальне підприємство» претензію № НЮ-06- 08/5 на суму 105 729 грн 72 коп., яка складалася із заборгованості зі сплати орендної плати за період вересень 2022 року по вересень 2023 року у сумі 82 014 грн 86 коп. та 23 714 грн 86 коп. штрафних санкцій.

29.11.2023 Орендар направив Орендодавцю відповідь на претензію №НЮ-06-08/5 з вих. № 76716 від 29.11.2023, де не погодився з нею та зазначив, що не може виконати вимоги з демонтажу майна, власником якого є вже ТОВ «Сібкор Елеваторна компанія Галещина». Він вважає, що договір припинив свою дію 31.03.2019 відповідно до Додаткового договору № 10 від 17.04.2018.

Не зважаючи на зазначене, Орендар продовжував користуватися майном і сплачував орендну плату до серпня 2022. На момент направлення пропозиції про припинення договору у серпні 2022 року він був обізнаний про те, що з 2020 року новим власником майна елеватору є ТОВ «Сібкор Елеваторна компанія Галещина», що майно не є у такому стані, яким було на момент передачі в оренду, а момент припинення договору і нарахування орендної плати прямо залежить від моменту підписання акту приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 3.11. Договору закінчення строку дії Договору не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Орендар всупереч положенням п. п. 5.4., 10.12., 10.13. Договору не виконує свого обов`язку з приведення орендованого майна в належний стан, що заважає підписанню з боку Орендодавця акту приймання-передавання майна, а також не виконує обов`язку зі своєчасної сплати орендної плати з вересня 2022 року по теперішній час.

Так, загальна заборгованість з орендної плати станом на 22.07.2024 на підставі виставлених рахунків (копії наявні в матеріалах справи) складає 148 112,20 грн (в т.ч. ПДВ - 24 685,38 грн), що стало приводом для звернення до суду з цим позовом.

Окрім того, на підставі пунктів 3.7, 3.8 Договору оренди та статті 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 24 793,20 грн пені, 1 912,54 грн 3% річних, 4 174,51 грн інфляційних, 14 811,22 грн 10% штрафу.

Заперечення відповідача.

Договір оренди було укладено строком на 1 рік з 18.05.2012р. по 18.05.2013р.

Щоразу після закінчення строку дії Договору оренди сторони укладали Додаткові угоди/додаткові договори, якими узгоджували подальше використання Орендарем майна: визначали новий строк та/або нові умови (в т.ч. по розміру сплати орендної плати) (Додаток 1). Тобто, щоразу, по закінченню строку оренди сторони узгоджували новий строк та умови продовження користування майном.

В подальшому, відповідачем ще фактично використовувалась колія, про що сторони щомісяця підписували акти здачі-прийомки виконаних робіт, на підставі яких відповідачем проводилась оплата за фактичне користування колією.

Після переходу права власності на майно до іншої особи ПрАТ «Полтавське ХПП» ініціювало процес повернення орендованого майна Орендодавцеві, про що на адресу Орендодавця та Балансоутримувача було направлено проєкт акту приймання-передавання про повернення майна (копія листа від 08.08.2022 вих. № 40165).

Також відповідач у своїх поясненнях посилається на те, що сторони не підписували жодного акту здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), на підставі яких відповідачеві виставлено рахунки про оплату за користування майном, тому посилання на виникнення зобов`язання ПрАТ «Полтавське ХПП» перед позивачем по сплаті рахунків, копії яких надані до матеріалів справи - безпідставне, та залізнична колія не перебувала у користуванні ПрАТ «ПОЛТАВСЬКЕ ХПП» у період з вересня 2022 року також позивачем не надано жодного документу, який би підтверджував використання майна та отримання рахунків, на які посилається позивач, тому відсутні всі правові підстави для нарахування коштів за користування орендованим майном та штрафних санкцій за прострочення.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно із частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною 3 статті 759 Цивільного кодексу України особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з частиною 1 статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

За змістом статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

18.05.2012 між Державним підприємством «Південна залізниця» та Приватним акціонерним товариством «Полтавське хлібоприймальне підприємство» (відповідач, Орендар) було укладено Договір оренди окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 4/НКМ-П-2012, який було продовжено Додатковими угодами та договорами до 31.03.2019.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди Орендарем прийнято в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину 6-ї під`їзної колії станції Галещица довжиною 65,0 п.м. колії, яка розташована за адресою: Полтавська обл., Козельщинський р-н, смт. Галещина, станція Галещина (Майно).

Умовами п.п. 10.12., 10.13. Договору оренди від 18.05.2012 (з урахуванням додаткових угод) встановлено, що у разі припинення або розірвання Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу - виробничому підрозділу «Кременчуцька дистанція колії» регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» за актом приймання - передачі.

Акт приймання - передачі обов`язково узгоджує Балансоутримувач. Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання - передачі.

Згідно з п. п. 5.5., 5.12. Договору у разі припинення Договору Орендар має повернути Орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

У дослідженому судом листі від 02.09.2022 з вих. № ПЧ-12-01-06-108 виробничий підрозділ «Кременчуцька дистанція колії» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» повідомив, що Орендарю необхідно привести орендоване майно в належний стан, після чого Орендодавець (балансоутримович) підпише акт приймання-передавання майна.

Окрім того, у листі виробничого підрозділу «Кременчуцька дистанція колії регіональної філії» «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» від 24.10.2022 № ПЧ-12-01-04/412, на який посилається відповідач у відзиві, було чітко вказано, що потрібно зробити Орендарю для приведення майна в належний стан: демонтувати ваги, на місці вагів змонтувати та вложити рейко-шпальну решітку та щебеневий баласт.

Власником цих вагів на момент їх встановлення під час дії Договору був відповідач. Договір був укладений з відповідачем. Саме через виникнення у Орендаря виробничої необхідності ці ваги були встановлені та прийняті в експлуатацію Орендодавцем, та всупереч із положеннями п. п. 5.4., 10.12., 10.13. Договору Орендар не виконує свого обов`язку з приведення орендованого майна в належний стан, що заважає підписанню з боку Орендодавця акту приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 3.11 у разі припинення Договору Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

При укладенні Договору оренди №4/НКМ-П-2012 18.05.2012 сторони керувались вимогами ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ.

Закон втратив чинність з 27.12.2019 з дня введення в дію ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-ІХ від 03.10.2019 передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 3.11 у разі припинення Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Після передачі відповідачем права власності на об`єкт майна ТОВ «Сібкор Елеваторна компанія Галещина» у 2020 році, відповідач користувався орендованим майном та сплачував орендну плату до серпня 2022 року, що підтверджується матеріалами справи.

Матеріали справи не містять підписаного акту приймання - передачі окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності відповідно до Договору оренди № 4/НКМ-П-2012 від 18.05.2012, а відтак позивач має право вимагати від відповідача виконання умов Договору щодо орендної плати до дня повернення майна.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Враховуючи умови Договору оренди та Додаткових угод і договорів, вимога позивача про стягнення 148 112,20 грн заборгованості з орендної плати станом на 22.07.2024 на підставі виставлених рахунків (копії наявні в матеріалах справи, а.с. 116-166 том 1), підтверджена належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

В обґрунтування нарахування плати та стягнення коштів з відповідача, позивач зазначає, що вартість орендної плати розрахована у відповідності до Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786.

Відповідач вказує, що Постанова КМУ втратила чинність на підставі Постанови КМУ від 28.04.2021 № 630, якою затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно. Якщо вважати, що між сторонами існують орендні відносини, то договір оренди державного майна має відповідати вимогам Закону №157-ІХ від 03.10.2019, а сума орендної плати мала бути розрахована у відповідності до Методики, затвердженої на виконання цього Закону.

При цьому суд зазначає, що на час укладення Договору оренди Методика розрахунку і порядку використання орендної плати за оренду державного майна, затверджена Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 була чинною і визначена сторонами у Договорі. Будь-яких змін до положень Договору щодо орендної плати сторонами не узгоджувалося.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 24 793,20 грн пені, 1 912,54 грн 3% річних, 4 174,51 грн інфляційних, 14 811,22 грн 10% штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

На підставі статті 625 ЦК України позивачем до стягнення з відповідача нараховано 1 912,54 грн 3% річних, 4 174,51 грн інфляційних (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Нараховані позивачем 3% річних та інфляційних втрат відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення пені в розмірі 24 793,20 грн пені та 10% штрафу в сумі 14 811,22 грн , суд зазначає наступне.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та штрафу, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Водночас, у статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21).

Конституційний Суд України у Рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Стягнення з відповідача сум штрафних санкцій може призвести до негативних наслідків для нього, тоді як для позивача зменшення розміру пені та штрафу не матиме негативних наслідків.

Крім того, суд зазначає, що пеня та штраф є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов`язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання, а не засобом безпідставного збагачення. Пеня не є основним боргом і будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, а тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку у своєму фінансовому стані.

Врахувавши викладене, з огляду на необхідність дотримання принципу рівності сторін справи та балансу інтересів обох сторін договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені та штрафу за порушення умов договору на 50%.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (площа Павлеківська, 24, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 05581898) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Євгена Котляра, 7, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40081216) 148 112,20 грн орендної плати, 12 396,60 грн пені, 1 912,54 грн 3% річних, 4 174,51 грн інфляційних, 7 405,61 грн 10% штрафу та 3028,00 грн витрати по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2025.

У зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, постійні тривоги, які впливають на працездатність, суд був вимушений вийти за межі строку складання повного тексту рішення, встановленого статтею 233 ГПК України.

Суддя Погрібна С.В.