Постанова

від 13.05.2025 по справі 870/1/25

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 870/1/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,

за участі секретаря судового засідання Громак В.О.

учасники справи:

позивач - Селянське (фермерське) господарство "Моноліт", не з`явився

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полетехніка", не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка"

про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом

Селянського (фермерського) господарства "Моноліт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка"

про розірвання договору та стягнення грошових коштів

за заявою

Селянського (фермерського) господарства "Моноліт"

про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правова ліга" від 17.12.2024 у третейській справи № 10/2024,-

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Верховного Суду від 22.04.2025 у справі № 870/1/25 апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Моноліт" залишено без задоволення;

ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 у справі №870/1/25 залишено без змін.

2. За результатами касаційного оскарження представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" (далі - ТОВ "Полетехніка") - адвокат Громут В.І. звернувся 29.04.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Моноліт" (код ЄДРПОУ 30772983; далі - СФГ "Моноліт") на користь ТОВ "Полетехніка" (код ЄДРПОУ: 34217047) витрати на надання професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 870/1/25 у розмірі 45 000,00 грн.

3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви у справі № 870/1/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.04.2025.

4. У зв`язку із перебуванням судді Пєскова В.Г. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви у справі № 870/1/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025.

5. Ухвалою Верховного Суду від 06.05.2025 прийнято до провадження заяву ТОВ "Полетехніка" про ухвалення додаткового рішення у справі № 870/1/25;

повідомлено учасників справи, що розгляд заяви ТОВ "Полетехніка" ухвалення додаткового рішення відбудеться 13.05.2025 о 12:45.

6. Розглянувши заяву ТОВ "Полетехніка" про покладення на СФГ "Моноліт" судових витрат на правничу допомогу за розгляд справи у касаційному суді, суд вважає, що зазначена заява підлягає частковому задоволенню, зокрема, з огляду на таке.

7. Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

8. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

9. Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

10. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

11. Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (див. пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

12. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

13. Тож одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

14. Водночас, процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

15. Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

16. Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

17. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

18. За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

19. Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

20. Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

21. У розумінні приписів частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

22. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

23. Водночас, у частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Відтак, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

24. У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

25. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

26. У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що за змістом практики Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

27. Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

28. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

29. Стаття 221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

30. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

31. Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України. Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у частині п`ятій статті 126 та частині п`ятій статті 129 ГПК України.

32. Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства, як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього у цій справі)

33. Так, ТОВ "Полетехніка" у відзиві в порядку статті 124 ГПК України зазначило та просило врахувати те, що у зв`язку із апеляційним оскарженням ухвали Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 у справі № 870/1/25 орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають відшкодуванню із скаржника становлять 45 000 грн.

34. Отже, у цій справі заявник скористався своїм процесуальним правом, передбаченим частиною восьмою статті 129 ГПК України, та подав докази понесення ним судових витрат у виді професійної правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, попередньо зробивши про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі.

35. З матеріалів справи вбачається, що 18.03.2025 між ТОВ "Полетехніка" та адвокатом Громутом В.І. підписано Акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до Додатку від 13.03.2025 до Договору від 02.01.2025 про надання правничої допомоги, відповідно до якого Клієнт станом на 18.03.2025 прийняв надані йому послуги на загальну суму 45 000,00 грн.

36. Отже, на дату винесення судом рішення вартість прийнятих послуг та гонорару адвоката відповідно до підписаного Акту за Договором від 02.01.2025 про надання правничої допомоги, складає 45 000,00 грн.

37. Відповідно до пункту 4 Договору про надання правничої допомоги від 02.01.2025, укладеного між ТОВ "Полетехніка" та адвокатом Громутом В.І., сторони прийшли до згоди, що за надану Виконавцем правову допомогу, Клієнт робить оплату у розмірі, строки та у порядку згідно досягнутої окремої домовленості.

38. За змістом Додатка до договору № б/н від 02.01.2025 про надання правничої допомоги від 13.03.2025 та Акта приймання-передачі наданих послуг відповідно до додатку від 13.03.2025 до Договору № б/н від 02.01.2025 про надання правничої допомоги від 18.03.2025, що адвокатом надано такі послуги та зазначено їх вартість:

аналіз матеріалів поданих Клієнтом для надання консультацій та погодження правової позиції - 5 000,00 грн;

підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу - 10 000,00 грн;

гонорар у випадку відмови скаржнику в задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Західного апеляційного господарського суду - 30 000,00 грн.

39. Загальна вартість зазначених послуг становить 45 000,00 грн. та є фіксованою.

40. Надаючи оцінку доводам заявника, Колегія суддів враховує, що в матеріалах справи наявний відзив, поданий адвокатом Громутом В.І. через систему "Електронний суд", а складення та подання до Верховного Суду такого процесуального документа представником є дійсною та необхідною послугою, метою якої є донесення позиції та підстав оскарження рішень судів попередніх інстанцій.

41. Відтак, заявлені до стягнення 10 000,00 грн. за підготовку та направлення відзиву на апеляційну скаргу є обґрунтованими та документально підтвердженими.

42. Аналізуючи таку послугу як "аналіз матеріалів поданих Клієнтом для надання консультацій та погодження правової позиції", дійшла висновку, що така послуга фактично охоплюється послугою підготовки та подання відзиву на касаційну скаргу, тому заявлені в зазначеній час тині до стягнення 5 000,00 грн. не є обґрунтованим, оскільки є безпідставним штучним збільшенням розміру оплати за рахунок поділу однієї послуги на кілька різних.

43. Водночас, колегія суддів, з урахуванням доводів, викладених у запереченні СФГ "Моноліт" щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, дійшла висновку про те, що стягнення 30 000,00 грн. в якості гонорару за відмову скаржнику в задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Західного апеляційного господарського суду не відповідає критерію розумності, а така послуга не є неминучою та обґрунтованою складністю справи.

44. Також Суд враховує, що адвокат Громут В.І. в судових засіданнях під час розгляду справи Верховним Судом як судом апеляційної інстанції участі не приймав.

45. При цьому колегія суддів враховує, що касаційна скарга була задоволена Верховним Судом, а СФГ "Моноліт" скористалося своїм правом, передбаченим частинами п`ятої та шостої статті 126 ГПК України щодо подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та з метою доведення їх неспівмірності.

46. Суд звертає увагу, що укладений між адвокатом і клієнтом договір та визначені у такому договорі суми гонорару не є безумовною підставою для стягнення таких сум на користь учасника справи, на користь якого було прийняте судове рішення.

47. Принцип невтручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом передбачає відсутність у суду повноважень будь-яким чином безпосередньо впливати на сторін договору та на укладення як договору в цілому, так і щодо його окремих положень. Також суд не наділений повноваженнями втручатися у розрахунки між клієнтом та його адвокатом, не є стороною договірних відносин.

48. Разом з тим, здійснюючи розподіл судових витрат, суд, хоч і враховує умови договору про надання правової допомоги та додаткові докази на підтвердження понесених учасником справи судових витрат, однак при такому розподілі керується виключно положеннями процесуального законодавства.

49. Також Суд звертає увагу на те, що процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідає процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат.

50. З огляду на зазначене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності та співмірності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи (яка, на думку колегії суддів не є занадто складною), судова колегія вважає за необхідне частково відмовити та зменшити розмір судових витрат понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції та визначити їх розмір, який підлягає відшкодуванню в розмірі 20 000,00 грн.

51. В задоволенні заяви ТОВ "Полетехніка" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині слід відмовити, оскільки такі витрати не відповідатимуть принципу розумності та пропорційності складності справи.

Керуючись статтями 126, 129, 240, 244, 281, 283 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Моноліт" (63824, Харківська область, Ізюмський район, с. Підлиман, вул. Центральна, 2-А; код ЄДРПОУ 30772983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 121-В; код ЄДРПОУ 34217047) 20 000 (двадцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу у касаційному господарському суді.

3. В іншій частині вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

4. Видачу наказу доручити Західному апеляційному господарському суду.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В. Васьковський