Ухвала

від 19.05.2025 по справі 18/257

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 18/257(917/1747/24)

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2025

у справі № 18/257(917/1747/24)

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області повернути помилково перераховані кошти в сумі 1 058 598,10 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області в межах справи № 18/257 про визнання Публічного акціонерного товариства Бурова компанія "Букрос" банкрутом, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області повернути помилково перераховані кошти в сумі 1058598,10 грн.

Ухвалою від 21.10.2024р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі.

07.11.2024 від позивача до господарського суду надійшла заява про зміну предмету позову.

У підготовчому засіданні 19.12.2024 господарський суд розглянув подані учасниками справи заяви та клопотання.

Так, господарський суд прийняв до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог та зміну предмету позову, у зв`язку з чим розглядаються вимоги в наступній редакції:

1. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на користь позивача помилково перераховані кошти в сумі 1 058 598,10 грн ((визначені Східним апеляційним господарським судом в Постанові від 19.03.2024 року по справі 18/257, як хибно проведені кошти в сумі 1058598,10 грн для покриття конкурсної заборгованості згідно рішення Господарського суду Полтавської області від 22.10-24.10.2008 у справі №18/257) для подальшого направлення стягнутих коштів на погашення конкурсної суми заборгованості боржника перед кредитором ГУ ПФУ у Полтавській області (36000, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Гоголя, будинок, 34, код ЄДРПОУ 13967927) ;

2. У випадку задоволення позовних вимог зобов`язати ПАТ БК "Букрос" після погашення позивачем за рахунок стягнутих судом з Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області сум конкурсної суми заборгованості боржника перед кредитором ГУ ПФУ у Полтавській області (36000, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Гоголя, будинок, 34, код ЄДРПОУ 13967927) провести відповідне відображення суми погашення в бухгалтерському та податковому обліку та зафіксувати факт погашення конкурсної суми заборгованості боржника перед кредитором ГУ ПФУ у Полтавській області і відобразити даний факт погашення у реєстрі кредиторів по справі №18/257.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 у справі №№18/257(917/1747/24) позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на користь ОСОБА_1 помилково перераховані кошти в розмірі 1058598,10 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області через підсистему "Електронний суд" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області задовольнити. Скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 по справі № 18/257(917/1747/24) в частині задоволених позовних вимог та винести нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 у справі №18/257 (917/1747/24) задоволено частково, а рішення Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 у справі №18/257 (917/1747/24) в частині стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на користь ОСОБА_1 помилково перерахованих коштів в розмірі 1058598,10 грн скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, в решті рішення Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 у справі №18/257(917/1747/24) залишено без змін.

29.04.2025 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2025, рішення Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 по справі № 18/257 (917/1747/24) залишити без змін, в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 18/257 (917/1747/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.04.2025.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до господарського суду заяви майнового характеру справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

ОСОБА_1 оскаржує судове рішення в частині стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на користь ОСОБА_1 помилково перераховані кошти в розмірі 1058598,10 грн.

Отже, скаржник повинен був надати суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду у розмірі 25 406,35 грн (1 058 598,10 * 1,5% * 150% * 0,8).

Натомість, скаржником додана квитанція про сплату судового збору у розмірі 16 936,13 грн, тобто у меншому розмірі. Відтак скаржнику слід доплатити судовий збір у сумі 8470,22 грн.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Крім того, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовній практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу скаржник повинен вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, висновок, який зробили суди попередніх інстанцій з цього питання (якщо він наявний), та обґрунтувати мотиви незгоди з таким висновком.

Оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що процесуальний закон покладає саме на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Верховний Суд зазначає, що не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.

Звертаючись з касаційною скаргою скаржник не посилається на підставу (підстави) касаційного оскарження, які є обов`язковою вимогою, встановленою пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України

Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі № 18/257(917/1747/24) залишити без руху.

2. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: надати суду оригінал документа, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 8470,22 грн., необхідно зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Васьковський