Ухвала
від 20.05.2025 по справі 369/4874/24
КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4874/24

Провадження № 2/369/1940/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2025 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву представника позивача заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах Бучанської районної державної адміністрації Київської області Денисюка Олексія про забезпечення позову у цивільній справі № 369/4874/24 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах Бучанської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області на розгляді перебуває цивільна справа № 369/4874/24 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах Бучанської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки.

19.05.2025 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:5022, площею 0,2259 га, здійснювати її поділ чи об`єднання, яка на праві власності належить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а також заборонити проведення на вказаній ділянці будь яких робіт.

Заяву обґрунтовано тим, що у супереч положень земельного та лісового законодавства сільська рада прийняла рішення про відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення у власність фізичної особи для ведення особистого селянського господарства.

Зокрема встановлено, що рішенням 7 сесії Гореницької сільської ради 6 скликання від 16.02.2012 № 4/32 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватні власність земельної ділянки площею 0,2259 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства в межах с. Стоянка.

На підставі вищевказаного рішення, ТОВ «Земсервіс-Груп» у 2012 році розроблено відповідний проект землеустрою, внаслідок чого в Державному земельному кадастрі сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:10:001:5022 площею 0,2259 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Згідно Розділу 3 Поземельної книги, що відкрита за результатами державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:10:001:5022 відомості про документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку відсутні.

Водночас, встановлено, що спірна земельна ділянка відносяться до земель лісогосподарського призначення та на час прийняття розпорядження перебувала у постійному користуванні Приміського лісництва державного підприємства «Київське лісове господарство».

Відповідно до листа ВО «Укрдержліспроект» від 18.09.2023 № 03-903 земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:10:001:5022 накладається на землі виділів 11, 12 кварталу 39 Приміського лісництва ДП «Київське лісове господарство» за матеріалами лісовпорядкування 2014 року.

Згідно інформації Філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 05.10.2023 № 02-963 (яке згідно п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 є правонаступником майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються) віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:10:001:5022 підтверджуються матеріалами лісовпорядкування 2003, 2014 років (планшетами, планами лісонасаджень, проектом організації та розвитку лісового господарства, таксаційним описом земельних ділянок лісового фонду).

Таким чином, рішення Гореницької сільської ради від 16.02.2012 № 4/32 про надання дозволу ОСОБА_1 на відведення земельної ділянки за рахунок земель лісогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства прийняте всупереч вимогам п. г) ч. 4 ст. 84, ч. 2 ст. 56, Земельного кодексу України.

Прокурор у поданій заяві вказує, що заява про забезпечення позову обґрунтована необхідністю забезпечити можливість реального виконання рішення у справі та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у випадку задоволення позову, оскільки державна реєстрація права власності на спірні земельні ділянки за відповідачем, у разі відсутності забезпечення позову, дає їм право вільно ними розпоряджатись, у тому числі, відчужувати на користь третіх особам.

У такому разі для належного захисту та поновлення порушених прав, позивач буде змушений вживати додаткових заходів, зокрема вирішувати питання щодо збільшення позовних вимог або зміни предмета позову, визначати підсудність вказаного спору та замінювати неналежного відповідача у справі, що згідно вимог чинного законодавства можливо лише на стадії підготовчого провадження.

При цьому, відсутність на даний час будь-яких дій відповідача, які могли б підтвердити наміри вчинення дій щодо відчуження, поділу чи об`єднання земельних ділянок, не спростовують наявність у відповідача, як в одноособового власника спірної земельної ділянки можливості вільно розпорядитися нею, якщо не вжити заходи забезпечення позову, у тому числі, враховуючи попередню протиправну поведінку під час набуття права власності.

Таким чином, на переконання прокурора, обґрунтованим є припущення про високу ймовірність відчуження, реєстрації, поділу, об`єднання, зміни конфігурації спірної земельної ділянки, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів держави. Вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки вона залишається у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися вказаним майном обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.

Також вказаний захід забезпечення не може перешкодити здійсненню будь-якої діяльності відповідачів на земельній ділянці.

Захід забезпечення позову, про який йдеться у заяві є співмірним із заявленими позовними вимогами та забезпечує збалансованість інтересів сторін, також він є засобом тимчасового характеру та має на меті збереження існуючого становища до ухвалення судового рішення у справі та набрання ним законної сили для забезпечення можливості ефективного поновлення прав держави в особі позивача.

За правилами ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18.

З поданої заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів вбачається, що у разі прийняття рішення на користь позивача у цивільній справі можуть виникнути труднощі у подальшому при виконанні такого рішення.

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_1 та предметом позовних вимог, оскільки, застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист її порушеного права та поновлення порушених прав.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому, можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

При цьому, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки, матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачам, а також, в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбаченихст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Дослідивши письмові матеріали справи, та враховуючи, що вид забезпечення позову, вказаний у заяві позивача є співмірним з заявленим позовом та буде достатніми для забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст. ст.149,150,153-154,353 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах Бучанської районної державної адміністрації Київської області Денисюка Олексія про забезпечення позову у цивільній справі № 369/4874/24 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах Бучанської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, задовольнити.

Накласти арешт та заборонити вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:10:001:5022, площею 0,2259 га, здійснювати її поділ чи об`єднання, яка на праві власності належить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а також заборонити проведення на вказаній ділянці будь яких робіт.

Копію даної ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст. 261 ЦПК України.

Ця ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.

Стягувач: Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області, адреса: 08131, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 67, код ЄДРПОУ: 02909996.

Боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Ухвалу складено та підписано: 20.05.2025 року.

Суддя А.В. Янченко

СудКиєво-Святошинський районний суд Київської області
Дата ухвалення рішення20.05.2025
Оприлюднено23.05.2025
Номер документу127505364
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: усунення перешкод у користуванні майном

Судовий реєстр по справі —369/4874/24

Ухвала від 20.05.2025

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Янченко А. В.

Ухвала від 09.10.2024

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Янченко А. В.

Ухвала від 29.03.2024

Цивільне

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Янченко А. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні