Ухвала від 21.05.2025 по справі 698/250/24

Справа № 698/250/24

Провадження № 2/698/10/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21 травня 2025 р. Калинопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

секретаря Пугачовської Т.І.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи без самостійних вимог: Калинопільська селищна рада, Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Заступниккерівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи без самостійних вимог: Калинопільська селищна рада, Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою, в якій просить:

-усунути перешкоди власнику - Калинопільській територіальній громаді в особі Калинопільської селищної ради (код ЄДРПОУ 34393423) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122255100:04:001:0115 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути на користь держави в особі Калинопільської селищної ради (код ЄДРПОУ 34393423) земельну ділянку природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122255100:04:001:0115, одночасно скасувавши рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер № 41473219 від 13.04.2021, яким за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстроване право приватної власності на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

-усунути перешкоди власнику - Калинопільській територіальній громаді в особі Калинопільської селищної ради (код ЄДРПОУ 34393423) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122255100:04:001:0115 шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 7122255100:04:001:0115 у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням для особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 7122255100:04:001:0115, виключивши відповідні відомості про це з Державного земельного кадастру.

Зі змісту поданої прокурором позовної заяви вбачається, що спір виник щодо права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122255100:04:001: 0115 площею 2,00 га, що знаходиться у власності ОСОБА_1 (відповідача-1).

Прокурор у своїй позовній заяві зазначає про незаконність рішення Калинопільської (Катеринопільської) селищної ради, яке було підставою для передачі спірної ділянки у власність відповідача-1, у зв`язку з чим вбачає підстави для визнання незаконним та скасування такого рішення третьої особи Калинопільської селищної ради, скасування державної реєстрації права власності відповідача-1 на спірну ділянку з припиненням такого права, а також зобов`язання відповідача-1 повернути земельну ділянку Калинопільській територіальній громаді.

Отже, позовні вимоги прокурора фактично направлені на повернення спірної ділянки Калинопільській територіальній громаді.

За змістом статей15і16 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина другастатті 52 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

З огляду на наведені визначення, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц виснувала, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного й негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положенняГосподарського процесуального кодексу Українитака функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне попередньо встановити дійсну мету заявленого прокурором позову.

Під час вирішення питання про віднесення заявленого позову до віндикаційного чи негаторного, які є різновидами способів захисту права власності, поняття володіння потрібно розглядати як складову змісту такого права у розумінні положень частини першоїстатті 317 Цивільного кодексу України.

У постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині першійстатті 317 Цивільного кодексу України, зокрема набуває й право володіння.

Так, враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертоюстатті 334 Цивільного кодексу Україниправа на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.

У свою чергу, позов у цій справі мотивований незаконною, на думку прокурора, передачею у власність відповідача-1 спірної ділянки, що мало наслідком вибуття цієї ділянки з власності Калинопільської територіальної громади. Відтак позов фактично направлений на повернення майна у власність громади.

При цьому, усунення перешкод у користуванні спірним майном шляхом зобов`язання відповідача-1 повернути його Калинопільській територіальній громаді є тотожним з вимогою про витребування майна з незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна з чужого володіння (незалежно від того, на підставі приписів яких із указаних статейЦивільного кодексу Україницю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц та № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц , від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц).

Водночас, позивачем у цій справі є саме прокурор, який не є і не був власником спірного майна, а тому просить зобов`язати відповідача-1 повернути майно первісному власнику, оскільки пряма вимога про витребування майна може бути заявлена виключно його власником.

Суд вважає, що зобов`язання відповідача-1 повернути спірне нерухоме майно підміняє собою недоступну прокуророві вимогу про витребування майна з незаконного володіння, оскільки також передбачає вилучення такого майна з володіння теперішнього власника та володільця та передачу у володіння Калинопільської територіальної громади.

Про це свідчить факт державної реєстрації права власності на спірну ділянку за відповідачем-1, що у свою чергу, відповідно до висновків Верховного Суду, прямо вказує на перебування цієї ділянки у володінні відповідача-1.

Суд враховує посилання прокурора на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, щодо ефективності обраного способу захисту, шляхом усунення перешкод у користуванні майном, однак вважає їх нерелевантними, оскільки вони зроблені у справах, предметом спору в яких були ділянки водного фонду.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду заволодіння громадянами та юридичними особами саме землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогамЗемельного кодексу Україниє неможливим, оскільки розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже і нового володільця (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц; від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц; від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц; від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц; від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

Оскільки земельна ділянка, щодо якої виник спір у цій справі, не відносяться до земель водного фонду, суд не вбачає підстав для застосування вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду до даних правовідносин.

Відтак, зі змісту позовної заяви вбачається, що спір у цій справі є майновим і прямо пов`язаний з вилученням з власності та володіння приватної особи нерухомого майна, яке набуто нею у власність на підставі рішень органу місцевого самоврядування, що згодом було визнано та підтверджено державою шляхом проведення державної реєстрації. Тобто метою звернення до суду з цим позовом є захист прав територіальної громади саме шляхом вилучення майна у добросовісного набувача.

Оскільки прокурор у своєму позові не зазначає про порушення норм законодавства з боку відповідача-1 під час придбання спірного майна, а також враховуючи те, що його право власності було зареєстроване державою в 2021 році, суд дійшов висновку, що прокурор не заперечує проти добросовісності відповідача-1.

09.04.2025 набрав чинностіЗакон України № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача"(далі - Закон № 4292-ІХ).

Так,Законом № 4292-ІХдоповненостаттю 390 Цивільного кодексу Україничастиною п`ятою наступного змісту:

"Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначенихЗаконом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеномузаконом, чинна на дату подання позовної заяви".

Статтю 391 Цивільного кодексу Українидоповнено частиною 2 наступного змісту:

"Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу".

Частину четверту статті 177 Цивільного процесуального кодексу України доповнено абзацем другим наступного змісту: у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Частину другустаті 185 Цивільного процесуального кодексудоповнено абзацом третім настиупного змісту: якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму.

При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннямиЗакону №4292-ІХпередбачено, що положення цьогоЗаконумають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеномузаконом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цимЗаконом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:

нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;

нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачевізакономне була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Таким чином, держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, направленими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, який буде спрямований на відшкодування вартості майна в разі задоволення позову.

Оскільки з наявних у матеріалах позовної заяви доказів неможливо встановити вартість спірного майна станом на дату подання позову, з метою визначення ціни позову, й відповідно, суми судового збору (за майнову вимогу) та суми депозиту, який має бути внесений прокурором, суд вважає за необхідне зобов`язати прокурора надати оцінку (експертно-грошову оцінку земельної ділянки) спірних земельних ділянок, здійснену в порядку, визначеномузаконом, чинну на дату подання позовної заяви.

Крім того, суд, на підставі ч. 4ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, зобов`язує прокурора надати документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого повинна бути здійснена в порядку, визначеномузаконом, чинна на дату подання позовної заяви.

Відповідно до частини першоїстатті 185 Цивільного процесуального кодексу Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175і177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуюч те, що з часу набрання чинності Законом України№ 4292-IX"Провнесення зміндо Цивільногокодексу Українищодо посиленнязахисту правдобросовісного набувача" прокурор не виконав вимог, встановлених частиною 4 статті 177 ЦПК України, тобто не вжив заходів щодо оцінки спірного майна щодо витребування якого заявлено вимогу, а також не вніс на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, суд вважає за необхідне залишити зазначену позовну заяву без руху та надати прокурору строк для усунення допущених недоліків.

При цьому суд звертає увагу прокурора на зміст ч. 3 ст. 185 ЦПК України згідно якої, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначеністаттями 175і177цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного та керуючись статтями177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи без самостійних вимог: Калинопільська селищна рада, Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою залишити без руху.

Встановити прокурору строк для усунення недоліків -протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Роз`яснити прокурору, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Баранов