Рішення

від 20.05.2025 по справі 477/1391/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1391/23

Провадження №2/477/242/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року Вітовський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого у справі судді Глубоченка С.М.

за участі секретаря судового засідання Резуник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицинівської сільської ради Миколаївської області

про визнання права власності на спадкове майно

в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою у якій просить визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0, 1999 га, надану для обслуговування цього будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

В обґрунтуванняпозову вказував,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 ,який зажиття заповідавйому житловийбудинок,розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0, 1999 га, надану для обслуговування цього будинку.

Будучи спадкоємцем за законом, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_2 , однак через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Для захисту своїх особистих майнових прав та спадкових прав після смерті матері на спірне нерухоме майно, він змушений звернутись до суду.

Ухвалою суду від 14 вересня 2023 року провадження у справі відкрито та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 30 квітня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивача ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи не з`явився, в ході розгляду справи надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Відповідач Галицинівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області в судове засідання свого представника не направила, надіславши заяву про розгляд справи без участі їх представника, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності досліджені докази, суд установив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

12 червня 2009 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 склав заповітне розпорядження, яким на випадок своєї смерті заповідав ОСОБА_1 все своє майно, що належатиме йому на день смерті, в тому числі належний йому житловий будинок разом із земельною ділянкою, що розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.6).

Вказаний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Сапегою О.П. за №1012 від 12 червня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний вище житловий будинок належав ОСОБА_2 на підставі запису господарської книги №19 на 2006-2010 роки, а земельна ділянка для його обслуговування належала останньому на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії МК №04985 від 09 березня 1994 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 01 жовтня 2009 року, виданого Лиманівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Згідно частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини або відмови від її прийняття, встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 та частина перша статті 1273 ЦК України).

Відповідно до статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до якої ввійшов належний померлому житловий будинок разом із земельною ділянкою, що розташовані по АДРЕСА_1 .

У свою чергу, як вказує ОСОБА_1 у своєму позові, як на час складання заповіту, так і на час звернення до суду він постійно проживає у вищевказаному будинку разом зі своєю родиною. Здійснюючи правомочності власника в повному обсязі.

Зазначені вище обставин також підтверджуються довідкою Галицинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 10 травня 2023 року №352-02-42/1, за змістом якої вбачається, що на момент смерті ОСОБА_2 разом з ним були зареєстровані та проживали члени його родини, зокрема і ОСОБА_1 (а.с.9)

Після смерті ОСОБА_2 , позивач, з метою спадкування майна, що залишилося після смерті останнього та яке він заповідав ОСОБА_1 вжив заходи щодо прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Зі змісту спадкової справи №16/2010 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка витребувана судом за клопотанням позивача, вбачається, що 15 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Жотвневого районного нотаріального округу Миколаївської області із заявою про прийняття спадщини після смерті свого діда ОСОБА_2 .

Спадкоємець першої черги за законом, який мав право на обов`язкову частку у спадщині померлого ОСОБА_2 ОСОБА_3 заявою від цього ж числа відмовилася від прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 .

Отже, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заповітом, який в силу статей 1268, 1269 ЦК України, прийняв усю спадщину після його смерті.

У свою чергу, листом від 29 травня 2023 року №295/02-14/16-2010 приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Сапегою О.П. повідомлено позивача про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок разом із земельною ділянкою, що розташовані по АДРЕСА_1 через відсутність правовстановлюючого документа, що посвідчував право спадкодавця на вказане майно.

За встановлених судом обставин, вбачається, що ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 скористався своїм правом щодо прийняття спадщини та є таким спадкоємцем що спадщину прийняв.

Згідно усталеної судової практики, яка також спирається на положення Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Таким чином, оскільки нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з огляду на відсутність правовстановлюючих документів відповідно до вимог законодавства, єдиним належним та ефективним способом захисту права ОСОБА_1 на спадкування майна у даному випадку є лише визнання такого права у судовому порядку, що вказує на обрання позивачем належного способу захисту свого права.

Як передбачено частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина перша статті 1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах -уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як встановлено судом, зокрема з матеріалів спадкової справи, ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 , на момент смерті останнього проживав разом з ним, що в силу вимог частини третьої статті 1268 ЦК України свідчить про фактичне прийняття ним спадщини, а також у строк встановлений статтею 1270 ЦК України подав нотаріусу заяву про прийняття ним спадщини, що вказує і на додержання порядку прийняття спадщини, встановленого статтею 1269 ЦК України.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

При цьому, з огляду на те, що нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність правовстановлюючого документа, судом досліджено питання належності правовстановлюючого документу, як такого, що підтверджує право померлого ОСОБА_2 на спадкове майно, з урахуванням наступного.

Як вбачається з долучених позивачем документів, ОСОБА_2 на підставі рішення Лиманівської сільської ради народних депутатів №179 від 28 серпня 1993 року набув у власність земельну ділянку, площею 0,1999 з адресою по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку.

На підставі вказаного рішення, 09 березня 1994 року головою Лиманівської ради народних депутатів Бонтий Д.Ф. видано державний акт на право приватної власності на землю, серії МК 04985.

Відповідно до рішення Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської обкласти №3 від 03 травня 2000 року, змінено нумерацію житлового будинку, що розташовувався за адресою АДРЕСА_2 на нову адресу АДРЕСА_1 .

Зазначені обставини свідчать про набуття померлим ОСОБА_2 права власності на вищевказану земельну ділянку у передбачений законом спосіб, та відповідно вказує про входження цього майна до складу спадщини після його смерті.

Вартість земельної ділянки, площею 0,1999 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , згідно висновку про вартість об`єкту оцінки від 27 липня 2023 року, становить 20000,00 грн (а.с.24).

Згідно відомостей погосподарської книги Галицинівської сільської ради, ОСОБА_2 . є власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 (а.с.141).

Вказані обставини відображено в обліковій картці об`єкта погосподарського обліку на 2006-2010 роки (а.с.142-143).

Вартість спірного садового будинку, згідно висновку про вартість об`єкту оцінки від 27 липня 2023 року, становить 20000,00 грн (а.с.25).

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 травня 2016 року №1377-VІІІ «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області перейменовано на Вітовський район.

Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» утворено Миколаївський район (з адміністративним центром у місті Миколаїв) у складі територій Березанської селищної, Веснянської сільської, Воскресенської селищної, Галицинівської сільської, Коблівської сільської, Костянтинівської сільської, Куцурубської сільської, Миколаївської міської, Мішково-Погорілівської сільської, Нечаянської сільської, Новоодеської міської, Ольшанської селищної, Очаківської міської, Первомайської селищної, Радсадівської сільської, Степівської сільської, Сухоєланецької сільської, Чорноморської сільської, Шевченківської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, місцем знаходження нерухомого майна на даний час є АДРЕСА_1 .

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до судової практики, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

За змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради міністрів УРСР від 11 березня 1985 року №105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Аналізуючи наведене, та з урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів відомостей з погосподарської книги, облікової картки об`єкта погосподарського обліку та копії державного акту на право приватної власності на землю, серії МК 04985, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання права власності в порядку спадкування, оскільки зазначені докази у сукупності свідчать про набуття померлим ОСОБА_2 права власності на об`єкт спадкування житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1999 га для його обслуговування.

У судовому засіданні повністю знайшов своє підтвердження факт, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який спадщину прийняв, однак отримати свідоцтво про право на спадщину не зміг з поважних причин.

З оглядуна викладене,суд дійшоввисновку,що позовнівимоги обґрунтованіі підлягаютьзадоволенню вповному обсязі,що відповідаєспособам судовогозахисту,передбачених статтею 16 ЦК України.

Згідно частини дев`ятої статті 141 ЦПК України судові витрати покласти на позивача.

Керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,1999 га, яка розташована по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Вітовський районний суд Миколаївської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

відповідач Галицинівська сільська рада Вітовського району Миколаївської області, 57286, с. Галицинове Миколаївського району Миколаївської області, вул. Центральна, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 22440768;

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО