Ухвала від 20.05.2025 по справі 320/24802/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

20 травня 2025 року м. Київ 320/24802/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявника ОСОБА_1 , відповідач-1 ОСОБА_2 , відповідач-2 Ірпінська міська рада, відповідач-3 - Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, третя особа-1 - ОСОБА_3 , третя особа-2 - ОСОБА_4 ,

У С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд:

- зупинити дію рішення Ірпінської міської ради №3830-50-VIII від 06.03.2025 року Про внесення та затвердження змін в структурі виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету" до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- зупинити дію наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення від 06.03.2025 року № 7-од Про внесення змін в структуру та штатний розпис управління до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- заборонити секретарю ради Макеєвій А.Г., першому заступнику міського голови Кравчуку Андрію Володимировичу, заступникам міського голови Михальченко Лідії Яківні, ОСОБА_5 , керуючій справами Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Ярошенко Тетяні Юріївні без наявності відповідного рішення Ірпінської міської ради про тимчасове покладення обов`язків в.о. міського голови у зв`язку з відстороненням ОСОБА_3 (прийнятого на підставі ухвали суду про таке відсторонення або продовження відсторонення) вчиняти від імені в.о. міського голови дії, пов`язані з реалізацією рішення Ірпінської міської ради №3830-50- VIII від 06.03.2025 року, включаючи видання наказів про звільнення, повідомлення працівників, внесення змін до штатного розпису, введення в дію штатного розпису тощо - до набрання законної сили рішенням суду по суті спору;

- заборонити начальнику/в.о. начальника Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради вчиняти дії, пов`язані з реалізацією рішення Ірпінської міської ради №3830-50-VIII від 06.03.2025 року та наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення від 06.03.2025 року № 7-од, включаючи видання наказів про звільнення, повідомлення працівників, внесення змін до штатного розпису тощо.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем вказано на те, що 05.12.2024 позивач особисто звернувся до Міністерство освіти і науки України щодо внесення змін рішення Ірпінської міської ради №3830-50-VIII від 06.03.2025 року Про внесення та затвердження змін в структурі виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету" має очевидні ознаки протиправності, оскільки було ініційоване не міським головою, який відповідно до п. 6 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» має виключні повноваження вносити на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, а секретарем міської ради Макеєвою А.Г., яка не мала законних повноважень діяти від імені міського голови.

Також, зазначено, що виконання оскаржуваних рішення та наказу до моменту їх судової перевірки може спричинити не лише шкоду правам ОСОБА_1 , а й негативні фінансові наслідки для територіальної громади.

Дослідивши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.

Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

Факт наявності порушення прав останнього потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів лише під час розгляду справи по суті, а не шляхом подачі заяви про забезпечення позову.

Також суд зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Суд звертає увагу, що обставини правомірності (протиправності) дій та прийнятого рішення можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідження усіх

Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача у справі може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

У свою чергу, судом не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заявлені позивачем заходи забезпечення позову.

З огляду на викладене, керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання адміністративного позову - відмовити.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку статей 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Жук Р.В.