Ухвала

від 20.05.2025 по справі 320/24810/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову до подання позовної заяви

20 травня 2025 року місто Київ №320/24810/25

Київський окружний адміністративний суд в складі судді Білоус А.Ю., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лазаревича Дмитра Васильовича про забезпечення позову до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

Представником ОСОБА_1 - адвокатом Лазаревичем Дмитром Васильовичем подано заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом:

- зупинення дії рішення Ірпінської міської ради №3830-50-VIII від 06.03.2025 Про внесення та затвердження змін в структурі виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету" до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- зупинення дії розпорядження в.о. міського голови-секретаря ради № 85-о від 06.03.2025 Про попередження про звільнення у зв`язку з затвердженням змін в структурі виконавчого комітету Ірпінської міської ради" до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- зупинення дії наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення від 06.03.2025 № 7-од Про внесення змін в структуру та штатний розпис управління до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- заборони секретарю ради Макеєвій А.Г., першому заступнику міського голови Кравчуку Андрію Володимировичу, заступникам міського голови Михальченко Лідії Яківні, Устич Юлії Петрівні, керуючій справами Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Ярошенко Тетяні Юріївні без наявності відповідного рішення Ірпінської міської ради про тимчасове покладення обов`язків в.о. міського голови у зв`язку з відстороненням ОСОБА_1 (прийнятого на підставі ухвали суду про таке відсторонення або продовження відсторонення) вчиняти від імені в.о. міського голови дії, пов`язані з внесенням від імені в.о. міського голови на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також пов`язаних з реалізацією рішення Ірпінської міської ради №3830-50-VIII від 06.03.2025 року, включаючи видання наказів про звільнення, повідомлення працівників, внесення змін до штатного розпису, введення в дію штатного розпису тощо - до набрання законної сили рішенням суду по суті спору;

- заборони начальнику/в.о. начальника Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради вчиняти дії, пов`язані з реалізацією рішення Ірпінської міської ради №3830-50-VIII від 06.03.2025 року та наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення від 06.03.2025 року № 7-од, включаючи видання наказів про звільнення, повідомлення працівників, внесення змін до штатного розпису тощо.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник заявника вказує, що Маркушин О.Г. має намір звернутися з позовом, предметом якого буде: визнання протиправними дій секретаря ради Макеєвої А.Г. щодо внесення від імені в.о. міського голови на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України шляхом включення без належних повноважень до порядку денного п`ятдесятої сесії Ірпінської міської ради питання Про внесення та затвердження змін в структурі виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету"; визнання протиправними та скасування рішення Ірпінської міської ради №3830-50- VIII від 06.03.2025 року Про внесення та затвердження змін в структурі виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету"; визнання протиправними та скасування розпорядження в.о. міського голови- секретаря ради № 85-о від 06.03.2025 року; визнання протиправними та скасування наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення від 06.03.2025 року № 7-од Про внесення змін в структуру та штатний розпис управління.

Указано, що рішенням Ірпінської міської ради №3830-50-VIII від 06.03.2025 року Про внесення та затвердження змін в структурі виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету" передбачено зменшити, шляхом скорочення, загальну чисельність працівників Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради на 18 штатних одиниць та встановити граничну чисельність працівників в кількості 21,5 штатних одиниць. Пунктом 1.3. наказу начальника управління від 06.03.2025 року № 7-од «Про внесення змін в структуру та штатний розпис управління» передбачено, зокрема скоротити посаду соціального робітника відділу соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради - 5 штатних одиниць.

Зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі призведе до: незаконного звільнення працівників, що призведе до грубого порушення їх трудових прав; суттєвого ускладнення подальшого поновлення працівників на посадах у разі задоволення позову; необґрунтованого витрачання коштів місцевого бюджету на виплату вихідної допомоги та інших належних виплат особам, які у майбутньому можуть бути поновлені на роботі за рішеннями суду; додаткового бюджетного навантаження через ймовірне стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судових витрат та інше; необґрунтованого витрачання коштів місцевого бюджету на виплату заробітної плати особам, призначеним на посаду неуповноваженою особою.

На думку заявника, виконання оскаржуваних рішень та наказу до моменту їх судової перевірки може спричинити не лише шкоду правам посадових осіб місцевого самоврядування та працівників Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, а й негативні фінансові наслідки для територіальної громади.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості заяви про забезпечення позову, суд прийшов до такого.

Частинами 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За змістом наведеної норми, для висновку про наявність підстав для забезпечення позову заявнику необхідно довести очевидність протиправності рішення, дії, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що оскаржуються та/або ускладнення, унеможливлення виконання рішення суду або захисту прав, свобод, інтересів, за захистом яких звернулась особа, якщо не будуть вжиті заходи забезпечення позову.

Згідно приписів частин 1, 2 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.

Згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС).

Отже, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

З врахуванням зазначеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

З цією метою, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.03.2024 в справі №640/273/22.

На думку суду, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а викладені в заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Доводи заявника фактично зводяться до не згоди з зазначеними рішеннями та наказом.

Суд зазначає, що в заяві відсутні належні докази того, що зазначені рішення та наказ має очевидну протиправність.

Сама ж лише незгода із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Суд зазначає, що обставини правомірності/протиправності рішення Ірпінської міської ради №3830-50-VIII від 06.03.2025 Про внесення та затвердження змін в структурі виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету", розпорядження в.о. міського голови-секретаря ради № 85-о від 06.03.2025 Про попередження про звільнення у зв`язку з затвердженням змін в структурі виконавчого комітету Ірпінської міської ради" та наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення від 06.03.2025 № 7-од Про внесення змін в структуру та штатний розпис управління до набрання законної сили судовим рішенням у справі можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідженні усіх доказів, наданих як позивачем так і відповідачем.

Суд не приймає до уваги посилання представника заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до незаконного звільнення працівників, що призведе до грубого порушення їх трудових прав та суттєвого ускладнення подальшого поновлення працівників на посадах у разі задоволення позову, оскільки механізм захисту трудових прав, зокрема, щодо незаконного звільнення та поновлення на посаді чітко передбачений законодавцем, а отже доводи про порушення права на працю є необгрунтованими.

Верховний Суд у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16 сформулював правову позицію, відповідно до якої не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 висловлено правовий висновок, згідно із яким позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Беручи до уваги наведене, в поданій заяві про забезпечення позову заявник не довів існування жодної з обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, за наявності яких суд може забезпечити позов.

Ураховуючи викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Лазаревича Дмитра Васильовича про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Білоус А.Ю.