Ухвала

від 20.05.2025 по справі 320/24832/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

20 травня 2025 року Київ №320/24832/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Рахункової палати про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Рахункової палати в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову т.в.п. Секретаря Рахункової палати, викладену в листах Рахункової палати від 17.04.2025 № 15-77/121 та від 05.05.2025 №15-77/143, у переведенні ОСОБА_1 з 01.01.2025 без конкурсу на рівнозначну посаду в нову структуру апарату Рахункової палати, затвердженої рішенням Рахункової палати від 20.02.2025 № 4-3, виплаті заборгованості по заробітній платі та відшкодуванні моральної шкоди;

- зобов`язати Рахункову палату здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2025 року по 01.05.2025, та виплати заборгованість за заробітною платою за період з 01.01.2025 по день ухвалення судового рішення, яка станом на 01.05.2025, становила 218 996,80 (двісті вісімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість тисяч грн та 80 копійок) тис. грн, у тому числі за: посадовим окладом 64 976,00 грн (шістдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят шість гривень); надбавки за вислугу років 154 020,80 грн (сто п`ятдесят чотири тисячі двадцять гривень та вісімдесят копійок);

- зобов`язати Рахункову палату здійснити перерахунок премій, починаючи з 01.01.2024 року по 01.05.2025, та виплати ОСОБА_1 заборгованість за невиплачену премію за період з 01.01.2024 по день ухвалення судового рішення, яка станом на 01.05.2025, становила 276 661,2 грн (двісті сімдесят шість тисяч шістсот шістдесят одну тисячу гривень двадцять копійок);

- зобов`язати Рахункову палату відшкодувати моральну шкоду у сумі 300 000,00 грн (триста тисяч гривень);

- стягнути з Рахункову палату на користь ОСОБА_1 судові витрати у суму 127 321,88 грн (сто двадцять сім тисяч триста двадцять одну гривню та вісімдесят вісім копійок), у тому числі: судовий збір 7 988,98 грн (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім грн та дев`яносто вісім копійок); надання правничої допомоги у сумі 119 332,9 грн (сто дев`ятнадцять тисяч триста тридцять дві гривні та дев`яносто копійок), у тому числі 39 332,9 грн грн (тридцять дев`ять тисяч триста тридцять дві гривні та дев`яносто копійок) сума гонорару успіху.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить:

- заборонити Рахунковій палаті України вчиняти дії, спрямовані на звільнення ОСОБА_1 та порушення його трудових прав до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі, у т.ч.:

а) видання наказу про звільнення позивача з посади, яку він обіймав до скорочення його посади та виведення її поза штат;

б) переведення ОСОБА_1 на іншу посаду без його згоди;

в) позбавляти ОСОБА_1 отримувати заробітну плату у розмірах, визначених Законом України «Про Рахункову палату» (в редакція, яка дія з 01.01.2025 року), зокрема окладу, щомісячних надбавок та премій.

Заява обґрунтована тим, що у 2024 році після реорганізації структури заявник залишився поза штатом, тобто не займає посаду, хоч на думку заявника, існує можливість переведення на рівнозначну посаду. З огляду на що вбачає порушення права як державного службовця та викривача. Оскільки, у вересні 2023 року ОСОБА_1 повідомив правоохоронні органи про можливе корупційне правопорушення члена Рахункової палати. За результатами цього повідомлення ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.09.2023 у справі № 991/7898/23 (провадження № 1-кс/991/7935/23) зобов`язано уповноважену особу Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 04.09.2023 про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування.

У зв`язку із змінами, внесеними наприкінці 2024 року до Закону України «Про Рахункову палату», Рахунковою палатою починаючи з лютого 2025 року запроваджено структурну перебудову, в ході якої працівники, до функціональних обов`язків яких віднесено здійснення контрольних заходів, автоматично не переведені на рівнозначні посади, їх примушують пройти конкурсний відбір на посади аудиторів.

Проведення конкурсу, на думку заявника, знецінило щорічну оцінку працівників, які визнані такими, що відповідають посаді аудитора. Більшість конкурсантів вже проходили підвищення кваліфікації, мають сертифікати та брали участь у підготовці звітів, затверджених членами РП.

Таким чином, заявник має сумніви у доцільності нового конкурсу. Такі обставини призвели, на думку позивача до фактичного усунення позивача зі служби, що є триваючим порушенням його прав.

Вважає, що мотиви такого тиску є особистими, спрямованими на його дискредитацію і звільнення, при цьому справжні обставини приховуються від Голови Рахункової палати О. Піщанської, що створює ризик її введення в оману.

Оскільки Рахункова палата вже завершила конкурс і на підставі його результатів укладає контракти з переможцями, існує реальний ризик унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Наслідки таких дій будуть фактично незворотними, оскільки у разі поновлення ОСОБА_1 на посаді виникне правова колізія, пов`язана з одночасним існуванням двох контрактів на ту саму посаду, а також потреба у складній процедурі звільнення іншої особи, яка вже буде призначена та приступила до виконання обов`язків. Крім того, заявник вважає, що його справа безпосередньо пов`язана з викриттям порушень в діяльності Рахункової палати. У разі втрати заявником статусу державного службовця останній можу зазнати репресій, які матимуть ознаки помсти за викриття.

Такі обставини, на думку заявника, можуть створити загрозу завдання мені істотної шкоди як у професійному, так і в особистому вимірі. Зокрема, подальша діяльність ОСОБА_1 у сфері контролю за дотриманням законності, у тому числі через механізм публічного контролю, буде унеможливлена.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до положень статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Судом враховується правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року по справі № 826/13306/18, згідно якої суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Крім того, відповідно до приписів частини п`ятої статті 151 КАС України, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд акцентує увагу на тому, що аргументи та доводи, покладені заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову є обґрунтуванням підстав визнати протиправною відмову т.в.п. Секретаря Рахункової палати, викладених в листах Рахункової палати від 17.04.2025 №15-77/121 та від 05.05.2025 №15-77/143, у переведенні ОСОБА_1 з 01.01.2025 без конкурсу на рівнозначну посаду в нову структуру апарату Рахункової палати, затвердженої рішенням Рахункової палати від 20.02.2025 №4-3, виплаті заборгованості по заробітній платі та відшкодуванні моральної шкоди.

Натомість в заяві про забезпечення позову, не наведено обставин, які є підставою для забезпечення позову, а саме обставин, які б свідчили про існування вже очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтовано причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрито у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача, з огляду на що, суд вважає відсутніми підстави для задоволення даної заяви про забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Рахункової палати про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Я.В. Горобцова