Рішення від 21.05.2025 по справі 320/37760/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2025 року справа №320/37760/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" (далі позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26.04.2023 №UA100380/2023/000151/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з рішенням Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.04.2023 №UA100380/2023/000151/2, вважає його таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач у своєму рішенні не зазначив яка складова або які складові митної вартості товару не підтверджені позивачем, що свідчить про протиправний характер рішення. Зазначає, що відповідач помилково в своєму рішенні стверджує, що позивачем підтверджено, що товар є стоковим. Окрім того відповідач протиправно виніс рішення, так як позивач не надав до митного оформлення банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару. Також відповідач протиправно виніс рішення, оскільки Позивач не надав у відповідь на запит платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписок з бухгалтерської документації (видаткових накладних, калькуляцій тощо), каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення з урахуванням статті 254 МК України, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини (з обов`язковим відображенням / документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну). Відповідач, на переконання позивача, порушив приписи МК України та неправильно застосував другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду позовну заяву передано на розгляд судді Балаклицькому А.І.

Ухвалою суду (суддя Балаклицький А.І.) від 03.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/37760/23 передано 11.10.2024 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Частиною 14 ст. 31 КАС України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 адміністративну справу №320/37760/23 прийнято до провадження судді Парненко В.С. та вирішено розглядати спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки доводи позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

12 жовтня 2012 року між компанією Dawood Exports (Pvt) Ltd. (Ісламська Республіка Пакистан; надалі Продавець) та Позивачем укладено Контракт №1012/12 (далі Контракт), відповідно до якого Продавець зобов`язався поставити Позивачу тканини власного виробництва.

11 жовтня 2016 року сторони уклали Додаткову угоду №1012/12/4, якою продовжили строк дії Контракту до 31 грудня 2017 року.

29 грудня 2017 року укладено Додаткову угоду №1012/12/10, якою строк дії Контракту продовжено до 31 грудня 2019 року.

27 грудня 2019 року сторони підписали Додаткову угоду №1012/12/12, якою дію Контракту продовжено до 31 грудня 2021 року.

17 травня 2021 року укладено Додаткову угоду №1012/12/13N, якою, зокрема, виключено пункт 4 Контракту.

02 грудня 2021 року сторони підписали Додаткову угоду №1012/12/15, якою строк дії Контракту продовжено до 31 грудня 2023 року.

08 лютого 2023 року сторони уклали Додаткову угоду №578 (надалі Додаткова угода), відповідно до якої Продавець поставив Позивачу тканину виробництва Ісламської Республіки Пакистан полікотон (52% поліестер, 48% бавовна, сток), ширина 220 см, вага 17 633 кг, метраж 62 862 пог. м, за ціною 3,05 дол. США/кг.

Відповідно до п.п. 2.1, 3.1 та 4 Додаткової угоди товар постачається змішаним транспортом на умовах СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2000). Загальна вартість товару, відповідно до Інвойсу №KBT-786/605/23, склала 53 780,65 доларів США. Оплата передбачена протягом 90 календарних днів з моменту доставки товару на склад позивача.

09 лютого 2023 року Продавець виставив Інвойс №KBT-786/605/23 на суму 53 780,65 доларів США.

26 квітня 2023 року позивач подав до Київської митниці митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380605752U0 (надалі Митна декларація 605752), в якій задекларував товар за ціною, зазначеною в Інвойсі та Додатковій угоді (а.с. 28). Згідно з графами 20, 22 та 42 митної декларації, загальна вартість товару склала 53 780,65 дол. США. Умови поставки СРТ м. Київ, що підтверджується як умовами Додаткової угоди, так і Інвойсом.

Таким чином, витрати на транспортування до місця призначення (м. Київ), митне оформлення в країні експорту та інші витрати, передбачені Incoterms, несе Продавець.

Згідно з ч. 1 2 ст. 53 Митного кодексу України, декларант подає документи, що підтверджують митну вартість товару та метод її визначення. До таких документів належать, зокрема: зовнішньоекономічний контракт, додаткові угоди, рахунок-фактура (інвойс), платіжні, транспортні та бухгалтерські документи, пакувальні листи, ліцензії (у разі ліцензування), документи про страхування тощо.

Позивач, виконуючи вимоги законодавства, разом з митною декларацією надав відповідачу фотокопії таких документів:

Контракт №1012/12;

Додаткова угода №1012/12/13N від 17.05.2021;

Додаткова угода №578 від 08.02.2023;

Інвойс №KBT-786/605/23;

Пакувальний лист від 09.02.2023;

Коносамент №KRMBG2304008 від 28.02.2023;

Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 22.04.2023;

Прайс-лист та технічні умови від 09.02.2023 (а.с. 18 19, 24, 26 27 та інші).

26 квітня 2023 року відповідач надіслав позивачу запит щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією 605752.

26 квітня 2023 року позивач у відповідь на запит надав відповідачу лист позивача №2604/23-02 з додатковими документами та інформацією.

26 квітня 2023 року відповідач направив позивачу Повідомлення №3323a938-0dca-46ce-83e6-b0b037eb8369 з метою проведення письмової консультації у спеціалізованій системі обміну електронними документами.

Того ж дня, 26 квітня 2023 року, відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000151/2 (далі «Рішення»), яким було застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості Товару (див. аркуші 46 48 цієї позовної заяви).

Також 26 квітня 2023 року у зв`язку з прийняттям зазначеного Рішення відповідач видав Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000373, якою відмовив Позивачу в митному оформленні (випуску) Товару за Митною декларацією №605752.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, митний орган за зверненням декларанта зобов`язаний випустити товари у вільний обіг за умови:

сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною декларантом або уповноваженою особою;

надання забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, розрахованих за митною вартістю, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, розрахованих за митною вартістю, визначеною митним органом.

Забезпечення надається відповідно до розділу Х Митного кодексу України строком на 90 днів з дати випуску товарів.

Таким чином, 26 квітня 2023 року позивач, для випуску Товару у вільний обіг, керуючись положеннями частини сьомої статті 55 Митного кодексу України та не погоджуючись із Рішенням, подав відповідачу повторну митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380605775U6 та відповідно до Рішення вніс грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів у розмірі 362 427,15 грн.

Позивач не погоджується з рішенням про коригування митної вартості товарів від 26.04.2023 №UA100380/2023/000151/2, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 Митного кодексу України).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року у справах №21-53а15 та №21-127а15.

При цьому суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу приведених норм вбачається наявність у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов`язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 (справа №21-498а15).

Судом встановлено, що 12 жовтня 2012 року між компанією Dawood Exports (Пакистан) та Позивачем було укладено контракт №1012/12 на поставку тканин, строк дії якого неодноразово продовжувався додатковими угодами, зокрема, остання до 31 грудня 2023 року. 8 лютого 2023 року сторони підписали Додаткову угоду №578 на постачання полікотонової тканини вагою 17 633 кг за ціною 3,05 дол. США/кг, загальною вартістю 53 780,65 дол. США, на умовах СРТ Київ. 26 квітня 2023 року Позивач подав митну декларацію №23UA100380605752U0, додавши всі необхідні документи, однак у той же день митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості, прийняв рішення №000151/2 про її коригування та відмовив у митному оформленні. Не погоджуючись із цим, Позивач подав повторну декларацію №23UA100380605775U6 і вніс грошову заставу 362 427,15 грн відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України для випуску товару у вільний обіг, з приводу чого суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що в оскаржуваному Рішенні відповідач не вказав, яка саме складова або які саме складові митної вартості Товару, на думку митного органу, не підтверджені позивачем.

В той же час відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору не застосовується у разі, якщо надана декларантом інформація не підтверджена документально або не є кількісно визначеною та достовірною, або якщо відсутня хоча б одна з обов`язкових складових митної вартості. Водночас, у Рішенні відсутня конкретизація яку саме інформацію митний орган вважає недостатньо підтвердженою, що є істотним порушенням вимог обґрунтованості адміністративного акту.

Окремо слід зазначити, що твердження відповідача про відсутність підтвердження того, що Товар є стоковим, не відповідає дійсності, адже матеріалів справи вбачається, що у Додатковій угоді до контракту та в Інвойсі (який є первинним документом бухгалтерського обліку) міститься чітке зазначення, що товар є стоковим (аркуші 26 27 позовної заяви). Аналогічна інформація наявна в Пакувальному листі та Технічних умовах, що були подані разом із митною декларацією №605752 (аркуші 29 та 33 позовної заяви).

Таким чином, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо непідтвердження стокового характеру товару.

Щодо зауваження відповідача стосовно відсутності документального підтвердження сортності Товару, суд бере до уваги пояснення позивача, згідно з якими постачальник не класифікує товар за сортами. Водночас, належність товару до певного сорту не впливає на його митну вартість, а отже не є критерієм, який у цьому випадку має вирішальне значення. Так, твердження відповідача про передчасне зазначення номера Інвойсу в Додатковій угоді також не може бути підставою для невизнання наданих документів, оскільки в поясненнях позивача обґрунтовано зазначено, що продавець має можливість резервувати номери інвойсів заздалегідь у своїй внутрішній обліковій системі. При цьому в угоді зазначено лише номер інвойсу, а не дату його оформлення.

Аналогічним чином суд оцінює посилання відповідача на передчасне зазначення номера коносамента в Інвойсі, адже номер коносамента було зарезервовано в спеціалізованій системі, що забезпечує перевезення товарів у контейнерах, і такий номер був відомий продавцю до дати фактичного оформлення документа. Інвойс, у свою чергу, містить лише номер коносамента, без зазначення його дати.

Суд також не вбачає підстав вважати недійсним наданий коносамент лише через відсутність відмітки митного органу, оскільки копія документа, надана позивачем, містить відмітки перевізника та є тотожною тій, яку продавець надав під час оформлення товару.

Крім того, відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 1012/12/2N, укладеної між Продавцем та позивачем, сторони погодили нову редакцію пункту 3 Контракту (див. арк. 20 цієї позовної заяви), а саме: «Ціна товару включає вартість товару, упаковки, маркування та доставки. Загальна вартість Контракту становить 100 000 000,00 доларів США (сто мільйонів доларів США 00 центів) та є незмінною. Оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати оформлення Інвойсу, якщо інше не передбачено чинним Контрактом».

Таким чином, вказаною Додатковою угодою сторони змінили умови оплати, визначені в первісному тексті пункту 3 Контракту.

Разом із тим, відповідачем було проігноровано зміст Додаткової угоди № 1012/12/13N від 17 травня 2021 року до Контракту, яка була подана позивачем разом із митною декларацією № 605752. Відповідно до пункту 2 цієї угоди, за домовленістю сторін пункт 4 Контракту було виключено.

Слід зазначити, що Додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка Товару, є невід`ємною частиною Контракту. Оскільки Контракт передбачає можливість узгодження сторонами змінених умов оплати, у даному випадку підлягають застосуванню положення саме цієї Додаткової угоди, згідно з якими Інвойс оплачується протягом 90 (дев`яноста) календарних днів після поставки Товару на склад позивача.

Крім того, позивач листом повідомив відповідача про те, що на момент підписання зазначеного листа Інвойс залишався неоплаченим, у зв`язку з чим позивач об`єктивно не мав можливості надати банківські документи, які запитував відповідач.

Щодо ненадання позивачем виписки з бухгалтерської документації та інших бухгалтерських документів у відповідь на Запит Відповідача, слід зазначити, що позивач у своєму Листі повідомив про їх відсутність на момент підписання, оскільки спірний Товар не був узятий на бухгалтерський облік. Це пояснюється тим, що Товар перебував у зоні митного контролю, не був випущений у вільний обіг і залишався неоплаченим.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач також зазначив, що не має калькуляції, витребуваної відповідачем, оскільки Продавець її не надав.

Отже, наведене свідчить про те, що відсутність таких документів у позивача не могла бути підставою для прийняття оскаржуваного Рішення, а відповідний аргумент відповідача є безпідставним.

Варто також зазначити, що відповідачем не було надано пояснень, чому джерело інформації береться по іншому товару і чи підходить для визначення правильності митної вартості зазначена митна декларація, а саме: чи порівнюється ідентичний або подібний (аналогічний) товар, відповідно до статті 57 МК (співпадають властивості, призначення, країна походження, умови поставки та інше).

Посилання відповідача на джерело інформації щодо визначення митної вартості не є достатнім доказом ціни, за якою відповідні партії товарів дійсно було імпортовано до України.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару, судом не встановлено.

Доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару відходів на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 Митного кодексу України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 5436,41 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26.04.2023 №UA100380/2023/000151/2.

Стягнути судові витрати (судовий збір) у розмірі 5436,41 грн. користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (код ЄДРПОУ 35892372) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Київської митниці (бул. Гавела Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.