Ухвала від 21.05.2025 по справі зд/460/8/25

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

21 травня 2025 року м. Рівне№ЗД/460/8/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши заяву представника Комунального підприємства "Автобаза" Рівненської обласної ради про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви Комунального підприємства "Автобаза" Рівненської обласної ради до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування Постанови Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (в подальшому Відповідач) про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 13 березня 2025 року

В С Т А Н О В И В :

20.05.2025 до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла подана представником Комунального підприємства "Автобаза" Рівненської обласної ради (далі - заявник або позивач) заява про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви Комунального підприємства "Автобаза" Рівненської обласної ради до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.

У вказаній заяві заявник просить суд до подання позовної заяви позивача до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу на позивача за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №3Х/РВ/33073/133-ЗХ/РВ/3333/П023696/ІП-ФС від 13 березня 2025 року вжити заходи забезпечення такого майбутнього адміністративного позову, а саме зупинити стягнення на підставі постанови Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №3Х/РВ/33073/133-ЗХ/РВ/3333/ П023696/ІП-ФС від 13 березня 2025 року.

Обґрунтовуючи вказану заяву про забезпечення позову, заявник зазначає про те, що постанова відповідача, яку позивач має намір оскаржити до суду шляхом подання відповідної позовної заяви про її скасування, має очевидні ознаки протиправності, а у випадку невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення суду, ефективний захист прав або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, може стати істотно ускладненим чи унеможливленим.

При вирішенні по суті вказаної заяви про забезпечення позову суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з пунктами 1 та 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частинами 1 та 2 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з частиною 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Пунктом 5 частини 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постановах від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №840/3517/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.

Важливим є те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. А тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Наведений аналіз змісту вказаних норм та правових висновків вказує на те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

З урахуванням наведеного та за результатам розгляду заяви про забезпечення позову і доданих до неї документів суд дійшов до висновків про таке.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що предметом спору за майбутнім адміністративним позовом, який позивач має намір подати до суду і просить забезпечити до подання позовної заяви, є визнання протиправною та скасування постанови відповідача №3Х/РВ/33073/133-ЗХ/РВ/3333/П023696/ІП-ФС від 13 березня 2025 року про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Вказаною постановою відповідач наклав на позивача штраф у розмірі 24000 грн за невиконання позивачем припису відповідача від 13.11.2024 року №№3Х/РВ/33073/133/П, у зв`язку з тим, що при звільненні ОСОБА_1 08.10.2021 року не виплачена компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як одинокій матері, яка має дитину за 2016-2021 роки, що призвело до виникнення заборгованості у суб`єкта господарювання перед працівником, що звільнився.

Водночас, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі №460/15952/24 за позовом Комунального підприємства "Автобаза" Рівненської обласної ради до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасувати припису.

На момент винесення відповідачем постанови №3Х/РВ/33073/133-ЗХ/РВ/3333/П023696/ІП-ФС від 13 березня 2025 року та на момент постановлення судом цієї ухвали у справі №ЗД/460/8/25 вказана справа №460/15952/24 перебуває на розгляді у суді і її розгляд ще не завершився.

Заявник стверджує про те, що постанова відповідача №3Х/РВ/33073/133-ЗХ/РВ/3333/П023696/ІП-ФС від 13 березня 2025 року є очевидно протиправною, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови рішення по суті справи не прийнято, отже рішення про накладення штрафу до ухвалення судового рішення у справі про оскарження припису, який є підставою для винесення такої постанови, є передчасним, а також через те, що підстави для нарахування і виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки як одинокій матері, а так само для виконання припису від 13 листопада 2024 року - відсутні.

Щодо очевидності ознак протиправності оспорюваних рішень, дій, бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, Верховний суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі № 640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 дійшов до висновків про те, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

З урахуванням наведеного суд дійшов до висновків про те, що за наведених у заяві про забезпечення позову обставин справи твердження заявника про наявність очевидних ознак протиправності постанови відповідача №3Х/РВ/33073/133-ЗХ/РВ/3333/П023696/ІП-ФС від 13 березня 2025 року не підтверджується наданими для суду доказами поза обґрунтованим сумнівом і є передчасним, оскільки за вказаних у заяві про забезпечення позову обставин та доказів суд не може достовірно встановити наявність очевидних ознак протиправності вказаного рішення відповідача без розгляду спору по суті.

Водночас, у заяві про забезпечення позову заявник стверджує про те, що відділом ДВС у м. Рівному відкрито виконавче провадження №78088833 щодо примусового стягнення із позивача штрафу в сумі 24000 грн на підставі оскаржуваної позивачем постанови відповідача від 13 березня 2025 року, а тому у випадку невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення суду, ефективний захист прав або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, може стати істотно ускладненим чи унеможливленим.

З доданих до заяви про забезпечення позову доказів суд встановив, що 15.05.2025 постановою головного державного виконавця Відділу ДВС у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за відповідною заявою відповідача (як стягувача) відкрито виконавче провадження №78088833 з примусового виконання постанови відповідача №3Х/РВ/33073/133-ЗХ/РВ/3333/П023696/ІП-ФС від 13 березня 2025 року про стягнення з позивача (як боржника) штрафу у розмірі 24000 грн.

Пунктом 3 резолютивної частини цієї постанови державний виконавець також вирішив стягнути з позивача (як боржника) в вказаному виконавчому провадженні виконавчий збір у сумі 2400,00 грн.

Крім того, цим же державним виконавцем у виконавчому провадженні №78088833 винесено 19.05.2025 постанову про арешт коштів боржника, згідно з якою з метою примусового виконання постанови відповідача №3Х/РВ/33073/133-ЗХ/РВ/3333/П023696/ІП-ФС від 13 березня 2025 року державний виконавець наклав арешт на грошові коошти/електронні гроші, які належать позивачу (як боржнику) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, що разом становить 26700,00 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Статтею 10 вказаного Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 13 Закону №1404-VIII визначено, що:

- під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

- арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону;

- платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред`явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях.

В ході розгляду заяви про забезпечення позову суд встановив, що постанова відповідача №3Х/РВ/33073/133-ЗХ/РВ/3333/П023696/ІП-ФС від 13 березня 2025 року, перебуває на примусовому виконанні у Відділі ДВС у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції як виконавчий документ у виконавчому провадженні №78088833 і державним виконавцем для примусового виконання цієї постанови відповідача вжито і вживаються заходи її примусового виконання у вигляді арешту коштів позивача (як боржника у вказаному виконавчому провадженні).

За таких обставин справи та з урахуванням наведених приписів статтей 10, 13 Закону №1404-VIII суд дійшов до висновку про те, що постанова відповідача №3Х/РВ/33073/133-ЗХ/РВ/3333/П023696/ІП-ФС від 13 березня 2025 року, яку позивач має намір оскаржити до суду, буде виконана органами державної виконавчої служби у примусовому порядку як виконавчий документ у виконавчому провадженні №78088833 шляхом примусового списання коштів з рахунків боржника та їх перерахування до бюджету ще до закінчення судового розгляду по суті майбутнього позову позивача про визнання протиправною та скасування цієї постанови відповідача.

При цьому, чинним законодавством не передбачено механізмів повороту виконання не судових рішень, а виконаних у примусовому порядку рішень інших органів державної влади, які відповідно до Закону №1404-VIII є виконавчими документами, а також повернення для боржника з державного бюджету коштів виконавчого збору і витрат виконавчого провадження, стягнутих в ході примусового виконання і виконаних у примусовому порядку виконавчих документів, які після їх примусового виконання і закінчення виконавчого провадження були скасовані у встановленому чинним законодавством порядку.

З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку про те, що відповідач вчинив дії щодо примусового виконання оспорюваної постанови і на цей час державним виконавцем вжито заходи примусового виконання цієї постанови, а це свідчить про те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення суду, ефективний захист прав або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернувся до суду, може стати істотно ускладненим чи унеможливленим. При цьому, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті щодо правомірності або протиправності оспоруваного позивачем рішення відповідача, а спрямоване лише на збереження існуючого становища.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.10.2019 у справі №640/7046/19, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при прийняті даного рішення.

Отже суд вважає, що запропоновані заявником заходи забезпечення його майбутнього позову до відповідача є відповідними (адекватним) тим позовним вимогам, з якими заявник має намір звернутися до суду, а тому такі заходи спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення майбутнього позову.

З огляду на вказане суд вважає, що заяву про забезпечення позову (до подання позовної заяви до суду) слід задовольнити, оскільки наявні визначені законом підстави для забезпечення забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви Комунального підприємства "Автобаза" Рівненської обласної ради до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а саме для зупинення стягнення на підставі постанови Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №3Х/РВ/33073/133-ЗХ/РВ/3333/П023696/ІП-ФС від 13 березня 2025 року.

При цьому, згідно з приписами статті 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника Комунального підприємства "Автобаза" Рівненської обласної ради про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви Комунального підприємства "Автобаза" Рівненської обласної ради до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування Постанови Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №3Х/РВ/33073/133-ЗХ/РВ/3333/П023696/ІП-ФС від 13 березня 2025 року - задовольнити повністю та забезпечити вказаний адміністративний позов.

Зупинити стягнення на підставі постанови Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці №3Х/РВ/33073/133-ЗХ/РВ/3333/П023696/ІП-ФС від 13 березня 2025 року у виконавчому провадженні №78088833 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства "Автобаза" Рівненської обласної ради до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №3Х/РВ/33073/133-ЗХ/РВ/3333/П023696/ІП-ФС від 13 березня 2025 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений і підписаний 21 травня 2025 року.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК