Постанова

від 21.05.2025 по справі 360/96/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року справа №360/96/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року (повне судове рішення складено 03 березня 2025 року) у справі № 360/96/25 (суддя в І інстанції Кисіль С. В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі Управління) та просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 10 січня 2025 року № 122950002738 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати Управління призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня виникнення права на пенсією, тобто з 26 грудня 2024 року, відповідно до статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» за заявою про призначення пенсії від 03 січня 2025 року, зарахувавши при цьому до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею за Списком № 1 періоди роботи з 11 січня 2012 року по 31 березня 2022 року медичною сестрою підземною з повним робочим днем під землею у ВП «Шахта Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля» та до загального страхового стажу періоди роботи з 25 жовтня 2007 року по 30 листопада 2007 року та з 02 грудня 2007 року по 12 березня 2008 року фельдшером виїзної бригади Станції швидкої медичної допомоги м. Первомайська.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03 січня 2025 року вона звернулася через вебпортал ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки на момент звернення їй виповнилося 45 років, вона набула необхідно пільгового стажу і віку, передбаченого пунктом «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII від 05 листопада 1991 року, у редакції чинній до прийняття Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»), а тому набула право на пенсію відповідно до зазначеного Закону.

Позивач на момент звернення з заявою про призначення пенсію була у віці 45 років і мала понад 15 років загального страхового стажу і понад 7,5 років пільгового стажу за Списком № 1.

Рішенням від 10 січня 2025 року № 122950002738 відповідач відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки вона набуде право лише по досягненню віку 50 років згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач добровільно врахував до загального страхового стажу позивача 25 років 2 місяці 15 днів, з них 9 років 6 місяців 18 днів до пільгового стажу за Списком № 1, а тому у нього був лише один правомірний спосіб дії призначити пенсію.

Однак пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії, бо взагалі не розглядав можливість призначення пенсії згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII, вважаючи, що норми цього закону є нечинними.

Крім того, при розгляді заяви позивача про призначення пенсії відповідач лише частково врахував окремі періоди роботи позивачка до Списку № 1, при цьому, відповідач невірно визначив вид пільгового стажу, бо позивачка працювала не просто на посаді за Списком № 1, а на роботах з повним робочим днем під землею, а цей стаж надає додаткові права пенсіонеру, у т.ч. й щодо питання визначення розміру пенсії. В той же час фактично відповідач саме до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею не врахував жодного дня стажу.

Трудовою книжкою позивачки підтверджується, що вона з 11 січня 2012 року по 31 березня 2022 року працювала медичною сестрою підземною з повним робочим днем під землею у ВП «шахта Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля», однак цей період повністю не враховано саме до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею, а лише частково враховано до пільгового стажу за Списком № 1.

Трудова книжка не містить запису про звільнення позивачки, оскільки вона була вимушена евакуюватися з Луганської області через наступ російських окупаційних військ, а тому не оформлювала звільнення, водночас відомостями з Реєстру застрахованих осіб підтверджується стаж за означений період.

Представником позивача зазначено, що хоча невраховані періоди стажу до пільгового підземного стажу і не впливають у ситуації з позивачкою на її право на пенсію, бо врахованого відповідачем стажу вже достатньо для призначення пенсії, однак таке неврахування має безпосередній вплив на визначення розміру пенсії.

До того ж трудовою книжкою позивача підтверджено, що у період з 11 вересня 1999 року по 04 січня 2012 року вона безперервно працювала фельдшером виїзної бригади Станції швидкої медичної допомоги м. Первомайська, однак періоди роботи на цій посаді з 25 жовтня 2007 року по 30 листопада 2007 року та з 02 грудня 2007 року по 12 березня 2008 року безпідставно не були враховані відповідачем до загального страхового стажу.

Оскільки позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала страховий стаж роботи понад 15 років та відпрацювала на посаді, віднесеній до Списку № 1 понад 7,5 років, вважає відмову в призначенні пенсії позивачу протиправною та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10 січня 2025 року № 122950002738 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано відповідача призначити ОСОБА_1 за її заявою від 03 січня 2025 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з 26 грудня 2024 року, із зарахуванням до пільгового страхового стажу за списком № 1 періоду роботи з 11 січня 2012 року по 31 січня 2012 року, з 19 червня 2013 року по 30 червня 2013 року медичною сестрою підземною з повним робочим днем під землею у Відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля», до страхового та пільгового страхового стажу за списком № 1 період роботи з 01 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року медичною сестрою підземною з повним робочим днем під землею у Відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля».

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 03 січня 2025 року позивач через вебпортал ПФУ звернулась з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

За наслідками розгляду заяви і наданих документів 10 січня 2025 року ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення № 122950002738 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у зв`язку з недосягненням віку 50 років.

Відповідач вказує, що Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) передбачав право на пенсійне забезпечення, яке відрізнялось від гарантованого Основним Законом загальнообов`язкового державного соціального страхування. Водночас, принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Основи).

Відповідно до статті 4 Основ пенсійне страхування є одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На реалізацію Основ 09 липня 2003 року прийнято Закон України № 1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-VI), який, серед іншого, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. З прийняттям Закону № 1788-XII він набув статусу провідного закону у сфері пенсійного страхування, яким врегульовано усі правовідносини пов`язані з функціонуванням системи пенсійного страхування, призначенням, перерахунком і виплатою пенсій.

Надалі, Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон № 2148-VIII) внесені зміни до Законів № 1788-XII і № 1058-IV, відповідно до яких питання визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років також передано в сферу застосування Закону № 1058-IV.

Закон № 1058-IV на підставі підпункту 26 пункту 19 розділу І Закону № 2148-VIII доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» такого змісту:

«Стаття 114. Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників

1. Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

2. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.»

Одночасно, Законом № 2148-VIII внесені зміни і до пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, а саме до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Також цим пунктом визначено сферу застосування Закону № 1788-XII, положення якого застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Аналогічного змісту положення відображено у примітці преамбули Закону № 1788-XII.

Фактично Законом № 2148-VIII врегульовані правовідносини щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років та одночасно припинено в цій частині застосування Закону № 1788-XII. Законом № 1058-IV передбачено його пріоритет над іншими законами України та іншими нормативно-правовими актами у сфері пенсійного страхування, а також визначено сферу, в якій Закон № 1788-XII продовжує діяти одночасно з цим Законом.

Зміни, внесені Законом № 2148-VIII, є чинними та неконституційними не визнавались.

Відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах виникає у жінок після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Вік позивача на момент звернення становив 45 років, страховий стаж 25 років 2 місяці 15 днів, з урахуванням кратності 34 роки 02 місяці 15 днів. Пільговий стаж за Списком № 1 складає 09 років 06 місяці 18 днів.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії після досягнення 50 років, а саме 26 грудня 2029 року.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Одеській області керувалось саме положенням Закону № 1058-IV зі змінами, внесеними Законом № 2148-VIII, який чинний і регулює спірні правовідносини, а не Законом № 1788-XII.

Враховуючи викладене, у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у зв`язку з недосягненням віку 50 років.

Стосовно вимоги позивача щодо зарахування до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею за Списком № 1 періоди роботи з 11 січня 2012 року по 31 березня 2022 року медичною сестрою підземною з повним робочим днем під землею у ВП «шахта Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля» та до загального страхового стажу періоди роботи з 25 жовтня 2007 року по 30 листопада 2007 року та з 02 грудня 2007 року по 12 березня 2008 року фельдшером виїзної бригади Станції швидкої медичної допомоги м. Первомайська, то ця вимога є безпідставною, оскільки ГУ ПФУ в Одеській області за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового та пільгового стажу зараховані всі періоди роботи.

Що стосується вимоги зобов`язання здійснити певні дії зобов`язуючого характеру, то відповідно до статті 58 Закону № 1058-VI Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та здійснює її виплату. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії, а тому суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 03 січня 2025 року звернулася через вебпортал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Уповноваженим органом Пенсійного фонду України для розгляду заяви про призначення пенсії визначено ГУ ПФУ в Одеській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 10 січня 2025 року № 122950002738 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням віку 50 років, в якому зазначено наступне.

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 03 січня 2025 року. Вік заявника 45 років.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, 50 років для жінок, за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з пунктом 1.7 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Страховий стаж особи становить 25 років 02 місяці 15 днів, з урахуванням кратності 34 роки 02 місяці 15 днів.

Пільговий стаж особи за Списком № 1 09 років 06 місяці 18 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до страхового та пільгового стажу зараховані всі періоди роботи. Працює. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 26 грудня 2029 року.

Згідно з інформацією, що міститься в ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії (форма РС-право), страховий стаж позивача (для розрахунку права на пенсію за віком) складає 25 років 02 місяці 15 днів, з урахуванням кратності 34 роки 02 місяці 15 днів, додаткові роки за Списком № 1 09 років 00 місяців 00 днів, з яких періоди: з 01 лютого 2012 року по 18 червня 2013 року, з 01 липня 2013 року по 31 січня 2015 року, з 01 березня 2015 року по 30 вересня 2021 року.

Відповідно до записів у трудовій книжці від 11 вересня 1999 року серії НОМЕР_2 у межах спірних правовідносин ОСОБА_1 :

- з 11 вересня 1999 року по 04 січня 2012 року працювала фельдшером виїзної бригади Станції швидкої медичної допомоги м. Первомайська;

- з 11 січня 2012 року медичною сестрою підземною з повним робочим днем під землею у Відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля».

У трудовій книжці є записи:

5. На підставі атестації робочих місць за умовами праці професію медсестра підземна вважається пільговою для пенсійного забезпечення за Списком № 1 (наказ від 16 квітня2010 року № 205);

6. 16 квітня 2015 року на підставі атестації робочих місць за умовами праці професію медсестра підземна вважається пільговою для пенсійного забезпечення за Списком № 1 (наказ від 16 квітня 2015 року № 74);

7. 13 квітня 2020 року на підставі атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право переходу на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 (наказвід 13 квітня 2020 року № 547).

Відповідно до довідки форми ОК-5 встановлено, що в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявні індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , зокрема, що у спірний період з 11 січня 2012 року по 31 березня 2022 року позивач отримувала виплати від страхувальника ВП «шахта Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля» (код страхувальника 26402983).

Також в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування робота наявні відомості по спеціальному стажу ОСОБА_1 за кодом підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013А1 з лютого 2012 року по березень 2022 року.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

У пункті «а» частини першої статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року№ 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII, у редакції чинній до прийняття Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення») визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

- жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213-VIII), який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу для жінок 1970 року народження і старших.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV (станом на 01 квітня 2015 року) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, після набуття чинності Законом № 1058-IV (в редакції, чинній з 02 березня 2015 року) правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон № 2148-VIII), яким текст Закону № 1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Абзацом першим пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

При цьому Законом № 2148-VIII у новій редакції викладено пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

В силу спеціальної вказівки у Законі № 2148-VIII наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01 жовтня 2017 року.

Таким чином, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома однопредметними законами, а саме: пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції Закону № 213-VIII) та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (в редакції Закону № 2148-VIII).

Положення згаданих законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII.

Пунктом першим резолютивної частини цього Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII) та пункт 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону № 2148-VIII).

Відносно позивача правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII) та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону № 2148-VIII).

На момент звернення через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 виповнилося 45 років та вона мала необхідний стаж роботи, визначений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Зважаючи на частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 2011 року у справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

При цьому суд зазначає, що Конституційний Суд України у Рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Конституційний Суд України визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, вказав, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах частини другої статті 2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта частиною другою статті 77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону вбачається, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування «баланс вірогідностей».

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані відповідачем у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта приватної особи (тобто на користь позивачки).

З огляду на вказане суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин треба віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону.

Суд зазначає, що Закон № 1788-XII є пріоритетним у спірних правовідносинах, ніж Закон № 1058-ІV, бо Закон № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій та визначає, які саме види пенсій призначаються громадянам України.

Також при розгляді цієї справи суд враховує правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, згідно з яким наявність колізії між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбаченої Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) вказала, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

З урахуванням вказаного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в оскарженому рішенні відповідач помилково відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у зв`язку з недосягненням останньою відповідного віку, посилаючись на положення пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV.

Оскільки позивач досягла 45 років та призначення пенсії за віком здійснюється з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, має загальний страховий стаж 25 років 2 місяці 15 днів, у тому числі на пільгових умовах за Списком № 1 09 років 06 місяців 18 днів, то вона має право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням віку з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Вказане свідчить про протиправність рішення ГУ ПФ України в Одеській області від 10 січня 2025 року № 122950002738 про відмову у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_2 та наявність підстав скасування цього рішення.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацами дев`ятим та десятим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до абзаців першого та третього частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання таінші документи, які містять відомості про періоди роботи (абзац перший пункту 3 Порядку № 637).

Відповідно до абзаців першого, сьомого пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Порядок № 22-1).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі сервісний центр).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (абзац 2 пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.8 розділу І Порядку № 22-1).

Відповідно до абзацу першого пункту 1.9 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення.

З указаного вбачається, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року у справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року у справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року у справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року у справі № 195/840/17, від 18 травня 2021 року у справі № 229/2330/17 та інших.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Щодо періоду роботи позивача з 11 січня 2012 року по 31 березня 2022 року медичною сестрою підземною з повним робочим днем під землею у Відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля» до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею за Списком № 1 суд зазначає наступне.

Згідно з інформацією, що міститься в ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії (форма РС-право), та оскаржуваним рішенням страховий стаж позивача (для розрахунку права на пенсію за віком) складає 25 років 02 місяці 15 днів, з урахуванням кратності 34 роки 02 місяці 15 днів, додаткові роки за Списком № 1 09 років 00 місяців 00 днів, з яких періоди з 01 лютого 2012 по 18 червня 2013 року, з 01 липня 2013 року по31 січня 2015 року, з 01 березня 2015 року по 30 вересня 2021 року.

Записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 11 вересня 1999 року ОСОБА_1 підтверджується, що позивач працювала у Відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля» медичною сестрою підземною з повним робочим днем під землею з 11 січня 2012 року. Дата звільнення у трудовій книжці відсутня.

При цьому за індивідуальними відомостями про застраховану особу, наявними в Реєстрі (довідка форми ОК-5), страхувальник Відокремлений підрозділ шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля» виплачував позивачу заробітну плату та сплачував за неї страхові внески у період з 11 січня 2012 року по 31 березня 2022 року, також наявні відомості по спеціальному стажу ОСОБА_1 за кодом підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013А1 з лютого 2012 року по березень 2022 року.

Отже, сукупною інформацією, наявною у трудовій книжці позивача та довідці форми ОК-5 підтверджено, що позивач працювала у Відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля» за професією сестра медична підземного пункту охорони здоров`я з повним робочим днем під землею з 11 січня 2012 року по 31 березня 2022 року.

За період роботи позивача чинним був Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 і від 24 червня 2016 року № 461.

Згідно з пунктом 1.1е підрозділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» розділу І «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (який діяв до 03 серпня 2016 року), та з підрозділом 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» розділу І «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, правом пільгового пенсійного забезпечення користуються всі працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах; які обслуговують працівників, зайнятих на підземних роботах (медперсонал підземних пунктів охорони здоров`я, працівники підземного телефонного зв`язку тощо).

З наведеного вбачається, що робота за професією медична сестра підземною з повним робочим днем під землею давала право для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Одеській області безпідставно не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоди її роботи з 11 січня 2012 року по 31 січня 2012 року, з 19 червня 2013 року по 30 червня 2013 року, а період з 01 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року до страхового та пільгового стажу за Списком № 1.

Суд звертає увагу, що трудова книжка позивача містить інформацію про зайнятість позивача на підземних роботах з повним робочим днем під землею, тобто інформації про період зайнятості та про пільговий характер виконуваної позивачем роботи. У суду відсутні будь-які підстави для сумніву в достовірності внесених до трудової книжки даних.

Разом з тим, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) за періоди з 25 жовтня 2007 року по 30 листопада 2007 року та з 02 грудня 2007 року по 12 березня 2008 року по страхувальнику Первомайська станція швидкої медичної допомоги (код 01987149) відсутні відомості про нарахування та виплату заробітної плати і страхових внесків, до страхового стажу зазначений період роботи правомірно не зарахований відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії.

Щодо дати, з якої позивачу треба призначити пенсію, суд виходить з наступного.

На час звернення з заявою про призначення пенсії 03 січня 2025 року позивач мала право на призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Відповідно, відповідач повинен був призначити їй пенсію.

Враховуючи те, що судом установлено право позивач на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а також зважаючи на встановлені судом обставини протиправності рішення відповідача про відмову в призначенні такої пенсії та незарахування періодів роботи позивача до пільгового стажу при розгляді заяви про призначення пенсії від 03 січня 2025 року, можна дійти висновку, що належним та ефективним способом захисту в даному випадку є зобов`язання відповідача, який допустив порушення прав позивача, призначити позивачу таку пенсію за заявою про призначення пенсії від 03 січня 2025 року. При цьому, така дія не відноситься до дискреційних повноважень відповідача, адже позивачка має всі умови задля призначення такої пенсії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За матеріалами справи ОСОБА_1 досягла пенсійного віку 25 грудня 2022 року та звернулася за призначенням пенсії 03 січня 2025 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку. Відповідно, пенсія позивачу відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ має бути призначеназ 26 грудня 2022 року з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд зазначає, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії, передбачені Законом № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) треба розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, місцевий суд на підставі частини другої статті 9 КАС України обгрунтовано вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

- визнати протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 10 січня 2025 року № 122950002738 про відмову в призначенні пенсії позивачу;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області призначити позивачу за її заявою від 03 січня 2025 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, з 26 грудня 2024 року, із зарахуванням до пільгового страхового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 11 січня 2012 року по 31 січня 2012 року, з 19 червня 2013 року по 30 червня 2013 року медичною сестрою підземною з повним робочим днем підземлею у Відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля», до страхового та пільгового страхового стажу за Списком № 1 період роботи з 01 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року медичною сестрою підземною з повним робочим днем під землею у Відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайськвугілля».

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вказане позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі № 360/96/25 залишити без змін.

Повне судове рішення 21 травня 2025 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук