Постанова від 16.05.2025 по справі 754/8766/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77

e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617

Унікальний номер справи № 754/8766/24 Головуючий у суді першої інстанції - Скрипка О.І.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4237/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Невідома Т.О., Соколова В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Дейнегіним Сергієм Миколайовичем на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21 червня 2024 року про передачу справи на розгляд іншого суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 червня 2024 року справу передано до Броварського міськрайонного суду Київської області за загальним правилом підсудності.

Не погоджуючись із такою ухвалою, відповідач ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21 червня 2024 року скасувати, ухвалити рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що предметом спору є стягнення боргу за невиконання умов договору, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тому дійшов помилкового висновку про непідсудність даної справи Деснянському районного суду міста Києва.

Своїм правом на подачу відзиву позивачка ОСОБА_2 не скористалась.

За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п.9 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за неналежне виконання умов договору будівельного підряду.

Позов подано за правилом загальної підсудності (ст. 27 ЦПК України) - за місцем проживання відповідача.

Згідно зі ст. 31 ч. 1 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Постановляючи ухвалу про передачу справи до іншого суду, суд першої інстанції посилався на ч. 1 ст. 30 ЦПК України, якою встановлено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області за правилом виключної підсудності, оскільки позивачкою заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів та моральної шкоди внаслідок невчасного та неякісного виконання будівельно-ремонтних робіт будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Колегія суддів погоджується з цими висновком суду з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з положеннями ст.181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 Верховний Суд зазначив, що нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 ВП ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Отже, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин пов`язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Таким чином, правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає, як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил територіальної підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорія справ.

Як видно зі змісту позовної заяви, позивачка просить суд стягнути з відповідача збитки та моральну шкоду, завдані внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору будівельного підряду.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов виник із приводу нерухомого майна, тому справа має розглядатися за правилом виключної підсудності - за місцезнаходженням цього майна.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Дейнегіним Сергієм Миколайовичем залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: В.А. Нежура

Судді: Т.О. Невідома

В.В. Соколова