Постанова

від 20.05.2025 по справі 120/16444/24

КРИМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/16444/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

20 травня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Решкатюк Л.O.,

представника позивача: Панасюк В.В.

представника відповідача: Шмирової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2024 року Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця про стягнення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно картки особового рахунку платника податків за відповідачем рахується податкова заборгованість у сумі 1 788 020,00 грн., яка в добровільному порядку не погашена.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасуватиоскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судомпершої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та просила суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи за відповідачем рахується податкова заборгованість в сумі 1 402 794,11 грн., яка складається з наступних платежів:

- земельний податок (Вороновицька ТГ) - 80345,76 грн. - основний платіж, штрафна санкція - 0,00 грн., пеня - 3769,77 грн.;

- земельний податок (Козятинська ТГ) - 1226933,66 - основний платіж, штрафна санкція - 0,00 грн., пеня - 47005, 14 грн.;

- земельний податок (Стрижавська ТГ) - 44309,92 - основний платіж, штрафна санкція - 0,00 грн., пеня - 429,86 грн.

Зазначена заборгованість підтверджується карткою особового рахунку платника податків і податковими деклараціями з плати за землю від 07.02.2024, 08.02.2023, 01.03.2023, 02.03.2023, 30.03.2023, 27.01.2024, 07.02.2023, 02.02.2023, 01.03.2023, 02.03.2023, 30.03.2023.

Оскільки податковий борг відповідач добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України(далі -ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп.14.1.39. п.14.1 ст.14 ПК Українигрошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

За змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК Україниподатковий борг - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У силу п.15.1. ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54цьогоКодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно із п.59.1 ст.59 ПК Україниу разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача податкового боргу, колегія суддів зважає на наступне.

Щодо суми боргу зі сплати земельного податку по земельним ділянкам, які знаходяться в Стрижавській територіальній громаді, відповідач зазначив, що сума боргу зі сплати земельного податку, яку просить стягнути позивач, повинна становити не 44309,92 грн., а 40617,43 грн., без врахування суми за січень 2023 року, оскільки заборгованість за січень 2023 року вже входила до предмету позову по адміністративній справі №120/4186/23.

Відповідач також не погоджується із сумою боргу зі сплати земельного податку по земельним ділянкам, які знаходяться в Вороновицькій територіальній громаді, оскільки вважає, що до суми заборгованості входить сума боргу за 2022 рік (зокрема за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2022 року) та січень 2023 року, яка була предметом позову по справі №120/4186/23, який рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року задоволено повністю.

Однак, позивач спростував вказані твердження, зазначивши, що позовну заяву про стягнення податкового боргу з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця у справі №120/4186/23 було подано 12.04.2023 року та грошові зобов`язання визначені в ній не заявлялись повторно у даній справі.

Так, у даній справі дата виникнення боргу із земельного податку (Вороновицька ТГ) - 30.05.2023 року, земельного податку (Козятинська ТГ) - 30.03.2023 року, земельного податку (Стрижавська ТГ) - 01.05.2023 року.

Вказане підтверджується карткою особового рахунку платника, з якої прослідковується дата виникнення заборгованості, заявленої в даній справі.

Щодо суми боргу зі сплати земельного податку по земельним ділянкам, які знаходяться в Козятинській територіальній громаді, відповідач зазначив, що по вказаній територіальній громаді було сплачено частину земельного податку у розмірі 315 144,25 грн., що підтверджується витягом з кабінету платника податку та копіями платіжних інструкцій №112 від 26.03.2024, №148 від 25.04.2024, №190 від 27.05.2024, №236 від 25.06.2024.

Колегія суддів оцінює такі твердження апелянта критично, оскільки відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Таким чином, доводи відповідача про неврахування сплати заборгованості є хибними, оскільки така сплата підлягає зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення і не спростовує наявність податкового боргу, стягнення якого заявлено в межах даного позову.

Згідно із п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до п.56.11 ст.56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, податкові зобов`язання в сумі 1 402 794,11 грн. мають статус узгоджених, а тому є податковим боргом.

Згідно із п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами, визначеними п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Позивачем з метою погашення податкового боргу відповідачу вручено податкову вимогу №62097-50 від 03.04.2019 року. Проте, вказана податкова вимога залишилась без належного виконання. Станом на день розгляду справи суду не надано доказів погашення відповідачем в добровільному порядку вказаної суми заборгованості.

Згідно із пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п.95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу відповідач у встановлені законодавством строки до бюджету не сплатив, наявність податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 травня 2025 року.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.