Постанова від 20.05.2025 по справі 240/786/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/786/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

20 травня 2025 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави до Словечанської сільської ради Коростенського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом, у якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Словечанської сільської ради Коростенського району щодо невжиття вичерпних заходів до забезпечення внесення відомостей до Державного земельного кадастру про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1824284700:04:000:0423 площею 26,37 га до самозалісених земель.

- зобов`язати Словечанську сільську раду Коростенського району вжити вичерпних заходів до забезпечення внесення відомостей до Державного земельного кадастру про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 18242811824284700:04:000:0423 площею 26,37 га до самозалісених земель.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 позовну заяву Керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави до Словенчанської сільської ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що пПрокурором не доведено неможливість або відсутність можливості позивачів, зокрема Держлісагентства та Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, звернутися з відповідним позовом, оскільки позивач, в особі яких в інтересах держави з позовом до суду звернулась прокуратура, має підстави і можливість самостійно захищати свої права і прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту самим позивачем або відсутності у нього процесуальної дієздатності.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Коростенська окружна прокуратура 10.10.2024 направила на адресу Держлісагенства та Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства повідомлення в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру про протиправну бездіяльність Словечанської сільської ради.

На адресу Бердичівської окружної прокуратури надійшла відповідь ДЕІ Поліського округу від 22.10.2024, у якій зазначено, що питання віднесення земельних ділянок до певних категорій та контроль за землевпорядкуванням не відноситься до повноважень Інспекції.

Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства на повідомлення Коростенської окружної прокуратури від 10.10.2024 повідомило, що в порядку вимог, визначених статтею 57 Земельного кодексу України до Словечанської сільської ради було направлено:

- подання від 17.11.2023 №04-17/1067 про віднесення земельних ділянок до само залісених орієнтовною площею 4715,7959 га. У відповідь на подання орган місцевого самоврядування листом від 15.12.2023 №2327 повідомив про віднесення земельної ділянки до самозалісеної площею лише 26,37 га;

- повторне подання від 14.02.2024 №04-17/210 про віднесення земельних ділянок до самозалісених орієнтовною площею 4715,7959 га. У відповідь на подання Управління отримало рішення від 26.06.2024 №1212 про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених.

Державне агентство лісових ресурсів у відповідь на повідомлення Коростенської окружної прокуратури від 10.10.2024 листом від 12.11.2024 повідомило, що не зверталося до суду з порушених у повідомленні питань. Крім того, зазначило, що згідно з пунктом 3 часини 2 статті 57-1 Земельного кодексу України рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до само залісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Та додало копії подань міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства та відповідей Словечанської сільської ради.

Представник прокуратури вказує, що Держлісагентство, Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, Державна екологічна інспекція Поліського округу, уповноважені на захист інтересів держави у сфері охорони самосійних лісів, не здійснювали захист таких інтересів, що свідчить про їх бездіяльність та наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру в інтересах держави в особі цих органів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 позовну заяву повернуто позивачу.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частинами третьою-п`ятою статті 53 КАС України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

За правилами частини сьомої статті 160 КАС України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху та у разі неусунення указаних недоліків застосовуються приписи пункту 7 частини першої статті 240 КАС України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон України «Про прокуратуру») статтею 1 якого установлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацами 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (абзаци 1, 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзац 3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Отже, за наведеного правового регулювання, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах і визначаючи правовий статус прокурора у судовому процесі для представництва інтересів держави, законодавець зобов`язав останнього навести належне обґрунтування щодо наявності/відсутності таких повноважень. Водночас суд, у свою чергу, повинен надати оцінку таким аргументам та, у випадку встановлення відсутності підстав для представництва, застосувати наслідки, передбачені або статтею 169 КАС України, або пунктом 7 частини першої статті 240 КАС України, у разі якщо провадження у справі вже було відкрите.

Частиною 4 ст.23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію неодноразово викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17.

Звертаючись із даною позовною заявою в інтересах держави прокурор вказує, Коростенська окружна прокуратура 10.10.2024 направила на адресу Держлісагенства та Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства повідомлення в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру про протиправну бездіяльність Словечанської сільської ради.

На адресу Бердичівської окружної прокуратури надійшла відповідь ДЕІ Поліського округу від 22.10.2024, у якій зазначено, що питання віднесення земельних ділянок до певних категорій та контроль за землевпорядкуванням не відноситься до повноважень Інспекції.

Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства на повідомлення Коростенської окружної прокуратури від 10.10.2024 повідомило, що в порядку вимог, визначених статтею 57 Земельного кодексу України до Словечанської сільської ради було направлено:

- подання від 17.11.2023 №04-17/1067 про віднесення земельних ділянок до само залісених орієнтовною площею 4715,7959 га. У відповідь на подання орган місцевого самоврядування листом від 15.12.2023 №2327 повідомив про віднесення земельної ділянки до самозалісеної площею лише 26,37 га;

- повторне подання від 14.02.2024 №04-17/210 про віднесення земельних ділянок до самозалісених орієнтовною площею 4715,7959 га. У відповідь на подання Управління отримало рішення від 26.06.2024 №1212 про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених.

Державне агентство лісових ресурсів у відповідь на повідомлення Коростенської окружної прокуратури від 10.10.2024 листом від 12.11.2024 повідомило, що не зверталося до суду з порушених у повідомленні питань. Крім того, зазначило, що згідно з пунктом 3 часини 2 статті 57-1 Земельного кодексу України рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до само залісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Та додало копії подань міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства та відповідей Словечанської сільської ради.

Представник прокуратури вказує, що Держлісагентство, Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, Державна екологічна інспекція Поліського округу, уповноважені на захист інтересів держави у сфері охорони самосійних лісів, не здійснювали захист таких інтересів, що свідчить про їх бездіяльність та наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру в інтересах держави в особі цих органів.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Слід вказати, що жодних обставин, які перешкоджають Держлісагентству та Центральному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства, звернутися до суду з позовом на захист порушеного права суду на наведено ні у обґрунтуванні прокурора ні у листах зазначених органів.

Крім того, з дати листів до дати звернення до суду з даним позовом минуло менше місяця, що не може вважатися розумним строком протягом якого відповідний орган, який уповновноважений на звернення до суду з даним позовом допускає бездіяльність.

Прокурором не доведено неможливість або відсутність можливості позивачів, зокрема Держлісагентства та Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, звернутися з відповідним позовом, оскільки позивач, в особі яких в інтересах держави з позовом до суду звернулась прокуратура, має підстави і можливість самостійно захищати свої права і прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту самим позивачем або відсутності у нього процесуальної дієздатності.

Крім того, прокурором серед кола позивачів в інтересах яких заявлено позов визначено Державна екологічна інспекція Поліського округу, незважаючи на те, що прокурору було повідомлено, що питання бездіяльності органів щодо невіднесення земельних ділянок до самозалісених не відноситься до повноважень Інспекції.

Частиною 7 ст.23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Посилання апелянта на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття позовної заяви до розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Відповідно до статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі Менчинська проти Росії, пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Мартіні проти Франції).

Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді спору. Така практика не є намаганням обмежити функції прокуратури сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, а є лише наслідком системного тлумачення положень законодавства, якими встановлена необхідність підтвердження судом підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, оскільки право прокуратури на звернення до суду в інтересах уповноваженого суб`єкта, не може презюмуватися, як безспірне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що прокурор всупереч вимогам частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не надав доказів бездіяльності, зокрема Словенчанської сільської ради щодо реагування на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом подання позову, чи неспроможності такого органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених інтересів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №905/1907/21 зазначено:

« 8.58. Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункти 8.33-8.41)».

В адміністративному судочинстві відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні пункту 7 частини 4 статті 169 КАС України має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.

Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.

Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (пункт 2 частини 1 статті 240 КАС України).

Проте, в даному випадку належного нормативно-правового обґрунтування наявності законодавчо визначених підстав для звернення прокурора саме з таким предметом позову, прокурором не наведено.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 560/10015/22 від 11.08.2023, від 21.12.2023 у справі №400/4238/22.

Такого ж висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 28.01.2025 у справі №240/19754/24.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що у даній справі прокурором не доведено наявності підстав для звернення до суду в інтересах держави або в інших, визначених законодавством випадках, тобто у спірних правовідносинах, позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.