Вирок від 21.05.2025 по справі 458/428/25

Справа № 458/428/25

1-кп/458/73/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2025 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження

сторона обвинувачення:

прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 ,

потерпіла особа Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області повноважний представник ОСОБА_4 ,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Турка Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2025року №12025141340000052 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Сянки Турківського району Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України, з середньо освітою, розлучений, неповнолітніх або малолітніх дітей не має, не є особою з інвалідністю, не депутат, військовозобов`язаний, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 на початку лютого 2025 року, в другій половині дня (більш точної дати та часу не встановлено), маючи умисел на незаконну порубку лісу з метою збагачення, з корисливих мотивів, пішов у лісовий масив, який розташований поблизу с.Нижній Турів Самбірського району Львівської області, а саме у відділ №27 кварталу №21 обходу №3 Надсянського лісництва Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс», що входить до території Регіонального ландшафтного парку «Надсянський» та відноситься до природно-заповідного фонду, який знаходиться в межах Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, не маючи спеціального дозволу для використання лісових ресурсів, умисно, з використанням дворучної пили з дерев`яною рукояткою, самовільно зрізав, шляхом відділення стовбура від кореня, два сироростучих дерев породи «Ялиця», загальною кубомасою 0,39 метра кубічних, чим завдав матеріальну шкоду інтересам держави розміром 88827,20 грн.

Окрім цього, ОСОБА_5 , 08.04.2025 року продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний намір на заволодіння деревиною, з метою перевезення незаконно зрізаних дерев, за допомогою кінної підводи, не маючи спеціального дозволу для використання лісових ресурсів, перебуваючи в лісовому масиві Регіонального ландшафтного парку «Надсянський», де приблизно у період часу з 13:30 год по 14:30 год 08.04.2025 року з відділу №27 кварталу №21 обходу №3 Надсянського лісництва Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс», територія якого відноситься до природно-заповідного фонду, діючи умисно, з корисливих мотивів, перевіз, шляхом трелювання, вказану незаконно зрізану деревину породи «Ялиця», загальною кубомасою 0,12 м3, через наведений лісовий масив природно-заповідного фонду, на відстань близько 1,1 км., до дороги, що в с. Нижній Турів Самбірського району Львівської області.

Суд вважає,що дії ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.246 КК України незаконній порубці дерев у лісах на території природно заповідного фонду, та у незаконному перевезенні незаконно зрубаних дерев на території природно-заповідного фонду.

Дії ОСОБА_5 виразились у незаконній порубці дерев у лісах на території природно заповідного фонду, і у незаконному перевезенні незаконно зрубаних дерев на території природно-заповідного фонду.

ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ.

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його покази є аналогічні до фабули обвинувачення, дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.3 ст.246 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами. Визнавальні покази є аналогічні до фабули обвинувачення, зважаючи на те, що свою вину за інкримінованим обвинуваченням визнав повністю, зазначив, що відносно обвинуваченого доцільно обрати покарання в межах санкції статті кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення у покарання згідно санкції статті за ч.3 ст.246 КК України 3 роки позбавлення волі. Прокурор звернув увагу, що з врахуванням обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, зважаючи на те, що ОСОБА_5 вину за інкримінованим обвинуваченням визнав повністю, не заперечив щодо призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, просив звільнити від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладеням відповідних оов`язків, передбачених 76 КК України.

Позиція обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, пояснення дав аналогічні до фабули обвинувачення, щиро розкаявся у скоєному, про свій вчинок шкодує, в подальшому не вчинятиме нових правопорушень, просить його суворо не карати, стосовно висунутого позову такий визнає, проте не взмові сплатити кошти, оскільки така сума для нього є знаною, пояснив, що приблизно в лютому 2025 року для потреб по господарству, пішов у лісовий масив в с.Нижній Турів Самбірського району Львівської області, з використанням дворучної пили з дерев`яною рукояткою, зрізав дві «Ялиці», яку в подальшому 08.04.2025 року за допомогою кінної підводи, перевіз «Ялицю» загальною кубомасою 0,12 м3 через лісовий масив до дороги, що в с. Нижній Турів Самбірського району Львівської області.

Позиція потерпілої сторони.

Повноважний представник потерпілої особи Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_4 з приводу висунутого позову, прсив такий задовольнити в повному обсязі, стосовно міри покарання покладається на думку суду.

Зважаючи на послідовність показань ОСОБА_5 , суд вважає ціпоказання достовірними.

Зазначені пояснення обвинуваченого суд оцінює в сукупності з іншими доказами, які підтверджують, що саме внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_5 потерпілій особі було заподіяно шкоду, оскільки він скоїв правопорушення, передбачені ч.3 ст.246 КК України незаконній порубці дерев у лісах на території природно заповідного фонду, і у незаконному перевезенні незаконно зрубаних дерев на території природно-заповідного фонду.

Незважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст.94 КПК України.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними долученими доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за ч.3 ст.246 КК України незаконній порубці дерев у лісах на території природно заповідного фонду, у незаконному перевезенні незаконно зрубаних дерев на території природно-заповідного фонду.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.3 ст.246 КК України і його провина доводиться повністю наступними дослідженими судом в ході судового розгляду доказами, а саме:

-витяг з ЄРДР ;

-повідомлення (рапорт) про вчинення правопорушення;

-постанова про визнання речовим доказом від 09.04.2025 року;

-ухвала слідчого судді про арешт майна від 11.04.2025 року;

-повідомлення про лісопорушення;

-довідка та висновок експерта від 16.04.2025 року;

-позовна заява потерпілого;

-постанова про визнання потерпілим і залучення його представника від 06.02.2025 року

Зазначені докази є належними, оскільки у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, та є допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України.

Визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, свідчить про те, що він усвідомив суспільно-небезпечний характер своїх дій, визнання ним своєї вини також свідчить про його бажання нести відповідальність за вчинене.

Отже, суд вважає послідовними та узгодженими між собою докази сторони обвинувачення про причетність ОСОБА_5 до незаконної порубці дерев у лісах на території природно заповідного фонду, а також у незаконному перевезенні незаконно зрубаних дерев на території природно-заповідного фонду.

Таким чином, вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження суд, зважаючи на визнання ОСОБА_5 своєї вини, приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, іншими письмовими матеріалами справи, що узгоджується з фактами, які мали місце і досліджені судом.

Відповідно до ст.94 КПК України, аналізуючи вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх матеріалів кримінального провадження, керуючись законом, приходить до переконання, що зазначені докази є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв`язку, доповнюють один одного, не суперечать між собою, тобто події кримінального правопорушення мали місце, провина обвинуваченого повністю доведена, противоправні дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.3 ст.246 КК України, оскільки він при вищезазначених і досліджених судом обставинах своїми умисними діями, здійснив незаконну порубку дерев у лісах на територіїприродно заповідного фонду,а також незаконноу перевіз незаконно зрубані дерева на території природно-заповідного фонду.

Правова оцінка та мотиви суду.

Суд, ухвалюючи по справі рішення, керується нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК Україниз наведенням належних і достатніх мотивів та підстав для його ухвалення.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконаннясудами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Суд зобов`язаний мотивувати прийняте рішення, а саме обґрунтувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію та переконливо довести, чому одні докази покладені в його основу, а інші - відкинуті або не враховані. За наявності суперечливих доказів суд повинен проаналізувати їх, навести мотиви свого рішення. Тобто вирок суду повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.370 КПК України, щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості.

Європейський суд з прав людини вимоги щодо вмотивованості судового рішення саме пов`язує з належним здійсненням правосуддя, так як у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються ( справи «Кузнецов та інші проти Росії», «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до ст. Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.ст.55,124 Конституції Україникожному гарантується право на судовий захист; юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний суворо додержуватись закріпленого у ст.62 Конституції Українипринципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При ухваленні вироку відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950), яка згідно з ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також суд при постановленні вироку приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).

Відповідно до ч.1ст.2 КК Українипідставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч.ч.1,3ст.3 КК Українизаконодавство України про кримінальну відповідальність становитьКК, який ґрунтується наКонституції Українита загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тількиКК України.

Згідно з вимогамист.91 КПК Українидоказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, яке підтверджують обставини, встановлені судом.

Обвинувачений ОСОБА_5 обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.246 КК Українине оспорює, вважає, що вони встановлені в повному обсязі, в суді свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнає повністю, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_5 правопорушення та кваліфікує його дії за ч.3 ст.246 КК України - незаконна порубка дерев у лісах на території природно заповідного фонду, та у незаконному перевезенні незаконно зрубаних дерев на території природно-заповідного фонду.

Суспільна небезпечність незаконної порубки лісу полягає в тому, що ці дії завдають шкоди довкіллю в цілому, науково обґрунтованому, раціональному використанню, охороні та відтворенню лісів. Небезпечність даного злочину посилюється і тим, що порубка призводить до ерозії ґрунтів, виснаження річок, погіршення життя людей.

Нормативними актами, які регулюють порядок порубки деревини у лісах, є перш за все Лісовий Кодекс від 21.01.1994 року; Санітарні правила в лісах України, затверджені Постановою КМУ від 27.07.1995 року № 555; постанови КМУ «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» від 23.05.2007 року № 761; «Про затвердження Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України» від 23.04.1996 року № 449; «Про затвердження Правил поліпшення якісного складу лісів» від 12.05.2007 року № 724; «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» від 23.07.2008 року № 665; «Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України» від 01.06.1993 року № 399.

Предметом правопорушення є ліс на корені, тобто дерева і чагарники у лісах, захисних та інших лісових насадженнях в природному стані (невідділені від коріння), а також у заповідниках, або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах України.

Порубка лісу в містах, селищах, інших населених пунктах (у парках, скверах, садах, на вулиці, на території підприємств, організацій, у пришляхових смугах, а також на сільськогосподарських угіддях, садибах, дачних ділянках тощо) не є предметом цього правопорушення.

Лісом визнається згідно Лісового кодексу України сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов`язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.

Лісові насадження - це захисні та інші штучні насадження дерев і чагарників, які в сукупності набувають корисних властивостей дикоростучих лісів. До лісових насаджень відносять: ліси населених пунктів, лісопаркові частини лісів зелених зон, державні лісові захисні смуги, полезахисні лісові смуги, а також захисні лісові насадження на смугах відводу каналів, залізниць і автомобільних доріг.

Заповідники - ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду - природні території та об`єкти (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища); штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки- пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Об`єктом правопорушення є науково обґрунтоване, раціональне використання лісів, їх охорона та відтворення для теперішніх та майбутніх поколінь і відтворення лісу як важливого елемента навколишнього природного середовища.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 на початку лютого 2025 року, в другій половині дня (більш точної дати та часу не встановлено), у лісовому масиві, який розташований поблизу с.Нижній Турів Самбірського району Львівської області, а саме у відділ №27 кварталу №21 обходу №3 Надсянського лісництва Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс», що входить до території Регіонального ландшафтного парку «Надсянський» та відноситься до природно-заповідного фонду, який знаходиться в межах Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, самовільно зрізав, шляхом відділення стовбура від кореня, два сироростучих дерев породи «Ялиця», загальною кубомасою 0,39 метра кубічних, чим завдав матеріальну шкоду інтересам держави розміром 88827,20 грн. 08.04.2025 року з метою перевезення незаконно зрізаних дерев, за допомогою кінної підводи, перебуваючи в лісовому масиві Регіонального ландшафтного парку «Надсянський», де приблизно у період часу з 13:30 год по 14:30 год 08.04.2025 року з відділу №27 кварталу №21 обходу №3 Надсянського лісництва Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс», територія якого відноситься до природно-заповідного фонду, діючи умисно, перевіз незаконно зрізану деревину породи «Ялиця», загальною кубомасою 0,12 м3, через наведений лісовий масив природно-заповідного фонду, на відстань близько 1,1 км., до дороги, що в с. Нижній Турів Самбірського району Львівської області.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається в незаконній порубці на територіїприродно-заповідногофонду лісу, тобто це всі випадки відділення дерев і чагарників, які знаходяться в лісі, від кореня незалежно від використовуваних засобів і способів (сокира, пилка чи інші предмети), а також у перевезенні незаконно зрубаних дерев на території природно-заповідного фонду.

Порубкою дерев у лісах визнається як відокремлення від кореня або викорчовування ростучого чи сухостійкого дерева за допомогою спеціальних пристосувань, так і пошкодження, яке припиняє ріст деревостану (наприклад, повалення дерева транспортними засобами, відділення основних гілок від стовбура тощо).

Згідно п. 9 Постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10.12.2004р. № 17 незаконною порубка дерев і чагарників, є вчинена без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

В діях ОСОБА_5 відобразилася об`єктивна сторона - незаконна порубка дерев у лісах на території природно заповідного фонду, та незаконне перевезення незаконно зрубаних дерев на території природно-заповідного фонду.

В діях ОСОБА_5 існує причинний зв`язок між його діянням і наслідками.

Правопорушення, вчинене ОСОБА_5 є закінченим,оскільки насталинаслідки дерево зрубане та вивезене з на території природно-заповідного фонду.

Оскільки згідно ч.1ст. 13 КК Українизакінченим кримінальним правопорушенням визнається діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтеюКК України.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України є основним елементом, і вона характеризується прямим умислом - особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, незаконно здійснює активні дії по відношенню до лісового фонту в частині незаконної зрізки майна, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає завдати таку шкоду.

Суб`єктивна сторона правопорушення проявляється у внутрішній стороні суспільно-небезпечного діяння, яка характеризує психічне ставлення особи до вчинюваного ним суспільно небезпечного діяння та його наслідків. Вона виражається у вині в формі умислу, а також у мотиві і цілі, які в сукупності відображають зв`язок волі і свідомості особи зсуспільно небезпечним діянням, яке вона вчиняє, і його наслідками.

Відповідно до ч.2 ст.24КК України прямий умисел має місце тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Таким чином, прямий умисел характеризується трьома ознаками: 1) усвідомленням суспільної небезпеки діяння; 2) передбаченням суспільно небезпечних наслідків цього діяння; 3) бажанням настання передбачуваних наслідків. Дві перших ознаки складають інтелектуальний момент умислу, остання вольовий. Вольовий момент прямого умислу згідно з ч.2 ст.24КК України характеризується бажанням особи настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння. Під бажанням наслідків необхідно розуміти прагнення їх настання.

Вольовий момент прямого умислу згідно з ч.2 ст.24КК характеризується бажанням особи настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння. Під бажанням наслідків необхідно розуміти прагнення їх настання.

Вольова поведінка людини, у тому числі і злочинна, виходить із визначених мотивів і направляється на досягнення певної мети. Мотивом може бути особисті неприязні стосунки; помста, ревнощі; хуліганські мотиви; корисливі мотиви тощо.

Зміст інтелектуального моменту прямого умислу при крадіжці полягає в усвідомленні особою фактичної сторони вчинюваного, а також передбачені нею настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії. Усвідомлюючи фактичну сторону вчинюваного, суб`єкт усвідомлює й соціальне значення свого діяння, його характер і суспільну небезпеку.

Судом встановлено, що в діях ОСОБА_5 розкрита суб`єктивна сторона в формі прямого умислу, оскільки ОСОБА_5 усвідомлював суспільно небезпечний, протиправний характер свого діяння, передбачав і бажав настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у формі зрізки дерева, знав що від його дій у даній ситуації і при заданих ним умовах настануть суспільно небезпечні наслідки у вигляді незаконної зрізки дерева, усвідомлював, що посягає на чужі речі, вчинив дії з корисливим мотивом для себе відносно майна, на яке він не має ніякого права, вживав і вжив заходи до незаконного перевезення деревини території природно-заповідного фонду.

Окрім цього, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 є суб`єктом правопорушення оскільки він є осудною особою, оскільки досяг віку, так як кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення правопорушення виповнилося 16 років, вчинив правопорушення у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Крім цього, ОСОБА_5 може нести кримінальну відповідальність за вчинене ним правопорушення, оскільки він є фізичною особою, тобто людиною, і може нести кримінальну відповідальність оскільки є громадянином України, що відповідає вимогам ч.1 ст.18, ч.1 ст.22 КК України.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 , будучи суб`єктом правопорушення, з метою незаконної порубки лісу, з корисливих мотивів, на початку лютого 2025 року, в другій половині дня (більш точної дати та часу не встановлено), маючи умисел на незаконну порубку лісу з метою збагачення, з корисливих мотивів, пішов у лісовий масив, який розташований поблизу с.Нижній Турів Самбірського району Львівської області, а саме у відділ №27 кварталу №21 обходу №3 Надсянського лісництва Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс», що входить до території Регіонального ландшафтного парку «Надсянський» та відноситься до природно-заповідного фонду, який знаходиться в межах Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, не маючи спеціального дозволу для використання лісових ресурсів, умисно, з використанням дворучної пили з дерев`яною рукояткою, самовільно зрізав, шляхом відділення стовбура від кореня, два сироростучих дерев породи «Ялиця», загальною кубомасою 0,39 метра кубічних, чим завдав матеріальну шкоду інтересам держави розміром 88827,20 грн. 08.04.2025 року продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний намір на заволодіння деревиною, з метою перевезення незаконно зрізаних дерев, за допомогою кінної підводи, не маючи спеціального дозволу для використання лісових ресурсів, перебуваючи в лісовому масиві Регіонального ландшафтного парку «Надсянський», де приблизно у період часу з 13:30 год по 14:30 год 08.04.2025 року з відділу №27 кварталу №21 обходу №3 Надсянського лісництва Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс», територія якого відноситься до природно-заповідного фонду, діючи умисно, з корисливих мотивів, перевіз, шляхом трелювання, вказану незаконно зрізану деревину породи «Ялиця», загальною кубомасою 0,12 м3,через наведенийлісовий масивприродно-заповідногофонду,на відстаньблизько 1,1км.,до дороги,що вс.Нижній ТурівСамбірського районуЛьвівської області.

Таким чином підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності може бути незаконна порубка дерев у лісах на територіїприродно заповідного фонду,і незаконне перевезення незаконно зрубаних дерев на території природно-заповідного фонду.

Таким чином, аналізуючи дії ОСОБА_5 та оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що події кримінального правопорушення мали місце, вина ОСОБА_5 доведена поза розумним сумнівом, а його дії слід кваліфікувати за ч.3 ст.246 КК України.

За таких обставин, у діяннях ОСОБА_5 містяться всі елементи (ознаки) складу правопорушення - незаконна порубка дерев у лісах на території природно заповідного фонду, і незаконне перевезення незаконно зрубаних дерев на території природно-заповідного фонду.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.3 ст.246 КК України як незаконна порубка дерев у лісах на території природно заповідного фонду, і незаконне перевезення незаконно зрубаних дерев на території природно-заповідного фонду.

Згідно з ч.2ст.50 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до вимогст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Призначаючи покарання відносно обвинуваченого, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, оскільки вчинене ОСОБА_5 правопорушення, передбачене ч.3 ст.246 КК України передбачає покарання у виді штрафу від тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років, або позбавленням волі на той самий строк, яке відповідно до ст.12КК України відноситься до нетяжкого злочину, оскільки згідно ч. ч. 1,3,4 ст.12КК України кримінальні правопорушення поділяються на проступки і злочини, а злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі, а нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.19 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 01.11.1996року «Прозастосування Конституціїпри здійсненніправосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

При цьому, слід мати на увазі, що ст.62Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Судом, відповідно дост.66 КК України, при вирішенні справи, приймається до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої особи - щире каяття у скоєному, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке виражається в активній участі.

Судом встановлено, що наявні обставини, які пом`якшують покарання.

Судом, відповідно дост.66 КК України, прийняті до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , який внутрішньо переконавшись, надавши критичну оцінку своїй протиправній поведінці через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, активно, за власною ініціативою сприяв розкриттю злочину, надавав докази і іншу інформацію про свою злочинну діяльність. Тому судом враховано як обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого це щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки згідно п.1 ч.1 66КК Україниобставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, і такі обставини характеризують знижений ступінь суспільної небезпеки особи злочинця та вчиненого ним діяння, слугують критерієм індивідуалізації покарання.

Формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Зважаючи на вказане, в діях ОСОБА_5 проявилося щире каяття.

Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно дост.67 КК України, судом не встановлено.

Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченого ОСОБА_5 , який має постійне місце реєстрації АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, характеристикою, довідкою про склад сім`ї.

За місцем проживання на території Боринської об`єднаної територіальної громади Самбірського району Львівської області характеризується з посередньої, скарг від жителів села на нього не надходило.

ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальноті не притягався.

Враховано наявність сім`ї обвинуваченого, оскільки він, будучи розлученим, проживає сам, мне має на утриманні дітей.

Судом враховано психічні ознаки, оскільки на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, і відсутність психічного розладу, що вбачається з довідки, виданої поліклінічним відділенням комунального некомерційного підприємства «Турківська центральна міська лікарня».

Також обвинувачений не є депутатом, будучи працездатним ніде не працює.

На протязі всього судового розгляду ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованих йому правопорушення визнавав, у скоєному покаявся, не намагався уникнути.

Відсутні підстави звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, у зв`язку з передачею особи на поруки, у зв`язку із зміною обстановки, у зв`язку із закінченням строків давності.

Судом враховано обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння, оскільки ОСОБА_5 не вчинив правопорушення з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Його дії не були спрямовані на затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи. Правопорушення не було вчинено у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. Також ОСОБА_5 не вчинив правопорушення під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками, або вчинення діяння в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

Оцінюючи поведінку обвинуваченого, суд звертає увагу на те, і бере до уваги факти виконання ним процесуальних обов`язків, систематичні явки в усі судові засідання, що не призвело до затягування судового розгляду, що вказує на добросовісну і відповідальну процесуальну поведінку обвинуваченого.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного, його наслідків, даних про особу обвинуваченого,суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе при застосуванні до нього покарання в межах санкції ч.3 ст.246 КК України.

Суд призначає покарання в дотримання вимогст.65 КК Україниу межах, установлених у санкцією ч.3 ст.246 КК України, що передбачає відповідальність за вчинені кримінальне правопорушення відповідно до положень Загальної частиниКК Українивраховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

З урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, думки прокурора, який в судових дебатах просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладеням відповідних оов`язків, передбачених 76 КК України,суд вважаєможливим призначитиобвинуваченому завчинене нимкримінальне правопорушенняпокарання умежах санкціїстатей за ч.3 ст.246 КК Україниу виді 3 (трьох) років позбавлення волі, застосувати ст.75КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом цього терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, визначені ст.76 КК України.

Таким чином, згідно зі ст.6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження. У зв`язку із цим під час розгляду питань про відстрочку, розстрочку необхідно дотримуватися вимог Конвенції щодо виконання судового рішення упродовж розумного строку (справи «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Дубенко проти України» від 11.01.2005 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року та інші).

Покарання, яке обирає суд є пропорційним характеру вчиненого ОСОБА_5 дій та їх небезпечності, і є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що обране покарання буде явно несправедливим унаслідок м`якості.

Призначаючи покарання суд стверджує принцип невідворотності покарання.

Питання про долю речових доказів і документів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження і таке питання потрібно вирішити в порядкуст.100 КПК України.

У зв`язку з наявністю речових доказів, дане питання вирішувати наступним чином.

Вимогами ч.4ст.174 КПК Українипередбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

На підставі ч.4ст.174 КПК України, суд, одночасно з ухваленням рішення, вважає що у зв`язку з тим, що судовий розгляд закінчується, на переконання суду в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, у зв`язку з чим суд скасовує накладений арешт.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

При вирішенніданого питаннястосовно речовогодоказу судомвраховано те,що увідповідності довимог ч.1ст.317ЦК Україниправо володінняне єтотожним правувласності,а єлише частиноюйого змісту.Зазначені вищеперелічені фактита відомостіразом ізвідомостями,що викладеніу копіяхдоданих доматеріалів кримінальногопровадження документіввказують нате,що такіречові доказиналежать лісогосподарському підприємству «Галсільліс», що входить до території Регіонального ландшафтного парку «Надсянський».

При розглядіданого питанняпро поверненнямайна законномуволодільцю,судом врахованоте,що дослідженовсі наявніна тоймомент підставиперебування такогомайна увласності лісогосподарського підприємства «Галсільліс», що входить до території Регіонального ландшафтного парку «Надсянський».

При вирішенніданого питаннястосовно речовогодоказу судомвраховано те,що увідповідності довимог ч.1ст.317ЦК Україниправо володінняне єтотожним правувласності,а єлише частиноюйого змісту.Зазначені вищеперелічені фактита відомостіразом ізвідомостями,що викладеніу копіяхдоданих доматеріалів кримінальногопровадження документіввказують нате,що такіречові доказиналежать лісогосподарському підприємству «Галсільліс», що входить до території Регіонального ландшафтного парку «Надсянський».

Також суд враховує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 КПК України на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення. Підстави та порядок тимчасового вилучення майна визначаються ст. 167 та ст. 168 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна, є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 ст. 167 КПК України майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Арешт на речові докази накладався судом.

Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалою слідчого судді Турківського районного суду від 11.04.2025 року про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, згідно якої накладено арешт на вилучене під час огляду місця події 08.04.2025 року і які згідно постанови слідчого про визнання та прилучення речових доказів від 09.04.2025 року визнані речовим доказом - один сортимент дерева породи «Ялиця» довжиною 4 м. 10 см. У грубшму кінці 28 х 28 см; один сортимент дерева породи «Ялиця» довжиною 4 м. 15 см. та діаметром у грубшому кінці 25х25 см., та пила з дерев`яною ручкою.

Згідно з ч. 9 ст.100 КПК Українипитання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідно до ч. 10 ст.100 КПК Українизастосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) майна знав про їх незаконне використання.

Згідно з ч. 1 ст.96-1 КК Україниспеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст.96-1 КК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.96-2 КК Україниспеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

При вчиненні правопорушення ОСОБА_5 було судом встановлено, що ОСОБА_5 було використано сторонні знаряддя і засоби пила з дерев`яною ручкою.

Пила з дерев`яною ручкою, як зазначив обвинувачений, не належить йому і він знав, що використовував річ незаконно.

Беручи до уваги те, що обвинувачений знав про незаконне використання пили з дерев`яною ручкою, як знаряддя вчинення правопорушення, злочин скоєно умисно, за його вчинення передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, тому необхідно застосувати спеціальну конфіскацію до пили з дерев`яною ручкою в користь держави.

Застосувати спеціальну конфіскацію до пили з дерев`яною ручкою, яка передана на зберігання в кімнату зберігання речових доказів згідно квитанції штрих код № 3025102408596403 відділенням поліції №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області за адресою: вул. В.Стуса, 14 м. Турка Самбірського району Львівської області в користь держави.

Інші письмові докази і характеризуючі особу матеріали, які були долучені до матеріалів кримінального провадження, у подальшому слід зберігати при матеріалах справи.

Питання про судові витрати суд вирішує на підставіст.124 КПК України.

У відповідності до положень ч.2 ст.124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, здійснені документально підтверджені процесуальні витрати.

У кримінальному провадженні витрати на залучення експерта наявні.

В справі наявні документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за проведення в загальній сумі за проведення судових експертиз на загальну суму 1782,80 грн - експертизи №СЕ-19/109-25/6069-ФХЕД від 16.04.2025 року, на підставі статті 122 Кримінального процесуального кодексу України здійснюється на рахунки ДКСУ.

Згідно п.2 ч.4 ст.374 КПК Україниу резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення про цивільний позов.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, кримінально-процесуальним кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Сукупний аналіз ст..ст.314, 315 та 128 КПК України дає підстави для висновку, що питання, пов`язані з прийняттям цивільного позову судом мають бути вирішені до початку судового розгляду на підготовчому засіданні з урахуванням норм ЦПК України, так само як суд має вирішити відповідність обвинувального акту вимогам ст.. 291 КПК України.

Нормами КПК України, зокрема, ст..ст.314-316 КПК України, прямо не передбачено можливість прийняття рішення (ухвали) про повернення цивільного позову через виявлені недоліки його форми та змісту. Тобто, постановлення вказаної ухвали, як окремого судового рішення чи як частини ухвали про призначення судового розгляду за наслідками підготовки до судового розгляду, не передбачено нормами КПК України, тому не може бути ані дозволу, ані заборони її прийняття, а також в подальшому її оскарження.

В рамках кримінального провадження було пред`явлено цивільний позов.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступних мотивів та норм права.

Кримінальним правопорушенням завдано матеріальну шкоду інтересам держави розміром 88827,20 гривень, яка не відшкодована в користь спеціальних фондів державного, обласних та місцевих бюджетів в розмірах 30, 20 та 50 відсотків відповідно на розрахунковий рахунок Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області UA508999980333139331000013917.

В рамках кримінального провадження Боринською селищною радою Самбірського району Львівської області заявлено цивільний позов до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої державі в особі Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області внаслідок вчинення кримінального правопорушення на суму 88827,20 грн.

Цивільним позивачем є Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області (юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: вул. І.Франка,4 смт Бориня Самбірський район Львівська область 82547), ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 05290787.

Представником цивільного позивача є ОСОБА_4 .

В рамках кримінального провадження прокурором в порядкуст.128 КПК Українине було пред`явлено цивільного позову.

Водночас, в рамках кримінального провадження прокурором підтримано пред`явлений цивільний позов Боринською селищною радою Самбірського району Львівської області.

У відповідності до вимог ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадян та держави у випадках, визначених законом, у тому числі, в судових органах.

Необхідність захисту інтересів держави покладає на органи прокуратури обов`язок представництва інтересів держави в суді.

Даний позов заявлений органом місцевого самоврядування, оскільки лісове порушення вчинено у відділі №27 кварталу №21 обходу №3 Надсянського лісництва Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс», що входить до території Регіонального ландшафтного парку «Надсянський» та відноситься до природно-заповідного фонду, який знаходиться в межах Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області.

Розглядаючи дане кримінальне провадження і вирішуючи заявлений цивільний позов при кримінальному провадженні, встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступних мотивів та норм права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 4 ЦПК Українивизначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно дост. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч.2 ст.127 КПК України).

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч.2 ст.127 КПК України).

Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства (ч.4 ст. 128 КПК України).

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч.5 ст. 125 КПК України).

Так, одночасний розгляд судом обвинувального акту й цивільного позову, з точки зору доказування, має ряд особливостей, які посилюють захист прав громадян та законних інтересів юридичних осіб, що зазнали шкоди від кримінального правопорушення, й сприяють більш швидкому та повному її відшкодуванню. Головний обов`язок держави полягає в утвердженні та забезпеченні прав і свобод людини, тому вся діяльність осіб, які ведуть кримінальне провадження, має бути спрямована на реальне забезпечення права і законних інтересів учасників цього провадження, і насамперед потерпілого (цивільного позивача).

Елементи предмету доказування у кримінальному провадженні тісно перетинаються із предметом доказування за позовами про відшкодування позадоговірної (деліктної) шкоди у позовному провадженні за правилами ЦПК України, та, відповідно, окремими вимогами до оформлення позовної заяви.

На відміну від цивільного судочинства, в якому обов`язок доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на неї (ч.1 ст. 81 ЦПК України), у кримінальному провадженні доказування зазначених обставин, у тому числі, особи, яка завдала шкоди кримінальним правопорушенням, її винуватості, виду завданої кримінальним правопорушенням шкоди (майнова, моральна, фізична) та її розміру (якщо шкода має або набула характеру майнової) покладається на слідчого та прокурора (ст..92 КПК України), які наділені відповідними повноваженнями для його здійснення.

Викладене свідчить про формальний, не обов`язковий характер суворого дотримання цивільним позивачем вимог щодо форми і змісту цивільного позову у кримінальному провадженні в зазначеній вище частині та недоцільності висування судом до цивільного позивача вимог дублювання чи виправлення в позові тієї інформації, яка вже є в розпорядженні суду, що не перешкоджає суду в цьому кримінальному провадженні розглянути цивільний позов по суті разом з обвинувальним актом.

Надмірний формалізм до форми та змісту позовної заяви у кримінальному провадженні порушує право особи, що постраждала від злочину, на доступ до правосуддя. Так, у справі Перез де Рада Каванілес до Іспанії від 28.10.1998 року (§49, заява № 28090/95) Європейський суд з прав людини визнав, що фактично суворе застосування національними судами процесуального правила позбавило заявника права доступу до суду. При застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (§ 29 рішення ЄСПЛ у справіВальчілі до Франціївід 26.07.2007 року, заява № 35787/03).

Відповідно до ст..12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст..13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.6 Конвенції, яка з огляду на приписи ч.1 ст.9 Конституції України, ст.10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст..77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст..89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у частині другійст.16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, оскількисуд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором абозаконом чи судом у визначенихзаконом випадках.

Статтею 127 КПК України передбачено, що шкода завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно з небезпечне діяння, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Окрім цього, судом під час розгляду даного провадження встановлено, що між обвинуваченою і потерпілою сторонами виникли цивільні правовідношення, у межах якого реалізується недоговірна цивільна відповідальність.

Недоговірне зобов`язання з набуття майна без достатньої правової підставимає компенсаційний характер. Його зміст полягає в обов`язку особи відновити порушене суб`єктивне право іншої особи або компенсувати завдану шкоду згідно вимог ст.. 1213 ЦК України.

У правовідносинах в частині реалізації кримінальної відповідальності, виконується каральна функція права, згідно якої обов`язок особи, яка вчинила правопорушення, зазнати осуду з боку держави та перетерпіти негативні наслідки за вчинені правопорушення.

Положеннями ч.1, ч.2 п. 1 ст. 105 Лісового кодексу України передбачено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно з вимогами п.7 ч.3 ст.29, п.4 ч. ст. 69 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, сплачуються у визначеному вказаними нормами співвідношенні на рахунки спеціального фонду Державного, обласних бюджетів та до бюджетів місцевого самоврядування в розмірах 30, 20 та 50 відсотків відповідно.

Завдані природним ресурсам збитки сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради в користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Відповідно до листа УДКСУ у Турківському районі від 24.12.2020 року № 02-45/590 грошові стягнення за шкоду, заподіяну вчиненими на території Боринської селищної ради порушеннями вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, сплачуються у повному обсязі на розподільчий рахунок Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області UА508999980333139331000013917.

Суд вважає, що така вимога є обґрунтованою, справедливою, необхідною та достатньою для відшкодування заподіяних збитків, оскільки неповернення вищевказаних збитків порушує інтереси держави, оскільки внаслідок їх відсутності може відбутись недофінансування бюджетних програм щодо відновлення лісів, що в свою чергу створює загрозу стабільності політики держави у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Судом враховано те, що спір вирішено в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, з врахуванням повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.

Судом встановлено, що вимоги Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області підтверджується її доказами, які нею надані, а тому суд приймає їх до уваги.

Порушення інтересів держави в особі Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області полягає в тому, що протиправними діями ОСОБА_5 заподіяно шкоду бюджету, втрачено значну суму коштів, чим спричинено шкоду державним інтересам та підриваються основи фінансово-економічної діяльності держави.

З урахуванням досліджених обставин справи, перевірених доказами, суд дійшов висновку, що вимога позивача про відшкодування шкоди, завданої державі в особі Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області внаслідок вчинення кримінального правопорушення на суму 88827,20 грн є підставною та підлягає до задоволення.

Суд враховує, що одночасне притягнення однієї особи до цивільної та кримінальної відповідальності не суперечить передбаченому у ч. 1 ст.61 Конституції України принципу, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Наведене конституційне положення не виключає можливості настання двох видів юридичної відповідальності, якщо одним діянням особа вчиняє два різні правопорушення, тобто склади яких містять різні елементи та базуються на різних фактах. У таких випадках має місце ідеальна сукупність правопорушень двох видів - злочину та цивільно-правового делікту, у зв`язку з чим дає підстави приймати рішення про задоволення цивільного позову.

За ч. 1 ст.124 КПК Українив разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, до яких натомість за ст.118 КПК Українисудовий збір не відноситься.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тому відповідно якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. При цьому якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. В той же час якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зч.1ст.141ЦПК Українив редакціїЗакону України№2147-VІІІвід 03.10.2017року «Провнесення зміндо Господарськогопроцесуального кодексуУкраїни,Цивільного процесуальногокодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В поданому позові позивач не просить стягнути з відповідача судові витрати за позовну вимогу майнового характеру.

Вимогами ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Окрім цього, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08.07.2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01.11.2011 року. При цьому з 15.12.2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX від 19 листопада 2024 року, який набрав чинності з 01.01.2025року, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025року становить 3028 гривень.

Станом на 01.01.2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3028 грн.

Ціна позову становить 88827,20 грн, у зв`язку з чим 1,5 відсотка ціни позову становить 1332,41 грн.

Зважаючи на те, що 1,5 відсотка ціни позову становить 1332,41 грн, що не є меншим від 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн), у зв`язку з чим розмір судового збору в даному випадку, виходячи з матеріалів даної справи, підлягає до стягнення з відповідача 3028,00 грн.

Покарання, яке обирає суд є пропорційним характеру вчиненого ОСОБА_5 дій та їх небезпечності, і є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що обране покарання буде явно несправедливим унаслідок м`якості.

Судом також враховано вимоги п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Керуючись ст.ст.7, 8, 9, 22, 30-33, 84-86, 110, 318, 319, 349, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України.

Призначити ОСОБА_5 покарання за ч.3 ст.246 КК Україниу виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_5 ст.75КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом цього терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76, ч.3 ст.76КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи засудженої особи.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 на даній стадії не обирати і не змінювати.

Позовну заяву Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої державі в особі Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області внаслідок вчинення кримінального правопорушення на суму 88827,20 грн - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженець с.СянкиТурківського районуЛьвівської області,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1 ,тимчасово проживаєза адресою: АДРЕСА_2 , завдану матеріальну шкоду інтересам держави розміром 808996,74 гривень в користь спеціальних фондів державного, обласних та місцевих бюджетів в розмірах 30, 20 та 50 відсотків відповідно на розрахунковий рахунок Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області UA508999980333139331000013917 (юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: вул. І.Франка,4 смт Бориня Самбірський район Львівська область 82547), ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 05290787).

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженець с.СянкиТурківського районуЛьвівської області,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1 ,тимчасово проживаєза адресою: АДРЕСА_2 судовий збір на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (код отримувача 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, назва отримувача: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ суду 02886806, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) у розмірі 3028,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за проведення судових експертиз на загальну суму 1782,80 грн (реквізити платежу: ГУК в Ів.-Фр. обл./ТГ Ів.-Фр./24060300 Код отримувача: 37951998 Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.). Номер рахунку (ІВАN) - UA368999980313040115000009612; Призначення платежу: "Інші надходження" Сплата процесуальних втрат на проведення експертизи №№СЕ-19/109-25/6069-ФХЕД від 16.04.2025 року в сумі 1782,80 грн, на підставі статті 122 Кримінального процесуального кодексу України здійснюється на рахунки ДКСУ. Юридична адреса: вул. Національної Гвардії,14 м. Івано-Франківськ 76005)

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Турківського районного суду від 11.04.2025 року про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, згідно якої накладено арешт на вилучене під час огляду місця події 08.04.2025 року і які згідно постанови слідчого про визнання та прилучення речових доказів від 09.04.2025 року визнані речовим доказом - один сортимент дерева породи «Ялиця» довжиною 4 м. 10 см. У грубшму кінці 28 х 28 см; один сортимент дерева породи «Ялиця» довжиною 4 м. 15 см. та діаметром у грубшому кінці 25х25 см., та пила з дерев`яною ручкою скасувати.

Речові докази після вступу вироку в законну силу - один сортимент дерева породи «Ялиця» довжиною 4 м. 10 см. У грубшму кінці 28 х 28 см; один сортимент дерева породи «Ялиця» довжиною 4 м. 15 см. та діаметром у грубшому кінці 25х25 см. і які постановою про визнання речових доказів від 09.04.2025 року визнані речовим доказом і передані на відповідальне зберігання лісогосподарському підприємству «Галсільліс», що входить до території Регіонального ландшафтного парку «Надсянський» - повернути законному володільцю лісогосподарському підприємству «Галсільліс», що входить до території Регіонального ландшафтного парку «Надсянський».

Застосувати після вступу вироку в законну силу спеціальну конфіскацію на пилу з дерев`яною ручкою, яка постановою про визнання речових доказів від 09.04.2025 року визнана речовим доказом і переданий на відповідальне зберігання в кімнату зберігання речових доказів згідно квитанції штрих код № 3025102408596403 відділенням поліції №2 Самбірського РВП - в користь держави.

Докази, які підтверджують вину в скоєному і які були долучені до матеріалів кримінального провадження - витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні, постанови про визнання та прилучення до справи речових доказів, ухвали слідчого судді, а також докази, які характеризують обвинувачену особу - зберігати при кримінальній справі.

Вирок суду першої інстанції може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1