Ухвала

від 19.05.2025 по справі 766/4871/25

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №766/4871/25

н/п 1-кп/766/3522/25

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

19.05.2025 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинувачених: ОСОБА_4

(в режимі відеоконференції): ОСОБА_5

ОСОБА_6

захисника (в режимі відеоконференції): ОСОБА_7

представника потерпілої особи: ОСОБА_8

під час відкритого підготовчого судового засідання в залі суду м. Херсона, проведеного в режимі відеоконференції з Державною установою «Миколаївський слідчий ізолятор», з розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 07.02.2023 під №42023230000000055 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України -

в с т а н о в и в:

На розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

І. Доводи клопотання сторони обвинувачення

Прокурором під час підготовчого судового засідання було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , на обґрунтування якого зазначено про наявність ризику переховування обвинувачених від суду, а також можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки їх допит не розпочато. Обґрунтовуючи клопотання щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_4 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді «застави», прокурор зазначив про існування таких ризиків як переховування від суду, ризик незаконного впливу на свідків.

ІІ. Доводи сторони захисту

Захисник ОСОБА_7 , не заперечуючи проти клопотання сторони обвинувачення щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_4 у зв`язку із внесенням застави, заперечила проти клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Звернулась до суду з клопотанням, в якому просила змінити раніше застосований відносно ОСОБА_6 запобіжний захід на інший більш м`який, а саме: домашній арешт. Обґрунтовуючи свою позицію зазначила, що з`явились нові фактичні обставини, які обумовлюють можливість заміни раніше обраного запобіжного заходу. Так було проведено обстеження лікарем-хірургом ОСОБА_6 та рекомендовано проведення оперативного лікування, про що свідчить і відповідь Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України в Миколаївській області. Стан здоров`я ОСОБА_6 погіршився, проте проведення оперативного втручання в умовах слідчого ізолятора не є можливим.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 вважала необґрунтованим, оскільки до застосування саме такого запобіжного заходу обвинувачений вчасно з`являвся до слідчого, а та обставина, що він може впливати на свідків є надуманою і жодним чином не обґрунтованою, бо жодних відомостей про те, що вони спілкуються під час досудового розслідування, а тим більше після надходження справи до суду, немає.

Обвинувачений ОСОБА_5 вважавклопотання прокуроранеобґрунтованим,оскільки підставдля ухиленнявід судувін немає,а зісвідками уданому провадженніне спілкуєтьсяі відповіднихнамірів висловлював,як іне вживаввідповідних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив змінити застосований щодо нього запобіжний захід, наголошуючи на тому, що потребує медичної допомоги поза межами слідчого ізолятора, при цьому заперечив щодо наявності важелів впливу на свідків у провадженні.

Обвинувачена ОСОБА_4 не заперечувала проти продовження раніше покладених на неї обов`язків у зв`язку із застосуванням застави.

ІІІ. Оцінка та висновки суду.

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обраних раніше запобіжних заходів та відсутність підстав для зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 .

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.02.2025 відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який востаннє було продовжено ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 строком до 06.06.2025.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.02.2025 відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який востаннє було продовжено ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 строком до 06.06.2025.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.02.2025 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який було змінено у зв`язку із внесенням відповідно визначеної слідчим суддею суми, строк дії обов`язків, покладених у зв`язку із застосуванням застави було продовжено ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 строком до 06.06.2025.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України). Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 обвинувачуються серед іншого і у вчиненні особливо тяжкого злочину за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у вигляді «позбавлення волі» строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:

- ризик переховування обвинувачених від суду;

- ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку «тримання під вартою» обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинувачених 1) переховування від суду. Так, останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, яким завдано матеріальної шкоди на загальну суму більше 20 мільйонів гривень. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів КК України виключає. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. При оцінці наявності ризику переховування суд також враховує ту обставину, що матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей (щодо сімейного стану, постійного та зареєстрованого місця проживання тощо), які б могли гарантувати присутність обвинувачених та їх участь в судовому розгляді. Наведене створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у разіобрання відносно них запобіжного заходу,не пов`язаного з ізоляцією,зможуть переховуватисьвід суду, оскільки достатні стримуючі факторивідсутні;2) незаконно впливатинасвідків у цьому ж кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, тому суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченим відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинувачених. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

При вирішенні питання щодо ОСОБА_6 суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_6 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває; судом також враховується вік обвинуваченого, який не перешкоджає подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства.

При вирішенні питання щодо ОСОБА_5 суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_5 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

При вирішенні клопотання щодо ОСОБА_4 суд також зважає на таке.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Суд, враховуючи характер інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків щодо останньої.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.

Обставини, на які посилаються як обвинувачені, так і захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинувачених запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Зокрема надані суду матеріали щодо необхідності оперативного втручання у ОСОБА_6 свідчать про те, що останнє має плановий характер. Крім того установа попереднього ув`язнення до суду з відповідним запитом не зверталась і на необхідності лікування поза межами установи не зазначала. Також слід зауважити, що підставою для зміни запобіжного заходу є зменшення в першу чергу ризиків, встановлених в стадії досудового розслідування, тоді як погіршення стану здоров`я за відсутності сукупності інших підстав не є беззаперечною передумовою для пом`якшення раніше застосованого запобіжного заходу.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Отже, запобіжні заходи були обґрунтовано застосовані з урахуванням даних про особи обвинувачених, тяжкості злочинів, які їм інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 181-183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинувачених запобіжних заходів і не перестали існувати, а тому застосування до останніх більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам їх можливого впливу на свідків, з метою зміни ними показань, та можливості переховування від суду.

Керуючись ст.ст. 176-178,181-183,193,194,199,315,331,369,372КПК України,суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів щодо обвинувачених задовольнити.

2. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 відмовити.

3. Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, на 60 днів до «17»липня2025року включно.

Визначений ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 розмір застави з покладенням обов`язків залишити без змін.

4. Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, на 60 днів до «17»липня2025року включно.

Визначений ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 розмір застави з покладенням обов`язків залишити без змін.

5. Продовжити строк дії покладених обов`язків у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачену у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, на 2 місяці до «19»липня2025року включно, а саме:

- прибувати до суду у справі за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, тобто з міста Олександрії без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , спеціалістами, експертами у кримінальному провадженні;

- за наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5(п?яти)днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суддя: ОСОБА_12