Ухвала

від 21.05.2025 по справі 766/2642/25

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/2642/25

н/п 1-кп/766/3312/25

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

21.05.2025 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинувачених (в режимі відеоконференції): ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

під час відкритого підготовчого судового засідання в залі суду м. Херсона, проведеного в режимі відеоконференції з Державною установою «Миколаївський слідчий ізолятор», з розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 22.07.2024 за №12024231040000728 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

у вчиненнікримінальних правопорушень(злочинів),передбачених ч.3ст.28 ч.2ст.114-1,ч.3ст.28 ч.2ст.194КК України, -

в с т а н о в и в:

На розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України.

І. Доводи клопотання сторони обвинувачення

Прокурором під час підготовчого судового засідання було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» стосовно ОСОБА_4 , на обґрунтування якого зазначено про наявність ризику переховування обвинувачених від суду, а також можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки їх допит не розпочато. Крім того вважає, що обвинувачений зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

ІІ. Доводи сторони захисту

Захисник ОСОБА_5 заперечив проти клопотання прокурора, вважаючи наявними підстави для скасування запобіжного заходу, оскільки з огляду на норми глави 17 КПК України розгляд клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу відбувається за загальними правилами, які у свою чергу передбачають, щоб прокурор надав докази існування ризиків, чого зроблено не було.

Обвинувачений ОСОБА_4 позицію захисника підтримав.

ІІІ. Оцінка та висновки суду

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обраного раніше запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-1142,258-2586,260,261,437-4421Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених уст. 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийп. 5ч. 1 цієї статті.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.08.2024 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який востаннє було продовжено ухвалою суду від 27.03.2025 строком до 25.05.2025.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 серед іншого обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у вигляді «позбавлення волі» строком до 15 років.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:

- ризик переховування обвинувачених від суду;

- ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;

- ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку «тримання під вартою» обвинуваченому ОСОБА_4 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинувачених 1) переховування від суду. Так, останній підозрюються у вчиненні злочину за санкцією якого, а саме: ч. 2 ст. 114-1 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів КК України виключає. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. При оцінці наявності ризику переховування суд також враховує ту обставину, що матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей щодо наявності міцних соціальних зв`язків обвинуваченого, що могло би гарантувати присутність ОСОБА_4 в межах м. Херсона. Наведене створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачений у разіобрання відносно них запобіжного заходу,не пов`язаногоз ізоляцією,зможе переховуватисьвід суду, оскільки достатні стримуючі факторивідсутні;2) незаконно впливатинасвідків у цьому ж кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, тому суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченому відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинуваченого. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України); 3) ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб також має бути підтверджене та доведене: які саме дії особи слідчий/прокурор оцінює як перешкоджання, а також в який саме спосіб особа таким діями реально заважає здійснювати досудове розслідування. У той же час суду не наведено жодних достатніх та змістовних фактів, які б свідчили про вчинення обвинуваченим будь-яких чи то активних, чи то пасивних дій з метою перешкод у проведенні досудового розслідування, а після направлення обвинувального акту до суду і суду. Таким чином підстави вважати про наявність відповідного ризику судом не вбачається; 4) ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Обґрунтованим вважає суд твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований, офіційних джерел доходу не є раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Причинами протиправних дій стало бажання отримати матеріальну вигоду, що викликає обґрунтовані побоювання щодо продовження вчинення протиправних дій в майбутньому. З урахуванням характеру інкримінованих йому кримінальних правопорушень суд погоджується зі стороною обвинувачення щодо відсутності жодних стримуючих факторів, які б могли у достатній мірі запобігти продовженню протиправної діяльності, однією з цілей якої було отримання прибутку.

При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_4 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за які судимість не погашена, відсутність жодних відомостей про міцність соціальних зв?язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов`язків обвинуваченого; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Обставини, на які посилається захисник не є визначальними аргументами, які позбавляють суд можливості оцінити актуальність раніше заявлених висновків слідчого суду щодо наявних ризиків, які і є передумовою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Також суд вважає за необхідне звернути увагу сторони захисту, що при вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу суд керується нормами, які визначають процедуру вирішення клопотання прокурора, тоді як основним завданням суду в стадії судового розгляду є перевірка відсутності або наявності обставин, які б свідчили про зміну раніше заявлених ризиків, що не передбачає обов`язку перевірки їх доказами.

Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочинів, які йому інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання на стадії досудового розслідування відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились, тоді як визначених діючих кримінальним процесуальним законом можливостей для застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу у умовах воєнного стану немає.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі,суд незнаходить підставдля змінищодо ОСОБА_4 запобіжного заходу на менш суворий або його скасування, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо кожного строком на60 діб (до19 липня 2025 року).

На підставівикладеного,керуючисьст.ст. 176-178, 181-183, 193, 194, 199, 314, 315, 331, 369, 372 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити.

* Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбаченихч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, на 60 днів до «19»липня2025року включно.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5(п`яти)днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суддя: ОСОБА_9