Рішення

від 19.05.2025 по справі 499/1277/24

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1277/24

Провадження № 2/499/46/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 травня 2025 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Іванівської селищної ради Березівського району Одеської області, ОСОБА_2 , про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до Іванівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю посилаючись на те, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 занесений до погосподарської книги Іванівської селищної ради Березівського району Одеської області, має свій особовий рахунок та головою домогосподарства вказано ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право власності у відповідності до чинного законодавства на будинок за життя власника не оформлено. Земельна ділянка (присадибна) площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 знаходилася у користуванні ОСОБА_3 , не приватизована, рішення на приватизацію не виносилося, договір оренди щодо неї не посвідчувався, прав третіх осіб та сервітутів щодо неї немає.

У 2005 році позивач спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_4 заселилася до будинку за адресою АДРЕСА_1 за попередньою домовленістю ще за життя ОСОБА_3 . З того часу, а саме з 29.04.2005 року та по цей час, позивач та її сім`я постійно проживають без реєстрації у даному будинку, покращують його та присадибну ділянку, добросовісно та сумлінно виконують всі обов`язки щодо його утримання. Окрім цього, на підтвердження обставини довготривалого користування будинком надано копії квитанцій про сплату за користування електроенергією за даною адресою, а також квитанції про сплату земельного податку за вказаною адресою. Також на підтвердження даної обставини додано до позовної заяви письмові покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є сусідами та також тривалий час проживають по АДРЕСА_1 .

На підставі вищевказаного, позивач просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

В подальшому ухвалою суду від 24.03.2025 року було залучено до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_2 , яка згідно відомостей зі спадкової справи є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 .

Позивач у судове засідання не з`явилася, однак надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача Іванівської селищної ради у судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, проти задоволення позову не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про розгляд справи у відповідності до абз.3 ч.1ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ч.10ст. 187 ЦПК України, заяв та клопотань не надавала, відзиву на позовну заяву не подавала.

За приписами ч.1ст. 223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Винятків, передбачених цією статей, які б перешкоджали розгляду справи, судом не встановлено.

Згідно з п.1 ч.3ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

За вимогами ч.3ст. 131 ЦПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити виходячи з наступного.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 не зареєстроване.

За адресою АДРЕСА_1 з 29.04.2005 року проживають без реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та з 08.08.2007 року ОСОБА_8 , з 11.08.2010 року ОСОБА_9 , що підтверджується довідкою селищної ради.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 30.08.2024 року за вищевказаною адресою дійсно проживають з 2005 року вищевказані особи, а саме позивач ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_4 , сини ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Згідно довідки Іванівської селищної ради від 29.08.2024 року за адресою АДРЕСА_1 був зареєстрований та проживав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 04.11.1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по день смерті.

Будинок за адресою АДРЕСА_1 був внесений в погосподарські книги Іванівської селищної ради, має особовий рахунок, головою домогосподарства вказаний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними виписками.

Згідно довідки Іванівської селищної ради від 11.09.2024 року земельна ділянка (присадибна) площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 знаходилася у користуванні ОСОБА_3 , не приватизована, рішення на приватизацію не виносилося, договір оренди щодо неї не посвідчувався, прав третіх осіб та сервітутів щодо неї немає.

Відповідно до копії актового запису про смерть №5 від 19.02.2005 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_2 була заведена спадкова справа та видано свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме земельні ділянки та майнові права члена колгоспу. Будинок за адресою АДРЕСА_1 в коло спадкового майна не входив, заяв щодо видачу свідоцтва про право на спадщину від спадкоємців щодо вказаного нерухомого майна подано не було, що підтверджується копією спадкової справи.

Спадкоємець ОСОБА_2 була залучена до участі у справі у якості співвідповідача з метою дотримання її прав як спадкоємця померлого ОСОБА_3 .

Згідно з наданих копій квитанцій, позивач сплачує комунальні послуги та земельний податок за адресою АДРЕСА_1 .

Також, факт постійного та добросовісного користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 позивачем з 2005 року підтверджено письмовими показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази попередженні та являються сусідами позивача.

Застосовуючи норми матеріального права при розгляді справи суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, а відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 2 ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.16ЦК України кожна особа наділена правом звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі № 1-10/2004 року від 01 грудня 2004 року надано тлумачення, що поняття "охоронюваний законом інтерес", у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до статті 344ЦК України особа , яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито , безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набувальна давність - одна з підстав набуття права власності. Суб`єктом набувальної давності може бути як фізична, так і юридична особа.

Як зазначено у ч. 8 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України правила статті 344ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до Ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2008 року, відповідно до ч. 1 ст.344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Враховуючи, що відкрите і безперервне володіння позивачем зазначеним об`єктом нерухомості перевищує 10 років, то позивач має право на визнання за нею права власності на зазначений вище об`єкт нерухомого майна.

Окрім цього, згідно до вимог ч.4ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 рокуправа на нерухоме майно та їх обтяжень визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, за умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або, якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно вимог ч.3ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 рокуправа на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

В силу ч.4ст. 3 зазначеного Законуправа на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002року №7/5і зареєстрованим в Мін`юсті 18.02.2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦивільним кодексом Українита Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки з громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності, отже даний будинок збудований не самочинно, введений в експлуатацію попереднім власником та право власності на нього може бути належним чином зареєстровано.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Критеріями необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю володіння, яке має бути добросовісним, відкритим, очевидним для усіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним: володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.

Таким чином, спосіб набуття права власності базується на сукупності обставин - тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним. Добросовісне володіння припускає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно, тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна.

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів про набувальну давність слід враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Враховуючи вищезазначене судом було перевірено законність вимог позивача та встановлено що позивач добросовісно, відкрито, володіє нерухомим майном на протязі більше 10 років, суд вважає, що позивач дійсно набув право власності на зазначене майно, у зв`язку з чим, задовольняє позовні вимоги.

Державна реєстраціяправа власностіта іншихречових правпроводиться напідставі судовогорішення,що набралозаконної сили,щодо набуття,зміни абоприпинення прававласності таінших речовихправ нанерухоме майно,об`єкт незавершеногобудівництва,майбутній об`єктнерухомості(пункт 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 4, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 82, 200,218,206, 223,247 259, 263-265 ЦПК України, рішення Конституційного Суду України у справі № 1-10/2004 року від 01 грудня 2004 року, Постановою Вищого господарського суду України від 6 червня 2007 р. у справі № 3/269 суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Іванівської селищної ради Березівського району Одеської області, ОСОБА_2 , про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Якщо апеляційну скаргу не було подано, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ