Рішення

від 21.05.2025 по справі 513/275/25

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/275/25

Провадження № 2/513/531/25

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Вельчевої Наталі Михайлівни до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд, -

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Вельчеву Н.М. звернувся до суду із позовною заявою до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтував таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Миколаївка-Новоросійська Саратського району Одеської області померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , та земельної ділянки, площею 0,85 га, кадастровий номер 5124583600:01:002:0214, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Миколаївка-Новоросійська сільської ради Білгород-Дністровського (Саратського) району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , право власності на яку підтверджується державним актом серії ЯГ №930276 виданого Саратською районною державною адміністрацією Одеської області від 03 грудня 2007 року, спадкоємцем якого була дружина ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав

За життя 20 липня 2020 року ОСОБА_2 склала заповіт на ім`я позивача ОСОБА_1 21 січня 2025 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Холудєєвої С.М. з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Листом приватного нотаріуса від 21 січня 2025 року позивачу роз`яснено про неможливість вчинення нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Позивач зазначає, що ним пропущено строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки про існування заповіту, залишеного ОСОБА_2 йому не було відомо. Про заповіт дізнався лише влітку 2023 року, у зв`язку з чим звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, просить суд визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини та надати додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 24 лютого 2025 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та розпочато підготовче провадження; відповідача роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву; витребувано у Приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Холудєєвої С.М. належним чином завірені копії спадкових справ: щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , 1930 року народження; щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , 1927 року народження.

18 березня 2025 року від приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Худєєвої С.М., надійшов лист відносно спадкових справ: щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , 1930 року народження; щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , 1927 року народження не заводилась (Вх. № 1831/25-Вх від 18.03.2025 р.).

Ухвалою суду від 27 березня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та долучено до матеріалів справи лист приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Худєєвої С.М. від 12 березня 2025 року за вихідним № 58/01-16.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Вельчева Н.М. в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином про дату, час та розгляду справи. До суду представник позивача направила заяву про розгляд справи за її та позивача відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити (Вх. №3259/25-Вх від 21.05.2025 р.).

Представник відповідача виконуюча обов`язки сільського голови Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Н. Кліманова у судове засідання також не з`явилась, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову не заперечувала (№ЕП-668/25-Вх від 27.03.2025 р.).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч. 3 ст. 211, ст. 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Принцип змагальності (передбачений ч. 3 ст. 12 ЦПК України) забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок ВС у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Ці норми процесуального права дають підстави для висновку, що визнання обставин, які не підлягають доказуванню можливе, зокрема, за умов: визнання їх всіма учасниками справи та відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Так, у постанові ВС КЦС від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, викладені Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно зі ст. 82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Відповідачем Успенівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області до суду було направлено письмову заяву, в якій остання не заперечує проти задоволення позовних вимог, наслідки визнання позову представнику відомі та зрозумілі.

Суд приймає до уваги такі заяви відповідачів, не вбачає підстав вважати, що визнання відповідачами позову є не добровільним чи умовним, суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, підлягають задоволенню з огляду таке.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Миколаївка-Новоросійська Саратського району Одеської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), про що 04 серпня 2022 року зроблено відповідний актовий запис про смерть № 841.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була дружина ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав та земельної ділянки, площею 0,85 га, кадастровий номер 5124583600:01:002:0214, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Миколаївка-Новоросійська сільської ради Білгород-Дністровського (Саратського) району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , право власності на яку підтверджується державним актом серії ЯГ №930276 виданого Саратською районною державною адміністрацією Одеської області від 03 грудня 2007 року.

Згідно з статті 1220 Цивільного кодексу спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин.

При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.

За життя 29 липня 2020 року ОСОБА_2 склала заповіт, який був посвідчений секретарем М-Нововросійської сільської ради Саратського району Одеської області Кутєповою Н.П. та зареєстрований у реєстрі за № 2, та яким належну їй на час смерті житловий будинок під АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,85 (нуль цілих вісімдесят п`ять сотих) гектара, яка розташована на території М-Новоросійської сільської ради, Саратський район, Одеська область, масив № 4 (чотири), ділянка № НОМЕР_2 (п`ятдесят п`ять), наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5124583600:01:002:0214, заповіла позивачу у справі.

Як вбачається з листа приватного нотаріуса Білгород-Дністровського нотаріального округу Одеської області Холудєєвої С. від 13 березня 2025 року за вихідним № 58/01-16 спадкові справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , 1930 року народження; щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , 1927 року народження не заводились.

У відповідності до довідок Миколаївка-Новоросійського старостинського округу №3 від 30 липня 2024 року № 384 та Байрамчанського старостинського округу № 3 від 10 лютого 2025 року №121, згідно погосподарських книг за 1991-1995 роки та 2021-2025 роки (особовий рахунок № НОМЕР_4 ) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом положень статті 182 ЦК України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Стаття 1225 ЦК України визначає, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення. При цьому варто зауважити, що відмінностей між порядком спадкування прав, пов`язаних з землею, та будь-яких інших прав майже немає. Водночас, якщо за загальним правилом спадкоємці наділені правом на одержання свідоцтва про право на спадщину, то стосовно земельних ділянок та похідних речових прав, щодо яких здійснюється державна реєстрація, встановлюється зобов`язання звернутися до нотаріуса, а в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ст. 1297 ЦК України).

Листом приватного нотаріуса Білгород-Дністровського нотаріального округу Одеської області Холудєєвої С. від 21 січня 2025 року за вихідним № 2/01-16, позивачу роз`яснено про неможливість вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за пропуску встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини та ненадання доказів постійного проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини.

Як на поважність причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини позивач посилається на необізнаність у наявності заповіту, зазначаючи, що про існування заповіту дізнався лише влітку 2023 року.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядження ми, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача.

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті.

Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 283/8882 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Суд вважає, що ОСОБА_1 був необізнаний про наявність заповіту, складеного на його користь, відповідно нотаріусом не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, а тому доходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав: за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину; на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За такого, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього щодо подачі заяви про прийняття спадщини, незначний термін такого пропуску, а також враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, наявні підстави для встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 і слід визначити строк у межах передбаченого законом загального терміну шести місяців і таким достатнім строком є два місяці, перебіг яких рахується після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 211, 259, 247, 263-265, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном два місяці, початок якого відрахувати з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 22 травня 2025 року.

Суддя В. С. Миргород