Рішення

від 12.05.2025 по справі 357/152/25

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/152/25

Провадження № 2/357/1719/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

12 травня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Нізовій А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 6 в м. Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Фурсівської сільської ради про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Фурсівської сільської ради, в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з 12.03.2005 р., який було розірвано 29.07.2010 р. У шлюбі в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розлучення дитина залишилася проживати з батьком. Мати дитини ОСОБА_2 проживає окремо з часу розлучення, участі в утриманні, вихованні дитини не приймає, ніякої матеріальної допомоги на дитину не надає, з дитиною не спілкується, до дитини не приїздить. А тому в зв`язку з цим позивач вимушений був звернутися до суду для стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. Відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2024 р. стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки від усіх видів її заробітку ( доходу ), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.02.2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Дізнавшись про дане рішення, задля уникнення сплати аліментів, відповідачка оформила собі паспорт для виїзду за кордон, який виданий 17 червня 2024 р. та виїхала за межі України. Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому будинку осіб від 31.12. 2024 р. в будинку, власником якого являється позивач, зареєстровані: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач для надання належного матеріального забезпечення своєї дитини весь час працює по найму у приватних осіб та має гідну заробітну плату. Позивач зазначає, що повністю та самостійно займається вихованням та опікою свого сина ОСОБА_4 . З того часу, як відповідачка залишила його із сином, вона ні разу не переймалася долею сина ОСОБА_4 . Всі потреби сина у повному обсязі забезпечує позивач, як матеріальні, так моральні і духовні. Він дбає про його здоров`я, медичний догляд. Позивач прикладає всі свої зусилля та можливості для того, щоб син мав можливість гармонійно розвиватися та був забезпеченим усіма необхідними для розвитку та навчання, речами. За весь період з моменту окремого проживання, відповідачка взагалі не переймалася долею сина, не цікавилася його здоров`ям, успішністю у навчанні, його потребами. Жодних пропозицій щодо надання матеріальної допомоги сину від відповідачки не надходило. Переконання відповідачки стосовно того, що вона є матір`ю сина ОСОБА_4 і зобов`язана виконувати свої батьківські обов`язки по його вихованню не дали бажаного результату. Відповідачка категорично відмовилася спілкуватися з сином. Наразі проживає за кордоном, куди свідомо виїхала задля уникнення спілкування з сином та сплати аліментів на його утримання. Для відновлення нормальних стосунків, які мають існувати між матір`ю та сином, позивач неодноразово просив відповідачку спілкуватися з сином, цікавитися його життям, купувати йому одяг і продукти харчування, проводити з ним час, брати іншу участь у житті сина та його утриманні, але робити цього відповідачка ніколи не бажала, ігноруючи прохання, свідомо нехтуючи своїми батьківськими обов`язками. Будь-яких перешкод для виконання відповідачкою своїх зобов`язань не вчинялося. Таким чином, відповідачка вже більше як 10 років взагалі не виконує своїх батьківських обов`язків, фактично не спілкується з сином, не бачиться з ним і не бажає цього робити, свідомо залишила сина повністю на позивача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2025 року головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 09 січня 2025 року року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою суду від 24 лютого 2025 року витребувано у Служби у справах дітей та сім`ї Фурсівської сільської ради висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом 21.03.2025 р. за вх..№15154 отримано висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Фурсівської сільської ради від 18.03.2025 р. за №450/02-14.

Ухвалою суду від 21 березня 2025 року витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин кордону України громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, з червня 2024 р. по 24.03.2025 р. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті

Судом 04.04.2025 р. за вх..№18133 отримано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відповідь на ухвалу суду від 21.03.2025 р.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Судом 12.05.2025 р. за вх..№26161 отримано заяву, в якій представник позивача - адвокат Коннова Н.І. просила розгляд справи проводити у відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Також просила долучити до матеріалів справи довідку від 05.05.2025 р. за №16515.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно.

З відповіді №1019945 від 09.01.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знята з реєстрації 08.12.2020 р.

Також, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дат відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідачеві судові виклики направлялися за останьою відомою адресою, однак на адресу суду поверталися поштові конверти, в яких працівниками пошти зазначалося, підстава повернення, як адресат відсутній за вказаною адресою.

Суд вважає, що відповідач належним чином повідомлявся та є повідомленим у відповідності до вимог ст. 131 ЦПК України, а тому згідно ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших

Так, судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2024 року у справі №357/3323/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів її заробітку ( доходу ), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.02.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Судове рішення набрало законної сили 05.07.2024 р.

Також встановлено, що боржник ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 44820,21 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком по аліментам від 05.05.2025 р. за №16551.

Згідно з довідкою від 31.12.2024 р., виданою старостою Яблунівського старостинського округу №4 Фурсівської сільської ради, позивач ОСОБА_1 з неповнолітнім сином ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться на повному його утриманні. Умови проживання задовільні, опалення пічне, біля будинку знаходиться 0,45 га присадибної земельної ділянки. Сім`я характеризується позитивно, працелюбива, користується повагою серед односельців. Вказані обставини підтверджуються актом обстеження житлово-побутових умов від 31.12.2024 р.

Відповідно до довідки Яблунівського старостинського округу №4 Фурсівської сільської ради за №02-21/145 від 31.12.2024 р. відповідач ОСОБА_2 з 2014 р. не проживає разом з позивачем та не зареєстрована в його будинку.

Згідно з довідкою №772 від 31.12.2024 р. неповнолітній ОСОБА_3 навчається в ДПТНЗ «Білоцерківське вище професійне училище будівництва та сервісу» на денній формі навчання. Термін з 01.09.2024 р. по 28.06.2027 р. за професією: муляр, лицювальник-плиточник. Знаходиться на неповному державному утриманні.

Відповідно до характеристики, виданої т.в.о. директора ДПТНЗ «Білоцерківське ВПУБС», неповнолітній ОСОБА_3 навчається в ДПТНЗ «Білоцерківське вище професійне училище будівництва та сервісу» за професією: муляр, лицювальник-плиточник. Вихованням сина в родині займається тато ОСОБА_1 . Батько завжди цікавиться про навчання та відвідування навчального закладу. З 01 вересня 2024 р. по даний час з матір`ю ОСОБА_4 жодного разу не спілкувалися. Вона не приймає участі у вихованні сина та не цікавиться життям свого сина.

Також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 17.08.2024 р. перебуває за кордоном, що підтверджується відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 31.03.2025 р.

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Фурсівської сільської ради від 18.03.2025 р. за №450/02-14, комісія вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав громадянку ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Так, висновок органу опіки та піклування - виконавчого комітету міської ради щодо про позбавлення відповідача батьківських прав не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 595/1638/19, провадження № 61-3503 св 21.

Неповнолітній ОСОБА_3 надав суду письмові пояснення, які були написані в присутності майстра виробничого навчання ДПТНЗ «Білоцерківське вище професійне училище будівництва та сервісу» ОСОБА_6 , зареєстровані канцелярією суду 12.05.2025 р. за вх..№26164, в яких зазначив, що його біологічна мати не виконувала та не виконує своїх батьківських обов`язків. Коли мати проживала з ним та батьком завжди була п`яна, не ночувала вдома, не готувала їжу. Його виховує батько, з яким він залишився проживати після розлучення батьків. Зазначив, що з матір`ю він не спілкується, вона виїхала за кордон, йому не телефонує та не надає матеріально допомоги. А тому він не заперечує щодо позбавлення його матері батьківських прав відносного нього.

Оскільки мати дитини, ОСОБА_2 самоусунулася від виховання свого сина, не піклується про нього, не забезпечує йому нормальний розвиток, позивач просив позбавити останню батьківських прав.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по виханню дитини.

Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таке рішення має бути прийнято з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини, яка фактично позбавлена батьківського піклування.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року ( справа № 631/2406/15-ц провадження № 61-36905св18 ).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

З висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Фурсівської сільської ради від 18.03.2025 р. за №450/02-14 вбачається, що відповідач за допомогою засобів телефонного зв`язку повідомила членам комісії, що вона із 17 серпня 2024 року перебуває за кордоном (Королівство Нідерландів, місто Розендал), постійно на зв`язку із сином та матеріально йому допомагає, переказуючи кошти на картковий рахунок. Вона заперечує проти позбавлення її батьківських прав, бажає спілкуватись з дитиною і планує встановити порядок участі матері у вихованні неповнолітнього.

Однак, відповідач будучи обізнаною про розгляд справи про позбавлення її батьківських прав, в судове засідання не з`явилася, жодних заяв та клопотань від останньої на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача, тобто, саме таким чином розпорядилася своїми правами. Зазначене свідчить про байдужість відповідача щодо позбавлення її батьківських прав та відповідно виконання нею батьківських обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Щодо наявності в матеріалах справи висновку комісії з питань захисту прав дитини про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суд враховує наступне.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відступаючи від висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Фурсівської сільської ради про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав, суд враховує, що вказаний висновок носить формальний характер, складений без участі матері у засіданні комісії, без з`ясування думки дитини, без перевірки обставин, на які посилався мати, як на підстави неможливості брати участь у спілкуванні з дитиною, обмежившись посиланням на те, що факт перебування відповідача за кордоном є об`єктивною причиною, яка унеможливила виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини (cт. 18 Конвенції про права дитини).

Всі наведені вище факти, як кожен окремо так в сукупності, свідчать проте, що відповідач свідомо ухиляється від покладеного на неї обов`язку по вихованню свого сина, не піклується про фізичний і духовний його розвиток, не надає матеріальної допомоги на його утримання, не проживає разом з ним.

Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 357/17852/15-ц.

За наведених вище підстав суд прийшов до переконання, що відповідач по справі, в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що є правовою підставою для позбавлення її батьківських прав.

Під час розгляду справи встановлено відсутність об`єктивних підстав, які б зумовлювали таку тривалу неналежну поведінку матері по відношенню до свого сина, тому суд приходить до переконання, що інші заходи впливу на відповідача, окрім позбавлення її батьківських прав, будуть недостатніми, а позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати в першу чергу саме інтересам дитини.

Судом було вирішено не заслуховувати у судовому засіданні дитину, оскільки неповнолітній ОСОБА_3 надав суду письмові пояснення, в яких не заперечував щодо позбавлення батьківських прав його матері відносно нього.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте у цій справі з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а також із встановлених обставин на підставі досліджених та оцінених доказів у справі, які вказують на нехтування матір`ю своїм батьківським обов`язком, враховуючи пояснення неповнолітнього ОСОБА_3 , є всі підстави щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Питання щодо можливості позбавлення батьківських прав вирішувалось також Верховним Судом у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 638/1496/17-ц (провадження № 61-35874св18), від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20), від 16 червня 2021 року у справі № 315/1279/19 (провадження № 61-3821св21).

У постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18) зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 296/7848/16-ц (провадження № 61-43695св18) зазначено, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач не намагається змінитися та зробити все від неї залежне для належного виконання батьківських обов`язків, остання свідомо ухиляється від цього.

Як встановлено та зазначено вище, мати дитини ОСОБА_2 не виконує свої обов`язки матері по відношенню до дитини, не піклується про нього, не забезпечує його нормальний розвиток.

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 належним чином піклується про утримання та виховання сина.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Аналогічна правова позиція мститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150, 155, 164 СК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 131, 141, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, ч. 2 ст. 51 Конституції України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про охорону дитинства», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Фурсівської сільської ради про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Фурсівської сільської ради; адреса: вул. Ярослава Мудрого, буд. 48, с. Фурси, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09150; ЄДРПОУ: 04363225.

Повний текст рішення суду виготовлено 22.05.2025 року.

Суддя Б. І. Кошель